Изображение: Макс Требухов
На початку 2026 року понад 30 мільйонів українців підписали угоди з сімейними лікарями. Ці лікарі виконують роль координаторів медичної допомоги, відповідаючи за профілактичні заходи та первинні клінічні рішення. Реформа фінансування охорони здоров'я змінила спосіб розподілу коштів, що забезпечує універсальний доступ до медичних послуг без фінансових перешкод. У цій системі первинна медична допомога стає основною точкою входу та фундаментом для всієї охорони здоров'я.
Це відображає дійсну структуру потреб населення. Згідно з даними ВООЗ, близько 90% запитів на медичну допомогу стосуються поширених проблем, таких як підвищений артеріальний тиск, болі в животі, хронічний кашель і сезонні інфекції. У країнах з розвинутою первинною медичною допомогою саме цей рівень обслуговує більшість таких випадків. Це свідчить про те, що основою медичної системи є не вузькі спеціалізовані заклади, а лікарі загальної практики.
Сімейний лікар є першим, хто помічає зміни у здоров'ї пацієнта, відстежуючи їх динаміку, координуючи медичну допомогу та приймаючи рішення, що можуть призвести до раннього виявлення захворювання або ж діагностування на етапі ускладнень. Його роль полягає в управлінні здоров'ям людини на тривалій основі. Лікар надає експертну оцінку, допомагає орієнтуватися у медичних питаннях і забезпечує підтримку, в той час як пацієнт дотримується рекомендацій, контролює свій стан і вчасно звертається за медичною допомогою. Така співпраця дозволяє не лише лікувати хвороби, але й активно запобігати їх виникненню.
І саме тому первинна ланка -- це також про профілактику і раннє виявлення захворювань. Це дозволяє уникнути ускладнень і дороговартісного стаціонарного лікування. Фактично це профілактика самої потреби звертатися до високоспеціалізованих клінік уже на стадії кризи.
З точки зору ресурсного менеджменту в медичній сфері, це вказує на те, що більшість лікарів в Україні повинні володіти знаннями та навичками для роботи в різноманітних клінічних обставинах, а не лише обмежуватись вузькими спеціалізаціями. Однак, українська система медичної освіти не забезпечує належної підготовки для виконання цієї важливої ролі.
На первинному етапі створюється безперервний процес надання медичної допомоги. Навіть коли до лікування підключаються спеціалісти вузького профілю, сімейний лікар залишається ключовою фігурою, яка зберігає загальну перспективу. Послідовність медичного обслуговування, узгодженість між різними рівнями системи та тривалі відносини з пацієнтом мають не менший вплив на результати, ніж конкретні клінічні втручання.
Ця позиція вимагає від медичного працівника глибоких клінічних знань, здатності до системного аналізу та вміння взаємодіяти з пацієнтом у його соціальному та життєвому контексті. Тому важливо, щоб програма навчання майбутніх лікарів відображала цю необхідність: акцентуючи увагу на координації, інтеграції та відповідальності за комплексність медичної допомоги.
Гірше лікуєш -- втрачаєш гроші: професор Гарвардської медшколи Сергій Мельничук про якість медицини у США й уроки для України
Але які зміни відбуваються в системі медичної освіти?
У 2019 році Україно-швейцарський проєкт "Розвиток медичної освіти" дослідив, як студенти й викладачі медичних університетів сприймають сімейну медицину. У дослідженні взяли участь п'ять українських медичних університетів. Результати були показовими: лише третина студентів вважали курс загальної практики обов'язковим для всіх і приблизно 20% випускників розглядали сімейну медицину як можливий професійний вибір.
Це не дивно, якщо врахувати, що загальну практику тоді викладали лише на шостому курсі -- і тривало це всього один-два тижні. Для більшості студентів це вже запізно: рішення про майбутню спеціальність, зазвичай, ухвалюють раніше.
Дослідження, проведене в 2023-2024 роках (звіт наразі готується до публікації), виявило незначне збільшення зацікавленості до сімейної медицини як професійного шляху — до приблизно 25%.
Прогрес є, але він повільний. І це свідчить про системну інерцію: освіта продовжує орієнтуватися на вузьку спеціалізацію, тоді як реальні потреби населення насамперед покриває первинна ланка.
Тому зміни мають починатися з освіти. Нова медична школа Могилянки і Добробуту будується з фокусом на загальну практику з першого курсу.
Студенти отримають можливість розвивати навички не лише в діагностуванні, а й у розумінні особи та тих чинників, що впливають на її здоров'я – соціальних, поведінкових, екологічних. У навчальному плані будуть представлені дисципліни, такі як кардіологія, ревматологія та інші, проте клінічні методи викладатимуться з урахуванням ролі сімейного лікаря і моментів, коли доцільно залучати фахівців вузького профілю.
Ми не обмежуємо студентів у виборі майбутньої спеціальності. Якщо випускник чи випускниця захоче стати кардіологом, шлях буде стандартним: інтернатура або загальнопрофільна спеціалізація (наприклад, з внутрішніх хвороб), а потім -- спеціалізація з кардіології.
Випускники програми, що триває шість років, не перетворюються на вузьконаправлених фахівців. Натомість, вони отримують підготовку лікарів загального профілю, готових до подальшого вдосконалення у своїй спеціалізації. Ці професіонали вміють ефективно працювати в команді та встановлювати тривалі стосунки з пацієнтами, ставлячи на перше місце їхнє здоров'я.
Сімейна медицина -- фундамент системи охорони здоров'я. Якщо ми прагнемо якісної, доступної й стійкої медицини, починати потрібно з підготовки тих, хто тримає її основу.
Ваші шанси на виживання прямо залежать від рівня підготовки вашого лікаря: які проблеми існують у медичній освіті в Україні та які кроки робляться для їх вирішення.
#Університет #Лікар #Студент #Українська мова #Українці #Медицина #Пацієнт #Навігація #Всесвітня організація охорони здоров'я #Інфекція #Стажування (медицина) #Біль #Кардіологія #Логічно #Профілактична медицина #Ступінь спеціаліста #Сімейний лікар #Кашель #Ревматологія #Внутрішня медицина
