Футбол, кіно та демократичні цінності: аналіз УІ щодо можливостей діалогу.

Парада на честь Дня незалежності Аргентини відбулася в Буенос-Айресі 25 травня 2021 року.

Історія колонізації

До XVI століття на території сучасної Аргентини проживали різні корінні народи, пояснюють у дослідженні. У XVI столітті сюди прибули іспанці, які розпочали колоніальну політику. Попри це корінним мешканцям все ж вдавалося зберігати власні традиції, звичаї, мови та вірування. У результаті корінні та європейська культури переплелись між собою.

Рекламное сообщение

У XIX та XX століттях Аргентина пережила етап інтенсивної імміграції. Люди з Італії, Іспанії, Німеччини, Польщі, України, Близького Сходу та інших країн прибували до цієї землі, кожна з культур залишаючи свій відбиток на місцевому житті.

Однак, питання колоніалізму в Аргентині менш політизоване, ніж в інших країнах Латинської Америки, уточнюють у дослідженні. Іспанію сприймають (хоч і не всі) радше як основного міжнародного партнера, а не колишнього завойовника.

Одночасно, як і в багатьох інших державах цього регіону, в даному місці також спостерігаються антиамериканські настрої, хоча й не надто виражені, що зазначається в дослідженні.

Кожен регіон має свою унікальну культуру.

Дослідження підкреслює, що неповторність аргентинської культури виявляється в її багатогранності. Аргентина, як величезна федеративна країна, має в кожному з регіонів унікальні традиції та звичаї, які вони зберігають і удосконалюють.

На північному заході країни відчувається сильний вплив індіанських традицій. Північна частина Аргентини вбирає в себе "святкову" латиноамериканську атмосферу, що панує в Бразилії. У той же час культура Півдня розвивалася під впливом корінних народів мапуче та аргентинських кочівників-скотарів гаучо.

На відміну від інших провінцій, столичний регіон Буенос-Айрес виступав як важливий торговий порт і центр міграції. Завдяки цьому в цьому районі вдалося з'єднати європейські історичні впливи з місцевими традиціями, як зазначають у своєму дослідженні.

Image credit: EPA/UPG

Фанати святкують тріумф Аргентини в півфінальному матчі Чемпіонату світу з футболу 2026 року.

Рекламное сообщение

Изображение лица

Незважаючи на багатство культурного розмаїття, аргентинці вирізняються своєю єдністю, згідно з описом у дослідженні. Вони мають міцні зв’язки з друзями та родиною, а також дотримуються традицій спільного чаювання мате (тонізуючого напою, виготовленого з висушених гілок та листя падуба парагвайського) і приготування асадо (класичної страви зі смаженого м’яса в Аргентині). Крім того, аргентинці відзначаються своєю гостинністю та відкритістю до нових людей і змін у житті.

Аргентинці мають особливу пристрасть до футболу, адже їхня національна команда входить до числа найкращих у світі. Згідно з статистикою, близько 90% населення країни ідентифікує себе як фанати однієї з футбольних команд.

Колективні травми

У дослідженні зазначається, що важливі історичні травми продовжують мати вплив на колективну свідомість суспільства.

Найстаршою з подій є експансія пустельних територій у період з 1878 по 1885 рік. Тоді уряд Аргентини здійснив анексію земель Патагонії та памп, які являють собою південноамериканські рівнини, що охоплюють, зокрема, аргентинські провінції, де проживали корінні народи. Ця військова акція призвела до масових депортацій, втрати земель та культурної ідентичності корінних мешканців.

Наступна травма - перонізм - ідеологія та рух, що поєднує соціальний популізм, економічний націоналізм та акцентує на правах робітничого класу. Його заснував президент Аргентини Хуан Домінго Перон у 1940-х роках, а до 2019 року його послідовники керували країною сукупно 42 роки. До сьогодні цей рух розколює суспільство: одні вбачають у ньому соціальну підтримку та націоналізм, інші - авторитаризм, економічні кризи та популізм.

Зображення: Вікіпедія

Хорхе Рафаель Відела приніс присягу під час військового перевороту в Аргентині 1976 року. 24 березня того ж року президент Аргентини був усунутий з посади, і в країні була встановлена військова диктатура, яку очолили генерал-лейтенант Відела, адмірал Еміліо Едуардо Массера та генерал Орландо Агості.

Найбільш болісною темою для аргентинців є військова диктатура, що тривала з 1976 по 1983 рік і відома як "Процес національної реорганізації", як зазначає дослідження. Цей етап історії розпочався в результаті військового перевороту, очоленого генералом Хорхе Віделою, внаслідок якого було скинуто з посади президента Ісабель Мартінес, вдову вже згаданого Хуана Домінго Перона. Протягом наступних років в Аргентині панували державний терор, викрадення людей, катування, репресії проти інакодумців та незаконні усиновлення дітей, що підкреслюється в дослідженні. Події цього періоду неодноразово знайшли відображення в аргентинському кінематографі.

Рекламное сообщение

Ще однією важливою історичною травмою є війна за Мальвінські (Фолклендські) острови, що відбулася у 1982 році між Аргентиною та Великою Британією, хоча формально війна не була оголошена. Як зазначають дослідники, військовий режим в Аргентині намагався об'єднати націю навколо зовнішнього конфлікту. Проте, у результаті конфлікту перемогу здобула Британія, а Аргентина понесла втрати, втрачено було 649 людей.

Сьогодні згадка островів як "Фолклендські" в міжнародному контексті для Аргентини є неприйнятною (бо держава визнає назву "Мальвінські острови"), акцентують у дослідженні. Водночас аргентинці переосмислюють війну - з наративу героїзму до безвідповідальності військового керівництва, яке відправило недосвідчених солдатів у нерівний бій.

Присутність Росії в Аргентині

У минулому в кіно та літературі Аргентини була значно присутня радянська культура, яка ідеалізувала образ СРСР, стверджують у дослідженні.

Зараз Росія чинить вплив в Аргентині через такі структури як Росспівробітництво та Фонд "Русский мир". Інституція Російський дім у Буенос-Айресі проводить виставки, кінопокази та фестивалі, аби просувати російську культуру та наративи, серед яких - героїзація СРСР та виправдання російських агресивних дій.

Росія також реалізує свої цілі через освітні ініціативи. Наприклад, вона формує мережі випускників російських вишів, які сприяють розповсюдженню проросійських ідей. Крім того, серед місцевого населення Росія залучає впливових громадських діячів, студентів і представників діаспори.

Сприйняття повномасштабного вторгнення Росії в Україну

До 2022 року Україна залишалася малознайомою для аргентинців, згідно з дослідженням. Однак, після початку повномасштабної агресії Росії, Україна стала важливим елементом політичних обговорень в Аргентині.

Тоді Аргентина засудила російське вторгнення та надавала гуманітарну допомогу Україні. Проукраїнську позицію має й нинішній Президент Аргентини Хавʼєр Мілей, який обіймає посаду з 2023 року. На суспільному рівні аргентинці здебільшого чітко розрізняють Росію як агресора, а Україну - як жертву нападу.

Изображение: ОП

Володимир Зеленський під час зустрічі із президентом Аргентини Хав'єром Мілеєм у межах Глобального саміту миру у Швейцарії

Рекламное сообщение

Проте серед деяких лівих угруповань існують проросійські погляди. Вони розглядають війну між Росією та Україною як конфлікт між США та Росією, де РФ виступає проти західного імперіалізму. Однак навіть у цих колах вторгнення Росії викликало певну напругу, як зазначають дослідники.

Українська культурна (не)присутність

Сьогодні аргентинці усвідомлюють, що українська та російська культури - різні, коментують респонденти. Водночас глибокі знання щодо України залишаються обмеженими. Проблема полягає зокрема у відсутності джерел знань, адже навіть українські книжки в Аргентині важко знайти, зізнається респондент.

Серед численних викликів можна відзначити схильність аргентинців до культур Західної Європи, США та Азії, які затінюють культурні надбання Східної Європи. Проте, в Аргентині спостерігається зростаючий інтерес до сучасного українського кіномистецтва. Цьому, в певній мірі, сприяла активна участь українських фільмів у міжнародних фестивалях.

Українська культура розповсюджується через музику, традиційні танці, фестивалі та релігійні обряди. Важливу роль у цьому процесі відіграє українська діаспора. Завдяки її зусиллям було здійснено переклад кількох українських книг, а також з'явилися українські радіопередачі іспанською мовою. Деякі ініціативи діаспори реалізуються у партнерстві з Посольством України.

Утім, ця діяльність стикається з барʼєрами: немає постійного фінансування, державної програми та власного культурного центру підтримки. Натомість культурний обмін значно залежить від особистих контактів та можливостей локальних українських ініціатив знайти фінансування, вказують у дослідженні.

Image credit: EPA/UPG

Пари танцюють танго в парку Чакабуко в Буенос-Айресі, Аргентина, 4 березня 2021 року.

Які ваші наступні кроки?

Для культурної дипломатії Україні варто розробити стратегію за участі Посольства України, інституцій і діаспори та відкрити представництво Українського інституту в Буенос-Айресі, рекомендують у дослідженні.

Україну слід позиціонувати як сучасну європейську країну, що впроваджує демократичні цінності, демонструє сучасне мистецтво, кінематограф та перформативні практики. Проте, згідно з дослідженням, важливо уникати прямих порівнянь з російською культурою, щоб не викликати неоднозначну реакцію у аргентинської аудиторії.

Крім того, можливий культурно-спортивний обмін через футбол. Це може включати організацію спортивних подій, турнірів, майстер-класів та участь відомих українських гравців.

Рекламное сообщение

В межах культурних проектів доцільно залучати українських художників та письменників; систематично перекладати і випускати українські літературні твори іспанською мовою; організовувати дні української культури та спільні фестивалі з аргентинцями, як зазначено в дослідженні.

Щодо різновидів мистецтв, можна звернути увагу на музику, хореографію та візуальні мистецькі проекти.

У чутливій для Аргентини темі Мальвінських (Фолклендських) островів Україна має зокрема посилатися на міжнародне право, резолюції ООН та визнавати важливість деколонізації, якщо вона не суперечить територіальній цілісності держав, зауважують у дослідженні.

Серед інших порад: посилення української присутності в академічному, цифровому та регіональному просторах.