У звичайному шкільному клубі тут навчаються навичкам, які можуть стати вирішальними для життя на фронті.
Десять школярів, під керівництвом досвідченого наставника, займаються виготовленням безпілотників для українських військових.
Їхню майстерню охрестили дронарнею, а створені ними апарати отримали назву "дрони життя". Яким чином функціонує ця унікальна команда та хто підтримує її у забезпеченні фронту?
Він пішов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабної війни, а після демобілізації повернувся до роботи в школі. Та замість того, щоб просто продовжити звичне життя, Василь Маринич із села Великий Острожок Уланівської громади взявся допомагати побратимам іншим способом.
Спільно зі своїми учнями він заснував дронарню, де виготовляються безпілотники для українських збройних сил. За час своєї діяльності команда вже відправила на фронт 196 бойових дронів. Деталі про функціонування шкільної майстерні та тих, хто сприяє її розвитку, були висвітлені на платформі khmilnyk.online.
Після завершення служби я знову сів за шкільну парту.
Василь Маринич завершив навчання на історичному факультеті Вінницького педагогічного інституту і розпочав свою кар'єру вчителя в 1985 році. Він займався роботою з дітьми, мав захоплення краєзнавством та організовував туристичні походи. Проте з початком повномасштабного вторгнення його життєвий шлях зазнав суттєвих змін.
25 лютого 2022 року вчитель добровольцем долучився до першої роти 173-го батальйону 120-ї бригади територіальної оборони. У вересні 2023-го його демобілізували за віком. Маринич повернувся до викладання, проте думками залишався з військовими, які продовжували захищати країну.
"Я вже не міг просто насолоджуватися мирним життям, постійно шукав способи, як насправді підтримати наших героїв-захисників," – ділиться вчитель.
Так виникла ідея створити майстерню, у якій виготовлятимуть безпілотники для фронту. З приміщенням допомогла староста села Ольга Рижук: вона долучилася до пошуку місця, фінансування ремонту та переобладнання електромережі. Порадами й досвідом підтримав побратим Василя -- Олександр Замула. На перший дрон збирали пожертви.
У жовтні 2024 року на базі Великоострожоцької гімназії розпочала свою діяльність дронарня, що функціонує як гурток Центру позашкільної освіти Уланівської сільської ради.
Десять учнів та близько двохсот безпілотників.
Зараз до проекту приєдналися десять школярів, головним чином з 8-9 класів. Команда активно працює не лише під час уроків, а й у свій вільний час, включаючи вихідні. Найуспішніші молоді оператори дронів отримують стипендії від освітнього відділу громади.
За час роботи майстерні військовим передали 196 бойових безпілотників. Це FPV-дрони-камікадзе та бомбери різних модифікацій. Крім того, команда виготовила десять навчальних дронів.
Школярі не просто опановують технічні навички. Вони вчаться працювати з обладнанням, бути уважними й відповідальними та бачать результат своєї роботи. Майстерня підтримує зв'язок із військовими, отримує від них відгуки й враховує їхні потреби.
Допомагають і з комплектуючими. Військові передають пошкоджені або несправні безпілотники, з яких можна використати придатні деталі. Це дає змогу заощаджувати кошти, адже значну частину матеріалів купують завдяки пожертвам.
Поступово до ініціативи долучилася й громада. Уланівська сільська рада почала виділяти кошти на потреби дронарні. Відділ освіти придбав паяльні станції, потужний ноутбук і 3D-принтер. Підприємець з Уланова Юрій Котенкевич безоплатно надає необхідні матеріали, а інші помічники підтримують команду комплектуючими.
"Кожен дрон слугує захистом для нашого солдата."
Для Василя Маринича робота в майстерні стала продовженням служби. Раніше він виконував бойові завдання на фронті, тепер допомагає військовим зі шкільної майстерні. Зв'язок із захисниками не обмежується передачею готових безпілотників: команда отримує повідомлення, обговорює потреби й те, як удосконалити свою роботу.
"Для мене дронарня — це новий етап у війні. Раніше моя мета полягала в тому, щоб укритися, витримати натиск і знищити супротивника, але тепер кожен дрон стає захистом для наших бійців," — ділиться своїми думками педагог.
Він називає виготовлені безпілотники "дронами життя", адже вони мають допомагати знищувати ворожу техніку, порушувати логістику противника та, зрештою, рятувати життя українських військових.
Для учнів ця справа також стала способом долучитися до допомоги армії. А історія дронарні показує, як ініціатива одного вчителя може об'єднати дітей, громаду й небайдужих людей навколо спільної мети.
Раніше ми уже розповідали про Василя Маринича та його учнів. На той час команда лише починала роботу й виготовила перші шість дронів. Як у невеликому селі вчитель повернувся з війни та разом зі школярами взявся за безпілотники, читайте в матеріалі "Буває, на чийсь город залітаємо": вчитель повернувся з війни і робить з учнями дрони.
Вас може зацікавити:
Додайте 20 хвилин до обраних ресурсів у Google.
#Google #Гімназія (школа) #Школа #Підприємництво #Історія #Передача інформації #Безпілотний літальний апарат #Сільська рада (Україна) #Вінницька область #Стипендія #Батальйон #Демобілізація #Ворожий комбатант #Безпілотний бойовий літальний апарат #Тактична мета #Вчитель #Вінницький державний педагогічний університет #Голова громади #Купа #Місцева історія #Рота (військова частина)
