У 2018 році, під керівництвом Лілії Гриневич, Міністерство освіти і науки України вийшло з ініціативою запровадження освітньої реформи, відомої як "Нова українська школа". Ця реформа супроводжувалася яскравими рекламними слоганами. Високопосадовці з ентузіазмом заявляли про революційний перехід від традиційної "школи знань" до інноваційної "школи компетентностей". Передбачалося, що акцент на дитинстві та партнерській взаємодії між педагогом і учнями сприятиме глибшому засвоєнню навчального матеріалу. Крім того, впровадження інтегрованих курсів мало на меті сформувати більш цілісне уявлення про світ.
Реальність виявилася далекою від оптимістичних прогнозів, які зробило міністерство. З часом стало зрозуміло, що брак основних знань заважає учням розвивати необхідні навички. Багато дітей, які перейшли до базової середньої школи в рамках системи НУШ, не мають достатнього рівня читання та стикаються з серйозними труднощами в елементарній математиці. Дитиноцентричний підхід та партнерські взаємини між вчителями та учнями часто призводять до втрати дисципліни в класах. Боязнь вчителів порушити права дітей формує у багатьох відчуття безкарності. Зміна ролі педагога з авторитетної фігури на друга учня порушує баланс у відносинах між школою, дитиною та батьками. Якщо раніше батьки з повагою ставилися до рекомендацій і зауважень вчителів, то тепер часто займають сторону дітей. Це негативно впливає на навчальний процес та виховання.
Відсутність оцінювання знань та домашніх завдань у молодшій школі заради уникнення зайвого стресу в дитини - сумнівна ініціатива, яка закладає хибні життєві установки. Занадто лагідна школа насправді не готує до реального життя, у якому існують дедлайни, конкуренція та необхідність долати труднощі. Радше, вона виховує покоління "сніжинок".
У системі НУШ існує великий розрив між початковою і середньою школою. Діти, які звикли до ігрової діяльності в 1-4 класах, раптово стикаються з підручниками з великою кількістю складного матеріалу. Структура викладу природничих дисциплін хаотична і перенасичена. Здається, автори писали ці підручники для себе, а не для школярів. Акцент на інклюзивності та вирівнюванні нерідко призводить до того, що обдаровані учні не отримують достатньої уваги і змушені здобувати додаткові знання в репетиторів. А скасування врахування середнього бала атестата під час вступу до університетів ще більше демотивує школярів здобувати знання з різних предметів.
Фінська освітня модель, на яку спиралися українські реформатори під час впровадження Нової української школи, останнім часом зазнала суттєвої критики на батьківщині та виявила свої недоліки. Уряд і освітня спільнота Фінляндії занепокоєні: рівень знань учнів продовжує стабільно падати. На початку XXI століття фінські школярі показували одні з найвищих результатів за міжнародною програмою оцінювання PISA. Проте ситуація істотно змінилася. З рекордних показників 2006 року (математика – 548 балів, читання – 546 балів, природничі науки – 563 бали) до 2022 року результати знизилися до 484 балів у математиці, 490 у читанні та 511 у природничих науках. Кількість учнів з низьким рівнем знань зросла: у математиці – з 7% до 25%, а в читанні – з 10% до 21%.
Це змусило фінів зрозуміти: компетентності без міцних базових знань, дисципліни та ролі вчителя-лідера не працюють. Фінляндія, яку часто цитували як взірець для НУШ, зараз відкрито визнає: надмірна свобода і зменшення ролі вчителя призвели до падіння дисципліни, концентрації уваги та погіршення базових навичок. І вживає заходи для виправлення ситуації, повертаючись, зокрема, до методів традиційної школи. Але українське Міністерство освіти та науки поводиться доволі розслаблено і вперто не зважає на тривожні сигнали знизу. Здається, там живуть у власній вигаданій реальності.
Результати міжнародного дослідження PISA-2022 вказують на наявність серйозних проблем в українській освітній системі та свідчать про тенденцію зниження знань учнів. У 2022 році українські школярі продемонстрували результати в математиці, читанні та природничих науках, які були нижчими за середні показники країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР). Найбільше відставання спостерігається в читанні, де українські учні зайняли 46-те місце серед 81-ї країни. Протягом періоду з 2018 по 2022 рік кількість набраних балів знизилась з 466 до 428.
У математиці лише 58% досягли базового рівня, у читанні - 59%, у природничих науках - 66%. Середній показник по країнах ОЕСР становить 69% у математиці, 74% у читанні та 76% у сфері природничих наук. Також менше учнів з України продемонстрували найвищий рівень знань. У математиці таких було 3%, у читанні та природничих науках - 2%. Серед країн ОЕСР відповідні показники становлять 9% для математики та 7% для читання і природничих наук.
Українські вчителі висловлюють своє занепокоєння щодо змін, що відбуваються в школах, як відкрито, так і в приватних бесідах. Однією з основних тем критики є НУШ. Педагоги зазначають, що дисципліна серед учнів значно знизилася. Це явище частково пов'язане з тим, що роль вчителя все більше трансформується в роль товариша, а не авторитетної особи, яка виконує важливі функції виховання та навчання. Освітяни відчувають себе вразливими і обмеженими в своїх діях, а також часто піддаються булінгу. Нещодавно в медіа з'явилася інформація про новий тренд в українських школах: учні почали знімати відео з вчителями, доповнюючи їх образливими коментарями. У соціальних мережах все частіше можна зустріти контент, що принижує педагогів, що є ще одним свідченням зниження авторитету вчителя та брак відповідальності з боку учнів і їх батьків.
Окрім цього, існує безліч інших викликів - від організації опорних ліцеїв до проблем із зарплатами та нестачею кадрів. Молодь не прагне працювати в школах не лише через низькі оклади, але й через відчуття соціальної незахищеності та надмірний психологічний тягар. Освітян також демотивує велика кількість паперової роботи, постійний контроль з боку різних органів, а також активісти, які нав’язують свої погляди на те, як має відбуватися навчальний процес.
Дискусійним є поділ шкіл на гімназії та ліцеї. Тепер, щоб навчатися у старших класах, дітям нерідко доведеться долати значні відстані. Адже кількість ліцеїв на громаду обмежена. А деякі сільські громади взагалі не матимуть шкіл з 10-12 класами. Цей факт уже викликав серйозне обурення на місцях. Але Міністерство освіти і науки вперто стоїть на своєму. Там надалі демонструють відірваність від реальності. І наполягають: НУШ ефективно працює, серйозна корекція не потрібна. А для того щоб убезпечити себе від критики, міністр освіти називає НУШ політичним питанням, необхідним складник євроінтеграції, порівнюючи її із судовою реформою. І лякає припиненням фінансування від партнерів.
Освітяни справедливо критикують міністра Оксена Лісового за НУШ і її побічні наслідки. Але, заради справедливості, вони мали б згадати й попередню владу часів Порошенка, яка затіяла і благословила цю сумнівну реформу. Лілія Гриневич теж несе персональну політичну відповідальність за те, що активно лобіювала масове впровадження усіх елементів НУШ без належного критичного аналізу і врахування української реальності.
Українська влада має дивну тенденцію відкидати власні досягнення й занадто часто покладається на запозичення іноземних практик, замість того, щоб уважно їх аналізувати та адаптувати під місцеві умови. І коли результати виявляються не такими, як очікувалося, вони виправдовують свої невдачі нереалістичними вимогами з боку ЄС та зобов'язаннями щодо євроінтеграції перед міжнародними партнерами. Можливо, в Новій українській школі є певні обґрунтовані ідеї. Але чи варто було повністю знищувати непогану освітню систему в ім’я сумнівного експерименту?
#Університет #Модель #Підручник #Міністерство освіти і науки України #Математика #Знання #Природничі науки #Ліцей #Середня школа #Європейський Союз #Фінляндія #Європейська інтеграція #ОЕСР #Справедливість (чеснота) #Фінська мова #Педагогіка #Експеримент #Конкуренція (економіка) #Нова українська школа #Лілія Гриневич #Чоловік #Вчитель #Авторитет (соціологія) #Є
