"Для всебічного вивчення археологічних об'єктів, що знаходяться на місці колишнього Каховського водосховища, знадобиться щонайменше століття", - зазначив археолог Денис Сікоза.

Археолог з Херсона Денис Сікоза в інтерв'ю УНІАН розповів, які археологічні пам'ятки найбільше постраждали внаслідок війни та які можливості для археологів відкрилися після підриву росіянами Каховської ГЕС.

В Херсонській області налічується близько 8 тисяч пам'яток археології, дві третини з яких перебувають в окупації. Частина з них пошкоджена внаслідок бойових дій: коли російські військові будують фортифікації та спостережні пункти, то перекопують культурні шари, руйнуючи пам'ятки. Через пошкодження їх буде складніше досліджувати, а деякі можуть бути втрачені назавжди.

Про сучасний стан археологічної спадщини Херсонщини та вплив повномасштабної війни на цю ситуацію розповів заступник начальника Херсонської обласної інспекції з охорони історичних пам'яток і культури Денис Сікоза в інтерв'ю для УНІАН.

Пане Денисе, на які археологічні пам'ятки багата Херсонська область? Якими історичними періодами вони окреслюються?

На території Херсонщини можна знайти пам'ятки, що охоплюють різні етапи історії — від пізнього палеоліту до XIX та початку XX століть. Тут розташовані кургани, стоянки, селища, городища та поховання народів, які населяли ці землі в різні епохи: від мисливців на мамонтів до часів бронзової доби та козаччини. Також збереглися зимівники, затоплені кораблі та інші історичні артефакти.

Чи є інформація про кількість археологічних об'єктів, які зазнали ушкоджень або були знищені через війну в цьому регіоні? Які з них найбільше постраждали?

Ми зафіксували близько 330 випадків ушкодження та знищення археологічних об'єктів. Найбільше ураженими виявилися кургани, які, розташовані в степовій місцевості, виступають як помітні висоти і часто стають об'єктами бойових дій. Багато з них постраждали через зведення укріплень, спостережних пунктів та інших будівель.

Як саме інспектуєте пам'ятки під час війни?

На звільнених територіях Херсонщини ми здійснюємо візуальний аналіз археологічних об'єктів, складаючи акти, що фіксують їхній візуальний або технічний стан, в залежності від типу конкретної пам'ятки. Після цього ці документи направляються до Міністерства культури та інших відповідних органів, які ініціюють кримінальні справи.

Щодо території, що перебуває під тимчасовою окупацією, всю інформацію ми отримуємо виключно з мережі Інтернет.

Кургани, які російські військові використовували як вогневі позиції, зараз вдається досліджувати? Чи потрібно чекати на завершення бойових дій?

Майже вся територія Херсонської області небезпечна. Ми проводимо візуальне обстеження, адже зараз повноцінне дослідження цих пам'яток неможливе. Багато полів, на яких розташовані кургани, досі заміновані. А до тих, які вже розміновані, починають долітати FPV-дрони на оптоволокні. Якщо не долітають FPV-дрони, долітають "Молнії", "Шахеди" та інші БПЛА...

Наприклад, рік тому ситуація з безпекою дозволяла нам виїжджати та досліджувати кургани в Тягинській та Нововоронцовській громадах. Наразі ж, через високу активність дронів, ми не маємо змоги відвідати ці місця.

Чи буде в майбутньому можливість дослідити кургани та городища, які були трансформовані на вогневі позиції?

Уявімо, що внаслідок зведення військової споруди або прокладання комунікацій, поселення зазнало 20% руйнувань. У такому випадку, досліджувати знищену ділянку стає неможливим, оскільки там повністю знищено культурний шар. Проте, важливо продовжувати дослідження пам'яток, адже подібні пошкодження можуть призвести до ерозії тих частин культурного шару, які залишилися неушкодженими.

Якщо на кургані було облаштовано декілька спостережних пунктів або вогневу позицію і вони зачепили лише 25 кв м. із загальної площі в 200-300 кв.м, то його краще консервувати, а не розкопувати. Є такі кургани, де пошкодження складає 30-40%, - тоді їх треба одразу розкопувати та досліджувати. Якщо фортифікаційна споруда була облаштована в місці такого поховання, воно вже зруйноване, і його не можна повноцінно дослідити. Максимум, що ми можемо знайти, якісь сліди або залишки поховання в неушкодженій частині.

На жаль, інформативність від цього значно зменшується. Ми вже фіксували випадки, коли під час зведення фортифікаційних споруд був потрощений поховальний інвентар. Наприклад, керамічні вироби або якісь особисті речі похованої людини.

Які, на вашу думку, незвичайні археологічні пам'ятки України вже були втрачені внаслідок війни?

Пізньоскіфські городища та частина Ольвійської хори стають жертвами нещадних бойових дій. Ця територія постійно піддається обстрілам від КАБів та артилерійських снарядів. Пам'ятки, що опинилися під окупацією на лівому березі, були трансформовані на фортифікаційні укріплення. Наприклад, археологічна пам'ятка національного значення — пізньоскіфське городище Любимівка — зазнало пошкоджень на близько 40%.

Я не стверджую, що всі археологічні пам’ятки зникнуть і ми не матимемо можливості їх побачити. Проте, ми втрачаємо певну частину знань про них, яку вже ніколи не вдасться дослідити. Навіть коли ситуація дозволить нам відвідати ці місця, ми зможемо знайти лише окремі предмети, які вже не будуть частиною археологічного комплексу. Таким чином, значна кількість інформації буде безповоротно втрачена.

Чи існують речі, які вже безповоротно зникли?

На території Херсонщини є об'єкти, які зазнали значних руйнувань, але серед археологічних пам'яток немає жодної, що була б безповоротно втрачена. Спостерігаються пошкодження культурних та архітектурних споруд, зокрема, будівлі Поліни Райко, самобутньої української художниці в жанрі наївного мистецтва, що знаходиться в окупованих Олешках. Наразі невідомо, чи зберігся цей будинок, адже ситуація там є вкрай складною.

Історичні та архітектурні пам'ятки підлягають реставрації, однак неясно, скільки ще продовжиться війна і в якому стані вони опиняться після її закінчення.

На самому початку масштабного вторгнення ви приховали археологічні знахідки, які були отримані під час експедицій, від російських військ. Після звільнення Херсона ви передали ці артефакти до краєзнавчого музею. Які саме предмети ви зберегли і в чому полягає їхня історична та культурна значущість?

Це були матеріали з пізньоскіфських поховань, здобуті археологічною експедицією, яка працювала в селі Червоний Маяк та на території села Золота Балка. Серед знахідок - кераміка, прикраси, особисті речі, зброя тощо. В археологічному плані всі речі цінні, починаючи від золотого браслету чи намиста і закінчуючи шкіряними чоботами, які вдалося знайти в похованні. Причому, це взуття може бути набагато ціннішими для науки, ніж золотий браслет, яких знайшли десятки, адже одяг довго не зберігається.

Ми досліджуємо стародавні цивілізації та зібрану про них інформацію. Навіть на перший погляд незначні предмети, такі як крихітна коробочка чи футляр для дзеркала, можуть зустрічатися лише в єдиному екземплярі. Проте саме завдяки їм ми отримуємо цінні відомості про цю культуру в цілому. Що стосується золотих і металевих прикрас, то їх існує безліч, і вони вже підпорядковані певним категоріям.

Наприклад, у тій колекції, яку я передав музею, містилися залишки дерев'яного лука. Там також збереглися кістяні накладки з фрагментами дерева. Для мене це набагато більш цінні знахідки, оскільки подібні предмети зустрічаються досить рідко.

Які незвичайні артефакти з археологічних досліджень були викрадені окупантами з Херсонського музею? Чи є інформація про їх теперішнє місцезнаходження?

Окупанти вивезли з Херсонського краєзнавчого музею майже всі експонати, які там знаходилися. Серед них – численні унікальні предмети, що охоплюють практично всі етапи історії Херсонщини. Зокрема, вони забрали всю "золоту кімнату", стелу Леокса та мармурового лева, виявлених на території стародавнього міста Ольвія, яке нині розташоване в Миколаївській області.

Ми точно не знаємо, де вони знаходяться в даний момент. Відомо, що їх перевезли до окупованого Криму, проте що сталося з ними далі — залишається загадкою.

Чи можливо, після закінчення війни, повернути Україні культурні цінності, які Росія неправомірно вивезла з анексованих регіонів? Чи існують подібні прецеденти в інших державах?

Це питання є надзвичайно складним. Наприклад, викрадене у Берліні Золото Трої — колекція золотих та ювелірних виробів, що була виявлена німецьким археологом Генріхом Шліманом у 1873 році під час розкопок давньої Трої — досі залишається в Москві, у Пушкінському музеї. Німеччина вклала значні зусилля в спроби повернути Золото Трої до свого музею, однак до теперішнього часу це не вдалося.

В якийсь момент повернення викрадених культурних цінностей стане реальністю. Проте, я сумніваюся, що це відбудеться в найближчі 10-20 років. Потрібно, щоб сформувалася відповідна політична обстановка, яка дозволила б повернути ці артефакти. Можливо, знадобиться певна міжнародна підтримка для цього процесу.

Після підриву дамби Каховського водосховища та сходу води оголилася величезна територія з тисячолітньою історією. Артефакти яких епох та історичних періодів там потенційно можна буде виявити?

Ми знаємо про численні стародавні місця, включаючи стоянки пізнього палеоліту та мезоліту, скіфські укріплення, черняхівські селища, аланські поселення часів гунів, а також міста періоду Золотої Орди і козацькі Січі. Сьогодні це створює величезні можливості для археологічних досліджень.

Проте ми просто витрачаємо дорогоцінний час, оскільки територія заростає лісом, що ускладнить подальші дослідження. На ділянках, де плануються розкопки, доведеться проводити вирубку дерев, оскільки щільність рослинності там надзвичайно висока, і доступ до них ускладнений. Варто також пам'ятати, що ця територія зазнала змін після створення Каховського водосховища. Частина артефактів залишиться на своїх місцях, тоді як інші можуть бути переміщені.

Наразі тривають обговорення стосовно доцільності відновлення Каховської ГЕС. Яка ваша думка з позиції археолога?

На мою думку, територію Каховського водосховища та Великого Лугу не варто знову заливати водою, оскільки це унікальний біотоп, який вже відновився. Повторне затоплення призвело б до значних втрат.

Цікаво, що під час будівництва Каховської ГЕС існувало кілька альтернативних варіантів, які дозволяли б уникнути затоплення Великого Лугу, пропонуючи створення окремих резервуарів та обхідних каналів. Проте в СРСР вибрали проект, що передбачав затоплення значних площ. Археологічні дослідження, які тоді проводилися на ділянках, призначених для затоплення, були дуже обмеженими. Археологи мали недостатньо часу для вивчення конкретних поселень, що призвело до відсутності системного підходу в дослідженнях. Як наслідок, ми спостерігаємо значну кількість сконцентрованих знахідок у цій місцевості.

Щодо Великого Лугу, перед його затопленням були знищені практично всі дерева, а також ліквідовано безліч сіл. Сьогодні на цій території виріс розлогий ліс, де оселилося безліч різноманітних тварин, птахів та інших видів. Насправді, нове затоплення могло б призвести до повторного знищення цілої екосистеми на Нижньому Дніпрі, як це сталося під час радянської епохи.

Стосовно пам'яток археології, то їх дуже велика кількість, і вони належать до різних періодів. Їх неможливо буде дослідити за рік або два - це має бути програма на 100 років. В Україні не така велика кількість археологів. Тому роботи усім вистачить на десятиліття.

Чи вже існує якийсь список досліджень археологічних пам'яток, якими потрібно буде займатися першочергово?

У Херсонській області та в інших зонах, де тривають бойові дії, необхідно створити програми, спрямовані на фінансування досліджень знищених або пошкоджених культурних пам'яток, а також їх консервацію. Це має велике значення.

Наприклад, у наших степах розташований курган висотою п'ять-шість метрів, який простояв тисячу років. Він є символом нашої історії та привабливим елементом ландшафту. Я не вважаю за доцільне проводити його повномасштабне дослідження, якщо є можливість зберегти його у нинішньому стані, щоб він міг існувати ще тисячу років. Тому збереження таких об'єктів є надзвичайно важливим, щоб вони продовжували прикрашати наші степи.

Чи є такі дослідження витратними?

Вивчення пам'яток та курганів є досить затратним процесом, оскільки включає велику кількість земляних робіт. Ціна дослідження великих курганів може досягати мільйонів гривень. Наприклад, важка техніка може витрачати до 10 тисяч гривень на дизельне паливо лише за один день, а археологічні роботи тривають протягом кількох місяців.

Наприклад, у Польщі та Румунії діють спеціалізовані програми археологічних досліджень, що фінансуються державою. В Україні ж подібних ініціатив не існує. Наразі розкопки здійснюються заповідниками або експедиціями Інституту археології, які вже тривалий час займаються вивченням конкретних об'єктів. Також археологічні роботи проводять університети, де студенти мають можливість проходити практику.

Тому важливо почати фінансування хоча б тих експедицій, які вже протягом десятків років займаються дослідженнями, але не отримують підтримки з боку держави. А після цього можна буде розширити цю діяльність, розробивши програми для вивчення пам’яток, що зазнали ушкоджень внаслідок бойових дій.

Згідно із міжнародним досвідом, у деяких країнах налічується від 6 до 7 тисяч археологів, незважаючи на те, що їхня територія значно менша за українську. В Україні ж, попри великі площі, кількість археологів навряд чи досягне тисячі.

Чи існують міжнародні організації, які виявляють інтерес до фінансування досліджень українських археологічних пам'яток?

Що стосується програм, пов'язаних із археологічними дослідженнями, мені важко щось сказати. Необхідно встановити співпрацю, адже відповідно до наших законів, лише археологи з українським громадянством мають право на дослідження археологічних пам'яток (для отримання всіх потрібних дозволів на проведення робіт). Тому можливо організувати спільні експедиції, наприклад, між закордонними університетами та нашим Інститутом археології або окремими заповідниками.