Коли сьогодні в Україні говорять про нестачу людей, розмова майже автоматично зводиться до мобілізації. Це зрозуміло: військо потребує поповнення, і потреби Сил оборони зараз мають бути першочерговими. Але, будемо чесні, кадрова криза давно вийшла за межі війська. Людей бракує оборонним підприємствам, медицині, освіті, енергетиці та промисловості, і всі ці сфери конкурують за той самий обмежений резерв.
Армія невід’ємно пов’язана з державою. Для її функціонування необхідні не тільки військові, але й засоби радіоелектронної боротьби, безпілотники, боєприпаси, технічне обслуговування, зв’язок, медичне забезпечення, енергетичні ресурси та логістика. Однак, просто підрахунок особового складу не є достатнім. Важливо також усвідомлювати, які навички має кожен військовий і яку роль він відіграє в загальному механізмі оборони країни.
Криза, яку ми формували протягом багатьох років.
Ця проблема виникла не у 2022 році. У 1990-х інженерні професії перестали асоціюватися зі стабільністю та успіхом: інженери отримували копійки, тоді як зовсім інші професії давали значно більше можливостей заробляти. Люди йшли вчитися туди, де бачили перспективу для себе та своєї родини. Технічна освіта втрачала престиж, професійна освіта занепадала, а сильні спеціалісти виїжджали до країн, де їхні знання цінували вище.
Повномасштабна війна не створила цю кризу, а показала її реальний масштаб. Частина фахівців служить у війську, частина виїхала, частина давно працює у компаніях або створила власні проєкти. Коли країні терміново знадобилися інженери, технологи та виробничі спеціалісти, виявилося, що швидко взяти їх просто немає звідки.
Це видно і за вибором вступників. У 2024 році фізику четвертим предметом НМТ обрали 7 877 людей, хімію -- 3 399. У 2025 році ці показники становили 8 886 і 2 887, а у 2026-му -- 11 222 і 3 015 відповідно -- це менше 5% від загальної кількості вступників. Інтерес до фізики поступово зростає, але це все одно дуже невелика частина вступників, і далеко не кожен із них зрештою стане інженером та залишиться працювати в Україні.
Крім того, слід зазначити, що відбувається міграційний процес. На 31 травня 2026 року приблизно 4,31 мільйона українців отримали тимчасовий захист у країнах Європейського Союзу. Не всі з них є спеціалістами в затребуваних сферах, і деякі можуть повернутися назад. Проте, незаперечним є те, що внутрішній ринок праці зазнав значного скорочення.
Інженерний колектив не планує зібратися під час оголошення.
Я розглядаю цю ситуацію з точки зору керівника оборонного підприємства. Закупівля обладнання, налаштування виробничих ліній та розширення приміщень — це все цілком здійсненні завдання. Проте підготовка радіофізиків, конструкторів, технологів або керівників складних виробництв потребує значно більше часу і зусиль, ніж кілька місяців.
Справжня інженерна команда не виникає просто з одного оголошення про вакансію. Вона формується протягом тривалого часу: люди спільно проходять через різноманітні виклики, вчаться на своїх помилках, вдосконалюють продукт і знову його перевіряють. Коли з такої команди йде ключовий фахівець, компанія втрачає не лише одну позицію, а й частину безцінного досвіду, який часто залишається не задокументованим і не може бути швидко відновлений.
У ситуації, коли існує недостача кадрів, компанії починають активно переманювати вже підготовлених фахівців одна в одної. Це є нормальним проявом капіталістичної системи: будь-яка нестача підвищує вартість праці, і перевагу отримує той, хто має більше ресурсів. Проте для країни це не є вирішенням проблеми. Спеціаліст просто змінює місце роботи, а загальний обсяг інженерних кадрів залишається на тому ж рівні.
Військо -- в пріоритеті. Але компетенції також треба враховувати
Пошук балансу між потребами війська та роботою критичних галузей не має простого рішення. Сили оборони потребують людей, але їхня ефективність також залежить від того, чи працюють оборонні виробництва, енергетика, медицина, логістика та інші сфери, без яких неможливо вести тривалу війну. Тому держава має бачити не лише кількість військовозобов'язаних, а й їхні компетенції, професійну роль, можливість заміни та наслідки втрати конкретного фахівця.
Механічний метод у цьому випадку не є ефективним. За даними опитування, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією у 2024 році, 46% компаній стикнулися з проблемою, коли серед мобілізованих працівників або добровольців виявилися критично важливі спеціалісти, такі як інженери, електрики, механіки, водії, оператори виробничих ліній, ІТ-фахівці та керівники.
Коли мова йде про підготовку людини, ситуація виглядає інакше, якщо це займає декілька тижнів. Але коли мова про інженера, який за десять років здобув цінний досвід у розробці технологій, критично необхідних для армії вже сьогодні, наслідки можуть бути значно серйознішими. Втрата такого фахівця здатна призупинити не лише одну позицію, а цілий напрямок у розробці чи виробництві. Це не означає, що бізнес самостійно повинен вирішувати, хто є більш необхідним для країни, проте компетенції спеціалістів повинні враховуватися в рамках державного планування.
Найбільш болісне питання для критичних підприємств полягає у постійних змінах правил. Протягом останніх двох років система зазнала щонайменше двох масштабних оновлень. У листопаді 2024 року уряд змінив критерії, зобов'язавши підприємства повторно підтвердити свій статус критичності до 28 лютого 2025 року. Потім термін було перенесено до 31 березня, і з 1 квітня бронювання, оформлені відповідно до старих вимог, втратили свою силу. У період з травня по липень 2026 року критерії знову зазнали змін, і раніше надані статуси повинні бути переглянуті до 1 вересня.
Я усвідомлюю, чому уряд посилює контроль. Виникали випадки зловживань, і бронювання мають отримувати лише ті компанії та співробітники, які дійсно виконують важливі завдання. Проте необхідність кілька разів на рік відповідати новим вимогам, подавати документи та знову доводити свою важливість — це вже не контроль, а безперервний адміністративний виклик.
В даний момент керівники зосереджуються не на виробничих процесах, технологічних інноваціях чи виконанні угод, а на обробці чергового пакету документів. Команда підприємства формувалася протягом багатьох років, але навіть планування її діяльності на рік вперед залишається складним завданням. Найефективнішим рішенням у цій ситуації буде не вводити нові пільги, а встановити чіткі, зрозумілі та стабільні правила, які не змінюються швидше, ніж бізнес встигає адаптуватися до них.
Бізнес також не повинен використовувати аргумент про "незамінних працівників" як виправдання. Важливо інвестувати в підготовку молодших фахівців, ділитися знаннями, створювати кадровий резерв і впроваджувати автоматизацію процесів.
Моя особиста амбіція полягає в тому, щоб на найскладніші, небезпечні та рутинні бойові завдання все частіше залучалися роботи, а люди виконували функцію управління. Людське життя та професійні навички мають велику цінність, щоб їх витрачати на завдання, які здатні виконувати машини.
Потрібна не сума ініціатив, а стратегія
Вже відбуваються позитивні трансформації. Громадські організації засновують освітні центри, бізнес відкриває лабораторії, налагоджує співпрацю з університетами та залучає студентів до реальних проектів з самого початку навчання. Ринок усвідомив, що не можна більше покладатися на готових фахівців, тому починає самостійно готувати кадри.
Але поки що це набір окремих хороших ініціатив. Україні потрібна кадрова стратегія щонайменше на п'ять-десять років: скільки нам буде потрібно інженерів, технологів, медиків, енергетиків, учителів і виробничих керівників, для яких галузей та в яких регіонах. Від цього мають залежати державне замовлення, фінансування університетів і професійної освіти, дуальні програми, оплачувані стажування та стипендії для дефіцитних спеціальностей.
Кожен має займати своє місце, але це не повинно ґрунтуватися на емоційних факторах, професійних статусах чи бажаннях керівництва. Потрібна чітка система, що враховує потреби армії та здібності кожної людини. Дехто боронить країну зі зброєю, інші розробляють технології для військових, ремонтують техніку, відновлюють енергетичну інфраструктуру, лікують хворих або навчають дітей. Протиставлення цих ролей є помилкою. Армія, безумовно, залишається на першому місці, але потужна армія неможлива без міцного тилу.
#Інженер #Передача інформації #Знання #Медицина #Європейський Союз #Мобілізація #Бізнес #Фізика #Ринок праці #Стратегія #Дефіцит #Логістика #Броня #Військовий резерв #Енергетична галузь #Міграція людей #Компаній #Радіоелектронна боротьба #Капіталізм #Спеціаліст #Радіофізика
