Хотів би обговорити, як наші захисники та ветерани трансформують медичну систему, створюючи нові потреби в медичних послугах, які будуть корисні не лише їм, а й іншим соціальним категоріям. Чи правильно я розумію, що велика кількість поранених стала одним із чинників, що призвели до зникнення медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) та виникнення нових команд ЕКОПФО?
Так, можна стверджувати, що це так. Як держава, ми провели підготовку до реформування підходів у процесі визначення інвалідності та оцінки втрати функціональних можливостей особи.
Рекламное сообщение
Скаталізувало і швидше це запустило не стільки кількість поранених, яка вже виходила [зі служби через інвалідність], а кількість людей, яка хотіла отримати інвалідність для індульгенції від служіння у Збройних силах.
Проблема з МСЕК полягала в тому, що ті, хто реально потребував їх, не змогли їх отримати, тоді як ті, кому вони не призначалися, отримали їх без жодних перешкод.
Наша реформа докорінно змінила ситуацію. Щодо медичної складової, ми можемо впевнено стверджувати, що всі, хто має право на отримання [групи інвалідності], безумовно, її отримують. Звісно, можуть бути певні випадки оскарження в процесі.
Чи вдалося досягти того, щоб уникнути отримання виплат тими, хто на це не має права? Мабуть, поки що ні. Завдяки реформам, нові випадки стало легше виявляти та на них впливати, що дозволяє очищати медичну систему. Кожну справу ми ретельно аналізуємо спільно з генеральним директором та керівником ЕКОПФО, аби з'ясувати, чи можна було виявити цю проблему раніше, чи вона була в межах статистичної похибки, а особа вдало приховувала свої наміри.
Для нас це – ще один важливий показник. Наразі середній час, необхідний для проходження ЕКОПФО, складає 14-15 днів з моменту подачі документів до отримання результатів. Якщо порівняти з довоєнними часами, коли цей процес тривав від 4 до 6 місяців і супроводжувався численними скаргами та питаннями, то нинішні терміни є досить позитивним досягненням.
Зображення: Міністерство у справах ветеранів
У нас є колега, наприклад, яка чотири місяці чекала на свій висновок комісії.
Такі кейси повинні розглядати. В нас на щотижневому моніторингу розглядають кількість справ, яка є, яких комісій десь не вистачає, бо є регіони, які, наприклад, онкогематологічну комісію не створили, але ми вимагаємо, щоб в кожному регіоні була створена така.
Рекламное сообщение
Як точно медичні команди оцінюють стан пацієнта і чи в змозі вони адекватно сформулювати свої висновки? Я була свідком ситуації, коли ветеран пройшов комісію ЕКОПФО, і у висновку не зазначили необхідність переоблаштування автомобіля відповідно до його нових потреб. В результаті йому повідомили, що без цього пункту в документі, щоб отримати державну послугу, необхідно пройти комісію ще раз. Як ви оцінюєте якість роботи нових медичних команд у контексті їх висновків?
Ми радіємо досягнутим змінам, але не плануємо зупинятися на цьому. Розробляємо ЕКОПФО 2.0 і закликаємо інші міністерства завершити свої трансформації на відповідних ділянках.
Чи маєте на увазі Міністерство соціальної політики?
Серед усіх аспектів, це один із найважливіших. Часто ми звертаємося до Дениса Валерійовича з проханням активізувати продовження програми ЕКОПФО. Питання виникають, коли пацієнт приходить до лікарів, не повідомляючи про свої соціальні чи освітні труднощі, і тоді медик мусить здогадуватися, чи планує людина отримати освіту або навчитися водити автомобіль. Лікар приймає рішення, спираючись лише на стан здоров'я пацієнта.
Тому ключова задача, щоб запустилася друга частина реформи, де піде опитувальник на інші сторони [життя людини], де будуть навчені інші спеціалісти.
Ми віддаємо належне захисникам і захисницям, які спонукають Міністерство охорони здоров'я та Міністерство соціальної політики до більш тісної співпраці. Коли особа проходить ЕКОПФО та отримує статус інваліда, вона зустрічається з потребою в адаптації житлових умов, для чого важливо інтегрувати медичні та соціальні системи — цього досі не вистачає. Як активно просувається ця робота? Зрештою, ця інтеграція стане в нагоді не лише ветеранам, а й, наприклад, людям, які перенесли інсульт.
Зображення: знімок з відео
Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко.
Для міністерства це справжній виклик. Ми готові втілювати нові ініціативи, але наш прогрес гальмується через те, що інші учасники ще не адаптувалися до цифрових рішень. Наша команда демонструє високу стійкість і чітко усвідомлює, в якому напрямку рухається. В інших міністерствах відбуваються зміни в складі команд, що вимагає від нас повторного пояснення вже знайомих процесів, щоб допомогти їм у перезапуску своїх стратегій. Проте є позитивні знаки у цьому питанні, і я впевнений, що ми зможемо вирішити ці завдання найближчим часом. З Денисом та його командою вже відбулося кілька зустрічей. Ми маємо чітко визначені цілі, закріплені в законодавстві, та обіцянки реалізувати їх якнайшвидше.
Про що можна говорити, коли людині болить?
Коли обговорюємо нові медичні послуги чи галузі, що виникають завдяки ветеранам і пораненим, я б хотіла звернути увагу на терапію болю. Мої спостереження свідчать, що це більше про активні команди, які прагнуть втілювати зміни, вчаться одна в одної і черпають натхнення, а не про цілісну систему, що формується "зверху". Адже коли людину турбує біль, про що ще можна говорити?
Рекламное сообщение
Не зовсім погоджуюсь з цією думкою. Ідея виникла завдяки чиїйсь ініціативі. Я пам'ятаю, як ще за часів [Василя] Стрілки та Ірини [ймовірно, мова йде про колишню заступницю міністра Ірину Микичак] нам сказали про необхідність запустити кабінети болю. Добре, хто може це реалізувати? Знайшли команди активних людей, які розробили стандарт.
Ми тепер розуміємо, як масштабувати кабінети болю, де будуть ці кабінети з відповідними епідуральними датчиками, які вживляються в організм людини, де зовсім інші технології. Питання не стоїть на місці, найближчим часом буде відпрацьована терапія болю з Першим медичним батальйоном. Виїжджають деякі команди з цивільних медзакладів. Заступник Василь Стрілка поїде, вони пропрацюють і ми найближчим часом покажемо візію, як воно повинно працювати з оплатою через Програму медичних гарантій. Ми вже на фінішній прямій і після візиту в прифронтову зону буде велика конференція з тими медзакладами, в які ми першим поставимо кабінети болю.
Изображение: instagram.com/romansmolynets
Центр управління болем, розташований при Лікарні Святого Пантелеймона, входить до складу Першого медичного об'єднання Львова.
Хто буде з цього користати, окрім поранених?
Наприклад, навіть у відсутності сучасних технологій, існує кабінет болю в Національному інституті раку, де обговорюються методи зменшення страждань пацієнтів, коли лікування хвороби вже неможливе. Тут застосовуються як хірургічні втручання, так і медикаментозна терапія. Нещодавно ми розглядали один випадок разом із медичним директором. У закладі проводять консиліум, щоб вирішити, чи варто вдаватися до хірургії, чи краще обрати варіант через кабінет болю. Ситуації з онкологією, травмами та певними неврологічними проблемами завжди будуть актуальними.
Це команди, що об'єднують фахівців з різних дисциплін. Нещодавно я відвідала Феофанію, де працює команда, спеціалізована на терапії болю. У складі цієї команди є неврологи, хірурги, фізіотерапевти, а також клінічна психологиня.
Андрій Строкань є одним із тих, хто активно підтримує цю ініціативу.
Чи ми говоримо про те, що потенційно в 2027-му році, можливо, хоча б пілоти запустяться по терапії болю?
В кожній області точно буде по одному [такому центру]. Питання в тому, чи відразу ми вийдемо на це. Питання не в тому, щоб намасштабувати, а щоб у тих, яких ми відкриваємо, появлялася така якість, яка нас задовільняє. Будемо йти на селективне контрактування на початках. Модель, як вона буде відпрацьована: точно по одному в області, а далі питання, чи підемо на кластер [кластерні лікарні]. Скоріш за все, так, але не на весь спектр послуг кабінету болю. Встановлення епідуральних стимуляторів точно не буде в кожній лікарні.
Изображение: instagram.com/romansmolynets
Які дії вживає медицина для лікування складних травм, коли немає альтернатив?
Рекламное сообщение
Медсестринська допомога, підтримане проживання та домашній догляд — це сфери, де спостерігається значний попит, особливо від ветеранів, які отримали серйозні травми. Важливо, щоб ми швидше розвивали ці послуги. Яка ваша співпраця з Міністерством соціальної політики, Міністерством фінансів та Міністерством ветеранів у цьому напрямку? Від тих, хто працює в медичних установах, я чую, що багато пацієнтів не мають альтернатив, тому змушені залишатися в лікарнях. Хоча це краще, ніж нічого, все ж таки ми повинні знайти способи покращити ситуацію, поки ці сервіси ще не налагоджені.
Дякую всій медичній спільноті, часто ми виконуємо, здавалось би, не властиві для системи охорони здоров'я функції, але часи такі. Дякуємо всім медикам і керівникам медзакладів, органів місцевого самоврядування, які це питання вирішують. Ключова задача: щоб це не сталось, що "так завжди було" і що саме за це відповідальна медична сфера. Тому ми дискутуємо і з Мінсоцполітики, і з Мінветеранів.
Ми, як медичні працівники, готові підтримати в складний час, поки не запрацюють необхідні сервіси. Розгалужена мережа може бути як недоліком, так і перевагою, адже обговорювані критерії госпіталізації враховують соціальні аспекти. Це один з елементів нашої реакції на поточну ситуацію, щоб уникнути перевірок та страху перед можливими штрафами або санкціями.
Щодо тривалої допомоги. Разом з Міністерством ветеранів ми розробили концепцію, яка реалізується через Національну службу охорони здоров'я для певного списку установ. Цим закладам надається фінансування для довготривалого догляду за пацієнтами в апалічному стані, наприклад.
Ми співпрацюємо зі Світовим банком над створенням моделі лікарні, яка фокусується на медсестринському догляді не лише для пацієнтів з травмами, а й для людей похилого віку, які також потребують якісної уваги та підтримки. Ці потреби не можуть бути повністю виведені за межі медичної системи, оскільки в противному випадку геріатричні пансіонати будуть забирати медичних працівників з лікарень, адже без медсестер не обійтися. Основним завданням є правильне планування цього процесу.
Зображення: знімок з відео
Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко. і редакторка напрямку здоров'я LB.ua Ірина Андрейців
Ми вивчали досвід різних країн і відвідали кілька семінарів у офісі Всесвітньої організації охорони здоров'я в Барселоні. Ми усвідомлюємо, що не існує єдиного підходу до лікарень, які спеціалізуються на медсестринському догляді, адже обслуговування пацієнтів з хронічними захворюваннями - це одна справа, тоді як лікування старечих хвороб вимагає зовсім інших методів. Тому ми вирішили розділити ці аспекти.
Один проект реалізуємо через Міністерство ветеранів, а інший запускаємо як нашу ініціативу від МОЗ у повному обсязі.
Коли це відбудеться?
Ми розраховували, що зпілотуємо до кінця цього року. Модель є. Розглядали бази, на яких запуститись, трішки не виходить інфраструктурно, працюємо над цим.
Пілоти будуть в 2027-му?
Рекламное сообщение
Можливо, це станеться наприкінці 2026 року, але в 2027-му це вже буде напевно.
І вони будуть саме на кому?
На осіб з деменцією.
Хто зможе скористатися? Це ж не тільки внаслідок поранень військові, так? Ми говоримо і про, напевно, людей після ДТП, та інших.
Після отримання травми, яка може бути наслідком терористичних акцій з боку Російської Федерації або обстрілів, існують також побутові травми, які варто враховувати.
Image credit: vashkiv.lic.org.ua
Вашківецький центр реабілітації та паліативного лікування з амбулаторним відділенням.
У нас є велика кількість поранених, серед яких частина стає паліативними пацієнтами [коли людина потребує підтримки для збереження достойної і якісної якості життя, але не має можливості на одужання]. Яка готовність служб працювати з такими пацієнтами, і чи можна масштабувати вже накопичений досвід у цій сфері?
Чому виникають ініціативи тривалого медсестринського догляду, якщо вже існують медичні та соціальні стандарти паліативної допомоги?
Бо це трішки інакші підходи до надання допомоги і взагалі свідомості. Паліативна допомога, це погано, напевно, звучить, але це правильно говорити суспільству - це право на гідну смерть.
Ми усвідомлюємо, що у людини серйозне, невиліковне захворювання, яке не дозволить їй залишатися в цьому світі протягом багатьох років.
Живуть так.
Це не паліативна допомога. Паліативна допомога - це певний індикатор, останні місяці життя. Застосування наркотичних знеболювальних, інші речі.
Рекламное сообщение
Ми повинні зосередитися на довгостроковому догляді. Існувало кілька скандалів, пов'язаних із тим, що деякі пацієнти в паліативній допомозі залишалися в лікарнях протягом багатьох років. Якщо розглянути стандарти, то ті, хто дотримувався законодавчих норм, могли вказати на існування проблеми. Однак, з точки зору людяності та соціального підходу, така допомога була важливою для пацієнтів. Для того щоб лікарі та керівники медичних установ уникали таких ситуацій, ці послуги слід розподілити на щонайменше три категорії.
Ви зазначили, що паліативним пацієнтам можуть знадобитися наркотичні засоби. Таким чином, ми переходимо до наступного розділу. Наразі, якщо не помиляюся, проводиться пілотний проект від Міністерства ветеранів у співпраці з системою охорони здоров'я, спрямований на боротьбу із залежностями. Мені здається, що через велику кількість людей, які потребують такої підтримки, ми поступово змінюємо своє сприйняття залежностей, переходячи від покарання до розуміння їх як захворювання, що вимагає якісної медичної допомоги.
Проблемами залежностей опікується Міністерство охорони здоров'я, що повністю відповідає нашій сфері діяльності. Залежності є важливою складовою ментального здоров'я. Коли ми розпочали аудит ресурсів програми ментального здоров'я, ми ініціювали всеукраїнську програму "Ти як", спрямовану на розподіл ресурсів переважно на масові послуги, які здатні охопити велику кількість людей, щоб запобігти виникненню залежностей.
Зображення: знімок з відео
Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко.
Уже в 2026-му році запустили одну з чергових послуг, яка стосувалася оплати перебування людини в гострому стані з залежностями в реанімації. Щоб не відбувалось, вибачте, футболу, коли привозили в лікарню, а лікарня каже: "Це не наше", і везли у відділок поліції.
У кожній клініці, що входить до мережі кластерних лікарень, функціонує Центр ментального здоров'я. Це місце, куди людина може потрапити з гострим кризовим станом. У Центрі передбачено наявність щонайменше 10-20 психіатричних ліжок, що забезпечують початковий етап лікування. Після цього пацієнтів можуть направити на реабілітацію. Чи можливо пройти весь цей процес за один цикл? Ні, це неможливо.
Ми вже провели кілька зустрічей з новим міністром ветеранів та міністром соціальної політики, на яких обговорили подальші кроки у нашій співпраці. Ми затвердили всі необхідні стандарти, включаючи ті, що стосуються алко- і наркозалежностей. Тепер важливо забезпечити наявність людей та відповідної інфраструктури.
Існують встановлені норми, але не вистачає спеціалістів та відповідної інфраструктури, необхідної для реабілітації.
Коли ми обговорюємо тему людей і інфраструктури, хочу підняти питання реабілітації. Численні поранені потребують термінової допомоги вдома, де має бути присутній спеціаліст з реабілітації. Однак завжди виникає питання щодо наявності таких фахівців, особливо в умовах розбудови системи. Яка ж ситуація з розвитком інфраструктури в сфері реабілітації, щоб після виписки, не лише ветерани, мали можливість отримати необхідну підтримку?
100% здійснюється розбудова. Щиро дякую всім, хто підтримав концепцію МОЗ і не зупинився на створенні лише монопрофільних реабілітаційних центрів. Натомість, було реалізовано програми з гострої та підгострої реабілітації в надкластерних і кластерних лікарнях, а також амбулаторну реабілітацію в загальних медичних закладах (колишніх районних лікарнях), з можливістю надання послуг на первинному рівні [сімейній медицині]. Додатково, запроваджено монопослугу, що передбачає роботу одного спеціаліста з реабілітації без залучення інших фахівців. Маршрут вже сформовано.
Чи вже скрізь працює? Ще ні. Кластерні лікарні десь на 100%, загальні дотягуємо, амбулаторні. Кожна громада, яка має медзаклад, повинна мати амбулаторну реабілітацію. У деяких громадах це виконано, в деяких ще ні. Дотягуємо. Монопослуга, на жаль, не пішла так, як ми розраховували. Будемо дивитися і прибирати бар'єри.
Image source: cmkl.sumy.ua
Центр психічного здоров'я функціонує при комунальному некомерційному підприємстві "Центральна міська клінічна лікарня" Сумської міської ради з вересня 2025 року.
Протягом трьох років поспіль ми спостерігаємо зростання кількості наборів для магістрів і бакалаврів у всіх університетах, не лише медичного профілю. У навчанні можна знайти можливості як у класичних, так і у спортивних вищих навчальних закладах.
Скільки у нас зараз закрито від потреби?
Не можу надати точну цифру, оскільки вона не під рукою. Спочатку ми створили хоча б одну мультидисциплінарну команду для кластерної лікарні. Після цього почали говорити: "Ось у нас вже є кілька фізіотерапевтів. Якщо ми додамо ерготерапевта і логопеда, то зможемо отримати додаткові кошти та збільшити кількість реабілітологів". Що стосується спроможності системи, це окрема тема, яка має тенденцію до зростання. Але чи здатна вона покрити всі потреби в тих місцях, де є запит на ерготерапевтів чи логопедів? Ні, і тут я залишу три крапки, оскільки ми знову повернемося до обговорення нерівномірного розподілу медичних працівників по країні. Десь вони скупчуються, їх достатньо, і вони можуть легко переходити з однієї лікарні в іншу.
Давайте розглянемо більш складні випадки. Протягом останнього тижня я провела близько п'яти бесід на цю тему і дізналася, що у провідних медичних установах, де працюють досвідчені команди, пацієнти часто звертаються, коли їхній стан вже критичний. Вони мандрують по різних лікарнях, отримують недостатню медичну допомогу, хтось намагається щось зробити, а в деяких місцях взагалі не надають допомоги. І, коли ситуація стає зовсім серйозною, а лікарі не знають, як діяти, пацієнти отримують рекомендацію звернутися до фахівців, які здатні їх врятувати. В результаті людина потрапляє до лікарні вже в хронічному та складному стані, а фінансування від держави за програмою медичних гарантій не вистачає для лікування таких випадків. Лікарі не можуть відмовити в прийомі, адже стан пацієнта критичний. Багато медиків, з якими я спілкувалася, відзначали, що їм легше працювати з пацієнтами, у яких менш складні випадки, адже це приносить менше труднощів і більше вигоди, ніж займатися реабілітацією людей з важкими станами, які потребують постійної уваги. Яка ж позиція Міністерства у цьому питанні? Я розумію, що значна частина таких пацієнтів, ймовірно, є військовими.
Так, це дійсно є в системі. Тому була градація по оплаті.
Неприйнятно, коли команда, яка не здатна впоратися зі складними випадками, бере на себе пацієнтів, не надає необхідної якості допомоги та переадресовує їх. Це одне з проблемних питань, яке ми наразі намагаємося вирішити, зокрема шляхом управлінських рішень, хоча не всі проблеми потребують саме такого підходу. Наша моніторингова місія, яка протягом півроку відвідала багато закладів, підготувала звіт і провела конференцію, на якій були представлені кейси, про які ви згадали. Зараз на обговоренні новий наказ про створення команди, яка знову проведе моніторинг. Іноді потрібно пояснити спеціалістам, чому не варто брати певних пацієнтів, адже існують альтернативні варіанти їх перенаправлення. Головне — виявляти такі ситуації. Питання, що стосується пролежнів, також часто виникає; ми співпрацюємо з громадськими організаціями, які виявляють осіб, що потребують тривалого догляду через наявність пролежнів. Тут важливо оцінити якість догляду, якщо такий випадок вже стався.
Зображення: знімок з відео
Міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко.
Ми організовуємо транспортування пацієнтів на лікування в місця, де можливе усунення пролежнів, зокрема за допомогою хірургічного втручання. Це непростий процес. Міністерство не може впоратися з цим самостійно, адже у нас лише 200 співробітників на всю країну.
Протезування: соціальна послуга чи медична? Це питання обговорюється вже протягом півроку.
Я кажу, що це медична послуга, вона рано чи пізно буде в закладах охорони здоров'я. Ми в системі охорони здоров'я потихеньку розвиваємо протезні центри, які працюють по ампутаціям і по реабілітації, отримуючи комплектуючі з фонду страхування.
А хто зрештою контролює і буде контролювати якість протезування? Бо зараз ніхто.
Той, хто фінансує протезування, має здійснювати контроль.
Міністерство соціальної політики фінансує протезування, а витрати на реабілітацію покладаються на вас.
Міністерство соціальної політики через Фонд соціального страхування фінансує витрати на протезування та навчання пацієнтів, які отримали протез. Чи може хтось уточнити, в чому полягає різниця між навчанням та реабілітацією для людини, яка отримала протез і повинна оволодіти його використанням?
Ми гостру і підгостру робимо реабілітацію, бо ключова задача людину з ампутацією [ніг] вертикалізувати, щоб людина почала користуватися учбовими протезами, стояла, мала бажання і тоді вже його протезист і мультидисциплінарна команда підхватить. Є великі дискусії, ми не хочемо там перетягувати, чия парасолька тут. Не підтримали ідею Міністерства охорони здоров'я, щоб протезування було в нас. Окей, працюйте, головне давайте якість. Ми розвиваємо на базі певних закладів охорони здоров'я такі ж протезні майстерні, як і на ринку існують. Це не заборонено? Не заборонено.
Изображение: EPA/UPG
У Дніпрі, 28 листопада 2025 року, відбулося відкриття Центру протезування.
Які послуги є найбільш необхідними в системі, і які з них особливо відчувають ветерани?
Нейрохірургічні оперативні втручання перебувають на межі кризи, оскільки кількість нейрохірургічних центрів значно менша, ніж, наприклад, кардіохірургічних. Висловлюю вдячність нейрохірургам, які працюють у прифронтових зонах. У лікарні Мечникова в Дніпрі, під керівництвом Андрія Сірка, нейрохірургічне відділення щодня отримує велику кількість пацієнтів з нейрохірургічними проблемами.
Такі медичні втручання вимагають використання новітніх технологій. Наприклад, у Охмадиті встановлена нейрохірургічна навігаційна система, яка є лише однією з чотирьох в Європі, а наша – п'ята. Це напрямок, який ми готові розвивати. Завдяки фінансуванню з United24 та державного бюджету ми придбали нейрохірургічні мікроскопи. Проаналізувавши статистику, ми визначили, де перебували пацієнти з нейрохірургічними проблемами, і встановили ці мікроскопи в відповідних медичних закладах. Питання впровадження нейрохірургічних навігаційних систем має бути у пріоритеті. Це те, що відкривають ветерани.
Це також процес психологічної реабілітації, який спрямований на підтримку сімейних зв’язків і зниження кількості розлучень. Це є важливим аспектом демографічної ситуації та охорони нашої нації. Вже розроблено медичну складову, в якій повинні брати участь психологи та репродуктологи.
Це призначено виключно для діючих військових? Або ж для всіх?
Ми зараз пропілотовуємо, зробимо стандарт, потім залежно від того, який в нас буде ресурс, будемо визначати категорії.
#
