Нові гаджети з’являються на ринку швидше, ніж встигають розробити відповідні регуляції. Як це вплине на навчальний процес, домашні завдання та контрольні роботи?
Уряд Норвегії планує запровадити тимчасову заборону на використання окулярів із штучним інтелектом у деяких публічних місцях. Серед можливих місць обмеження є школи. Поки що йдеться про намір підготувати законопроєкт, а головне занепокоєння стосується зйомки та запису людей без їхнього відома.
Використання окулярів, які здатні фіксувати оточення, породжує конкретні проблеми. Як учні, так і вчителі можуть не здогадуватися про те, що потрапляють у кадр. Невдала репліка чи помилка під час пояснення можуть стати предметом для розваги сторонніх осіб. Освітні установи повинні забезпечити захист своїх учасників від подібного використання новітніх технологій. Водночас правила щодо запису мають враховувати випадки, коли фіксація є необхідною для запобігання насильству чи булінгу. Просте правило "знімати заборонено" може в той же час захищати тих, хто порушує права інших.
В Україні, де активно обговорюються питання щодо обмеження використання смартфонів у навчальних закладах, ця інформація піднімає нові запитання: чи зможуть нові правила витримати натиск новітніх технологій? Ми ще не дійшли згоди стосовно смартфонів, а вже постає необхідність визначити, як реагувати на появу окулярів з розширеною реальністю.
І хоча захист від прихованої зйомки та використання цифрових підказок на уроці -- різні проблеми, нові пристрої змушують школу відповідати на обидві. Потрібно визначити, які способи їх використання слід обмежувати, а яких -- навчати.
Чи можливо заборонити абсолютно все?
Можливо, можна вважати, що ця тенденція лише посилюватиметься. Окуляри, навушники, годинники та цифрові асистенти ставати все більш звичними, а їх функціональні можливості зростатимуть. Чи планує навчальний заклад постійно оновлювати список заборонених предметів? І як довго він зможе діяти за умовами, що базуються на відсутності доступу до сучасних технологій?
Я пам'ятаю шкільні суперечки про калькулятори. Дорослих непокоїло, що дитина перестане рахувати самостійно. У цьому була логіка: щоб зрозуміти математику, потрібно опанувати базові операції. Однак із доступністю калькулятора нікуди не зникла потреба розуміти, що саме ти обчислюєш і чи має результат сенс. Сьогодні схожі питання виникають уже щодо текстів, зображень, пояснень і готових розв'язків.
Це не свідчить про те, що кожен новий гаджет слід терміново вводити в навчальний процес. Безладне використання технологій під час занять може заважати навчальному процесу. Вчитель повинен мати можливість вирішувати, коли і з якою метою їх використовувати. Однак загальна заборона на все сучасне залишає відкритим питання, як підготувати дитину до життя з цими інструментами після закінчення уроків.
Не слід надто захоплюватися новизною пристрою. У віртуальній реальності можна створити симуляції або дослідити місця, до яких учні не можуть фізично потрапити. Однак захоплення незвичними враженнями не гарантує, що знання засвоєні. Після таких занять важливо, щоб дитина могла пояснити матеріал або застосувати його на практиці. Також важливо пам'ятати, що школа виконує роль місця для спілкування, обговорень і командної роботи. Навіть якщо всі учасники одягнуть гарнітури, це не означає, що соціалізація відбудеться автоматично.
Що насправді оцінює контрольна робота?
Мене найбільше вражає те, що нові можливості спонукають нас переосмислити саму суть завдання. Якщо завдання можна виконати за допомогою штучного інтелекту, то що ми насправді оцінюємо, коли отримуємо результат?
Коли мова йде про виконання домашнього завдання, повернення до записів з цього питання не вирішує проблему. Сформульовану відповідь можна переписати вручну. Вчитель отримає акуратний текст, проте так і не дізнається, чи дійсно автор усвідомлює суть написаного. А зменшення доступу до цифрових асистентів потребує від вчителів все більше зусиль для контролю знань учнів.
Отже, частину оцінки доцільно переносити в усну форму. Учень може представити своє рішення, обґрунтувати свій вибір та відповісти на додаткові запитання. Йому також можна запропонувати змінити одну з умов задачі та пояснити, як це вплине на кінцевий результат. Такі запитання надають вчителю більш глибоке розуміння знань учня, ніж просто перевірка готового тексту. Звичайно, це вимагатиме додаткового часу та перегляду організації навчального процесу. Було б несправедливо вимагати від вчителя впровадження нових методів, не зменшивши при цьому його попереднє навантаження.
Інша категорія завдань може безпосередньо включати застосування штучного інтелекту. У такому випадку важливо оцінювати не лише результат, а й сам процес: як учень сформулював запит, які дані він надав, що перевірив, яку помилку виявив і чому відхилив отриману відповідь. Вміння створити переконливий текст і здатність оцінити його достовірність можуть суттєво варіюватися.
У роботі зі студентами я бачив, наскільки примітивним буває використання ШІ людьми, яких заведено вважати технологічно обізнаними. Вони не пояснюють мети, не задають умов, не уточнюють результату. Потім отримують посередню відповідь, яка їх самих не влаштовує. Звичка користуватися застосунками ще не означає вміння працювати з інформацією.
Цей процес навчання вимагатиме інтеграції базових знань. Без них дитина не зможе адекватно оцінити правдоподібність інформації. Важливими є як вправи без використання цифрових технологій, так і ті, що з їхньою допомогою. Учень повинен усвідомлювати цілі кожного формату завдань і чітко знати, що є прийнятним, перш ніж розпочати роботу.
До якого майбутнього готує навчальний заклад?
Мене турбує, що в рамках цієї дискусії школа часто акцентує увагу на підтримці традиційних підходів. Існують усталені уроки, завдання та методи оцінювання. Впровадження нових технологій може порушити цю структуру, і виникає спокуса просто відсторонитися від неї. Хоча на короткий час це може полегшити ситуацію, відсутність оновлення навчальних методів призведе до збільшення розриву між школою та реальністю, що існує за її межами.
Дитина все одно користуватиметься новими інструментами вдома, а згодом у роботі. Якщо школа не допоможе розібратися з ними, вона поступово втрачатиме переконливу відповідь на питання учня: навіщо мені все це?
Ми не оцінюємо на іспитах, як знімати шкуру з мамонта, хоча раніше це вміння було критично важливим для виживання. Суть освіти еволюціонує разом зі змінами в суспільстві. Проте навички самостійного мислення, аналізу прочитаного та перевірки інформації залишаються актуальними – з цифровими помічниками чи без них. Якщо школа продовжуватиме готувати дітей до світу, який вже відійшов у минуле, жодний список заборонених гаджетів не зможе відновити її авторитет.
#
