Протягом чотирьох з половиною років Максим Ткачук захищав Україну, переживаючи травми та беручи участь у найзапекліших битвах.
* 24 серпня його життя обірвалося на Миколаївському напрямку.
Сьогодні, 3 вересня, Вінниця прощається з Захисником, проводячи його в останню путь.
Молодший сержант Максим Ткачук вирішив стати на захист України на самих початках масштабної агресії з боку Росії. Його військова кар'єра стартувала в 456-й бригаді транспортної авіації, названій на честь Дмитра Майбороди.
Пізніше Максим служив в 35-й окремій бригаді морської піхоти, названій на честь контр-адмірала Михайла Остроградського. Він брав участь у запеклих боях за Новобахмутівку, Покровськ, Роботине та Авдіївку.
Попри численні поранення, щоразу повертався до побратимів. Надалі продовжив службу у складі 144-ї окремої механізованої бригади та 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного.
24 серпня 2026 року Максим загинув на Миколаївському напрямку. Йому було 39 років. Про це повідомила Вінницька міська рада.
За проявлену мужність і відвагу під час бойових дій, військового відзначили нагородами Президента України "За оборону України", медаллю "За поранення" та медаллю "За військову службу Україні".
Мати Захисника Валентина ділиться спогадом про те, як в день початку великої війни її син Максим вирушив до військового комісаріату.
"Для нього захист рідної землі був не лише обов'язком, а й виявом шани до пам'яті батька," – ділиться вона спогадами.
Батько Максима теж став на захист України, беручи участь у бойових діях в АТО/ООС у період з 2014 по 2017 роки. Він пішов з життя незадовго до початку широкомасштабної війни. Продовжуючи справу свого батька, Максим прийняв його позивний "Люлька". Цей позивний, в свою чергу, передався від батька до прадіда, який був шанувальником козацьких традицій.
За словами матері, син пройшов через поранення та біль, але не залишив побратимів.
"Чимало з них досі дзвонять мені та висловлюють вдячність за мого сина," -- стверджує Валентина.
Максим Ткачук з'явився на світ у Вінниці 25 жовтня 1986 року. Він отримав освіту у загальноосвітній школі №27, а згодом здобув спеціальність програміста у Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва.
Після завершення строкової служби я вирішив продовжити освіту на юридичному факультеті Вінницького фінансово-економічного університету, але згодом зосередився на кар'єрі. Моя цивільна діяльність була пов'язана з будівництвом. Разом з родиною виховував доньку.
Найбільше Максим любив проводити час із дитиною. За словами матері, саме ці моменти він вважав найкращими у своєму житті.
"Він був по-справжньому добрим, щирим та відданим. Завжди шанував старших, а до своєї сестри та племінників ставився з неймовірною ніжністю," – ділиться Валентина.
У вільні години Максим віддавав перевагу риболовлі, проте найбільше його вабили автомобілі. Він добре розумівся на технічних нюансах і був досвідченим водієм. Ці вміння виявилися корисними й під час війни — останнім його місцем роботи стала роль водія мінометного підрозділу.
До останнього Максим дзвонив своїм близьким з "нуля" і найбільше турбувався про їхню безпеку. Він не мріяв про великі плани — його єдиним бажанням було спостерігати за світлим майбутнім своєї батьківщини.
Прощавання
Прощавання з Максимом Ткачуком розпочнеться сьогодні, 3 вересня, о 9.00 у "Реквієм Хол" на вулиці Академіка Янгеля, 4.
Церемонія поховання розпочнеться о 11:00 на Алеї Слави Сабарівського цвинтаря.
Редакція висловлює свої глибокі співчуття родині, друзям, побратимам та всім, хто мав честь знати Максима Ткачука. Вічна пам'ять і повага Захиснику, який пожертвував своїм життям заради України.
Вас може зацікавити:
На укриття у вінницьких школах пішло 410 мільйонів: що зробили за роки війни
12 років освіти та безкоштовні обіди. Які ще нововведення чекають на школи Вінниці з 1 вересня?
Вступна кампанія встановила новий рекорд — близько 1,2 мільйона поданих заявок. Які виші у Вінниці стали найбільш популярними серед абітурієнтів?
Додайте 20 хвилин до обраних джерел у Google.
#
