Виступаючи у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі, Лев XIV закликав міжнародну спільноту будувати мир через освіту, науку, культуру та захист людської гідності. Він наголосив на необхідності діалогу між народами, відповідального використання нових технологій та особливої турботи про найбільш уразливих, підкресливши, що справжній мир потребує не лише міжнародних домовленостей, але й довіри та справедливості.
Я з великим задоволенням беру участь у сьогоднішньому зібранні представників різних країн, де переплітаються мови та культури, щоб спільно працювати над проєктом, що має на меті благополуччя всього людства. "Сприяти зміцненню миру та безпеки через розширення співпраці народів у сферах освіти, науки і культури, задля забезпечення загальної поваги до справедливості, законності, прав людини та основних свобод" (Статут ЮНЕСКО, стаття 1, пункт 1) – ці слова стали початком промови Папи Лева XIV в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі 25 вересня 2026 року. Він акцентував увагу на тому, що спільне прагнення до справедливого світу є основою міжнародної взаємодії. "Наші досвід, навички та знання мають на меті створення відкритого та продуктивного простору для всіх, де кожна нація зможе розвиватися у мирі", - підкреслив він.
Глобальна співпраця на благо миру та людської гідності.
"Як свідок миру, я щиро вітаю вас, представників держав-членів та спостерігачів, міжнародних організацій, наукових кіл та громадянського суспільства", - вів далі Папа, подякувавши генеральному директору ЮНЕСКО Халеду Ель-Енані за його запрошення. "Як пастир, звертаюся до вас зі словом Церкви, яке завжди є "посланням" і "діалогом" для всіх народів, жінок і чоловіків доброї волі (див. святий Павло VI, енцикліка Ecclesiam suam, 67)", - сказав він.
Глава Католицької Церкви підкреслив, що в 2027 році буде святкуватися 75-річчя представництва Святого Престолу в ЮНЕСКО. "Це представництво, - зазначив він, - базується на вірі в те, що майбутнє визначається, перш за все, повагою та захистом невід'ємної гідності кожної людини, створеної на образ Бога. Тому ми вважаємо цю Організацію важливим партнером у прагненні до спільного блага, яке є "соціальною формою гідності", спільною для всіх з самого початку і в однаковій мірі (див. енцикліка Magnifica Humanitas, 59)".
"Стань частиною людства"
Лев XIV звернув увагу на те, що Католицька Церква має значний досвід у галузі освіти. Протягом століть її громади створювали школи та університети, навчали людей читати і писати, а також забезпечували освіту навіть у найбільш віддалених та бідних регіонах. "Жодна освіта не може вважатися повноцінною, якщо вона не піднімає питання про сенс життя," - наголосив Папа, посилаючись на промову святого Івана Павла II до ЮНЕСКО 2 червня 1980 року, де той підкреслював, що справжнє виховання полягає у допомозі людині стати "більшим", а не лише "мати більше".
У цьому контексті Наступник святого Петра закликав присутніх замислитися над сутністю людського існування. По-перше, як підкреслив Папа, кожна людина отримує життя від своїх батьків, що є спільним для всіх. "Народження для кожного з нас є первинним зв'язком, основою життя, а сім'я виступає першим середовищем виховання", - зазначив він. По-друге, ми всі з'являємося на світ беззахисними. При народженні ми абсолютно вразливі і не володіємо жодними навичками. Наша потреба в їжі, словах, турботі та любові є невід'ємною частиною підтримання тіла і душі. По-третє, як зазначив Святіший Отець, "життя містить у собі величезний потенціал, хоча й сповнене численних випробувань та несправедливостей". Ті, хто присвячує себе освіті, науці та культурі, мають обов’язок дбати про кожну особистість, щоб розкрилася краса її свободи. "Свобода є благородною, - пояснив Папа, - коли вона служить добру та істині; вона втрачає своє значення, коли перетворюється на свавілля, насильство або жадобу влади". Таким чином, бути людиною, як зазначив Лев XIV, означає приймати відповідальність перед викликами історії: людина – це та, хто розвивається, навчається і працює розумом і руками.
Папа зазначив, що людська діяльність має двосторонній вплив на природу: вона може як обробляти, так і спотворювати землю, створювати мистецтво або знищувати його. Найбільшою трагедією, яку породила людська рука, на його думку, є війна, де наука використовується для задоволення нелюдських бажань руйнування та вбивства. Святіший Отець нагадав, що Преамбула Статуту ЮНЕСКО починається з важливих слів, які залишаються актуальними й сьогодні: "...оскільки війни починаються в свідомості людей, саме в свідомості людей необхідно створити захист миру" (Статут ЮНЕСКО, Преамбула, 1945). Ці слова, як підкреслив Папа, були написані після Другої світової війни, найжахливішої трагедії минулого століття. "Тоді людство усвідомило, - зазначив він, - що науковий прогрес, якщо він відділений від мудрості, може стати джерелом руйнівної зброї; що культура, підпорядкована ідеології, може перетворитися на брехню і пропаганду; що освіта, яка відкидає істину, може перетворитися на інструмент маніпуляції свідомістю". Святіший Отець також додав, що засновники ЮНЕСКО зрозуміли, що угоди важливі, проте недостатні без підтримки культури і спільного прагнення до миру. "Мир неможливо збудувати лише на основі угод чи компромісів між протилежними сторонами. Він справжній лише тоді, коли випливає з чесноти справедливості, а не лише з домовленостей, з добрих намірів, а не з нестійкої рівноваги інтересів. Лише добрий намір дозволяє бачити в іншій особі брата чи сестру, людину, подібну до себе", - підкреслив Папа.
Технології, штучний інтелект і служіння людській гідності
Обговорюючи виклики, які стоять перед науковим і освітнім сектором у контексті технологій, Папа Римський підкреслив, що новітні технології повинні служити на благо людства, а не перетворюватися на інструменти для домінування і несправедливості. Він вказав на парадокс, що, попри те що "інтелект" часто асоціюється з обчислювальними системами, стало складніше визнавати невід'ємну гідність людини. Сучасне суспільство оцінює життя людей через призму продуктивності, і в разі, якщо людина втрачає цю продуктивність, її можуть відкинути. "Ця жахлива ситуація, - зазначив Святіший Отець, - спонукає нас роздумувати про вразливість нашої людської природи і про безмежну гідність кожної особистості, яка залишається недоторканною навіть у найскладніших обставинах, аж до смерті. Людина є тією, хто народжується, але вона також є тією, хто помирає. Наша гідність не може бути знищена хворобою чи стражданням, і вона не залежить від того, що ми можемо робити. Навпаки, вона вимагає піклування і любові на всіх етапах життя". Папа також додав, що відповідно до християнського вчення, таємниця людської особистості повністю розкривається в Христі, який, "відкриваючи таємницю Отця та Його любові, повністю відкриває людині саму себе і виявляє їй її найвище покликання" (Gaudium et Spes, 22). "У цьому світлі кожна людина постає перед нами як істота, бажана і улюблена Богом. Це світло також допомагає нам глибше зрозуміти значення нашого спільного людського досвіду", - підкреслив він.
Вавилон і П'ятидесятниця: два образи єдності людства
Після цього Лев XIV звернув увагу на важливість гармонії у діяльності ЮНЕСКО. "Гармонія означає злагоду між різними голосами, а отже, і взаєморозуміння між народами, які ви представляєте", - зазначив він. У цьому контексті Папа запропонував розглянути дві історії зі Святого Письма: про будівництво Вавилонської вежі та П'ятидесятницю. За його словами, ці біблійні наративи ілюструють дві соціальні моделі, що мають безпосереднє відношення до нашої сучасності.
Вавилонська вежа символізує примусову єдність, що нав’язується владою (пор. Бут 11,4), - зазначив наступник святого Петра. - Ця споруда також ілюструє, що чим більше влада намагається пригнічувати, тим слабкішою вона стає, проявляючи своє нелюдське обличчя. Це чітко відображається через страждання та несправедливість, яких завдає деспотизм, а також через експлуатацію, що шкодить суспільству та природі. Історія навчає нас, що безліч імперій, які підносили своє свавілля, врешті-решт вичерпали себе і впали, подібно до вежі. Наслідком цієї пихатості, що була зведена та знищена, є розкол. Спроби бути подібними до Бога і підкорити народи єдиній владі призводять до плутанини мов та загального нерозуміння.
Лев XIV акцентував увагу на тому, що сучасна спокуса Вавилону проявляється через глобалізацію, яка відбувається без братерських зв'язків, через жадібний фінансовий колоніалізм та ідеологічні нав'язування. Усі ці "контакти без зв'язків" зводять людське існування до рівня товарного обміну. Він відзначив, що сучасні технології можуть миттєво з'єднувати різні континенти, проте світ стикається з новими формами ізоляції і духовної бідності. Спілкування стало швидшим, але це не завжди означає, що воно є правдивим, а велика кількість інформації не гарантує мудрості. Без спільної етики комунікаційні канали можуть сприяти поширенню неправди та перешкоджати справжньому діалогу. Особливо гостро ця проблема проявляється у контексті розвитку штучного інтелекту. Хоча системи ШІ здатні обробляти величезні обсяги даних, вони не можуть дати відповідь на найважливіше питання про сенс людського життя, корені якого закладені у людському досвіді. А "сенс - це кисень для розуму", без якого людина не може існувати. З цієї причини комунікаційні виклики завжди є освітніми викликами і піднімають питання правди як елемента соціальної справедливості та історичної рівності. У цьому контексті Папа позитивно оцінив ініціативи ЮНЕСКО, зокрема програму медійної та інформаційної грамотності (MIL), що сприяє відповідальному та свідомому використанню сучасних цифрових інструментів у суспільстві.
У цьому контексті Наступник святого Петра також звернувся до міжнародної спільноти з закликом надати особливу увагу захисту дітей та молоді. "У добу цифрових технологій їхня вразливість ніколи не повинна використовуватися для експлуатації. Нехай нові технології сприяють їхньому розвитку, навчанню та встановленню зв'язків, захищаючи їхню свободу думати і приймати власні рішення, завжди залишаючись на службі людській гідності", - підкреслив він.
Далі Лев XIV зазначив, що спотворенню культури, про яке він щойно говорив, протистоїть подія П'ятидесятниці, де всі народи прийняли послання миру як радісну звістку. "Це звіщення, - підкреслив він, - звіщає воскресіння Ісуса, тобто перемогу життя над смертю, про спасіння, яке дарує світові надію. У день П'ятидесятниці площа стає місцем, де святкують мир, що зцілює кожну образу, завдану людині. Кожен чує це послання "своєю мовою", і єдність аж ніяк не перешкоджає різноманітності (див. Дії 2,8). Навпаки, вона дає змогу різноманітності розквітати в гармонії голосів і облич". Папа додав, що "не зверхність Вавилону, а мир П'ятидесятниці уможливлює таку єдність між усіма народами". Кожна культура втілює свою найвищу мудрість, коли прагне миру та загального блага, свідчачи про справжній сенс нашої людської сутності.
Піклування про особистість, навколишнє середовище та віра в мирне майбутнє.
Глава Католицької Церкви підкреслив, що повністю зрозуміти людину неможливо, якщо відокремлювати її складові: тіло і душу, особисте життя та стосунки, а також взаємодію з іншими людьми і навколишнім світом. У цьому контексті він повторив заклик своїх попередників піклуватися про людину та творіння в цілому. "Критерієм, за допомогою якого ми можемо оцінити наші зусилля, - зазначив Папа, - є увага, яку ми приділяємо найбільш вразливим і бідним: дітям у лоні матері та в зонах конфліктів, людям з фізичними та розумовими обмеженнями, літнім особам, мігрантам і біженцям, а також усім тим, кого гордість відштовхує як непродуктивних. Саме вони є справжнім випробуванням для наших заяв про повагу до людської гідності, захист і підтримка якої повинні поширюватися також на все творіння."
У цьому контексті, як зазначив Лев XIV, ЮНЕСКО підводить підсумок своїх важливих освітніх і наукових цілей через наполегливу діяльність на благо миру. Він підкреслив, що, враховуючи численні актуальні виклики нашого часу, світ ставиться до міжнародних організацій з певною неоднозначністю. З одного боку, ці установи мають завдання реагувати на проблеми, які жодна країна не може вирішити самостійно. З іншого боку, вони стикаються з кризою ефективності. У цьому світлі Папа звернув увагу на необхідність "виховувати чесноту, яка сьогодні є такою ж рідкісною, як і бажаною: довіру; довіру до того, що різноманітність не завжди є загрозою; довіру до того, що щирий діалог здатен принести більше користі, ніж те, що кожен може досягти на самоті".
"Святий Престол - наголосив Лев XIV, - прагне спонукати ЮНЕСКО, як і інші міжнародні організації, до цієї довіри, усвідомлюючи, що кожен народ володіє багатою спадщиною, якою слід ділитися на шляху до того справжнього прогресу, який лише мир може гарантувати. Йдеться не про проповідування наївного оптимізму, що ігнорує труднощі, а про тверду надію на те, що добро завжди можливе. Кожна дитина, що народжується, несе в собі надію. Кожен чоловік і кожна жінка, які присвячують своє життя пошуку істини, здійснюють акт надії. Нехай же ЮНЕСКО свідчить про цю надію, сприяючи взаєморозумінню між народами через діалог між їхніми культурами. Ми віримо, що освіта є засобом подолання взаємних страхів і що наука може служити життю кожної людини, сіючи в сьогоденні добрий урожай майбутнього. Ця віра живить нашу надію на милосердя, тобто на служіння заради блага ближнього: лише тоді, коли ми всі послідовно присвятимо себе нашій чудовій людській природі, мир нарешті зможе розквітнути".
#Свідомість #Людство #Католицька церква #Справедливість (чеснота) #Діалог #Штучний інтелект #Гідність #ЮНЕСКО #Лев #Біблія #Мудрість #Наука #Мир #Вавилон #Папа Павло VI #Енцикліка #Ісус #Бог #Папа Іван Павло II #Папа #Усі #Апостольська Столиця #Сент-Пітер #П'ятидесятниця #«Гармонія» (значення) #Вавилонська вежа
