За океаном: хто є Кертіс Ярвін і яким чином його концепції впливають на американську політику?

#Політика

Уявіть собі світ, де демократія сприймається як "недосконала та руйнівна форма управління", свого роду "декорація", під контролем еліти, яка володіє монополією на ідеї і формує суспільну думку через освітні, медійні та культурні канали. Це світ з новою концепцією державності – "неокамералізмом", де управління вважається корпоративною структурою, а громадяни обирають "головного виконавця-монарха з необмеженою владою". На перший погляд, це може здатися лише переконанням якогось краєвого демагога, схильного до теорій змови. Проте саме таку позицію займає Кертіс Ярвін (Curtis Guy Yarvin), блогер, чиї погляди підтримують наближені до Дональда Трампа особи.

"Детектор медіа" висвітлює життя цієї особи та її погляди, щоб краще зрозуміти події, що відбуваються в США.

Хто є Ярвін?

Кертіс Ярвін з'явився на світ у 1973 році в сім'ї, що не мала релігійних уподобань, у штаті Іллінойс, який відомий своєю підтримкою Демократичної партії. Його батько, Герберт Ярвін, працював дипломатом. У 1985 році Кертіс став учасником тривалого дослідження, яке фокусувалося на обдарованій молоді в галузі математики, організованого університетом Джона Гопкінса. Це дослідження передбачало навчання у спеціалізованих школах із поглибленим вивченням точних наук, розташованих у штаті Мериленд, який також має традиції підтримки демократів.

З 1988 по 1992 рік він здобував освіту в університеті Брауна, одному з найпрестижніших навчальних закладів США, що входить до Ліги плюща. Цей університет знаходиться в Провіденсі, штат Род-Айленд, який традиційно підтримує кандидатів від Демократичної партії. Після цього Кертіс Ярвін продовжив навчання в аспірантурі програми комп'ютерних наук в Каліфорнійському університеті в Берклі, розташованому в штаті, відомому своєю демократичною політичною орієнтацією. Проте він не завершив навчання і вирішив приєднатися до технологічної компанії.

У 1990-х роках Ярвін втратив себе в лібертаріанських технологічних течіях Кремнієвої долини, вивчаючи роботи правих та консервативних філософів. Серед його натхнень був лібертаріанець Мюррей Ротбард, чиї ідеї зараз підтримує президент Аргентини Хав'єр Мілей — той самий, який нещодавно подарував Ілону Маску бензопилу.

Згодом Ярвін почав самостійно писати під псевдонімом Mencius Moldbug. Ім'я Mencius є латинізованою формою імені давньокитайського філософа Мен-цзи, який жив у IV столітті до н.е. і вважав, що людська природа є доброю і праведною. Moldbug, в свою чергу, складається з двох слів: mold (цвіль) і bug (жук або помилка в програмному коді). У вільному тлумаченні це можна зрозуміти як "інтелектуальна зараза" або нестандартний спосіб мислення, що поширюється подібно до вірусу. Таким чином, Mencius Moldbug символізує поєднання класичної мудрості з провокаційним, критичним підходом, що відображає радикальні погляди Ярвіна на суспільство та управлінську діяльність.

У 2002 році Ярвін заснував комп'ютерну платформу Urbit як децентралізовану мережу персональних серверів. У 2013 році став співзасновником компанії Tlön Corp, що базується в Сан-Франциско, за фінансування мільярдера та співзасновника платіжної системи PayPal Пітера Тіля. Мільярдер Тіль, венчурний капіталіст, консервативний лібертаріанець є одним із найбільших спонсорів Республіканської партії в останні роки. Вони з Джей Ді Венсом згодом стали партнерами, а перед тим, так само як і Ярвін, нинішній віцепрезидент працював на Тіля -- керував його венчурною компанією під назвою Mithril Capital Management LLC.

Серед тих, кого ще підтримував Тіль як кандидатів у сенатори, були й такі, хто вірив у теорії змови та в те, що "демократи вкрали перемогу на виборах у Трампа" (минулого разу).

У 2016 році Ярвіна запросили виступити з доповіддю про функціональні аспекти програмування Urbit на LambdaConf 2016. Це рішення викликало відмову участі деяких інших спікерів конференції, а також призвело до втрати кількох спонсорів. В одному з форумів активно обговорювали цю ситуацію, де учасники звинуватили Ярвіна в тому, що він висловлював думки про те, що "деякі етнічні групи мають генетичну схильність до ролі рабів", а також в тому, що "його прихильність до тиранії є очевидною".

Ідеї Ярвіна можна перефразувати як "Концепції Ярвіна".

Кертіс Ярвін започаткував рух неореакціонізму (NRx), відомий під назвою "Темне просвітництво". Цей рух ставить під сумнів усталені демократичні ідеали та пропонує альтернативні підходи до управління. Ярвін стверджує, що справжня політична влада в США належить тому, що він іменує "Собором" – альянсом університетів і провідних медіа. Він вважає, що в американському суспільстві панує соціальний клас, який просуває прогресивні цінності серед населення, називаючи їх брахманами, на честь жерців з найвищої касти в Індії. Як зазначає The New York Times, це є "кабала ліберальних еліт", що через медіа нав’язують ідеали рівності та соціальної справедливості. Ярвін переконаний, що прихильність "Собору" до рівності та справедливості підриває основи суспільного порядку.

Він також пропонує альтернативні моделі управління, які ігнорують демократичні засади. Використовуючи комп'ютерні метафори, Ярвін наголошує на необхідності "перезапуску" суспільства, а не поступових політичних змін. Він підтримує ідею пасивізму, вважаючи, що прогресивні рухи зазнають невдачі без протидії з боку правих. На його думку, прихильники NRx мають зосередитися на створенні "нових шляхів виходу", замість того, щоб займатися малоефективним політичним активізмом.

У своїх блогах Unqualified Reservations та Grey Mirror Ярвін висловлює ідею про необхідність заміни традиційної американської демократії техномонархією. У цій концепції влада сконцентрована в руках одного лідера, який використовує сучасні технології та дані для прийняття рішень, що забезпечує високу ефективність та продуктивність державного управління. Ярвін вважає, що техномонархія здатна забезпечити стабільність і порядок у суспільстві, оскільки вона дозволяє уникнути бюрократичних перешкод і політичних маніпуляцій, властивих демократичним системам.

Ця політична концепція має назву "неокамералізм". Ярвін вірить, що сучасні держави можуть бути організовані як бізнеси, де управлінці мають абсолютну владу та приймають рішення на основі ефективності та продуктивності, а не через демократичні процеси. Неокамералізм як концепція отримав критику за свою антидемократичну природу і потенційні наслідки для громадянських прав і свобод. Однак для прихильників він є шляхом до створення більш ефективного і стабільного суспільства.

Як пише The Guardian, одним із місць, де Ярвін сформулював цю теорію, є подкаст, організований Майклом Антоном, письменником і науковцем, якого Трамп нещодавно призначив до Держдепу США у команду Марко Рубіо. Майкл Антон також обіймав посаду з комунікацій у Раді нацбезпеки під час першого президентства Трампа з лютого 2017 року до квітня 2018 року. Він подав у відставку за день до того, як роль радника з нацбезпеки взяв на себе неоконсерватор Джон Болтон, який зараз різко критикує політику Трампа. В одному з подкастів Антон і Ярвін говорили про Трампа як про "нервовий центр американських правих", а далі у бесіді фігурували всі ті самі вище описані ідеї.

Ярвін не з'явився на світ з кокосової пальми. Він увійшов у правий медіапейзаж, де протягом десятиліть обговорювали загрози, що походять від ліберальних медіа та корумпованих наукових установ. Як зазначає дослідник екстремізму Роберт Еванс у The Guardian, Ярвін справив значний вплив на нову адміністрацію та на багатьох інших впливових правих фігур. Його особливістю є вміння перетворювати старі реакційні концепції в нові, привабливі для молоді з технологічного сектору, що має ліберталістські погляди, і врешті-решт спонукати деяких з них прийняти ультраправі ідеї.

Кертіс Ярвін говорить про Україну.

Кертіс Ярвін неодноразово висловлював свої думки про Україну, і його висловлювання часто перегукуються з російською пропагандою. У січні 2022 року, за місяць до початку масштабного збройного конфлікту між Росією та Україною, він опублікував у своєму блозі Grey Mirror колонку під назвою "Моє пояснення щодо 'України'", де спеціально взяв назву нашої країни в лапки, ніби ставлячи під сумнів її статус. У своїй статті Ярвін характеризує Україну як "вигадану" націю, а українців описує як "традиційний приклад дивного формування нації в 19 столітті". Він також зневажливо жартує про те, що сподівається, що його "дім не стане мішенню для 'Азову'". За його словами, Україна складається з "двох історично відокремлених, але мовно схожих країн, з'єднаних разом божевільними дипломатами 20-го століття", маючи на увазі західну та східну частини держави.

"Якщо той безглуздий Путін справді наважиться на вторгнення, будемо сподіватися, що він знайде достатньо розуму, щоб знову їх розлучити, -- іронічно зауважує Ярвін. -- Перша країна — Малоросія, що має свою власну національну ідентичність, існує і завжди існувала, ще до створення США, як така ж провінція Росії, як Техас є частиною Америки. Її столиця — Київ, який кожен освічений американець знає як одне з трьох великих міст Росії."

Друга країна нібито Русь, але яка "ніколи не входила до складу Російської імперії". А її столиця нібито "польське місто Львів". "Різні частини Русі переходили [з рук у руки] між Польщею та Австрією в різний час, залежно від того, хто мав більш яскраву уніформу".

"Якщо б Путін зупинив своє вторгнення в 'Україну' на кордоні імперської Росії 1914 року, це виглядало б вельми обґрунтованим і раціональним рішенням. Інша частина Русі швидко була б заповнена українськими глобалістами, які постійно переміщуються", -- зазначає Ярвін.

Через кілька днів у статті з назвою "Нова зовнішня політика Європи" та підзаголовком, що закликає "дозволити Росії діяти вільно на континенті", Ярвін зазначає: "Так само, як і 'Південний Судан', сучасна 'нація' 'Україна' є іронічним витвором Державного департаменту — історичним випадком, що виник у результаті змови між Сталіним і Елджером Хіссом (американським чиновником, звинуваченим у шпигунстві на користь СРСР, який брав участь у заснуванні ООН), щоб надати першому голос у важливій Генеральній Асамблеї ООН для кожної зі своїх провінцій — і врешті-решт вона з'явилася під час одного з п’яних запоїв Бориса Єльцина".

Далі він хвилюється, що Путін трохи недотягує до ідеалу, аби захопити всю Європу, але він мав би це зробити. А ідеальна зовнішня політика США -- дозволити й навіть заохотити Путіна до встановлення контролю над Європою, щоб зруйнувати ліберальні режими. Але якщо не вся Європа буде йому підкорятися -- це теж припустимо, головне, щоб США не втручалися в справи на континенті. І навіть якщо до влади прийдуть, припустимо, фашисти у Франції, то для США головне -- якість вина, яке вони купуватимуть у Франції. А оскільки якість від політичного режиму не залежить, тож торгувати можна і з фашистами.

Авторитарні тенденції набирають обертів у Сполучених Штатах.

Нагадуємо, що все це — не вигадки якоїсь непомітної особи, а концепції, які стали основою для переконань ультраправих MAGA-республіканців. Ярвін здобув такий вплив завдяки своїм зв'язкам з техноолігархами, зокрема з уже згаданим Пітером Тілем. Як зазначає видання The New York Times, Тіль охарактеризував його як "сильного історика".

Дональд Трамп, за інформацією Financial Times, потрапив під вплив технологічних олігархів. Вже наступного дня після своєї інавгурації він оголосив про запуск ініціативи під назвою Stargate, що передбачає інвестиції в розмірі $500 млрд для розвитку інфраструктури штучного інтелекту. У цьому проекті братимуть участь такі компанії, як OpenAI, Oracle і SoftBank. Тим часом лідери великих технологічних корпорацій, серед яких Марк Цукерберг, Джефф Безос, Ілон Маск і Пітер Тіль, намагаються знайти способи впливу на політичні рішення Трампа, зважаючи на його потенційний вплив на регуляторні та антимонопольні органи, повідомляє Axios. Маску, зокрема, було створено новий департамент DOGE, щоб він міг втілювати в життя концепцію перетворення США на ідеальну державу, що, здається, формується за мотивами блогів Ярвіна.

Джей Ді Венс, нинішній віцепрезидент США, у розмові з ультраправим інфлюенсером Джеком Мерфі висловив думку про Кертіса Ярвіна, який торкнувся певних актуальних тем. Він зазначив: "Ситуація виглядає так, що все це зрештою розвалиться. Тепер завдання консерваторів полягає в тому, щоб зберегти якомога більше, а коли неминуче настане крах, відновити країну в новому, покращеному вигляді".

Ідеологічний вплив Кертіса Ярвіна на Дональда Трампа та його нову адміністрацію можна порівняти з тим, який вплив мав Дмитро Дугін на Володимира Путіна. І Ярвін, і Дугін ставлять під сумнів демократичні цінності, пропонуючи натомість нові моделі управління, які приваблюють тих, хто розчарований наявними системами.

Протягом кількох місяців після обрання Трампа та за місяць до його інавгурації, вчення Ярвіна в США почало проявлятися в реальності. Це можна оцінити як перші результати, якщо врахувати демонтаж певних інституцій і схильність до авторитарних тенденцій.

"Перше обрання Дональда Трампа на посаду президента у 2016 році зумовило енергійний захист демократії з боку американського істеблішменту. Але його повернення до влади зустріли з разючою байдужістю. Багато хто з політиків, експертів, представників медіа та бізнесу, які вісім років тому вважали Трампа загрозою для демократії, тепер вважають ці побоювання перебільшеними -- зрештою, демократія пережила його перший термін на посаді президента. У 2025 році занепокоєння долею американської демократії майже зникло", -- писало американське видання Foreign Affairs, пояснюючи, чому на кроки в бік авторитаризму американські еліти майже не реагують.

І ця тенденція виникла не вчора: між 2014-м і 2021-м щорічний глобальний індекс свободи Freedom House, який оцінює всі країни за шкалою від 0 до 100, знизив рейтинг США з 92 (на одному рівні з Францією) до 83 (нижче від Аргентини й на одному рівні з Панамою та Румунією), де вони й залишаються.

Видання зазначає, що Трамп порушив основи демократії, намагаючись анулювати результати виборів та перешкоджати мирному переходу влади. Проте інституції, які повинні були захистити від таких дій – Конгрес та судова система – не виконали своїх функцій. Незважаючи на спробу перевороту, Республіканська партія знову висунула його кандидатуру на президентські вибори. Як зазначає стаття в Foreign Affairs, у 2024 році Трамп розпочав відверто авторитарну кампанію, обіцяючи переслідувати своїх опонентів, карати ЗМІ за критику та використовувати військові сили для придушення протестів.

У ході першого терміну президентства Трампа його вплив на Республіканську партію був обмеженим, що дозволило демократії витримати цей період. Проте на нещодавніх виборах республіканці домоглися успіху, завоювавши контроль над Сенатом і Палатою представників. Це означає, що Трамп має можливість діяти з монобільшістю у Конгресі США ще протягом майже двох років. Враховуючи його зв'язки з мільярдерами, які є найбільшими спонсорами партії, а також їх прихильність до ідей Кертіса Ярвіна, він не стикається з серйозними перешкодами з боку поміркованих республіканців.

Проте авторитаризм не потребує знищення конституційного порядку. На горизонті немає фашистської чи однопартійної диктатури, а існує конкурентний авторитаризм — система, в якій політичні партії беруть участь у виборах, але зловживання повноваженнями чинного президента створює нерівність у змаганні з опозицією. Більшість автократичних режимів, що з'явилися після закінчення холодної війни, можна віднести до цього типу, — пояснює журнал Foreign Affairs, чому перехід до авторитаризму в сучасних умовах не є надто складним завданням.

Як реалізуються концепції Ярвіна в повсякденному житті.

Оцінка судів і загальної системи правосуддя.

Трамп неодноразово критикував суддів і рішення судів, що підривало довіру до незалежності судової гілки влади. Це створювало враження, що президентська влада прагне контролювати судову систему, незалежність якої є елементом демократії. Наприклад, Трамп недавно сказав Fox News, що 100% не згоден із рішенням федерального судді, яке забороняє Департаменту з питань ефективності уряду (DOGE), створеному Трампом спеціально для Ілона Маска, доступ до платіжної системи Міністерства фінансів. Загалом із судами у Трампа складні стосунки ще з часів попереднього терміну.

Розширені можливості DOGE під керівництвом Ілона Маска

Повноваження, які отримав DOGE Ілона Маска, -- це окрема історія. Багато хто вважає саме створення цього департаменту незаконним через потенційне використання криптовалюти для ухилення від фінансового контролю та відмивання грошей, що підриває регуляторні рамки, які забезпечують прозорість і підзвітність у фінансових транзакціях. Фонд Electronic Frontier від імені понад 100 чинних і колишніх федеральних службовців подав позов проти Ілона Маска та Департаменту ефективності уряду (DOGE) через незаконний доступ до конфіденційних даних персоналу.

Відповідачі OPM надали агентам DOGE — більшість з яких молодші 25 років та мають або мали нещодавно зв'язки з приватними компаніями Маска — "адміністративний" доступ до комп'ютерних систем OPM без проходження жодної звичайної, ретельної перевірки з точки зору національної безпеки, як повідомляється у позові.

Напади на засоби масової інформації

Відомо, що прихильники Трампа не схвалюють медіа, які їх критикують або демонструють свою незалежність. Наприклад, влітку 2024 року команда незалежного українського видання Texty.org.ua повідомила про тиск і погрози після виходу дослідження "Американські гойдалки. Від трампістів до комуністів: хто і як виступає за припинення допомоги Україні", де аналізувалися американці, які підхоплюють російські наративи.

10 лютого цього року Федеральна комісія з комунікацій США (FCC) ініціювала розслідування стосовно Національного громадського радіо (NPR) та Суспільної мовної служби (PBS) через їхнє згадування комерційних спонсорів в ефірі. Лише через два дні Білий дім відмовив кореспондентові Associated Press у доступі до заходу в Овальному кабінеті, оскільки видання не стало використовувати назву "Американська затока" замість терміна "Мексиканська затока". Під час свого виступу на Мюнхенській безпековій конференції віцепрезидент США Джей Ді Венс висловив критику щодо методів Європейського Союзу в боротьбі з дезінформацією та пропагандою, зокрема й російською, практично звинувативши європейські країни у цензурі. Через кілька днів Державний департамент США ухвалив рішення зупинити всі свої медіапередплати в рамках загальнонаціональних зусиль адміністрації президента Дональда Трампа, спрямованих на зменшення витрат, які вважаються зайвими.

Ілон Маск, який має вплив на Дональда Трампа, підтримав закриття медіапроєктів "Голос Америки" та "Радіо Свобода", після того, як колишній директор Національної розвідки США Рік Гренелл назвав ці видання "пережитком минулого" та "наповненими ультралівими активістами" й звинуватив їх в упередженості, стверджуючи, що вони стали майданчиком для радикальних лівих. А днями стало відомо, що у "Голосі Америки" проводять внутрішні розслідування щодо журналістів, які критикували Трампа.

Удари по збройним силам.

Військовим також заборонено критикувати Трампа — це стало окремим порушенням закону. Міністр оборони США Піт Гегсет попереджав про можливе звільнення генералів та вищих офіцерів, які мали зв'язки з колишнім головою Пентагона Ллойдом Остіном, брали участь в ініціативах щодо різноманітності, справедливості та залучення, або висловлювали думки, що "не узгоджуються з порядком денним" Трампа.

Голосування в ООН

Під час нещодавнього голосування в ООН до річниці російського вторгнення в Україну США не проголосували за українську резолюцію, у якій Росію названо агресоркою, і приєдналися в голосуванні до Росії, Білорусі, Угорщини, Ізраїлю, Буркіна-Фасо, Бурунді, Гаїті, Нікарагуа, Нігеру, Еритреї та КНДР.

Існує ще безліч прикладів, що ілюструють концепцію Ярвіна щодо необхідності знищення "Собору". Навіть з наведеного стає очевидним, що Кертіс Ярвін — це не лише блогер, який експериментує з утопічними ідеями. Його міркування про демонтаж демократії та передачу влади "головному виконавчому директору-монарху" вже не сприймаються як лише фантазії, а набувають ознак тривожного майбутнього. Оскільки ці ідеї починають підхоплювати ті, хто реально здатен впливати на політичні процеси.