Ізраїль визнав, що прогавив можливість ввести фінансову освіту для учнів щонайменше на два десятиліття.
У новій освітній програмі Ізраїлю опинилися елементи, які важко уявити в одному контексті: фінанси, штучний інтелект та єврейська культура. Однак цей вибір не є випадковим. Школа може навчити дитину вирішувати математичні задачі, але при цьому випустити її в доросле життя без уявлення про справжню вартість кредитів чи управління першою зарплатою. В умовах, коли шкільна програма швидко застаріває, Ізраїль переосмислює, що є основою середньої освіти. Вважаю, ця тема є актуальною не лише для Ізраїлю, а й для багатьох країн.
І тут постає непросте питання для України: які освітні зміни ми пропускаємо?
Де закінчується шкільна програма і починається життя
Протягом багатьох років школа виконувала роль основного постачальника знань, які майже завжди вважалися необхідними. Теорема Піфагора, структура клітини та дати історичних подій залишаються невід’ємною частиною середньої освіти. Проте, незважаючи на це, випускники можуть залишити навчальний заклад, не усвідомлюючи, чому кредит під 40% може стати для них серйозною проблемою, або які наслідки матиме рішення почати відкладати на пенсію у 20 років замість 40.
Схоже питання постало далеко за межами Ізраїлю. За даними американської організації з економічної освіти Council for Economic Education, у 39 штатах США фінансова грамотність уже є однією з вимог для завершення школи.
Як ментор молодих підприємців у Young Business Club, я зустрічаю людей, які вміють створити продукт і продати його, але не завжди можуть пояснити різницю між прибутком і грошима на рахунку. Ці знання вони часто надолужують уже в дорослому житті.
Не кожна людина обере шлях підприємництва. Проте практично всі стикаються з банківськими послугами, кредитуванням, оподаткуванням, накопиченнями та пенсійним забезпеченням. Ось чому пропозиція впровадити ці знання в освітній процес у школах видається мені цілком доцільною.
Як навчити жити у світі штучного інтелекту
Зі штучним інтелектом завдання складніше. Якщо ШІ вже може написати твір, розв'язати задачу і пояснити тему краще за підручник, перед школою постає незручне питання: що саме тепер вона має перевіряти? Знання дитини, її здатність самостійно мислити чи вміння правильно користуватися ШІ?
Ізраїльська модель освіти фактично інтегрує ці завдання: не забороняти використання штучного інтелекту та не ігнорувати його присутність, а навчити дітей ефективно ним користуватися, зберігаючи власне критичне мислення. Штучний інтелект не вивчається як окремий предмет, а органічно впроваджується в навчальний процес. Молодші школярі взаємодіють із ним через вчителів або за допомогою захищених інструментів, а з восьмого класу отримують можливість самостійно користуватися схваленими генеративними моделями. Учнів навчають розпізнавати контент, створений штучним інтелектом, перевіряти факти та виявляти помилки алгоритмів, захищати свої особисті дані, а також розуміти авторське право і межі між допомогою ШІ та власною працею.
Змінюється і роль учителя. ШІ вже може допомогти пояснити тему, сформувати завдання і перевірити частину результатів, проте він не може взяти на себе педагогічну й ціннісну відповідальність. Я не думаю, що ШІ робить учителя менш потрібним. Навпаки. Коли готову відповідь можна отримати за секунди, важливішим стає вміння навчити дитину думати, сумніватися, ставити запитання і не довіряти відповіді лише тому, що вона звучить переконливо.
Освіта відіграє ключову роль у розвитку особистості.
Чим більше функцій у передачі знань школа може віддати машині, тим важливішою стає її людська функція: навчити дитину робити вибір, розуміти власні цінності й те, частиною якої спільноти вона є. ШІ може допомогти дитині знайти відповідь, але він не може відповісти замість неї на питання, ким вона є.
Ця логіка висвітлює ще один аспект реформи в Ізраїлі. Окрім фінансової освіти та впровадження штучного інтелекту, Міністерство акцентує увагу на вивченні Танаху – єврейського Святого Письма, а також на єврейській та ізраїльській культурній спадщині. Міністр освіти Йоав Кіш виразив цю концепцію лаконічно: "з'єднати коріння з майбутнім".
На мій погляд, у цьому є дуже ізраїльська риса. Країна робить величезну ставку на технології, але водночас ставить перед школою питання, на яке технологія не відповість: хто ти, до якої спільноти належиш і на які цінності спираєшся у власних рішеннях.
Мова не лише про релігію чи патріотизм. У роботі Почесного консула Держави Ізраїль я не раз бачив, наскільки відчуття приналежності до своєї країни й спільноти стає важливим саме в кризові моменти. Під час війни це особливо видно у волонтерських ініціативах, до яких долучаються і дорослі, і діти. Люди тримаються за спільноту і водночас самі стають для неї опорою.
Освіта завжди працює на кілька років вперед
Сьогодні українська школа стикається з викликами, які не зустрічаються у більшості європейських освітніх систем: як забезпечити безперервність навчального процесу в умовах війни, повітряних тривог та відключень електроенергії. Однак, незважаючи на ці труднощі, школа також повинна виконувати ще одну важливу місію — підготувати дітей до життя в світі, який буде існувати через десять років. Рішення про те, які знання та навички необхідно передати учням, приймаються вже сьогодні.
Учень першого класу 2026 року завершить навчання в школі наприкінці 2030-х років. Ми не можемо передбачити, які професії зникнуть, які нові з'являться, а також як розвиватиметься штучний інтелект. Тому для мене ізраїльська реформа є цікавою не як зразок для України. Немає сенсу її копіювати, оскільки українська освітня система має свої особливості та виклики. Однак питання, яке виникає у зв'язку з ізраїльською реформою, буде актуальним і для України: які знання та навички повинен мати український випускник середини 2030-х років?
Я переконаний, що відповідь уже не може обмежуватися набором предметних знань. Дитині доведеться розуміти гроші, вміти працювати зі штучним інтелектом, не віддаючи йому власне мислення, і мати ціннісні орієнтири, які допомагають робити вибір.
Адже шкільна програма відкриває не лише те, що держава прагне передати своїм учням. Вона також демонструє, до якого майбутнього країна намагається їх підготувати.
#
