Що відбулося і хто виграє від руйнівної хвилі народного "гніву" за шість місяців до виборів президента?
Масові протести на суботах у Франції затулили наслідки погромів: знищені муніципальні будівлі, близько 1500 пошкоджених бізнесів та збитки у сотні мільйонів євро. Як спочатку учнівські акції перетворилися на масштабний "гнів" по всій країні і чому поліція не змогла зупинити насильство? Які політики зуміють перетворити це невдоволення на голоси на виборах, і як ці події вплинуть на спадщину президента Еммануеля Макрона в цілому?
Болючі наслідки можуть мати серйозний вплив.
Ранок неділі приніс французам у великих містах відчуття хаосу, коли вони прокинулися під запахом горілого металу та автомобільного пластику, оточені барикадами зі сміттєвих контейнерів та розбитим склом. Соціальні мережі заполонили відео, на яких сотні людей у чорному одязі та масках розгромлюють вітрини, ламають двері й викрадають з магазинів дорогі товари — люксові сумки, кросівки та смартфони.
"Вони з'явилися з величезними молотками, що перевищували розмір моєї голови. Відібрали все: від косметики до кавомашини, а також касовий апарат", - розповідає журналістам керівниця салону краси, що розташований на бульварі неподалік площі Республіки. Разом з чоловіком вона намагається замінити розбите скло плівкою.
Працівники супермаркетів вразливо оглядають порожні полиці. "Це пригнічує, адже ті, хто займається грабунками та руйнуванням, зовсім не ті, хто виходив на акції протесту. І відповідальність за це лягає на нас", - зауважує власник овочевого магазину. Поряд із ним стоїть власник знищеної пожежою майстерні з ремонту телефонів, який, здається, остаточно втратив свій бізнес.
Таку ж хвилю грабежів та вандалізму пережили не лише жителі Парижа, а й мешканці численних інших міст, зокрема Марселя, Ліона, Бордо, Лілля та Страсбурга. В цілому по країні було пошкоджено близько 1500 торгових закладів. Хоча остаточні підрахунки ще не завершені, вже йдеться про збитки в кілька сотень мільйонів євро.
Одним з найтрагічніших символів руйнувань стала ратуша в Ліможі. Напередодні шостої години вечора вандали увірвались у цю архітектурну перлину, зведену в 1883 році. Вогонь, що спалахнув на першому поверсі, швидко охопив дах. Менше ніж за три години дзвіниця обрушилася. У неділю з розбитих вікон все ще піднімався дим.
"Я спостерігала, як падає дзвіниця, і в моїй пам'яті виник собор у Парижі. Біль був таким самим. Я розумію, що люди виходять на протести, але не можу збагнути, чому вони руйнують і нищать," - ділиться місцева мешканка, яка з балкона півночі спостерігала за безуспішними спробами пожежників загасити історичну будівлю. Мер міста Гійом Герен вже звернувся до уряду з проханням розробити спеціальний план відновлення цього символу міста.
ВІД ВИРАЗУ НЕДОВОЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ДО НАРОДНОГО ОБУРЕННЯ: ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
"У нашій школі вже майже рік немає вчителя математики, і ми просто чекаємо на наступний урок", - поділилися зі мною старшокласники одного зі страсбурзьких ліцеїв. Літом вони провели кілька годин на іспиті з французької мови, відомому як "бак", у класі, де температура піднялася вище 30 градусів.
Це звична проблема для багатьох державних навчальних закладів: нестача вчителів, переповнені класи та приміщення, які не відповідають вимогам зміни клімату.
17 вересня ліцей Сент-Екзюпері у передмісті Парижа, Кретеї, став першим, хто організувався самостійно. Учні вийшли на протест разом із своїми вчителями. Акція швидко набрала популярності, і вже 29 вересня відбулася перша велика загальнонаціональна мобілізація: профспілка учнів USL закликала до блокування навчальних закладів по всій країні. На парканах ліцеїв з'явилися гасла: "Майбутнє країни починається з освіти", "Ми – більше, ніж просто цифри в комп'ютері". Особливо варто відзначити, що старшокласників підтримали їхні батьки. Однією з основних вимог стала зміна платформи Parcoursup – системи для вступу до вищих навчальних закладів.
Старшокласники незабаром отримали підтримку від студентів. На початку жовтня вже близько тридцяти університетських кампусів опинилися під блокадою. У розпал протестів більшість навчальних закладів виявилися залученими. Навіть у тих університетах, які не зазнали блокування, навчальний процес все ще носить формальний характер.
"Я відвідую свої заняття, але студенти в класі займаються малюванням плакатів для протестів, а деякі викладачі активно їх підтримують", - ділиться професорка англійської мови з Архітектурної школи в Нансі.
Влада відповідала закриттям частини ліцеїв і забороною зібрань біля них, пояснюючи це загрозами безпеці. На демонстраціях поліція застосовувала сльозогінний газ, відбувалися масові затримання. З'явилися повідомлення про тяжкі травми підлітків. Уряд згодом пообіцяв додаткових учителів на заміну відсутнім, поліпшення розкладів, умов навчання та роботи Parcoursup.
Для Франції подібні протести - частина суспільного життя. У різних поколінь - свої спогади про блокади й марші. У 2006 році, наприклад, молодь разом із профспілками домоглася відмови уряду від суперечливого "контракту першого найму". Право на мирну демонстрацію тут належить до основоположних свобод, які держава має захищати.
Однак цього разу освітні вимоги збіглися із ширшим невдоволенням. До наступної хвилі протестів підтягнулася стара гвардія - "жовті жилети", медики, пожежники, аграрії, водії та профспілкові активісти. Вони об'єдналися проти "здорожчання життя". Причин скаржитися всім вистачає. За статистичними даними, у вересні споживчі ціни були на 3,1% вищими, ніж рік тому. Дизельне пальне за цей самий період подорожчало на 44,1%. Водночас державний борг наприкінці другого кварталу сягнув 119% ВВП. Уряд запропонував поліпшити бюджетний баланс 2027 року на 54 мільярди євро завдяки суворій економії. Серед пропозицій - перегляд податкових пільг, обмеження індексації частини пенсій та економія на медичних витратах і лікарняних.
Отже, напередодні 17 жовтня значна частина населення планувала висловити своє незадоволення. У Франції для опису подібних протестів вживають термін colère, що в перекладі означає "гнів".
ЖОВТНІ ЖИЛЕТИ І МОЛОДЬ - ДЕНЬ ЄДНАННЯ В ГНІВІ
"Хто сіє бідність, той пожне гнів!" "Я прийшов на акцію пішки, бо продав свою автівку, щоб заправити бак." "Два дипломи – 10 відмов у працевлаштуванні!" – подібні гасла тримали протестувальники вдень на площах у різних містах.
"Наші дороги можуть відрізнятися, але труднощі, з якими ми стикаємось, об'єднують нас", - зазначав Жером Родрігес, одна з ключових фігур руху "жовтих жилетів", перед мобілізацією.
Формула "жовті й молоді" стала символом цього об'єднання. Покоління Z, спираючись на досвід вуличних протестів 2018-2019 років, додало до нього свою унікальну мову, використовуючи короткі відео, меми та активні заклики в соціальних мережах, зокрема на TikTok. За кілька днів до запланованих акцій в інтернеті активно поширювалися зображення та відео, що ілюстрували майбутній альянс школярів, пожежників, фермерів і робітників, зокрема ті, що були створені за допомогою технологій штучного інтелекту.
У суботу відбулося справжнє відображення масштабів мобілізації. За інформацією Міністерства внутрішніх справ, відбулося 110 організованих акцій протесту, які зібрали близько 550 тисяч людей, з яких 110 тисяч були у Парижі. Згідно з підрахунками організаторів, загальна кількість учасників у всій країні становила 800 тисяч.
Однак поряд із мирними протестуючими сформувалися групи, які здійснювали напади на правоохоронців, підпалювали будівлі та здійснювали пограбування магазинів. За попередніми даними Міністерства внутрішніх справ, оприлюдненими в неділю, було затримано близько двох тисяч осіб, а 600 представників поліції, жандармерії та пожежної служби отримали поранення. Також серед демонстрантів є випадки тяжких травм.
За свідченнями очевидців, правоохоронним органам іноді не вистачало особового складу. Міністр внутрішніх справ Лоран Нюньєс заперечив, що були недостатніми сили. Поліція пояснила, що такі угруповання мають відпрацьовану тактику вуличних атак. Вони діють хвилями: спершу руйнують бруківку та накидаються на правоохоронців, а коли ті вдаються до сльозогінного газу і світлошумових гранат, розсіюються. Потім з іншого боку з'являється нова група людей у чорному, і правоохоронці не встигають ані їх затримати, ані перегрупуватися.
Вибір цілей для таких агресорів зазвичай не був випадковим: вони націлювалися на мерії, префектури та поліцейські відділки — тобто на органи державної влади. Тисячі подібних атак по всій країні, які не припинялися навіть у неділю, спонукали до дискусій про те, хто ж такі "погромники" та представники Black bloc.
ХТО РУЙНУВАВ МІСТА І МАГАЗИНИ: ПОГРОМНИКИ ТА ЧОРНИЙ БЛОК
У Франції осіб, які займаються погромами, називають casseurs — від дієслова casser, що означає «ламати» або «трощити». Це ті, хто розбиває вітрини, підпалює автомобілі та завдає шкоди всьому, що їх оточує. Їх кількість досягає десятків тисяч. Особливо виділяються так звані Black bloc — досвідчені учасники вуличних зіткнень. Серед них можуть бути як анархісти, так і активісти руху "антифа", що виступають проти фашизму. Це радикальні ліві, які борються з ультраправими, неонацизмом та расизмом. Хоча у них немає єдиного керівництва, існує кілька організацій, що їх представляють. Black bloc, в першу чергу, є тактикою протесту, яка отримала свою назву через чорний одяг і маски учасників. Після зіткнень вони швидко розпорошуються, змінюють вбрання і знову вливаються в натовп.
Серед предметів, які були конфісковані у цих молодих людей, виявилися саморобні засоби захисту та навіть фальшиві поліцейські пов'язки. На стінах мерій у містах Лілль, Марсель і Париж залишилися графіті з анархістським знаком "А" в колі, заклики до повстання та абревіатура ACAB, що розшифровується як "Усі поліцейські - покидьки".
Пізніше до нападників приєднуються звичайні мародери - вони вже нічого не розбивають, а просто хочуть поживитися під час хаосу. Таких цікавлять магазини люксових речей, телефонів, відеоігор і спортивного одягу - дорогі товари, які легко винести й перепродати.
Обсяги таких нападів ілюструє ситуація в Марселі. Місцева поліція повідомила, що під час хвилі насильства було зафіксовано більше 30 тисяч осіб, яких охарактеризували як "погромники", серед яких 8 тисяч брали участь у заворушеннях. Визначити точну кількість "чорних блоків" не вдалося.
Вважається, що кількість можливих агресорів була занижена, а під час конфлікту правоохоронці стикнулися з нестачею боєприпасів і захисних засобів. У результаті, близько тисячі представників поліції, жандармерії та пожежних отримали травми.
Поліція готувалася до об'єднання різних протестних рухів і сутичок після завершення маршів, але вже зранку зіткнулася з насильством, масштабу й організованості якого не передбачила. Представник поліцейської профспілки "Альянс" назвав суботу "пекельним днем".
Зокрема, у Марселі вже об 11:45 нападники атакували відділок муніципальної поліції, згодом - мерію. Мер Бенуа Паян вимагав пояснити, чому для другого за величиною міста Франції спочатку виділили так мало сил. Підкріплення з бронетранспортерами Centaure прибуло, коли магазини вже були розграбовані. "Роби що можеш, із тим, що маєш", - такий наказ, за твердженням колишнього комісара поліції, а нині євродепутата від "Національного об'єднання" Матьє Вале, передавали поліцейським радіозв'язком.
В окремих випадках правоохоронці змогли запобігти найгіршим наслідкам. Наприклад, в Меці група осіб у чорному намагалася зламати вхід до кафедрального собору та ратуші, але їх вдалося зупинити. Проте руйнування в інших містах стали приводом для критики влади за бездіяльність. Декілька політичних сил вимагали відставки міністра внутрішніх справ Лорана Нюньєса.
ПОЛІТИЧНИЙ СКЛАДНИК: ХТО ПІДТРИМАВ ПРОТЕСТИ ТА КОГО ЗВИНУВАТИЛИ В ПОГРОМАХ
Мобілізацію підтримали, зокрема, еколог Марін Тондельє та представник комуністичної партії Фаб'єн Руссель, що пояснює появу червоних прапорів СРСР на протестах, а також за спинами тих, хто грабував магазини. Проте, головним ідейним натхненником виступила ультраліва партія "Нескорена Франція" на чолі з Жан-Люком Меланшоном. Він активно підтримував протестний рух ще під час учнівських акцій, закликаючи "допомогти молоді, відкриваючи їй нові політичні горизонти".
У Жан-Люка Меланшона є вагомі електоральні підстави залучити "незадоволених" французів, оскільки це складає основу його виборчої бази, яка є досить значною. За результатами численних опитувань, підтримка Меланшона коливається від 14% до 18% серед потенційних виборців, залежно від складу конкурентів. У фінал виборів він виходить проти явної фаворитки - Марін Ле Пен, чия підтримка варіюється від 34% до 38%.
Отже, протистояння ультраправих та ультралівих, представниками яких є Ле Пен і Меланшон, вже стало одним із можливих варіантів розвитку подій на президентських виборах. Це, в свою чергу, викликає серйозні побоювання серед центристів, які досі не знайшли способу, як адекватно реагувати на таку політичну поляризацію.
Після погромів Меланшону довелося відповідати на звинувачення у відповідальності за насильство. "Рух належить самому собі. Жодного разу ми не давали інших вказівок, окрім закликів збиратися. Ми не керуємо народним рухом", - заявив Меланшон у неділю на телеканалі LCI. Так він відмежувався від дій учасників руху, а відповідальність за хаос поклав на правоохоронців. Влада активно дискутує з ним. Зокрема, прем'єр Себастьян Лекорню відповів, що не можна закликати припинити насильство й одночасно виправдовувати його учасників: "Це ваша політична відповідальність".
Інші політичні діячі, які також є кандидатами в президенти, зажадали відповідей від уряду. Лідер правих "Республіканців", колишній міністр внутрішніх справ Брюно Ретайо заявив, що масштаб руху недооцінили, а контроль над ситуацією "справді був утрачений". Ретайо - прихильник найжорсткіших методів: він запропонував розгорнути бронетехніку й водомети, активніше протидіяти погромникам і запровадити для винних у насильстві та грабунках тюремні терміни, які не можна скоротити.
Питання постали також у середині центристського табору. Едуар Філіпп, який керував урядом під час протестів "жовтих жилетів", закликав до перевірки адекватності оцінок розвідки щодо масштабів демонстрацій та готовності деяких груп до насильства. "Французи мають право отримувати інформацію", - підкреслив він.
Для Марін Ле Пен ці події стали вдалою нагодою, щоб накинутися на двох опонентів одночасно: вона критикує режим Макрона за його неспроможність забезпечити стабільність, а також звинувачує свого найближчого суперника, Меланшона, у виправданні вуличного насильства.
ЛЕ ПЕН ТА "ДЕСЯТЬ РОКІВ ХАОСУ МАКРОНА"
Поки лівий популіст Меланшон підтримував та надихав французів на класову боротьбу, Марін Ле Пен зверталася до іншої аудиторії. Ще 7 жовтня, коли прокотилося вже кілька хвиль молодіжних протестів, вона відвідала тваринницьку виставку в Курнон-д'Оверні - зустрічалася з аграрними профспілками, розмовляла з фермерами. На запитання про учнівський рух відповідала насамперед закликом відновити порядок і захистити викладачів. "Я вважаю, що правоохоронці виконують свою роботу, причому в складних умовах", - дистанціювалася вона.
Ультраправі політики усвідомлюють наростаюче соціальне невдоволення та пропонують оперативні рішення у своїй передвиборчій стратегії. Вони також обіцяють відновлення порядку. Нещодавні заворушення стали для Ле Пен відмінною можливістю продемонструвати наслідки "правління Макрона". У соціальних мережах "Національного об'єднання" активно поширюються фотографії зображення руйнувань, супроводжені підписами на кшталт "10 років макронізму. ХАОС".
У неділю Ле Пен опублікувала окреме відеозвернення, в якому підкреслила: "Ми переживаємо серйозну кризу довіри та авторитету влади, що становить загрозу для демократії". Вона охарактеризувала уряд Макрона як "втомлений, виснажений і дезорієнтований". Крім того, Ле Пен виступила з критикою на адресу "Нескореної Франції" під керівництвом Меланшона, звинувативши цю політичну силу в підбурюванні до насильства.
Кадри насильства, які підсумовують десятирічне правління Макрона, безсумнівно, стали серйозним ударом для нього. Очевидно, що для президента важливо, яким чином він увійде в історію П'ятої республіки. Крім того, криза спалахнула напередодні його поїздки до чотирьох країн Перської затоки, запланованої на 19-21 жовтня. Під час цієї подорожі він має намір обговорити питання регіональної стабільності, безпеку морських шляхів та додаткові постачання енергоресурсів, які можуть сприяти зниженню цін на паливо у Франції.
У пресі навіть з'явилися заклики скасувати візит і сконцентруватися на внутрішніх проблемах. Візит не скасували, але перед ним президентові довелося відповідати на головне питання - як повернути спокій у Францію. У неділю зранку в Єлисейському палаці пообіцяли традиційний спосіб комунікації президента - вечірнє телезвернення Макрона до нації.
ЗВЕРНЕННЯ МАКРОНА: ЩО БУДЕ ДАЛІ
"Ті, хто завдав шкоди, повинні понести відповідальність. Ті, хто здійснював пограбування, зобов'язані компенсувати втрати", - підкреслив президент. Він запевнив, що винні будуть притягнуті до відповідальності, а також пообіцяв підтримку для підприємців, які постраждали внаслідок розграбування своїх магазинів та майстерень. Президент також вимагав від уряду провести оцінку роботи розвідки та підготовки до заворушень: "Я очікую на чіткі відповіді".
Президент одночасно визнав обґрунтованість вимог сотень тисяч мирних протестувальників і закликав не плутати їх із правопорушниками. Він зазначив, що усвідомлює занепокоєння молоді стосовно умов навчання, життєвих перспектив та можливостей знайти своє місце в суспільстві. У найближчі дні уряд планує зібрати школярів, студентів, викладачів, профспілки, роботодавців і представників місцевих органів влади для розробки конкретних пропозицій. "Ми не можемо вимагати від молоді вірити в майбутнє, не надаючи їй можливості брати участь у пошуку відповідей," - підкреслив Макрон.
Подорожчання пального він пов'язав з наслідками конфлікту в Перській затоці, до якого, наголосив він, Франція ніяк не причетна. Під час поїздки до країн регіону президент пообіцяв домовлятися про надійніші постачання енергоносіїв. Водночас префекти спільно з мерами зможуть забороняти окремі зібрання задля захисту міст, громадських будівель і магазинів.
Від партій і профспілок Макрон зажадав однозначного засудження насильства й закликів до спокою. "Країні потрібні порядок і заспокоєння, а не ескалація", - заявив він. Політичні суперечки, за його словами, мають відбуватися на публічних зустрічах, у медіа й на мирних зібраннях. "Наша країна заслуговує на гідні президентські вибори за пів року", - наголосив президент.
Безумовно, політичний вплив суботніх заворушень ще потрібно буде детально проаналізувати. Також викликає інтерес те, яку "спадщину" залишить після себе Еммануель Макрон. Необхідно зазначити, що його президентство супроводжувалося численними подіями: від відомих протестів "жовтих жилетів" до акцій проти пенсійної реформи, а також масштабних протестів з боку фермерів. І це ще не враховуючи криз, пов’язаних з пандемією COVID-19 та повномасштабною війною Росії проти України.
Наступна масштабна національна акція у Франції запланована на четвер, 5 листопада. П’ять профспілок ініціювали страйк та демонстрації, тоді як деякі організатори мобілізації з 17 жовтня закликали до триваліших блокувань. Здається, що підводити підсумки цієї осені у Франції ще занадто рано.
#
