"13 способів безкоштовно читати статті на платних сайтах" - це перший матеріал, який видав мені Google на мій запит "Як читати медіа без пейволу". Ця стаття опублікована у великому і доволі авторитетному суспільно-політичному інформаційному виданні України.
Ось інший варіант тексту: Наступний результат - це рекомендації, надані штучним інтелектом: система роботи та різновиди "платної стіни" описані дуже професійно та детально. Також представлено найефективніші способи обійти ці обмеження, включаючи використання режиму інкогніто, VPN, JavaScript, а також поради щодо конкретних ресурсів. Хоча ці інструменти не були створені спеціально для цього, вони, як і багато товарів з подвійним призначенням, знайшли своє застосування і в цій сфері.
Трохи нижче ви знайдете практичний ролик на YouTube від українського блогера, який демонструє на прикладах таких видань, як Forbes і Financial Times, як обійти цю шкідливу систему. Автор називає вікно-бар'єр із пропозицією зареєструватися та сплатити "надокучливою вспливашкою", а в описі каналу йдеться про "етичний хакінг, спрямований на навчання".
Для мене, як головної редакторки, яка бачить і планує бюджети, вираховує собівартість продуктів (відео, статті), шукає гроші на підтримку незалежної журналістики, цей "етичний хакінг надокучливішої вспливашки" має просту назву - крадіжка. Адже за кожною статтею стоять реальні гроші: зарплати журналіста, редактора, коректора, розробника сайту, SMM-спеціаліста, дизайнера, аналітика, який потім прорахує ефективність, бухгалтера, HR-спеціаліста, інвестиції в техніку, у програмне забезпечення, оренда офісу і ще багато супутніх витрат.
Не слід забувати, що професійний журналіст є публічною особою (на відміну від анонімних Telegram-каналів), і через це часто стає жертвою цькування, кібербулінгу, фізичних загроз та переслідувань. У багатьох рейтингах найнебезпечніших професій, які мені вдалося знайти, журналісти займають місце серед двадцяти найбільш ризикованих. Журналісти LIGA.net не є винятком. Тому варто врахувати додаткові витрати на юридичні послуги та заходи безпеки.
Згідно з інформацією з Reuters Digital News Report, за останнє десятиліття кількість підписок у 20 країнах зросла вдвічі, проте наразі вона стабілізувалася приблизно на рівні 17%. Дослідження, проведене університетами Джорджії Тех та Нотр-Дам, виявило, що 57% користувачів в США просто покидають сайт, коли стикаються з платним доступом (paywall), 12% намагаються обійти його, а 11% активно шукають способи доступу до контенту.
Впровадження платного доступу для нашого медіа стало не лише фінансовим викликом (через витрати на розробку, аналітику та маркетинг), а й соціальним, оскільки багато людей не звикли платити за контент, а журналісти переживали, що їхні статті залишаться непоміченими. Сьогодні можу з впевненістю стверджувати, що найскладніші етапи вже позаду. Журналісти тепер без остраху діляться посиланнями на ексклюзивні матеріали з нашими спікерами, кількість підписників на нашому сайті зростає, і серед них дедалі більше представників громадської думки, бізнесу та дипломатії. Це вселяє в нас нову впевненість у нашій справі.
Проте найбільше мені важко усвідомити, що навіть наші герої, про яких ми пишемо (а в діловій журналістиці, зауважу, це переважно фахівці, які розуміють суть бізнесу і усвідомлюють, як нелегко вийти на рівень покриття витрат), часто звертаються з проханням відкрити доступ до матеріалів. Або ж просто переписують наші статті та публікують їх у себе на сайтах.
Проте, я завжди маю достатньо доводів на руках. Я не втомлююсь наголошувати: такі дії неприйнятні. Стаття на нашому ресурсі є інтелектуальною власністю, що є продуктом, за який слід сплачувати.
На початку року ми переглянули нашу редакційну стратегію і вирішили зосередитися на основній концепції: читач має отримувати персональну вигоду. Це означає, що наш підхід до створення контенту стане більш продуманим, а ключовими аспектами залишаться користь, контекст та усвідомлення можливих сценаріїв розвитку подій.
Ми створюємо контент не лише через цікавість або бажання розважити вас (для цього, сподіваємося, у вас є підписка на стрімінгові платформи). Наша мета — виконати певне завдання для нашої аудиторії. І, на відміну від тих, хто бореться з "набридливими спливаючими вікнами", ми керуємося принципом — не завдати шкоди іншим.
Інколи, щоб зрозуміти суть проблеми, журналісту необхідно поспілкуватися з багатьма людьми, переглянути величезну кількість документів та досліджень, зануритися у реєстраційні бази і вирушити у відрядження. Концепція "фіксованого робочого дня" взагалі не має сенсу, оскільки інформаційні події не піддаються жодному графіку.
Сьогодні професія журналіста піддається знеціненню значно легше, ніж такі спеціальності, як лікар, вчитель чи військовий. Це пов'язано з тим, що результати журналістської роботи на перший погляд можуть бути не так помітні. Проте, коли завдяки систематичному висвітленню певних проблем виникають звільнення, розпочинаються розслідування з боку правоохоронних органів або змінюються правила і закони, а люди особисто дякують журналістам за те, що в їхньому житті відбулися позитивні зміни, це і є той прихований, але важливий результат, який не завжди проявляється одразу.
Нещодавно я натрапила на статтю чеського студента, що досліджує проблему прекаризації в Європі. Його висновки свідчать про те, що до журналістики сьогодні приходять лише ті, хто може собі це дозволити — тобто люди, які не покладаються на доходи від журналістики для утримання родини, мають власне житло і мають можливість працювати на благо суспільства без зайвих сподівань на вигоду. Фриланс стає все більш популярною формою співпраці в медіа. З мого власного досвіду, це призводить до дуже нестабільних трудових відносин, де кожен сам за себе, і ніхто не зобов'язаний нічим іншим.
Професія журналіста заслуговує на визнання і не має знецінюватися — вона є водночас складною та престижною. Коли ви інвестуєте в доступ до матеріалів, ви не просто купуєте текст. Ви отримуєте перевірену інформацію, аналітику, цінність, яку не можуть забезпечити штучний інтелект чи Google, а також контекст, сформований на основі спілкування з реальними людьми.
Ми, українці, пишаємося власною незламністю і здатністю підтримувати один одного. Скільки закликів ми робили на підтримку українського бізнесу. Більшість інформаційних медіа - це теж бізнес, як і будь-який інший. І він має бути окупним.
Колишній генеральний директор Financial Times Джон Ріддінг, чий медіа-ресурс впровадив платний доступ ще в 2007 році, коли це здавалося незвичним, пізніше зазначив: "Ми були впевнені, що якісна журналістика здатна знайти свого покупця". І ця віра справдилася. Проте він також підкреслив, що питання не лише в моделі платного доступу, а насамперед у розумінні потреб клієнта. Сучасні медіа організації зобов'язані глибше вивчати своїх читачів і будувати з ними міцні зв'язки — не лише з точки зору редакційної або технологічної складової, а також як бізнес. Платний доступ слід розглядати не як бар'єр, а як інвестицію в майбутнє високоякісної журналістики, яка працює на вашу аудиторію.
#Google #Університет #Європа #Журналіст #Блог #Юрист #Дизайн #Бізнес #Товари #Штучний інтелект #Етика #Журналістика #Програмне забезпечення #Forbes (журнал) #Віртуальна приватна мережа #Громадська думка #JavaScript #Оренда #Аналітика #Університет Нотр-Дам #Америка #Заробітна плата #Бухгалтер #Financial Times #Чехія #ЗМІ (комунікація) #Технологічний інститут Джорджії
