Останні дні та ночі знову ставлять нас перед складними викликами. Ворог активізував свої атаки на Україну, і Київ опинився під практично безперервними повітряними тривогами, дроновими налетами й ракетними обстрілами. Війна не лише фізично впливає на нас – вона виснажує, позбавляє відчуття стабільності й постійно нагадує про тендітність нашого існування.
Які можливості відкриває філософія в наших сучасних умовах? Сьогодні та завтра я хочу звернутися до двох абсолютно різних мислителів - Артура Шопенгауера та Фрідріха Ніцше. Мене цікавить не лише їхнє вчення, а й те, як їхні концепції можуть підтримати звичайну людину в прагненні до кращого життя в нашому складному світі.
Філософія як праксис
Ми звикли сприймати філософію як академічну дисципліну: університети, кафедри, дисертації, історія ідей. Але історично філософія була також способом життя. Стоїки, епікурейці, кініки, скептики не лише пояснювали світ. Вони навчали людину, як жити, як переносити втрати, як працювати зі страхом, бажаннями, болем, невизначеністю і смертю.
Це можна вважати практичним втіленням філософських ідей — використанням філософії для саморозвитку та покращення якості життя. Саме в такому контексті я рекомендую сьогодні ознайомитися з працями Шопенгауера.
Чому ми відчуваємо біль?
У центрі філософської концепції Шопенгауера лежить ідея Волі. Людина завжди прагне до чогось: безпеки, фінансового благополуччя, любові, визнання, тріумфу, комфорту, успіху. Поки ми не досягли своїх бажань, відчуваємо дефіцит і страждаємо. Коли ж бажане стає реальністю, нас охоплює короткочасне задоволення, але незабаром з’являється нове прагнення. А коли ми не маємо ніяких бажань, нас може спіткати нудьга.
Тому Шопенгауер пише про життя як про маятник, що рухається між болем і нудьгою. За окремими бажаннями він бачить фундаментальну Волю - сліпе, ненаситне прагнення жити, хотіти, досягати, володіти. Звідси його песимізм: не існує такого набору досягнень, після якого людина остаточно скаже: "Все. Тепер мені більше нічого не потрібно".
Шопенгауер та давні філософські течії
У цьому Шопенгауер продовжує величезну традицію практичної філософії. Від Епікура він бере серйозне ставлення до наших бажань: хороше життя не обов'язково потребує більшої кількості задоволень - воно потребує меншої кількості зайвих потреб. У стоїків він цінує здатність розуму зменшувати страждання через правильне ставлення до того, що відбувається. У кініків - радикальне скорочення потреб як шлях до незалежності від випадку. Зі скептичною традицією його споріднює недовіра до наших претензій на остаточне знання, хоча Шопенгауер не стає пірроністом.
Однак він виходить за межі античних традицій і стає одним із провідних представників філософського песимізму. На його думку, проблема полягає не лише в хибних бажаннях, а в самій природі безмежного бажання.
Сам Шопенгауер, до речі, ставився до академічного філософського істеблішменту з відвертою неприязню. Особливо різко він атакував професорську філософію свого часу й Гегеля. Йому була близька думка, що філософія повинна бути наслідком самостійного мислення, а не лише професією та накопиченням ученості.
Отже, давайте замість класичного питання "наскільки вірна його метафізика?" звернемося до більш практичного: які рекомендації щодо життя міг би дати Шопенгауер?
Духовні практики Шопенгауера
Античні філософи використовували те, що сьогодні можна назвати духовними вправами. Як фізичні вправи тренують тіло, духовні вправи тренують наше судження, увагу, бажання, характер і здатність зустрічатися з життям.
Якщо вас цікавлять, наприклад, стоїчні практики для душі, ви можете ознайомитися з ними тут і тут.
Шопенгауер не залишив систематичного підручника таких вправ. Але з його "Афоризмів життєвої мудрості", "Світу як воля і уявлення" та інших текстів їх цілком можна реконструювати.
1. Не прагніть до максимального задоволення; краще зосередьтеся на зменшенні зайвого болю.
У цьому контексті Шопенгауер має багато спільного з Епікуром. Замість того, щоб ставити запитання: "Що ще мені потрібно для щастя?", спробуйте переформулювати його так: "Чого я можу позбутися, щоб навчитися жити щасливо?"
Чим менше умов ми ставимо власному щастю, тим менше влади над нами має випадок. Мудрість полягає не в тому, щоб задовольнити всі бажання, а в тому, щоб навчитися не потребувати зайвого.
2. Перш за все, вкладайте ресурси в розвиток власної особистості.
Шопенгауер розрізняє три речі: що людина є; що вона має; ким вона є в очах інших. Здоров'я, характер, інтелект, освіта, здатність мислити і багатство внутрішнього світу важливіші за власність, посаду, титул чи славу.
Власність може зникнути. Репутація існує в уявленнях оточуючих. А те, ким ви є насправді, значною мірою залишається з вами.
3. Скорочуйте кількість своїх бажань.
Не всі наші бажання потребують реалізації. Перед тим, як присвятити роки на досягнення певної мети, варто задуматися: "Чи дійсно це мені необхідно?"
Іноді досягнення достатку дарує людині більше свободи, ніж надмірність.
4. Опануйте мистецтво самотності.
Особа з насиченим внутрішнім світом не відчуває потреби в постійному оточенні людей, інформаційних новин, подій та розваг. Вона здатна читати, розмірковувати, творити, прогулюватися та спостерігати за навколишнім світом.
Самотність перетворюється з відчуття пустоти на простір для внутрішньої незалежності.
5. Не віддавайте своє життя в управління чужій думці
Статус, престиж, популярність і визнання мають одну ризиковану характеристику: вони роблять наше щастя залежним від думки оточуючих.
Спробуйте просте питання: "Чи хотів би я цього так само сильно, якби ніхто ніколи не дізнався, що я цього досяг?"
Це чітко розмежовує наші справжні прагнення від бажання справити враження успішності.
6. Пізнайте свій характер
Шопенгауер не вірив, що людина може нескінченно перекроювати себе. Натомість досвід дозволяє нам поступово зрозуміти: що я можу; чого не можу; що мене руйнує; що дає мені силу; які люди мені підходять; який спосіб життя відповідає моїй природі.
Так виникає те, що він називає набутим характером - практичне знання самого себе.
7. Не очікуйте, що світ буде налаштований під ваші потреби та зручності.
Це особливо важка вправа для нашого часу. Світ не обіцяв бути справедливим. Люди помиляються і зраджують. Плани руйнуються. Ми хворіємо. Старіємо. Втрачаємо близьких. Війни приходять у наші міста.
До реального болю людина часто додає ще один: "Цього не повинно було статися". Прийняття трагічності світу не усуває біль. Але може допомогти не множити його.
8. Знайдіть правильну дистанцію з людьми
Шопенгауер описує відому байку про дикобразів. Коли настає холод, вони прагнуть бути ближче, щоб отримати тепло, але в результаті починають поранювати один одного своїми голками. Віддаляючись, вони знову відчувають холод. З часом їм вдається знайти оптимальну дистанцію, при якій вони можуть ділитися теплом, не завдаючи при цьому занадто великого болю один одному.
Ми потребуємо любові, дружби та спільноти. Проте важливо, щоб близькість не порушувала нашу внутрішню автономію.
9. Практикуйте співчуття
Інші люди переживають страх, втрачають, прагнуть і відчувають біль, так само як і ми. Коли ми починаємо розуміти чужі страждання, наше егоїстичне сприйняття починає зменшуватися.
Співчуття, або Mitleid, на думку Шопенгауера, є основою моральності. У складні моменти це стає особливо актуальним: власні переживання можуть ізолювати нас, або, навпаки, спонукати до більшої чутливості до болю інших людей.
10. Давайте Волі замовкнути: мистецтво і споглядання
Це одна з найчарівніших концепцій Шопенгауера. Коли ми по-справжньому занурюємося в музику, спостерігаємо за картинкою, читаємо шедеври літератури або милуємося морем, деревом чи небом, іноді відбувається щось незвичайне. На деякий час наші бажання відступають.
Не задаємо собі запитань: "Як це застосувати?" "Яку вигоду я з цього матиму?" "Яким чином це сприятиме моєму професійному зростанню?" Ми просто спостерігаємо. Вслухаємося. Відчуваємо.
Для Шопенгауера мистецтво не є простим задоволенням. Це своєрідна втеча від панування Воли — миттєвий момент бездіяльного споглядання. Він надавав музиці особливе значення серед усіх видів мистецтв.
Можливо, саме тому у складні часи нам необхідні не лише знання, праця та боротьба. Нам потрібні музика, література, живопис, природа, прогулянки та тиша — миті, коли ми хоча б на короткий час відмовляємося від вимог до світу.
Філософія має слугувати підтримкою у повсякденному житті.
Шопенгауера називають песимістом. І справедливо. Але з його песимізму народжується напрочуд життєздатна програма: менше хотіти; мати достатньо, а не якомога більше; берегти здоров'я; розвивати внутрішній світ; не залежати від статусу; вміти залишатися наодинці; знати себе; не вимагати від світу неможливого; берегти свободу у стосунках; співчувати; читати; слухати музику; дивитися на прекрасне.
Цю тему цікаво дослідити в його книзі "Афоризми життєвої мудрості", а для більш глибокого розуміння концепцій Волі, страждання та звільняючої сили мистецтва слід звернутися до його основного твору "Світ як воля і уявлення".
Рекомендую звернути увагу на книгу, яка знаходиться в бібліотеці Метаної: "Есеї" Артура Шопенгауера.
Епікуру приписують велику мудрість: його слова, хоч і звучать красиво, не здатні зняти жодного людського болю.
Мені здається, сьогодні варто повернути філософії саме цю функцію. Не тільки знати, що думали великі люди минулого, а брати їхні думки, перевіряти на власному житті - і ставати трохи стійкішими, вільнішими й мудрішими. Особливо тоді, коли світ навколо робить це важким.
Спробуйте розглянути філософію з цієї перспективи. Подумайте над вправами Шопенгауера – можливо, одна з них стане вам корисною саме в даний момент. Якщо у вас з’являться питання або заперечення, не соромтеся звертатися.
Філософія - це не стільки остаточний висновок, скільки діалог.
Авторський блог - це матеріал, що відображає особисту позицію автора. Текст не прагне до об'єктивності чи всебічного аналізу теми, яка розглядається. Редакція "Української правди" не несе відповідальності за точність та інтерпретацію наданої інформації, виконуючи лише функцію платформи. Погляди редакції УП можуть відрізнятися від думки автора блогу.
#Університет #Історія #Знання #Докторська дисертація #Філософія #Мудрість #Філософ #Світ #Страждання #Георг Вільгельм Фрідріх Гегель #Скептицизм #Песимізм #Співчуття #Рішення #Дерево #Усі #Античність #Інтелект #Артур Шопенгауер #Стоїцизм #Цинізм (філософія) #Епікур #Фрідріх Ніцше #Роздуми #Метафізика
