Поет, що пережив жахи пекла, став жертвою репресивної психіатрії.

Тодося Осьмачку вважали геніальним та божевільним водночас. Він був патріотом, виступав проти радянської влади та панічно боявся НКВС, мав манію величі та переслідування. Автор, який здобув популярність завдяки своїм творам "Старший боярин" та "Ротонда душогубців"., а також написав кілька поетичних збірок.

ZAXID.NET ділиться захоплюючими та маловідомими подробицями з біографії Тодося Осьмачки.

Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Тодось Осьмачка з'явився на світ у травні 1895 року в селі Куцівка, розташованому на Черкащині, в родині селян, що виховувала численне потомство. Під час його народження мати втратила слух, який повернувся до неї лише через два десятиліття. Ця подія справила великий вплив на Тодося, який з юних років відчував провину за це і старався всіляко допомагати в домашніх справах.

Ще один значущий момент у родині – Осьмачка створив іронічний вірш, який критикував більшовиків і комуністичний режим, і він справив велике враження на його брата. Коли брата примусово призвали до Червоної армії, він перетворив цей вірш на пісню та співав її. На жаль, його брат загинув від розстрілу. Можливо, це трагічне подія також вплинула на душевний стан поета.

Хлопець отримав середню освіту, але вищу довелося здобувати власними зусиллями. Тодось Осьмачка приділяв чимало часу самоосвіті. Ще в шкільні роки його захоплювала література, і він намагався створювати свої перші вірші. Згодом йому вдалося скласти іспит на звання земського вчителя.

Автор, який здобув популярність завдяки своїм творам "Старший боярин" та "Ротонда душогубців".

У житті Тодося велику роль відігравав батько. У рукописі поеми "Поет" Осьмачка написав: "Присвячую пам'яті єдиного мого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька, Степана Осьмачки".

Його дарування мовами було вражаючим. "У навчальних закладах, як школах, так і університетах, мова повинна мати пріоритетне місце, адже рідна мова є для кожної людини, по суті, найпотужнішим інструментом у боротьбі за національне культурне визволення", - пізніше зазначав Осьмачка.

На початку Першої світової війни Тодося Осьмачку призвали на фронт, проте, усвідомивши абсурдність війни, він вирішив симулювати туберкульоз, щоб отримати звільнення з армії. Після цього він продовжив освіту в Київському інституті народної освіти (КІНО).

Осьмачка був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім "Ланки" (МАРС), до якої входили Григорій Косинка - найближчий друг Тодося. Якось Косинка сказав Осьмачці: "Якщо вас першим комуністи змелють, то я буду про вас писати, а якщо мене, пишіть ви...".

Члени літературного об'єднання "Ланка". Зліва направо: Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Марія Галич, Євген Плужник, Валер'ян Підмогильний, Тодось Осьмачка. 1925 рік.

Перший поетичний збірник Тодося Осьмачки, що носить назву "Круча", побачив світ у 1922 році. Після цього автор випустив ще кілька збірок, серед яких "Скитські вогні" та "Клекіт". Остання з них викликала обурення більшовицької влади, оскільки в ній через символічні пророцтва відображалися жахливі наслідки для українського села. Осьмачка в своїх творах прославляв селянську працю і твердо вірив, що "знищення селянина - це знищення української ідентичності".

У 1922 році Тодось Осьмачка взяв шлюб із Лесею Трохименко, а вже наступного року у них з'явився син. Проте цей шлюб не тривав довго і стикнувся з численними труднощами. Існує припущення, що в той період у Осьмачки могли почати проявлятися ознаки психічного розладу. Письменник зізнавався, що не відчував любові до своєї дружини, в той час як вона мала до нього глибокі почуття.

Чи не задовольняють вас звичайні методи навчання? Вітаємо, у нас є рішення! Дистанційна школа "Оптіма" пропонує новаторський підхід до освіти. Завдяки комбінованим урокам, інтерактивним завданням та унікальним навчальним матеріалам, ми не лише забезпечуємо високу якість навчання, але й пробуджуємо в учнів бажання досліджувати нові горизонти. Дізнайтеся, як стати частиною нашої дистанційної школи та розпочніть захоплюючу подорож до нових знань!

Одного разу поет відчув, що хтось зазіхає на його твори, і в цій підозрі звинуватив свою дружину, стверджуючи, що вона передала його вірші представникам ГПУ. В стані люті Осьмачка намагався задушити свою дружину, проте, на щастя, сусіди встигли втрутитися. Друзі вирішили помістити поета до психіатричної лікарні, однак йому вдалося втікнути з цього місця.

"Я її і лупцював, і за волосся тягнув, але вона, попри все, продовжувала любити мене", - розповідав Осьмачка.

Пізніше він напише про свого сина: "Я постійно жартував з ним, водив його до річки, занурював у крижану воду, і він весь тремтів і плакав, а я не міг стримати сміху. Чесно кажучи, тепер мені соромно згадувати про це!"

Після розлучення основною опікункою сина стала його мати. Ігор, син Тодося Осьмачки, вирощувався з глибоким переконанням, що його батька більше немає серед живих.

Тодось Осьмачка із сином (фото Літературної України)

Осьмачка був introvertом, що жив у власному світі, де панувала самотність і егоїзм. Він мав дар створювати складнощі з найменших дрібниць і вірив у свою геніальність, що вимагала безперервного підтвердження. І, зрештою, він отримував цю увагу, адже справді багато хто вважав його видатною особистістю.

До кінця життя письменник страждав від манії переслідування та постійно рятувався втечами з одного місця в інше. Міг спати в полі, на лавці, але всюди розумів, що "пастки світу йдуть слідом за ним". Осьмачка боявся брати їжу з чужих рук через страх отруїтись, тому часто міг голодувати. Загадкою залишається, як він пересувався під час своїх втеч від більшовицького режиму, долаючи значні відстані між містами.

Літературознавець Михайло Слабошпицький називав Осьмачку "поетом з пекла", а професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шерех-Шевельов сказав: "За винятком, може, Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей наша література не знала ще такої української книжки, як "Старший боярин". Якщо можна перелити Україну в слово, - то це повість Осьмаччина. Якщо може слово запах України пронести, - то пахтить ця книжка всією запашністю України. Якщо можна в слові збудувати батьківщину-державу, - то це вона збудована, зримо і живовидячки".

Тодось Осьмачка жив у постійній нервовій напрузі, боявся НКВС, стикався з арештами, симулював божевілля та пройшов крізь психіатричні лікарні. Однак, на переконання сучасників, якщо спершу Осьмачка симулював божевілля, то згодом все ж збожеволів.

Автор був закоханий у ігумені монастиря сестер-студиток Олену (Йосифи) Вітер, яка, дивом уникнувши арешту НКВС, мала тісні зв'язки з Митрополитом Андреєм Шептицьким. Їхня зустріч відбулася в польському пансіонаті, де письменник запрошував її на прогулянки і співав під її вікнами. Однак Олена Вітер не реагувала на його залицяння, а згодом зовсім покинула пансіонат.

У 1944 році поет вирушив у еміграцію, де випустив ряд своїх книг, серед яких "Поет", "Китиці часу", "Старший боярин", "План до двору" та "Ротодна душогубців". Проте навіть у Німеччині, США чи Канаді Осьмачка відчував постійне переслідування і не міг знайти спокою. Його поезія просякнута образом розп'яття, що символізує не лише його власні страждання, а й муки всього українського народу.

Тодось Осьмачка дожив до 67 років та помер у вересні 1962 року у психіатричній лікарні Нью-Йорка, куди його допомогли влаштувати друзі. Останнім з друзів, хто бачив Осьмачку живим, був Іван Багряний. Він описував його так: "розбитого паралічем і безпам'ятного, в ліжку витягненого на весь зріст, суворого, як Данте. Всіма забутого і покинутого...".

При створенні цього матеріалу були залучені відомі джерела, такі як Вікіпедія, Український інститут національної пам'яті, публікації видання "ВиЧЕрпно", а також програма "Велич особистості" на YouTube, ведена Іриною Фаріон, і інформаційний ресурс "Український інтерес".