Психологічна стійкість суспільства - такий самий актив оборони, як ППО
Україна накопичує унікальний досвід збереження психічного здоров'я суспільства в умовах повномасштабної війни. Як його досліджувати, використовувати для допомоги постраждалим і передавати міжнародним партнерам? Про це Укрінформ поговорив із генерал-майором у запасі Владиславом Клочковим під час міжнародної конференції з ментального здоров'я у Празі.
Клочков 35 років служив у ЗСУ, а в 2021-2024 роках очолював Головне управління морально-психологічного забезпечення війська. Після звільнення продовжив наукову й викладацьку діяльність, зокрема викладає військову психологію в American University Kyiv. У розмові йшлося про психологічні наслідки війни для українців, реабілітацію ветеранів, нові підходи до лікування психічних розладів і те, чому країнам НАТО варто враховувати психологічну стійкість у власному оборонному плануванні.
У ЦЕНТРІ УВАГИ НЕ ТІЛЬКИ ВІЙСЬКОВІ ВЕТЕРАНИ, А Й УСЕ ГРОМАДЯНСТВО.
Ви були на чолі Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України в ранні роки масштабного конфлікту. Коли ж саме була заснована ця організація?
Система, яка зараз відома як "психологічна підтримка персоналу", була розроблена саме перед початком повномасштабного вторгнення. Я мав честь бути її архітектором і очолювати Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України з жовтня 2021 року до серпня 2024 року. Ми створили вертикально інтегровану структуру, що об'єднала близько 15 тисяч фахівців у галузі психології, які працюють в армійських підрозділах, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, навчальних закладах та вищих військових навчальних закладах. Сучасна система психологічної підтримки дозволила військовослужбовцям ефективно справлятися з критичними навантаженнями.
У подальшому вона була включена в існуючу систему психологічної допомоги працівникам і соціального супроводу.
На даний момент, виконуючи обов'язки науковця, я активно співпрацюю з Американською асоціацією психології. Спільно ми створили численні публікації. Ми прагнемо щодня та щомісяця публікувати матеріали на цю важливу тему, оскільки питання психічного здоров'я є надзвичайно актуальним і потребує уваги.
У Празі ви стали учасником міжнародної конференції SCALE, що була присвячена новітнім підходам до лікування психічних захворювань...
- Так. Я поінформував колег про ті виклики, які на нас чекають. Насамперед це те, що ми сьогодні в Україні розглядаємо такий феномен, як соціальна травма. Фокус не тільки на ветеранах і на лінії бойового зіткнення, а й на всьому населенні, яке потерпає від російських ударів на всій території країни: це діти, літні люди, жінки, чоловіки.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, приблизно 9,6 мільйона українців страждають від психічних розладів або знаходяться в групі ризику. Серед них близько 3,9 мільйона мають розлади, що класифікуються як середнього та тяжкого ступеня.
І нас очікує дійсно великий виклик - це 7 мільйонів ветеранів, у тому числі тих, хто після закінчення бойових дій повертатиметься та інтегруватиметься в суспільство. Отже, на мою думку, сьогодні питання ментального здоров'я є надзвичайно важливим і актуальним.
У Празі європейська спільнота і представники Сполучених Штатів обмінювалися досвідом застосування психоделіків як підтримувальної терапії на законодавчому рівні та в медичній сфері - як супроводу терапевтичних заходів у роботі саме з посттравматичним стресовим розладом. І я вважаю, що цей досвід нам необхідний. Треба вивчати ці процеси, готувати своїх спеціалістів, спиратися на досвід, який здобули США, з огляду на військові кампанії у В'єтнамі, Іраку та Афганістані. Тому що вони розуміють, про що говорять.
Однак важливо покладатися на надійну доказову базу використання психоделіків і в Чеській Республіці, оскільки саме Чехія сьогодні виступає лідером у цій галузі. Ми мали змогу почути виступ колишнього мера Праги, який започаткував законодавче закріплення цього процесу в країні.
Отже, в даний момент ми обмінюємося знаннями, особливо стосовно способів легалізації цього процесу та його напрямків.
Друге – це орієнтація на надійні дані, результати досліджень та оцінки ефективності використання психоделіків у терапії психічних травм. Нам потрібно інтегрувати наші протоколи, стандарти та методи лікування з європейськими та американськими практиками.
У столиці Чехії, Празі, ми здійснили візит до Національного інституту психічного здоров'я.
Ви згадали про 7 мільйонів ветеранів в Україні. Хотіла б одразу перевірити цю інформацію, адже мова йде про значну кількість осіб.
- Близько 7 мільйонів - це загальний державний облік тих, хто має статус ветерана. Ми маємо зважати не лише на учасників російсько-української війни, але й на тих, хто брав участь у бойових діях і був поранений в Афганістані, наприклад.
УКРАЇНА ПОВИННА БУТИ ФЛАГМАНОМ ДОСЛІДЖЕНЬ
- Повернімося до психоделіків. Правильно я розумію, що в цьому контексті йдеться про підтримувальну терапію?
Їх слід сприймати як інструменти, що сприяють лікуванню осіб, які пережили травми. Це не звичайні медикаменти, здатні просто зменшити спазми чи усунути біль. Це хімічні речовини, які завдяки своїм властивостям можуть впливати на певні фізіологічні процеси і підтримувати психологічне відновлення.
В Україні з 2017 року використання кетаміну для терапії психічних розладів стало легальним.
Цікаво, що з 1 січня 2026 року Чехія стане першою країною в Європейському Союзі, яка легалізує терапію на основі псилоцибіну. На даний момент це стосується лікування резистентної депресії та паліативної допомоги. Празький інститут вже зарекомендував себе як один із провідних центрів досліджень у цій сфері в Європі.
Який стан розвитку сфери психологічної підтримки в Україні на сьогодні? Чи є багато спеціалістів, які займаються цим напрямком?
Безумовно, у нас вже існує розвинена наукова спільнота, яка активно займається цією темою. Проте, якщо підійти до проблеми з системної точки зору, необхідно, щоб реалізація відбувалася на державному рівні. З огляду на численність постраждалих, важливо проводити дослідження саме в Україні.
Якщо Чехія, країна з населенням приблизно 11 мільйонів, яка не була залучена до жодного конфлікту після Другої світової війни, має подібний інститут, то, можливо, і нам варто задуматися про створення аналогічної структури. Адже сьогодні ми самі є об'єктом вивчення.
Усі можливості для досліджень знаходяться на нашій території...
Абсолютно вірно. Нам слід стати лідерами в сфері досліджень та наукових ініціатив. Ми повинні активно вивчати й обмінюватися знаннями з міжнародною спільнотою. Україна є винятковим джерелом знань. Це найбільший досвід в Європі з 1945 року у підтримці психічного здоров'я нації під час інтенсивної війни. Інформації такого роду немає в жодному навчальному посібнику, але ми її маємо.
Психологічна стійкість повинна бути інтегрована в стратегічне планування НАТО.
- Які уроки з українського досвіду могли б перейняти наші партнери, зокрема країни НАТО?
Перш за все, необхідно інтегрувати психологічну стійкість у стратегію оборонного планування. Це має бути не лише доповнення до системи охорони здоров'я, а ключовий компонент національної оборони.
По-друге, вимірювати стійкість та регулярно моніторити рівень стресу, довіри до інституцій, надії та готовності до оборони тощо.
По-третє, необхідно перетворити першу психологічну допомогу на загальнодоступну навичку і впровадити психічне здоров'я в систему первинної медичної допомоги за принципами моделі mhGAP — ще до виникнення кризових ситуацій, а не під час їхнього розвитку.
По-четверте, готувати армії до впливу війни високої інтенсивності на психіку.
По-п'яте, важливо розглядати Україну як надійного партнера з експертним потенціалом для інвестицій. Слід також залишатися послідовними, адже будь-які сигнали невпевненості з боку партнерів відображаються в думках українців, а наратив "Захід втомиться" негативно впливає на нашу надію. Вірність союзників є невід'ємною частиною нашої стійкості.
У 2022 році світ не повністю усвідомлював важливість України...
Не вмів оцінювати силу волі. Рекомендую партнерам уникати аналогічних помилок щодо своїх суспільств. Адже психологічна витривалість нації - це такий же важливий ресурс для оборони, як протиповітряні системи або боєприпаси. Її можна оцінити, вкладати в неї, але також існує ризик її виснаження. Росія це добре усвідомлює, намагаючись завдати ударів по енергетичній інфраструктурі напередодні зимового сезону, реалізуючи постійні атаки дронів на житлові райони та проводячи інформаційні кампанії, щоб підірвати нашу волю.
ЯКЩО ВЧАСНО НЕ ПІДЕШ ДО ПСИХОЛОГА, ТЕБЕ ПОВЕЗУТЬ ДО ПСИХІАТРА
- Як відрізняється вплив війни на психічне здоров'я військових, які перебувають на передовій, і цивільних, які живуть під постійною загрозою обстрілів?
Відмінності більше не існують. Ризики залишаються значними, особливо на лінії конфлікту. Однак, з огляду на недавні атаки на Київ та інші міста, ці регіони також опиняються в зоні підвищеного ризику.
Над моїм домом проходить траса для ворожих ракет, і час від часу їх вдається збивати. Мої діти також потребують психологічної підтримки. Отже, вся Україна сьогодні є ареною боротьби.
- Ми звикли звертатися до лікаря, коли маємо проблеми з фізичним здоров'ям, але психологічна допомога досі викликає упередження. Як донести людям, що піклування про психіку потребує такої самої уваги?
Я постійно наголошую на цій темі. Важливо усвідомлювати: якщо ти не звернешся за допомогою до психолога вчасно, то можеш опинитися у психіатра. Так само, як кожен має свого стоматолога або жінка свого гінеколога, тепер необхідно, щоб у кожного був свій психолог. Адже ментальне здоров'я впливає на весь життєвий процес. Психічний благополуччя відкриває можливості для розвитку, життя та отримання задоволення від кожного дня.
А якщо до цього питання ставитися не так, як треба, то починається психосоматика, яка трансформується в наслідки, що супроводжуються проблемами зі здоров'ям.
Сьогодні в Україні активно формується культура ставлення до психології. Першим важливим кроком стало політичне рішення визнати психічне здоров'я важливим питанням для держави. У 2022 році, завдяки ініціативі Олени Зеленської та підтримці Всесвітньої організації охорони здоров'я, була запущена Всеукраїнська програма ментального здоров'я "Ти як?". Перші результати вже помітні: частка людей, які раніше категорично не планували звертатися до психолога, зменшилася з 46% у 2022 році до 22% у 2025-му. Тим часом, кількість тих, хто користується послугами психологів або психотерапевтів, зросла з 7% до 17%. Також обізнаність населення про доступні послуги в громадах зросла в 2,5 раза у порівнянні з 2023 роком.
Другий етап – підтримка прямо на місці, де знаходиться людина. Україна не стала затягувати час у підготовці тисяч психіатрів, а обрала шлях інтеграції сімейних лікарів у рамках програми ВООЗ mhGAP. Вже десятки тисяч медичних працівників первинної ланки пройшли навчання.
Третій етап - у січні 2025 року Верховна Рада прийняла законодавчий акт "Про систему охорони психічного здоров'я в Україні". Цей закон розроблений на основі порад ВООЗ і Європейського Союзу, а також керується принципом "психічне здоров'я у всіх аспектах політики".
Четвертий аспект - це горизонтальні зв'язки: волонтерські мережі, місцеві ініціативи та пункти незламності під час відключень електроенергії. У таких спільнотах люди, які підтримують один одного, легше справляються зі стресом.
П'ятий аспект - це надія, яка виступає як контрольований ресурс. У цьому контексті сигнали від партнерів мають прямий вплив на психологічний стан суспільства, яке переживає війну.
Україна переосмислила свої підходи до психології.
- Які методи лікування ПТСР можуть бути найбільш ефективними в українських умовах?
- Їх дуже багато. Треба підбирати індивідуально. Наприклад, є EMDR - метод психотерапії. Комусь підходить гіпотерапія. Я, наприклад, займаюся з Golfmotion - відновленням за допомогою гольфу. Днями ми провели у Словенії міжнародний турнір за участю ветеранів з ампутаціями кінцівок. І завдяки цьому вони відновлюються, комунікують, відчувають себе одним цілим зі здоровими людьми. Хтось займається волейболом на колясках. Вони концентруються під час гри, їх супроводжує психолог, і відбувається процес як ментальної, так і фізіологічної реабілітації.
Для мене музика є джерелом спокою. Коли відчуваю потребу в відволіканні або зміні фокусу, як кажуть, з деталей на загальну картину, я сідаю за інструмент, і мій розум переходить до позитивних думок.
Досвід США в лікуванні посттравматичного стресового розладу часто розглядається як приклад для України. Проте на конференції було озвучено вражаючу статистику: за півстоліття 150 тисяч ветеранів в Америці покінчили життя самогубством. Що можуть свідчити ці цифри про ефективність американської системи підтримки, і які уроки повинна винести Україна з цієї ситуації?
Ми повинні розглянути цей процес з іншої перспективи, спираючись на виступ нашої американської колеги, яка наголосила, що після завершення війни у В'єтнамі державні структури не усвідомили можливі наслідки, не створили необхідних систем і не дослідили процеси, які сьогодні аналізуються. У підсумку, це призвело до виникнення трьох основних категорій: самогубців, безпритульних та тих, хто виявився втягнутим у злочинний світ і опинився за ґратами. Саме цей аспект повинен стати імпульсом для наших подальших дій.
Україна суттєво трансформувала свої підходи до психології, як у Збройних силах, так і в інших компонентах оборонних структур, а також у різноманітних ініціативах, започаткованих Першою леді.
Цікаво, що у 2025 році між Україною та Чехією було укладено меморандум, який об'єднав нашу національну ініціативу "Ти як?" з Національним інститутом психічного здоров'я Чехії. Чеська реформа у сфері психіатричної допомоги на рівні громад стала прикладом, який ми нині реалізуємо в Україні.
Зараз важливо активно розвивати цю інфраструктуру, готуючи фахівців та визначаючи нормативні вимоги для кожного, хто буде залучений до цієї сфери. Це стосується не лише психіатрії, а й системи підтримки ментального здоров'я та підготовки сімей. Адже родина є першим щаблем, з якого починається відновлення. Посттравматичне зростання включає в себе такі важливі складові, як підтримка з боку родини, релігійних чи спортивних спільнот, а також соціального середовища. Це те місце, де людина може продовжувати свою інтеграцію в суспільство та реалізовуватися. Завдяки спільним зусиллям ми зможемо досягти значних результатів і зменшити ризики.
- 10 жовтня відзначали День ментального здоров'я. До цієї дати Укрінформ підготував матеріал про те, що психічне здоров'я українців стало питанням національної безпеки. Чи погоджуєтеся ви з цією тезою?
Абсолютно вірно. У військовій справі, для успішного виконання бойових завдань, командир зобов'язаний усвідомлювати психологічну готовність своїх підлеглих та загальний морально-психологічний клімат у підрозділі. Аналогічна ситуація спостерігається і на державному рівні: якщо суспільство буде в стані дисбалансу, ми ризикуємо потрапити до тих категорій, про які згадувала американська колега. Якщо в країні переважатимуть психічно нездорові люди, це вже не буде повноцінною нацією, а стане державою з серйозними проблемами.
Досвід суспільств після війни демонструє, що пік психологічних труднощів часто виникає саме після конфлікту, коли спливають на поверхню накопичені травми, залежності та випадки насильства в сім'ях. Україні потрібно знайти шлях до мирного життя для сотень тисяч ветеранів, прийняти назад мільйони біженців і виховати покоління дітей, які пережили сирену тривоги. Саме тому питання психічного здоров'я повинно бути невід’ємною частиною планів відновлення, поряд із проблемами енергетики та інфраструктури.
Сьогодні ми опинилися в умовах значного ризику. Тому важливо об'єднуватися, діяти, взаємодіяти, залучати підтримку міжнародної наукової спільноти, вивчати її досвід і впроваджувати корисні напрацювання в Україні.
#
