Панування Погачара та Сейксаса в Арденнах: підсумки тижня.

22 квітня: Флеш Валлон (Бельгія)

Оскільки Тадей Погачар та Ремко Евенепул не брали участі, Поль Сейксас став безумовним лідером серед фаворитів на Флеш Валлонь. Проте, сила його фінішного спурту викликала деякі сумніви, тож виникали сподівання, що він намагатиметься вирушити в ранню атаку або ж зробити її максимально вибірковою, щоб виснажити суперників.

Проте ці сподівання не справдилися. Сейксас вирішив не тратити зайвих сил перед Льєж - Бастонь - Льєж і виграти Флеш Валлонь малою кров'ю. І йому це вдалося, при чому візуально перемога здалася легкою. Так, можливо, це не було таке ж декласування суперників, як у виконанні Погачара минулого року, проте сумнівів стосовного того, хто ж був найсильнішим, не залишилося жодних.

Чи можна це пояснити порівняно слабким рівнем суперників? Навряд чи. Це підтверджується хоча б тим фактом, що Сейксас продемонстрував третій найкращий показник на підйомі до Мюр де Уї, відставши лише на 2 секунди від результатів Жуліана Алафіліппа 2021 року та Алехандро Вальверде 2014 року. При цьому він значно випередив минулорічного переможця Погачара.

Безсумнівно, на результати вплинули як вітрові умови, так і спокійний темп гонки, що дозволило спортсменам підійти до фінального підйому у кращій фізичній формі. Проте цифри вражають у будь-якому випадку. Незалежно від обставин, Сейксас став наймолодшим тріумфатором Флеш Валлонь за всю історію.

Другим став Мауро Шмід. Сенсація? Та ні, зважаючи на прекрасний виступ швейцарця на Амстел Голд Рейс, де гонщик Jayco AlUla став шостим. А ось третє місце Бена Тулетта на сенсацію таки тягне: беззаперечно найгучніший успіх у кар'єрі 24-річного британця із Visma Lease a Bike.

Після свого успіху на Амстелі, де він фінішував на подіумі, Бенуа Конефруа зайняв четверте місце на Флеш Валлонь. Варто зазначити, що формально він є лише четвертим номером у команді UAE Emirates для арденських класиків, поступаючись Погачару, а також травмованим Ісааку Дель Торо та Джонатану Нарваесу.

Маттіас Ск'єлмосе залишився дещо розчарованим, адже фінішував лише на п'ятій позиції. Безперечно, його місце біля підніжжя Мюр де Уї було досить віддаленим. Водночас, Мауро Шмід зміг прорватися вперед, виходячи з ще складнішої ситуації.

Більше, ніж восьме місце, можна було очікувати від Ленні Мартінеса. Французький велогонщик з команди Bahrain Victorious - один із тих спортсменів, які зазнали невдачі через недостатньо активний і вибірковий характер змагання.

13-те місце віцечемпіона двох попередніх випусків Флеш Валлонь, Кевіна Воклена, можна розглядати як певну невдачу. Однак варто врахувати обставини: менш ніж за 20 км до фінішу він отримав прокол колеса і змушений був завершувати гонку на велосипеді свого товариша по команді Акселя Лоранса. Від Ромена Грегуара, який блискуче виступив на Амстелі, очікували більшого, аніж 9-те місце.

Продовжує вражати своєю другою молодістю в прощальний сезон кар'єри Йон Ісагірре, який посів 7 місце. А ось Леннерт Ван Етвелт знову розчарував - лише 22 місце. Вкотре провалилася Tudor. Марк Хірші впав і зламав ключицю, а Жуліан Алафіліпп зійшов із гонки навіть без будь-яких падінь. Виступи легендарного француза у поточному сезоні - це просто якась ганьба. І найстрашніше те, що сам Алафіліпп, схоже, змирився з роллю живого маскота.

26 квітня: Льєж - Бастонь - Льєж (Бельгія)

Останнім етапом у триптиху арденських класиків, згідно з традицією, стала Льєж - Бастонь - Льєж: четвертий і фінальний Монумент весняного сезону. Усі з нетерпінням чекали на захоплюючу дуель між головними фаворитами: Тадеєм Погачаром, Ремко Евенепулом, Полем Сейксасом і, можливо, Томом Підкоком.

Проте спершу здавалося, що ніякої боротьби не буде. Доволі рано сформувався масовий відрив із понад 50 гонщиків, у якому опинився Евенепул. У певний момент перевага цієї групи досягала 4 хвилин.

Важливо відзначити, що утворення цього відриву не було зафіксовано в телетрансляції, яка стартувала приблизно через півтори години після початку змагання. Це виглядає неприпустимо для події такого престижного рівня, і ми сподіваємося, що отриманий цього року досвід спонукатиме організаторів уникати подібних помилок у майбутньому.

На певному етапі здавалося, що відрив може спрацювати на користь Евенепула, забезпечивши йому легку перемогу. Проте, незабаром пелотон, очолюваний UAE Emirates, почав активно переслідувати, і приблизно за 100 км до фінішу дві групи злилися в одну. Незважаючи на це, наявність такого відриву змусила гонщиків розігнатися до неймовірних швидкостей з самого початку. Це призвело до того, що середня швидкість гонки становила 44,4 км/год, що є покращенням рекорду на цілих 2,5 км/год. Це дійсно вражаючі результати для 260-кілометрової дистанції з набором висоти понад 4000 м.

Вирішальні події розпочалися за 35 км до фінішу на Кот де ля Редут. Погачар видав шалену атаку, проте Поль Сейксас зумів на неї відповісти. Але тільки він. Після цього французький вундеркінд не відмовлявся від парної роботи та добросовісно виходив на зміни. За перших же своїх кроків у дорослому велоспорті Поль демонструє, що стиль і реноме великого чемпіона для нього важливіші за раціональну тактичну доцільність тут і зараз.

Погачар виглядав явно враженим, коли 19-річний підліток зміг витримати його атаки на Редуті. Проте він не зупинився і продовжив втілювати свій стратегічний план під час гонки, знову атакуючи на Кот де ля Рош-о-Фокон. Сейксас спробував відповісти, але це далося йому занадто дорого, адже він змушений був залізти глибоко у свої фізичні резерви. Наближаючись до вершини, гонщик команди Decathlon CMA CGM пережив кризу і втратив контакт з колесом Погачара, навіть незважаючи на те, що словенець вже не здійснював жодних прискорень.

Тадей помчався за своєю третьою поспіль і сумарно четвертою перемогою на Льєж - Бастонь - Льєж, а Сейксас впевнено зберіг друге місце. Феноменальний перфоманс для 19-річного хлопця. Друга очна зустріч для Поля з Погачаром у поточному сезоні - і знову 2 місце, як і на Страде Б'янке. Проте цього разу француз був явно ближчим за своїм рівнем до гегемона. Сейксас прогресує просто неймовірними темпами, і лише питання часу, коли він буде здатний боротися зі словенцем на рівних.

Це вже третя перемога Погачара на Монументі в цьому сезоні, і на його улюбленій Ломбардії у нього є шанс стати беззаперечним рекордсменом у цій категорії. Проте лише Богу відомо, на якому етапі буде Сейксас наприкінці сезону і чи зможе він зупинити переможний шлях словенця на "Класичній опалі листя". Цей феноменальний гонщик розвивається просто на очах.

Погачар досягнув подіуму на 11-му Монументі поспіль — це справжній феномен. Жоден інший гонщик у історії не зміг продемонструвати таку вражаючу серію з понад 5 подіумів на Монументах.

А як же Ремко Евенепул? Він став очевидним третім зайвим і не зміг долучитися до боротьби за перемогу. На Коль де ля Редут він втратив зв'язок із лідерами ще до того, як Погачар здійснив свій ривок, коли команда UAE Emirates завершувала свою підготовку. В результаті лідер Red Bull Bora все ж зумів піднятися на подіум, здобувши 3 місце у фінальному спринті.

Справді, спринт Евенепула справив глибоке враження. Ремко стартував дуже рано, але його швидкісна витривалість дозволила йому зберегти третє місце. У цьому сезоні Евенепул демонструє значний прогрес у фінішних спринтах, але в контексті Льєж - Бастонь - Льєж це виглядає як незначне досягнення.

Ремко, очевидно, сподівався на боротьбу за перемогу з Погачаром і Сейксасом, проте виявився значно позаду необхідного рівня. Насправді, лідер команди Red Bull Bora не був навіть третім найсильнішим гонщиком у пелотоні в цей день, однак скористався тим, що група переслідувачів зібралася на останніх кілометрах. Варто зазначити, що сам Ремко також доклав чимало зусиль для цього. Єдине можливе пояснення його слабкої форми - це те, що він витратив багато сил на початковому етапі гонки.

Ну а третім за силою гонщиком у пелотоні був Маттіас Ск'єлмосе. Саме він був єдиним, хто намагався зачепитися за двома дуелянтами на Кот де ля Редут, і на вершині підйому був між небом і землею - приблизно на рівній відстані і від Погачара з Сейксасом, і від групи переслідувачів.

Згодом данець атакував на Кот де ля Рош-о-Фокон, проте самотужки не зумів втриматися під натиском групи переслідувачів на чолі з Евенепулом. Сил на фінішний спринт уже не вистачило - лише 17 місце. Результат, який взагалі не відображає реального рівня гонщика Lidl Trek на цій гонці.

Ще одним фаворитом перегонів вважався Том Підкок, але ми так і не змогли оцінити його реальні шанси на цій дистанції. За 110 км до фінішу, під час напруженої гонитви пелотону за відривом Евенепула, британець отримав прокол. На жаль, повернутися назад у групу йому не вдалося — після об'єднання двох груп темп гонки залишився високим, що ускладнило його спроби. Проте 5-те місце Егана Берналя свідчить про те, що підготовка до Льєж - Бастонь - Льєж була цілком вдалою.

Четверту позицію несподівано зайняв маловідомий широкій аудиторії Еміл Верстрінге з команди Alpecin Deceuninck. 24-річний бельгійський гонщик продемонстрував надзвичайну форму під час арденської кампанії, а тиждень тому на Амстелі він фінішував у топ-5.

Мауро Шміду трохи не вистачило для того, щоби завершити всі три арденські класики в топ-10 - на Льєж - Бастонь - Льєж він посів 11 місце. А ось Ремену Грегуару це таки вдалося - у Льєжі він фінішував сьомим. Француз із Groupama FDJ - єдиний гонщик у поточному сезоні, який проїхав усі головні весняні горбисті класики: Страде Б'янке, Флеш Брабансонн і арденський триптих. При чому, на на всіх він фінішував у топ-10, а на Страде Б'янке, Флеш Брабансонн і Амстел Голд Рейс взагалі зупинявся за крок від подіуму.

28 квітня - 3 травня: Тур Романдії (Швейцарія)

Уже у вівторок, 28 квітня, стартує багатоденка Світового туру Тур Романдії. Цьогорічний маршрут не назвеш традиційним для цієї гонки. Вперше з 1988 року в програмі не буде повноцінної довгої розділки, лише пролог на 3,2 км у Віллар-сюр-Глан.

Групові етапи у Туру Романдії - це вже стало звичним явищем: багато гірських ділянок, але лише один фініш на підйомі. Найскладніший підйом цього року очікує на велосипедистів вже на другий день змагань. Перший етап, який не враховує пролог у загальному заліку, передбачає дистанцію в 171 км, стартуючи та фінішуючи в Мартіньї. Це місто у 2020 році мало стати столицею чемпіонату світу, але через суворі антиковідні обмеження турнір перенесли до італійської Імоли.

Маршрут цього етапу в основному проходитиме через рівнинні території, але наприкінці дистанції гонщики зіткнуться з серйозним викликом — перевалом Овронназ. Цей підйом протяжністю 8,9 км має середній ухил 9,8%. Вершина перевалу знаходиться всього за 35 км до фінішу, але його складність дозволяє створити суттєву різницю у часі. На таких етапах часто вирішальним є те, як гонщики об'єднаються в групи під час спуску та рівнинних ділянок.

Другий етап цьогорічного Тур де Романдії обіцяє бути найменш складним. Проте, варто зазначити, що 173-кілометровий маршрут від Ру до Вушерена не можна вважати абсолютно рівнинним: на ньому постійно зустрічаються пагорби. Це територія, що підходить як для панчерів, так і для спринтерів з різним стилем їзди.

Третій етап з точки зору конфігурації нагадуватиме перший: переважно рівнинний маршрут з помітним підйомом на останніх 33 км. Проте, Коль ду Моллендруз, який знаходиться за 33 км до фінішу, виявляється значно легшим, ніж Овронназ: 9 км з середнім ухилом 6,1%.

На четвертому етапі учасників змагань очікує дистанція в 149 км, що проходить від Брока до Шарми. Основною перешкодою цього дня стане потрійне підкорення перевалу Яунпасс, причому кожен раз гонщики долатим його з різних напрямків. Завершальний підйом відбудеться всього за 16,5 км до фінішної лінії.

Фінальним і найважливішим етапом стане п'ятий, що охоплює 183 км від Люсенса до гірського фінішу в Лейсен. Хоча останній підйом не можна вважати надто складним — 14,3 км з ухилом 5,9% — це все ж таки заключний етап. У цей момент учасники вже не будуть економити сили, тому можна очікувати запеклу боротьбу на трасі.

Стосовно складу учасників, він виявиться досить незвичайним. З цього року UCI запровадила нове правило, яке дозволяє кожній команді елітного дивізіону пропустити одну багатоденну гонку Світового туру на свій розсуд. Тому на Тур Романдії не з’являться такі команди, як UnoX, Lotto Intermarche, Decathlon CMA CGM, Pinarello Q36.5 та Alpecin Deceuninck. Такий крок можна пояснити, головним чином, наближенням Джиро д'Італія та особливостями маршруту, який не створює умов для успішної участі чистих спринтерів.

Як би там не було, на старт Туру Романдії-2026 вийдуть лише 105 гонщиків, які представлятимуть 15 різних команд. Не зважаючи на доволі бідний з кількісної точки зору стартовий протокол, в якісному аспекті він буде досить вражаючим. Вперше приїде на цю багатоденку Тадей Погачар, який цього року хоче поповнити свій пальмарес перемогами одразу в обох головних швейцарських багатоденках: у червні словенець готуватиметься до Тур де Франс через Тур Швейцарії. Що стосується Романдії, то тут і говорити нічого - Тадей буде головним фаворитом, і зупинити на шляху до перемоги його може, напевно, лише форс-мажор.

Red Bull Bora представила вражаючий склад учасників: на старт вийдуть Прімож Рогліч, Флоріан Ліповітц та Дані Мартінес. Для словенця ця гонка стане останньою перед літньою перервою; за планом, він повернеться на змагання лише наприкінці серпня на Вуельті. Тим не менш, основною надією команди Ральфа Денка в загальному заліку, ймовірно, буде саме Ліповітц. Як би не було, у Red Bull Bora є шанси на два місця на подіумі, хоча перше, швидше за все, залишиться недосяжним.

Основним конкурентом трійки з Red Bull Bora в боротьбі за призові місця стане лідер команди Ineos Grenadiers Оскар Онлі, який прагне відновити свою репутацію після не надто вдалого початку сезону. Також варто звернути увагу на трьох потенційних лідерів у Bahrain Victorious: Ленні Мартінеса та двох італійців — Дам'яно Карузо і Антоніо Тібері. Варто зазначити, що Тібері пропустить Джиро цього року, тоді як Карузо вже не вперше готується до "Корса роза", використовуючи Тур Романдії як важливий етап підготовки.

Такий же план і у Лоренцо Фортунато з XDS Astana. Цілком імовірно, що Романдію він поїде в режимі полювання за окремими етапами. А ось за загальний залік може поборотися Серхіо Ігіта. Лідером Jayco AlUla буде Люк Плапп, а ось Мауро Шмід, який щойно провів дуже сильну арденську кампанію, може поборотися за окремі етапи.

Команду EF Education EasyPost очолить Георг Штайнхаузер, який у березні здобув подіум на гонці Париж – Ніцца. Не слід забувати про Лукаса Неруркара, хоча його виступи в цьому сезоні поки що не вражають. Movistar зробить акцент на Пабло Кастрільо, тоді як Visma Lease a Bike покладається на обдарованого норвежця Йоргена Нордхагена. Команда Groupama FDJ продовжує підтримувати Давіда Годю, а його товариш по команді Ремі Каванья стане одним з головних кандидатів на перемогу в пролосі.

Перед початком Джиро д'Італія команда Ineos Grenadiers анонсує нового титульного спонсора – данську ІТ-компанію Netcompany. Після ребрендингу команда, ймовірно, з’явиться в темно-зеленій формі.

Гонщик команди UAE Emirates Жоау Алмейда, який вважався одним із головних претендентів на перемогу на Джиро д'Італія, пропустить цей престижний Гран-тур сезону. Через численні хвороби навесні його підготовка до "Корса роза" зазнала значних труднощів. Тепер лідерами UAE Emirates на Джиро стануть Адам Єйтс і Джей Вайн.

Ремко Євенепул уклав довгостроковий особистий контракт з компанією Specialized, що займається виробництвом велосипедів. Це безпрецедентне рішення значно обмежує можливості бельгійського велогонщика на трансферному ринку. Крім того, укладення такого договору може бути розцінене як підтвердження намірів Specialized залишитися на ринку шосейного велоспорту, спростовуючи чутки про їх можливий вихід.

Талановитий партнер команди Евенепула в Red Bull Bora, Лоренцо Фінн, отримав перелом зап'ястя під час третього етапу Туру Альп. Це велике сумління, адже до нещасного випадку італійський спортсмен демонстрував вражаючі результати.

Конфлікт на Близькому Сході починає мати вплив на міжнародний велоспорт. У команді Bahrain Victorious виникли затримки з виплатами зарплат. Хоча цю ситуацію вже вдалося врегулювати, немає жодних запевнень, що вона не повториться в майбутньому. Тому команда активно шукає нового великого спонсора і сподівається знайти його до початку Тур де Франс.

Андрій Пономар, українець, який нині вже другий сезон виступає за мексиканську команду Petrolike, здобув 4 місце на італійських одноденних перегонах Джиро дель Апенніні, що відбулися 26 квітня. У трійці найкращих гонщиків опинився також відомий ветеран Доменіко Поццовіво, який нещодавно повернувся до великого спорту і показав вражаючі результати на Турі Альп.