США перестали бути монополістами в царині ядерної зброї
Серед історичних подій останнього тижня серпня -- перше випробування атомної бомби в Радянському Союзі, а також підписання угоди між Російською та Британською імперіями. Угода стала кроком до оформлення Антанти - військово-політичного союзу трьох держав, які вже через сім років стали учасниками Першої світової війни...
Досліджуйте глибше ці та інші ключові події, що відбулися у світовій історії з 25 по 31 серпня, у хроніках "Телеграфу", підготовлених журналістом та істориком Сергієм Махуном.
У 1963 році в німецькому місті Новий Ульм на 56-му році життя відійшов у вічність український письменник, публіцист і політичний діяч Іван Багряний. Його складна та трагічна доля є яскравим свідченням того, як, навіть у найжахливіших умовах сталінських таборів, можна зберігати віру в торжество Добра над Злом. Після арешту в 1932 році, на самому початку свого творчого шляху, розпочалася його страшна одіссея, що включала тортури в НКВС, втечу з заслання на Далекому Сході, новий арешт і повернення до рідної Охтирки в 1940 році. Під час Другої світової війни, незважаючи на нацистську окупацію, він не залишав літературної діяльності, активно долучався до заснування Української головної визвольної ради (УГВР) і, врешті-решт, опинився в еміграції в Німеччині.
Іван Багряний - автор перших українських умовно пригодницьких романів "Тигролови", "Сад Гетсиманський" та "Людина біжить над прірвою", в яких розповідається про жахливий механізм терору в катівнях більшовиків. Важливу роль у зміні ставлення союзників СРСР по Антигітлерівській коаліції до втікачів із "радянського раю" зіграв його публіцистичний есей "Чому я не хочу вертатися до СРСР?" (1946). Це був своєрідний екскурс у трагічну історію України XX століття: розповідь про "червоний терор" під час і після поразки Національної революції 1917 -- 1921 років, про жахи колективізації і Голодомор 1932 -- 1933 років, знищення більшовиками національної інтелігенції - "Розстріляне відродження", "Великий терор" другої половини 1930-х років...
Ось суть цього твору: "Я повернусь до своєї Батьківщини разом з мільйонами моїх братів і сестер, які зараз перебувають тут, в Європі, а також у сибірських таборах, коли тоталітарний, кривавий режим більшовиків буде знищено, так само як і гітлерівський. Коли НКВС зникне, як і гестапо, коли червоний російський фашизм зникне, як раніше зник німецький... Коли український народ отримає своє право на свободу та незалежність в ім'я християнської правди та справедливості."
1346 рік – під час Столітньої війни (1337-1453) війська англійського короля Едуарда III здобули блискучу перемогу над армією французького короля Філіпа VI в битві поблизу Кресі, що в Нормандії. Ця поразка могла знищити всі попередні досягнення англійців. Знаходячись на відстані всього 30 кілометрів від Парижа, англійці були змушені протягом двох тижнів відступати під натиском чисельнішого ворога на північ Франції. Армія Англії швидко зменшувалася через брак коштів для виплат найманцям, що спонукало Едуарда III прийняти бій, наказавши лицарям зійти з коней. Французи мали значну чисельну перевагу – 30 000 проти максимум 15 000 англійців.
Філіп VI став фактично заручником своїх феодалів-васалів і союзників. Їхня лицарська кіннота розрізненими групами наступала з рівної місцевості вгору і стала чудовою мішенню для найкращих тоді в Європі англійських лучників. А ті англійські лицарі, які злізли з коней і згрупувалися у піші колони, добивали французьку кавалерію, яка дісталася гори. Генуезькі арбалетники на службі у Філіпа VI вийшли на поєдинок з англійськими лучниками, але через дощ арбалети відволожилися, і вони почали відступати; лицарі, що напирали ззаду, за наказом володаря почали вбивати генуезців. "Найцікавішою деталлю битви при Кресі був не тільки розмір шкоди, завданої французькій кавалерії довгими луками англійської піхоти (понад 1500 убитих... проти сотні вбитих і поранених англійців), а сам факт того, що піхота не кинулася врозтіч, як нерідко траплялося у середньовічних війнах, варто було напасти ворожій кінноті, а й далі завдавала ударів", - зазначає британський історик Майкл Ґовард в книзі "Війни в європейській історії". Загинуло ще й понад 10 000 французьких піхотинців.
Погано організоване феодальне ополчення кинулося навтіки разом із французьким королем. Час лицарів минав. Проте війна, яка розпочалася через династичну кризу і зазіхання на французький престол короля Англії, єдиного онука Філіпа IV Вродливого, ще продовжувалася з великими перервами понад століття. Попри серію перемог, англійці не досягли своєї мети, на континенті в їхніх руках залишився лише порт Кале.
1939 - На Другому Великому Зборі українських націоналістів, що проходив у Римі, було представлено "усний заповіт" Євгена Коновальця, колишнього лідера ОУН. Він загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі від рук агента НКВС СРСР Павла Судоплатова. Відповідно до цього "заповіту", учасники збору обрали новим головою проводу українських націоналістів Андрія Мельника, який був проголошений "Вождем нації".
Однак вже у вересні 1939 року, під час блискавичної війни між нацистською Німеччиною і Польщею (радянські війська почали "визволення" Західної України та Західної Білорусі 17 вересня), активісти західноукраїнської організації ОУН, які були ув'язнені в польських тюрмах, отримали свободу. Серед них знаходився і Степан Бандера.
Загибель Коновальця призвела до неминучого і болісного розколу ОУН на дві ворожі фракції, лідерами яких стали Андрій Мельник і Степан Бандера. І саме бандерівська фракція, яку називали революційною, вважала, що свободу України треба завойовувати лише зі зброєю в руках й застосовувати зокрема терористичні методи в боротьбі з ворогами нації. Майже всі структури ОУН в окупованій СРСР Західній Україні підтримали бандерівське крило організації.1-4 квітня у Кракові відбувся Другий Великий Збір вже ОУН (революційної), на якому було обрано провідника (лідера) організації - Степана Бандеру.
Прихильники ОУН у Європі продемонстрували поміркованість, обравши підтримку Андрія Мельника. Після того, як західноукраїнські території потрапили під радянську окупацію, НКВС організувало кілька судових процесів проти прихильників Степана Бандери у Львові та Дрогобичі. Майже всі учасники цих процесів, а це більше 150 осіб, були розстріляні або напередодні, або на початку німецько-радянської війни.
У 1963 році в столиці Сполучених Штатів, Вашингтоні, відбувся масштабний марш, який став знаковим моментом у боротьбі за громадянські права, зокрема проти расової сегрегації та дискримінації афроамериканців. Цю акцію очолив Мартін Лютер Кінг, чорношкірий баптистський пастор, який виступав за ненасильницькі методи протистояння. На той час афроамериканців не допускали до низки шкіл, університетів і ресторанів; у багатьох штатах расова сегрегація залишалася законною навіть у громадському транспорті.
У марші до Меморіалу Лінкольна - рівно 100 років тому у цей день президент США підписав Прокламацію про звільнення рабів - брали участь понад 250 тисяч людей. Більшість його учасників були афроамериканці, хоча як мінімум 20% серед демонстрантів - білі та представники інших рас. Зі знаменитою промовою "Я маю мрію" виступив Мартін Лютер Кінг.
Він загинув 4 квітня 1968 року в Мемфісі внаслідок масштабної змови расистських груп. На його могильному камені вирізані слова з його знаменитої промови: "Я вільний, вільний, нарешті я вільний".
Після проведення маршу в Вашингтоні, боротьба за права афроамериканців остаточно отримала статус загальнонаціонального руху. Все більше представників білої раси почали висловлювати свою підтримку чорношкірим. 23 січня наступного року набула чинності 24-та поправка до Конституції США, яка забороняла введення виборчих обмежень, що існували в багатьох південних штатах, зокрема подушного податку, сплата якого була недоступна для багатьох афроамериканців.
До речі, саме слово "чорношкірий" нині вважається неполіткоректним.
1949 рік - о сьомій годині ранку за московським часом на Семипалатинському полігоні в Казахстані відбулося перше тестування радянської ядерної бомби. Її потужність становила 22 кілотонни, а вибух прогримів на висоті 30 метрів. Внаслідок радіоактивного сліду, що залишився, постраждали 11 адміністративних районів Алтайського краю. Першу радянську атомну бомбу РДС-1 розробили в КБ-11 під науковим керівництвом Ігоря Курчатова та Юлія Харитона. Підготовка до випробувань контролювалася урядом СРСР, зокрема головою спеціального комітету при Державному комітеті оборони Лаврентієм Берією та членом комітету, генерал-лейтенантом Михайлом Первухіним.
Таким чином, Сполучені Штати втратили свою виключну позицію в сфері ядерної зброї. У липні 1945 року американці провели випробування, а потім, 6 і 9 серпня того ж року, скинули дві атомні бомби, потужність яких відповідала 20 кілотоннам тротилу, на японські міста Хіросіму та Нагасакі. Лише через місяць після того, як радянський Союз успішно випробував свою атомну бомбу, інформацію про це офіційно оприлюднив ТАРС, хоча США вже були обізнані про події. Таким чином, гонка озброєнь продовжилася на тлі холодної війни.
1919 - У цей день, згідно з офіційною версією більшовиків, командир Першої української радянської дивізії Микола Щорс прибув на позиції Богунської бригади. Він спостерігав за частинами петлюрівців, що боролися з "червоними", через бінокль, водночас слухаючи доповіді своїх підлеглих. Коли розпочалася атака на ворожі позиції, кулемет петлюрівців раптово відкрив вогонь з флангу. Атака застопорилася, і саме в цей момент бінокль випав з рук Щорса - виявилося, що він отримав смертельне поранення і за лічені 15 хвилин помер. Чомусь його поховали далеко в тилу - у Самарі...
У 1949 році було проведено перепоховання та ексгумацію його тілесних останків на високому рівні. Медична комісія, що складалася з експертів-патологоанатомів, встановила, що Щорса вбили пострілом з малокаліберного пістолета на відстані всього 10–15 метрів; куля потрапила ззаду в потилицю. Протоколи урядової комісії зберігалися в секретному архіві КДБ СРСР.
У той час, коли Щорс перебував у траншеї, поруч з ним були лише його заступник Іван Дубовий, котрий був страчений у 1938 році під час "Великого терору", а також таємнича фігура — військовий спеціаліст 12-ї армії на ім'я Танхіль-Танхілевич. Здивує, що він, за нез'ясованих обставин, опинився на передовій 44-ї дивізії, і його сліди зникли вже на початку вересня 1919 року. Важко пояснити, чому Дубовий наказав забинтувати голову начальника дивізії і заборонив медсестрі, яка спішила з сусідньої траншеї, розбинтовувати її. Це викликає питання: чи могли Дубовий і Танхіль-Танхілевич бути причетними до якогось злочину в цій ситуації?
Командир кавалерійської бригади в дивізії Щорса, Сергій Петриківський, підтвердив, що Дубовий був обізнаний про операцію з усунення надто незалежного червоного командира. Виконавцем цієї місії виступив таємничий Танхіль-Танхілевич. У серпні 1919 року більшовики також усунули двох соратників Щорса: командира Новгород-Сіверського полку Тимофія Черняка та командира бригади Василя Боженка. У 1939 році, за вказівкою Йосифа Сталіна, режисер і письменник Олександр Довженко був змушений створити художній фільм-міф про Щорса.
1907 - У Санкт-Петербурзі було підписано угоду між Російською імперією та Великою Британією про розподіл сфер впливу в Азії. Північна частина Персії відійшла до сфери інтересів росіян, а південна - до британців. Сторони угоди відмовлялися від втручання в будь-які військово-політичні та економічні заходи іншої сторони. Росія визнавала Афганістан поза сферою своїх інтересів, а Тибету гарантувалася територіальна недоторканість.
Ці угоди між двома колоніальними державами стали важливим етапом у формуванні Троїстої угоди, відомої також як Антанта, що об'єднувала Великобританію, Францію та Росію. Головною метою цього альянсу було протистояння Троїстому союзу, який складався з Німецької імперії, Австро-Угорщини та Італії.
Усього через сім років у Європі, а згодом і в інших частинах світу, розпочнеться Перша світова війна (1914-1918). Варто зазначити, що Італія приєдналася до конфлікту лише у 1915 році, але на боці країн Антанти.
#Франція #Європа #Сполучене Королівство #Нацистська Німеччина #Фашизм #Англія #Лук (зброя) #Україна #Радянський Союз #Йосип Сталін #Історія #Дощ #Німеччина #Російська імперія #Охтирка #Рим #Друга Польська Республіка #Степан Бандера #Командир підрозділу #Вашингтон, округ Колумбія #Західна Україна #Перша світова війна #Ядерна зброя #Більшовики #Марш! #Роттердам #Іван Багряний #Організація Українських Націоналістів #Конституція Сполучених Штатів Америки #Персіс. #афроамериканці #Троїста Антанта #Піхота #Генуя #Англійці #НКВС #Андрій Мельник (офіцер) #Микола Щорс #Українська Головна Визвольна Рада #Кавалерія #Лицар #Євген Коновалець #Едуард III Англійський #Велика Чистка #Арбалет #Мартін Лютер Кінг-молодший. #Павло Судоплатов #Нормандія #Кале #Ульм #Лаврентій Берія #Олександр Довженко #Авраам Лінкольн #Ігор Курчатов
