Конфлікт створює загрозу для розвитку небезпечних розладів харчування: як захиститися - розмова з фахівцем.

Сьогодні, 2 червня, відзначається Всесвітній день протидії розладам харчової поведінки. В умовах війни всі ми ризикуємо опинитися під загрозою. МЕТА звернулася до лікаря-гастроентеролога та дієтолога з сервісу The Body School, Станіслава Кравчука, щоб дізнатися, як захистити себе і своїх дітей від цієї проблеми.

Ознайомтеся з нашим унікальним контентом.

Для довідки: основними видами розладів харчової поведінки (РХП) є:

Анорексія - це відмова від споживання їжі, обумовлена страхом збільшити свою вагу.

Булімія - це розлад харчової поведінки, що характеризується епізодами надмірного споживання їжі, після яких слідує примусове очищення організму, наприклад, шляхом виклику блювоти.

компульсивне переїдання - регулярні переїдання без спроб очищення здебільшого призводять до набору зайвої ваги;

ARFID (Розлад уникання обмеженого споживання їжі) – це стан, при якому люди уникають їжі не через побоювання набрати вагу, а з причин, пов'язаних із відразою або неприйняттям самої їжі, включаючи її текстуру, запах та інші характеристики.

напади переїдання - неконтрольоване споживання великої кількості їжі, на відміну від компульсивного переїдання, не є регулярним (саме - періодичне та без певної динаміки).

Чи впливає війна на харчову поведінку українців?

Так. Передусім, гормони стресу (які безумовно виробляються в нас через війну) можуть збільшувати бажання їсти солодку, жирну, солону їжу.

І тут особливо така от їжа, яку часто називають комфортною, може бути способом копінгу стресу. Людина переживає стрес, хоче якось його зменшити, щось із ним зробити - тому їсть. І часто це перетворюється на компульсивне переїдання, яке стає деструктивним видом копінгу.

Довідково. Копінг стресу (від англ. coping with stress) - це поведінкові й психологічні способи вгамування стресу.

Комфортна їжа — це та їжа, яка викликає відчуття емоційного комфорту і приносить задоволення. Вона асоціюється з теплом, ніжністю, затишком і спокоєм, а також може пробуджувати ностальгічні спогади. Часто такі страви пов’язані з приємними моментами з дитинства.

Сьогодні суспільство змінило свій фокус від культури худорлявості до бодіпозитиву. Як ви думаєте, чи справило це суттєвий вплив на тенденції захворювань на РХП?

Не впевнений, тому не стану робити жодних висновків; потрібно ознайомитися з результатами дослідження.

Я впевнений, що існують дослідження, які підтверджують, що доступ до масової інформації підвищує ймовірність виникнення розладів. У африканських племенах, де інтернет відсутній, випадки порушень харчової поведінки майже не зустрічаються, на відміну від так званих західних країн.

Які чинники зазвичай ініціюють розвиток РХП: спадковість, соціальне оточення чи особисті обставини?

Насправді усі ці речі мають значення.

Тобто, звичайно, ранній травматичний досвід, схильність до тривожних розладів та обсесивно-компульсивних тенденцій, також психологічне середовище (зокрема, власне, вплив таких соціальних факторів, як мас-медіа) провокують розвиток РХП.

Коли у людини формується деструктивна харчова поведінка (наприклад, вона має негативне сприйняття свого тіла та ваги, як це спостерігається при анорексії), ми можемо говорити про наявність розладу харчової поведінки.

З чого починаються РХП, які симптоми є тривожними сигналами з цього приводу?

Усе починається з, здавалося б, звичних і здорових ідей. Наприклад, дівчина піддається соціальному тиску, що вимагає від неї бути привабливою, стрункою та красивою. Вона робить висновок, що необхідно вжити заходів, аби відповідати цим стандартам. Починає активно шукати інформацію на цю тему, натрапляючи на різноманітні дієти та сумнівні методи роботи зі своїм тілом, і незабаром починає їх впроваджувати в своє життя.

На початку це може виглядати як щось досить невинне, скажімо, не надто небезпечне: особа може вести облік своїх дій, підраховувати калорії або встановлювати певні обмеження для себе.

Але за певних обставин це може різко та кардинально розбалансовуватися. Людина починає занадто обмежувати себе; робити компенсаторні речі після того, як з'їла якусь їжу; карати себе за те, що зірвалася; почувати надзвичайно сильний дистрес, тривогу після того, як мала якісь погрішності у своїй дієті.

Це особливо притаманне підліткам. Я навів приклад з дівчиною, але таке явище також може спостерігатися у хлопців, зокрема в спортивних сферах і галузі краси, або під впливом популярних модних тенденцій.

Якщо людина помітила в себе перші симптоми РХП - що їй треба в першу чергу робити?

Пропоную скринінговий опитувальник, який ми використовуємо у своїй практиці. Там є 5 питань. Якщо людина хоча б на 2 відповіла ствердно - то вона має ризик майже на 70% можливості розвитку булімії чи анорексії.

Якщо ви виявили у себе ці симптоми, важливо спочатку усвідомити, що це може бути проблемою. Проблеми, які впливають на ваше повсякденне життя, звички чи професійну діяльність, потребують уваги. У такій ситуації доцільно звернутися до фахівця. Найперше, варто відвідати лікаря-психіатра. У ряді випадків також може знадобитися консультація гастроентеролога або психолога.

Чи можливо самостійно вилікувати РХП?

Це питання є досить загальним. У складних випадках людині безумовно необхідна підтримка.

Нагадую, що анорексія невроза є одним з найнебезпечніших психічних розладів. Вона несе в собі високий ризик як самогубства, так і критичної втрати ваги. Самостійно впоратися з цією проблемою, ймовірно, не вдасться.

Якісь інші розлади в легкій формі людина, можливо, якимось чином може пережити...

Які кроки повинні вжити батьки, щоб запобігти виникненню розладів харчової поведінки у своїх дітей?

Залучайте дітей до обговорення теми краси, підкреслюючи, що це індивідуальне сприйняття; розвивайте у них культуру усвідомленого ставлення до здоров'я.

Власне, все зводиться до того, що людині необхідно спати вночі, вживати достатню кількість фруктів та овочів, а також піклуватися про свій психоемоційний стан.

Якщо батьки мають цю інформацію і підтримують добрі стосунки зі своїми дітьми, я вважаю, що це допоможе запобігти виникненню проблем у дитини.

Яка ж повинна бути ідеальна харчова поведінка?

На мою думку, не існує універсального стандарту ідеальної харчової поведінки.

Ми всі неповторні, і в залежності від обставин можемо демонструвати різні реакції.

Усі люди іноді переїдають, а за інших обставин можуть якось по-іншому незразково поводитись - не треба себе за це карати.

Просто потрібно пам'ятати про критерії розвитку розладу харчової поведінки. Якщо декілька місяців людина має проблеми, які стосуються харчової поведінки, і вони суттєво впливають на якість її життя - тоді звісно, потрібно звертатись за допомогою. До кожного захворювання це є критерії різні.