Сьогодні виповнюється 130 років з моменту народження поета, прозаїка та перекладача Тодося Осьмачки - Як це відбувалося | Експрес онлайн

Изображение с сайта uk.wikipedia.org/wiki/Тодось_Осьмачка

Цьому обдарованому українцю довелося жити та творити в період сталінських репресій, воєнних лих і голоду. Він пережив ув'язнення, перебування в психіатричних лікарнях, а також важке життя в еміграції. Літературознавець Михайло Слабошпицький колись охарактеризував його як "поета з пекла".

Теодосій Осьмачка з'явився на світ у селі Куцівка, розташованому в Черкаській області. Як зазначає Володимир Ткаченко, письменник і один із засновників благодійного фонду "Тодось Осьмачка", у родині було ще чотири сини та дві доньки. Батько, Степан, відзначався великою працьовитістю: спочатку працював у маєтку поміщика Терещенка, а згодом здобув освіту ветеринара. Діти виявилися також здібними, всі вони отримали середню освіту. Після завершення навчання Тодось спочатку працював чорноробом, а згодом став писарем у земській економії та викладав у селі Білозір'я на Сумщині.

Навчаючись у Київському інституті народної освіти, Осьмачка почав писати вірші й доєднався до групи "Ланка". Вона об'єднувала літераторів, які відкидали політичне пристосуванство. Членами групи були Григорій Косинка, Валер'ян Підмогильний, Іван Багряний, Євген Плужник.

"Перша збірка Тодося Осьмачки -- "Круча" -- вийшла друком у 1922 році, її відзначали за блискучу народну мову та глибину образності, -- веде далі Володимир Ткаченко. -- Через три роки світ побачили "Скитські вогні", яку називали своєрідним гімном українському степу. У 1928-му Осьмачка видав третю збірку "Клекіт", де у формі символічних пророцтв описав знищення українського села. Це викликало гнів більшовицького режиму. Осьмачку переслідували, називали "ворогом народу". Книги поета вилучали, знищували. Він був змушений переховуватися".

Тодось Осьмачка приймає рішення втекти до Польщі. Однак його затримують і відправляють до Свердловська. Поет вдається до втечі вдруге, знову намагаючись дістатися Польщі. Але його знову арештовують і обвинувачують у шпигунстві.

Тодось, перебуваючи у в'язниці, вдавав із себе божевільного, і це допомогло йому залишитись живим. Зрештою, його перевели до психіатричної лікарні в Києві, -- розповідає Володимир Ткаченко. -- Пізніше він описав жахи, пережиті там, у своїй повісті "Ротонда душогубців".

Осьмачка зміг залишити лікарню під час німецької окупації. Лікарі, охоплені страхом, просто залишили її. Кажуть, що поет дійшов до дому пішки, до Черкащини, а потім його шлях до Львова залишається загадкою.

У 1920-х роках поет уклав шлюб з Лесею Трохименко, уродженкою Київщини, яка навчалася в медичному інституті. У пари народилося двоє синів, проте їхнє спільне життя виявилося недовгим, і вони вирішили розлучитися, як зазначає Володимир Ткаченко. Наприкінці 1944 року поет вирушив за межі країни, спочатку оселившись у Німеччині. Разом із другом, письменником Уласом Самчуком, він активно працював над створенням емігрантської літературної організації "Мистецький український рух" та видав кілька творів, серед яких "Старший боярин" і "План до двору". Його твори отримали високу оцінку від літературних критиків. Наприклад, професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шевельов відзначив "Старшого боярина", сказавши, що "якщо можна втілити Україну в слова, то це саме повість Осьмаччина".

Після перебування в Німеччині Тодось вирушив до Сполучених Штатів, а потім оселився в Канаді. Він також здійснив подорожі Югославією та Францією. Часті зміни місця проживання були зумовлені його страхом перед можливими переслідуваннями з боку КДБ. Постійне напруження негативно позначилося на його здоров'ї, викликавши серйозну нервову хворобу. Влітку 1961 року під час прогулянки Мюнхеном Осьмачка раптово впав на вулиці, його паралізувало. Поет провів решту своїх днів у самотності в лікарні поблизу Нью-Йорка, куди його доставили друзі на літаку. 7 вересня 1962 року його страждання закінчилися. Тодося Осьмачку поховали на православному цвинтарі святого Андрія в Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі.

У 2017 році ми, разом із сином Осьмачки Ігорем і його онуками Олександром та Євгеном, зверталися до української влади з проханням про перепоховання праху поета в його рідному селі Куцівка. Однак через початок повномасштабної війни ця ініціатива залишилась без подальшого розвитку.

Хочу зауважити, що нині багато видавництв знову друкують твори Тодося Осьмачки. Бо він направду -- один з найцікавіших і найталановитіших поетів ХХ століття періоду українізації.

Щорічно в Куцівці відзначають пам'ять митця. Тут і досі існує храм Різдва Святої Богородиці, в якому його охрестили. У 2013 році була заснована літературна премія на честь Тодося Осьмачки. Ця нагорода вручається за роботи, що відображають український національний характер та глибоко аналізують історичну долю нашого народу і країни. Саме 16 травня відбудеться церемонія нагородження переможців.