Ігор Копитін: Росія ризикнула всім, використовуючи дрони. Водночас Україна активно нарощує виробництво бойових безпілотників.

Протягом більш ніж трьох років повномасштабної війни стало очевидно, що дрони, вироблені в Україні, є одним з основних інструментів у військових діях, а їхня необхідність на передовій зростає з шаленою швидкістю. Виробництво безпілотних літальних апаратів стало вирішальним фактором для досягнення переваги на полі бою. Але чи дійсно Україна має технологічну перевагу? Які її слабкі сторони?

Ігор Копитін, народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки розповідає про темпи виробництва дронів українського виробництва, проблеми з контрактами, плани на масштабування та кадровий голод у галузі. А також чи справді дрони українського виробництва не поступаються іноземним аналогам, а українські ударні FPV-дрони, нічні "бомбери" та дрон-літак українського виробництва вже змінюють хід війни на передовій.

Що гальмує ринок БПЛА в Україні: про довгострокові контракти й бюрократію

-Нещодавно в ЗМІ з'явилася інформація, що держава почала менше контрактувати виробників дронів. З чим це пов'язано?

-Заплановані на цей рік обсяги закупівель значно перевищують минулорічні. Згідно з інформацією пана Умєрова, Агенція оборонних закупівель вже уклала контракти з 76 виробниками БПЛА. Зокрема, з 36 виробниками FPV-дронів. Загалом у 2024-2025 роках Міноборони вже спрямувало понад 104 млрд гривень українським виробникам безпілотників. Звісно, боєздатна армія не може обійтися без потрібної кількості безпілотників, і в ситуації, коли в Україні таку техніку виробляють понад 150 компаній, це є стратегічним напрямком ВПК, напрямком, який в Міноборони назвали вже частиною стратегії технологічного переозброєння Сил оборони і розвитку національного оборонного виробництва. Агенція оборонних закупівель на даний час запроваджує нові моделі співпраці з виробниками дронів.

-- Але на цьому напрямку є реальні проблеми

-- Так, вони потребують співпраці як виробників так і державних структур з метою їх усунення та вирішення певних проблем. Це відсутність саме довгострокових контрактів: багато виробників не отримали перехідних угод, що ускладнює планування виробництва та закупівлю комплектуючих. Є певні фінансові труднощі: держава не завжди має можливість оперативно фінансувати закупівлі, що призводить до затримок. Також терміново потрібно посилити науково-технологічну складову з метою уникнути технологічного відставання. Нам потрібно нарощувати виробництво FPV- та оптоволоконних дронів з метою не поступитися ворогу в технологічному аспекті.

Нещодавно Кабінет Міністрів України ухвалив зміни до порядку, що регулює закупівлі безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня, виготовлених в Україні, а також їхніх компонентів. В результаті цих змін процедура приймання таких дронів та їх елементів стала значно простішою: тепер вона може відбуватися без участі представників державного замовника, якщо виробник надасть сертифікат якості, отриманий за підсумками заводських випробувань. Цей крок має на меті стимулювання виробництва дронів і зменшення їх вартості, а також скорочення часу доставки від виробника до бойових підрозділів.

Проект "Дронова лінія"

Чи дійсно ми поступилися технологічною перевагою в сфері безпілотників Росії, як стверджують деякі аналітики? Якщо це правда, то які основні чинники цьому сприяли: відсутність системного підходу, політичні рішення чи нестача ресурсів?

Україна продовжує зберігати свою технологічну перевагу над росією в галузі безпілотних літальних апаратів, активно розвиваючи цю сферу. Українські збройні сили володіють сучасними дронами, включаючи нічні бомбардувальники та апарати з елементами штучного інтелекту. Проте російські війська поки що мають більшу кількість дронів, які використовують оптоволоконні технології.

На справжню оцінку ситуації мають право лише військові експерти, а не аналітики, які поширюють, вибачте, чергові чутки в соціальних мережах. Важливо розуміти, що зараз ми спостерігаємо своєрідне технологічне змагання, в якому обидві сторони вчаться одна в одної, швидко реагують на зміни та адаптуються до нових умов. Як вороги, так і наші Сили Оборони постійно вдосконалюють технічні характеристики дронів, шукають нові рішення і експериментують з використанням безпілотників. Вони спостерігають за нашими досягненнями, відчувають їх у реальних бойових умовах і починають працювати над схожими технологіями або засобами протидії. Ми, у свою чергу, також уважно слідкуємо за їхніми діями і адекватно реагуємо на них. Не варто забувати про масове виробництво в Росії: за даними ГУР, на кінець травня 2025 року темпи виготовлення дронів "Shahed-136/Герань-2" становлять близько 2700 одиниць щомісяця, а ще 2500 імітаторів ударних БПЛА типу "Гербера". Таким чином, росія фактично збільшила виробництво дронів у п’ять разів у порівнянні з минулим літом.

Основні труднощі, з якими стикається Україна в цій галузі, полягають у використанні російських систем радіоелектронної боротьби (РЕБ), здатних перехоплювати зв'язок між дронами і їх операторами. Крім того, існують дрони на базі оптоволокна, які менш вразливі до впливу РЕБ, але мають певні обмеження щодо дальності польоту.

Головне завдання, яке стоїть перед нашими силами оборони - необхідність швидкої адаптації до нових технологій та розробки автономних дронів.

Однак Україна активно займається вирішенням цих викликів, і її технологічний прогрес у галузі безпілотних літальних апаратів залишається одним із основних чинників успіху на фронті. Виробництво БПЛА в Україні також демонструє зростання. Підкреслюю, що говорити про якусь технологічну перевагу було б недоцільно. Проте, насправді, противник має перевагу в ресурсах. Тим не менш, наші Збройні Сили показують вражаючу здатність до швидкої адаптації, пошуку нестандартних рішень і ефективного використання всіх наявних ресурсів. Це також є надзвичайно важливим чинником, який суттєво впливає на ситуацію на лінії фронту.

Чи справді в Україні, маючи численні бойові випадки, досі не вдалося розробити єдину національну стратегію щодо безпілотників? Які перешкоди заважають започаткуванню в Україні повноцінного державного або державно-приватного виробництва дронів на промисловому рівні, з належним контролем якості та можливістю масштабування?

-Україна має всі передумови для створення масштабного виробництва дронів, і процес уже набирає обертів. Існують конкретні ініціативи для масштабування виробництва, країна планує значне збільшення виробництва всіх типів дронів, включаючи FPV, далекобійні та наземні роботизовані комплекси.

В Україні вже функціонують як державні, так і приватні виробництва дронів, зокрема понад 150 компаній активно займаються розробкою нових моделей та серійним випуском безпілотних літальних апаратів. У Збройних силах було створено окремий рід військ — безпілотні війська, що демонструє усвідомлення державою важливості дронів у сучасних бойових діях. Особливо варто відзначити, що в рамках Збройних сил України запущено значний проєкт "Лінія дронів", ініційований Президентом Володимиром Зеленським. Його мета полягає в удосконаленні підрозділів безпілотних систем та розширенні їхнього бойового досвіду у військових формуваннях. Проєкт передбачає створення мережі спеціалізованих підрозділів, які отримають сучасне обладнання, необхідні ресурси та кваліфікованих фахівців. Таким чином, через цей проєкт планується впровадження найбільш ефективних рішень у військовій сфері. Крім того, Міністерство оборони виділило 4,6 млрд грн додаткового фінансування для реалізації цього проєкту, що буде зокрема використано для закупівлі БПЛА.

З боку уряду спостерігається багато значущих ініціатив, зокрема в аспекті зменшення бюрократичних бар'єрів. Кабінет Міністрів вже суттєво спростив процедури впровадження безпілотних систем та їх елементів, а також ухвалив законодавство, що надає пільги на імпорт основних складових, що позитивно вплине на розвиток вітчизняного виробництва. Ведеться активний пошук найбільш ефективних моделей закупівель, що дозволить оперативніше і якісніше забезпечувати наші безпілотні підрозділи.

Щодо запуску повноцінного державного або державно-приватного партнерства, то, на мою думку, найефективніша модель виглядає так: держава гарантує закупівлю певного обсягу конкретного виду озброєння протягом тривалого періоду. Тобто фактично система довготермінових контрактів, які гарантуватимуть виробникам сталий фінансовий потік. Це вплине на стабільність виробництв та збільшення потенціалу виробничого обсягу. Це також чіткий сигнал для інвесторів, який дає розуміння обсягу ринку, за який вони можуть поборотися. І саме така модель співпраці між державою і виробниками виглядає найбільш практичною. Держава формує потребу, визначає обсяг закупівель -- і це дає ринку орієнтир. Це цілком конкурентна модель, і ми свідомо йдемо цим шляхом. Бо якщо конкуренції не буде, отримаємо зриви постачань, проблеми з якістю, завищення цін, зловживання та інші негативні наслідки, які обов'язково виникають в умовах монополії або відсутності здорової конкуренції.

Як організувати масове виробництво безпілотних літальних апаратів у державному секторі.

Чому Росія змогла швидко розгорнути масове виробництво дронів, таких як "Алабуга", тоді як в Україні досі переважають волонтерські та невеликі ініціативи?

Росія здобула можливість організувати велике виробництво безпілотників, зокрема в рамках ініціативи "Алабуга", завдяки не лише централізованому фінансуванню, але й партнерству з Іраном.

Я не бачу жодних підстав стверджувати, що в Україні відсутнє масштабне виробництво безпілотників. У нашій країні вже існує кілька великих виробничих компаній, здатних випускати до 100 тисяч дронів на місяць. Окрім них, активно працює безліч менших підприємств, які також є значущими гравцями на ринку. Цей сектор функціонує, розвивається і цілком готовий задовольнити потреби Збройних Сил. Ідеться не лише про обсяги виробництва, а й про технологічні можливості. У 2023 році Міністерство оборони планує закупити 4,5 мільйона FPV-дронів, що свідчить про здатність наших виробників випустити таку кількість. Ми не відстаємо, просто не можемо зрівнятися з Росією за масштабами, тому структура фінансування та масштаби виробництва в нас інші. В Україні оборонно-промисловий комплекс функціонує як елемент ринкової економіки, а не як адміністративно контрольований сектор, як це має місце в Росії. Держава прагне регулювати індустрію дронів через ринкові механізми: оголошуючи про плани закупівель, вона подає сигнал виробникам про наявність ринку, на якому вони можуть отримувати прибуток. Виробники змагаються за контракти, демонструючи свої можливості та терміни виготовлення. У той же час, Росія використовує інший підхід, інвестуючи в конкретні виробничі центри або створюючи нові з нуля, централізовано фінансуючи їх розвиток і масштабування.

Наш шлях: дати виробникам можливість конкурувати. І це працює. У нас з'являються абсолютно нові розробники, нові виробники, вони починають підключатись до державних програм, відбувається масштабування галузі. Дійсно, велику роль відіграють волонтери й малі виробники. Багато рішень саме від них -- швидких, нестандартних, гнучких. А конкуренція мотивує великих гравців рухатися вперед: зменшувати вартість, покращувати якість, переносити виробництво компонентів в Україну, шукати нові технологічні рішення. Тобто бачимо здорову конкуренцію, а держава задає рамки й формує попит.

В Україні активно реалізуються позитивні ініціативи та амбіційні плани щодо розширення виробництва дронів у співпраці з міжнародними партнерами. Важливо відзначити, що іноземні інвестиції почали надходити в цю галузь. Нещодавно міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню анонсував угоду між великою французькою автомобільною компанією та національним оборонним заводом України. Це означає, що на території України планується налагодження виробництва безпілотників, які будуть постачатися як до Сил Оборони України, так і до французької армії. Це є значним кроком у розвитку державно-приватного партнерства. Такі проєкти свідчать про величезний попит на БПЛА в глобальному масштабі, а також підтверджують, що Україна вже довела свою здатність розробляти та виробляти технологічно досконалі та інноваційні безпілотники. Це стане поштовхом для подальшого розвитку дронової індустрії в Україні.

Кадровий голод у БПЛА-галузі: про навчання операторів і інженерів

Чи існує державна ініціатива щодо підвищення кадрового потенціалу в галузі безпілотних літальних апаратів, подібно до того, як Росія реалізує це в освітніх закладах через навчальні матеріали та курси?

В Україні на сьогодні функціонує значна кількість приватних навчальних закладів, що спеціалізуються на підготовці пілотів безпілотних літальних апаратів (БПЛА). В більшості випадків ці школи отримують фінансування за рахунок благодійних внесків або підтримки різних громадських організацій. У той же час, існують державні навчальні центри, що діють при різних силових структурах та органах безпеки, які також займаються підготовкою операторів БПЛА. Наприклад, Центр підготовки операторів БПЛА "Крук" має сертифікацію від Міністерства оборони. Крім того, важливу роль у розвитку кадрів у цій сфері відіграє великий проєкт "Лінія дронів", започаткований Президентом України. Ця програма передбачає навчання операторів БПЛА за спеціалізованою програмою, яка включає тактичну підготовку, навички роботи з безпілотниками та методи нейтралізації ворожих дронів. Також до проєкту можуть залучатися фахівці з цивільних галузей, включаючи інженерів, ІТ-експертів, медичних працівників та інших професіоналів.

Мережа навчальних центрів продовжує активно розвиватися. Безліч шкіл і центрів отримують фінансування від виробників дронів, що є частиною конкурентної боротьби за майбутні контракти. Якщо виробник має власну навчальну установу або співпрацює з партнерським центром, він формує екосистему навколо свого продукту. Чи хотілося б вам бачити більш потужні державні навчальні заклади? Безумовно. В даний час кожен вид військ, залучений до бойових дій, має свої навчальні бази. Можливо, їх ще недостатньо, однак приватні та громадські організації беруть на себе частину навантаження, справляючись із значною частиною запитів.

Крім того, в Україні спостерігається активний ріст військових стартапів, що працюють у тісній співпраці з армією та залучають інвестиції з західних країн. Це сприяє прогресу в таких технологіях, як автономні системи, штучний інтелект і кібербезпека у сфері безпілотних літальних апаратів.

Україна активно розвиває комплексний підхід до впровадження безпілотних технологій, при цьому кадровий потенціал виступає одним із основних аспектів цієї стратегії.

Окремо хочу сказати про кадри для виробників БПЛА. Дуже важливо, що наші освітні заклади розуміють велику актуальність безпілотних систем та вже пропонують програми навчання інженерів БПЛА. Наприклад, на магістерський ступінь вже можна вступати до Київської школи економіки, де пропонують опанувати професію інженера БПЛА. А пройти курс "Інженерія безпілотних систем" можна в Національному авіаційному університеті та НТУ "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського". Наразі всі виробники дронів стикаються з дефіцитом інженерів, який непросто вирішити, і це гальмує розвиток галузі. Тому важливо, щоб якомога більше університетів підключались, запроваджували спеціальність та курси, а держава надавала гранти і освітнім закладам для нових програм, і, власне, студентам.

Яким ви уявляєте ідеальний формат співпраці між збройними силами, приватними військовими підприємствами та урядом для постачання фронту сучасними дронами?

Ідеальна схема взаємодії між військовими, підприємствами в сфері оборонних технологій та урядом повинна ґрунтуватися на комплексному підході, що гарантує оперативне впровадження нововведень та масове виробництво.

На мою думку, не існує ідеальних систем, які б безпомилково виконували всі вимоги всіх зацікавлених сторін. Система закупівель дронів є яскравим прикладом цього. Над нею постійно ведеться робота, адже необхідно шукати найкращі рішення, і ця діяльність має тривати. Основна мета полягає в тому, щоб зробити процес закупівель максимально адаптивним, що дозволить швидко реагувати на зміну потреб армії. Тактика бойових дій постійно еволюціонує, і те, що було важливим учора, може втратити свою актуальність вже завтра. Технологічний прогрес також відбувається дуже стрімко. Ворог завжди шукає нові методи протидії, а наші підрозділи мають шукати способи їх подолання. Тому я вважаю, що першим принципом ефективної системи закупівель повинна бути гнучкість. Це означає здатність оперативно змінювати характеристики продукції, що постачається. Другим ключовим аспектом є раціональне і ефективне використання державних фінансів, адже більшість закупівель дронів фінансується з державного бюджету. І на завершення, необхідно розробити нову модель, в якій бойові підрозділи самі формують запити на дрони, які їм дійсно потрібні. Ці запити аналізуються і агрегуються закупівельною агенцією, після чого формуються укрупнені лоти для закупівлі. Такий підхід, на мою думку, може об'єднати дві важливі цілі: з одного боку, забезпечити фронт тим, що йому потрібно терміново, а з іншого — досягти економії державних коштів завдяки масштабуванню закупівель.

Україна вже робить прогрес у цьому напрямку: мілтек-індустрія динамічно розвивається, а військові стартапи отримують необхідну підтримку.

Якщо ви виявили помилку в написанні, будь ласка, повідомте нас.