Видавництво "Контур" заявило: "Ми прагнули врахувати потреби людей, які спостерігали за нами, щоб не вчинити безглузді дії."

Зображення: надане авторами Володимиром Євтушенком та Романом Оксенюком.

Поділіться інформацією про ініціативу Café Philosophique у Львові, яка, наскільки мені відомо, стала основою для створення видавництва "Контур" та медіа-платформи Kontur.Media.

Роман Оксенюк: Кафе виникло на філософському факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Датою заснування є 2013 рік. Проте його появі в публічному просторі передував університетський філософський гурток. Своєю чергою він орієнтувався на ідею Колеж де Франс як структури для занять винятково науковою роботою зі щорічним представленням поточних напрацювань публічно. Ми хотіли поєднати академічну атмосферу з невимушеністю café philosophique.

У формі кафе ми займалися вирішенням кількох актуальних на той момент питань. По-перше, незважаючи на появу різних ініціатив, філософія практично не була представлена у публічному просторі. По-друге, ми прагнули зламати бар'єри між студентами та викладачами. Стіни університету часто ускладнювали їхню комунікацію і взаємодію, що призводило до того, що вони або взагалі не відбувалися, або ставали важкими для реалізації. Формат кафе надавав можливість всім учасникам зустрітися та поспілкуватися на рівних.

Ми розпочали залучати викладачів та аспірантів не лише з нашого факультету, а й з інших навчальних закладів, зустрічаючись у таких місцях, як "Дзиза" або "Ноїв ковчег". Іноді до нас приєднувалися близько двохсот учасників. Згодом кількість відвідувачів значно зросла, тому ми вирішили перейти від кав'ярень до лекційних залів. Останні кілька років наші зустрічі проходять у конференц-залі Центру міської історії, наших добрих друзів.

Зображення: Сторінка Cafe philosophique Lviv у Facebook. Зустріч у "Ноєвому ковчезі", 2013 рік.

Анастасія Холявка: Медіа "Контур" було засноване в 2019 році. За більше ніж 12 років свого існування кафе стало осередком для багатьох однодумців та організаторів. З’явилися нові місця для обговорення філософських тем, проте знайти філософські матеріали в медіа, які не є науковими виданнями, залишалося важко — ця дисципліна залишалася маловідомою та важкодоступною для широких читачів. Однак, нині робота в академічному середовищі може означати значно більше, ніж просто перебування в кабінеті серед книжок.

Юлія Куліш: Це медіа виникло через відсутність подібних платформ. Принаймні, в 2019 році ситуація була саме такою. Коли я намагалася знайти місце для публікації своїх філософських есеїв, виявилося, що відповідних ресурсів немає. Лише особисті блоги в соціальних мережах могли б стати альтернативою. Хоча в міжнародному просторі існувало чимало платформ, таких як e-flux, Radical Philosophy, Glass Bead, Philosophy Now, Lateral, ARTMargins та інші, в Україні філософське медіа залишалося вкрай обмеженим, незважаючи на активність журналів "Ї", Prostory, ArtUkraine.

Іншою проблемою була замкненість спільноти філософів, сформованої університетом. Ми прагнули нейтралізувати наявний розрив між монолітними авторитетами і студентами чи загалом тими, хто ще вчиться писати. Ми хотіли створити інклюзивний і безбарʼєрний майданчик для спілкування. Уже перший опенкол для охочих опублікувати тексти на Kontur.Media показав: є ті, хто хоче писати і готовий працювати з такими текстами.

Замість традиційних есеїв, критичних статей і книг, наші дискусії часто перетворюються на короткі пости та коментарі у Facebook. Аналітичні матеріали можуть писати всі — від сусідів до відомих особистостей, таких як Оксана Забужко. Чи це є причиною, чи скоріше наслідком браку електронних, не кажучи вже про друковані, медіа?

Анастасія Холявка: Вірогідно, соціальні мережі створюють відчуття свободи та легковажності: є можливість висловитися, а потім стерти свої слова. Це певною мірою змінює характер комунікації.

Изображение: facebook/Анастасия Холявка Анастасия Холявка

Роман Оксенюк: Соціальні мережі більш демократичні, ніж безпосереднє спілкування. Джон Дарем Пітерс поділяв комунікації на демократичні й недемократичні. Другі утілюють спосіб спілкування Сократа з афінянами, коли він приходить до тебе й вимагає відповіді. Демократична й асинхронна комунікація, проявлена в соцмережах - її, зокрема, можна розглянути через приклад Ісуса, який казав: сійте зерна, й десь щось зійде.

У соціальних мережах ти не маєш обов'язку відповідати чи вести бесіди. Можеш просто заблокувати або видалити користувача, якщо це потрібно.

Мене мучить думка, що, усуваючи чи обмежуючи щось, формуючи навколо себе бульбашку, ми залишаємося наодинці зі своїми думками. І це може стати нестерпним.

Роман Оксенюк: Так, це також і про бульбашковість і капсульні середовища, з яких ми почали розмову. Закритий філософський істеблішмент, про який згадувала Юля: визнані філософи спілкувалися між собою, а потім до них зайшли "люди ніхто", якими були й ми. Памʼятаю яскравий приклад: коли ми кликали виступати в нашому кафе Дамʼяна Федорика чи інших філософів з-за кордону, нам казали, що цього не може бути, аби до нас прийшов хтось видатний. Хоча варто зауважити, що першу підтримку кафе отримало саме від представників академічного середовища, з багатьма ми товаришуємо і нині.

В цілому спостерігається тенденція до створення капсульних і зручних комфортних середовищ як у фізичному, так і в цифровому просторах.

Фото: Wikimedia Марк Соте у філософському кафе, Париж,1994

Марк Соте, засновник філософської кав'ярні в Парижі, в 1990-х роках висловлював занепокоєння щодо загроз, що нависли над демократією, а також про кризу філософського мислення. Його кав'ярня повинна була стати простором для зустрічей і відкритих (по-справжньому інклюзивних) дискусій, здатних протистояти цим викликам. Як це виглядає в контексті політичної ситуації кав'ярні у Львові, з огляду на стан демократії та філософії?

Роман Оксенюк: Мені важко пояснити, чому так сталося, але у Києві та Львові виникли досить незалежні філософські осередки. Вони намагалися подолати проблеми, пов'язані з обмеженістю філософського знання та дилетантством у академічних колах. Щодо демократії, я не хотів би робити загальних висновків. Я пам'ятаю 2013 рік, коли студенти зібралися на День філософії (20 листопада. -- Авт.) в кав'ярні. Тоді ми дізналися про початок протестів у Києві, і це було предметом активних дискусій. Ми не ставили перед собою мети досягнення демократичності чи демократизації; це стало наслідком нашої роботи.

Володимир Євтушенко: На той час наші зібрання були аматорськими, а не інституційними. Для мене активність полягала у вільнішому спілкуванні про філософію. В університеті, де панували заїжджені теми, цього не вистачало. Натомість у нас люди могли вільно висловлюватись на цікаві для них теми. У цьому контексті можна говорити про демократизацію.

Роман Оксенюк: Наша команда має чітку місію та мету, які визначають проєкти, які ми реалізуємо — це й кафе, й семінари, й медіа, й видавництво. Проте загалом ми дистанціюємося від месіанства та пафосних заяв у будь-якій формі. Це містить чимало ризиків, тому ми свідомо обираємо уникати таких підходів.

Чи це все ж месіанство, чи, скоріше, місійність?

Роман Оксенюк: Місійність і месіанство. Одне з'являється з іншого, створюючи ілюзії. Коли ти відчуваєш себе носієм місії, здається, що твої дії здатні змінити світ. Проте, виникають конфлікти, коли з'являється ще один "месія", який також намагається врятувати людство. Це явище спостерігається сьогодні, і видно, до яких наслідків призводять подібні ситуації.

Отже, ми підтримуємо плюралізм і в певній мірі егалітарність — прагнемо до відкритості та можливості взаємодії між усіма. Ми не нав'язуємо теми для обговорення, а орієнтуємось на інтереси тих, з ким бажаємо спілкуватися.

Зображення: Ольга Климук, надане Анастасією Холявкою. Обговорення досвіду читання філософських творів до Міжнародного дня філософії у 2023 році.

Повертаючись до теми видавництва, поділіться, за якими критеріями ви обирали книги для перекладу?

Роман Оксенюк: Видавництво ми заснували у 2022 році. Тоді ж заклали концепцію та сенси видавництва і визначили серії: "Маяки", "Концепти", "Горизонти". У нас був величезний список того, що ми хотіли б видати. Проте спиралися на наявні й доступні ресурси, у тому числі самі книги й перекладачів, можливості достукатися до правовласників. Були тексти, про які ми не змогли домовитися з правовласниками. Пропозицій для співпраці зараз багато, але саме сформована концепція визначає, що ми робитимемо надалі.

Яка доцільність публікації сучасної філософії в умовах браку основного лексикону та перекладених творів? Наприклад, книга Вайтгеда, видана "Контуром", пропонує рішення епістемологічних питань, які порушували Г'юм і Кант. Але де ж можна знайти твори Г'юма для ознайомлення?

Юлія Куліш: Це справді цікаве питання, на яке, на жаль, немає однозначної відповіді. У ідеальному світі було б чудово, якби видавництва могли узгоджувати свої переклади. Можливо, варто було б запровадити національну програму або хоча б ініціативу на рівні університетів і перекладацьких шкіл, яка б допомогла вирішити ці питання. Але в найближчому майбутньому це, на жаль, малоймовірно через різні обставини: війну, економічні труднощі, конкурентні виклики на ринку та відтік інтелектуального потенціалу в Україні. Тому нам потрібно шукати альтернативні шляхи. На мою думку, варто робити те, що в твоїх силах, і виконувати це на найвищому рівні.

Зображення: facebook.com/jjkulish Юлія Куліш

Роман Оксенюк: Якби ми мали за спиною безперервну перекладацьку традицію у 200 років, то могли б собі дозволити поступове перекладання текстів від Фалеса до Стівена Шавіро. Однак у нашому випадку треба йти паралельно: перекладати класику, що ми робимо в серії "Маяки", й акцентувати сучасну філософію.

Отже, невідповідність термінів справді є викликом. Однак завжди можна звернутися до колег для отримання додаткових роз'яснень. До того ж, ми часто користуємося "Європейським словником філософій" як корисним довідковим матеріалом.

Юлія Куліш: Ідеальним варіантом є ситуація, коли після накопичення певної кількості перекладів, перекладачі та експерти збираються разом для обговорення термінології. Наприклад, ми регулярно повертаємось до статті "Переклад як (не) порозуміння. Термінологічна дискусія", де філософи обговорюють, як правильно перекладати різні терміни. Це є чудовим прикладом того, як можна вирішувати проблеми з термінологією через дискусії на конференціях.

Анастасія Холявка: Я згадала, що в радянський період була величезна серія "Философское наследие". Це багатотомні переклади різної класики. Такий проєкт демонструє, що хоч і можна перекласти все послідовно, необхідно починати щораз із Маркса й Леніна. Нібито це переклад, який може бути основою, проте затиснутою ідеологічно. Не варто це брати як приклад, адже це продовження утопії.

Роман Оксенюк: Ці переклади відрізняються низькою якістю, хоча їх і вважали еталонними. Сьогодні це залишається для нас серйозною проблемою. Якщо твій переклад не міститиме приміток або вступної статті, як у виданні "Философское наследие", його можуть відхилити. Це особливо стосується перекладу сучасних авторів, які часто наполягають на чистоті тексту, без жодних втручань — коментарів, приміток або передмови.

Зображення: Автор — Євгенія Тренсук, надане Анастасією Холявкою. Презентація перекладу твору "Есеї" Френсіса Бейкона, 2024 рік.

В останні часи все частіше звучать заклики про важливість підтримки незалежних засобів масової інформації. Ця потреба виникає, коли медіа стають дійсно фінансово автономними, проте стикаються з проблемою залучення достатньої кількості читачів, які, втім, не готові матеріально підтримати проекти. Хто ж на даний момент підтримує видавництво "Контур"? Яким чином ви знаходите ресурси для випуску книжок?

Роман Оксенюк: Займаючись різними комерційними напрямками, ми самостійно забезпечуємо фінансування "Контур". Це робить його незалежним проектом. Наша діяльність залежить лише від нас самих. Це наші особисті інвестиції. Ми реалізуємо те, що можемо собі дозволити, і саме це визначає наші можливості.

Які українські видавництва, на вашу думку, мають спільні ідеї та цінності?

Анастасія Холявка: Є багато сильних колег, у яких можна вчитися, брати з них приклад. Наприклад, ist publishing -- справді класне видавництво, яке цікаво про себе розповідає, фахово підходить до дизайну й подачі книги. З медіа в нас був досвід співпраці з "Кунштом". Це добре, коли ми можемо спілкуватися з іншою аудиторією в рамках співпраці.

Роман Оксенюк: Існує безліч імен, які варто згадати. Сьогодні ми спостерігаємо бурхливий розвиток книговидавництва, зокрема в галузі філософії. Ніколи раніше не було стільки новинок, як тепер. У нас з'явилася група талановитих істориків філософії, перекладачів, редакторів, а також видавництв, які працюють у суміжних напрямках.

Юлія Куліш: Варто відзначити Komubook — вони постійно слідкують за тенденціями та видають не лише класичні твори, але й новинки. Щодо медіа, я завжди вважала e-flux чудовим прикладом. Однак, у них немає перекладів, а це важливий аспект нашої медійної діяльності.

Які кількісні показники вашої аудиторії -- наклади, продані примірники?

Роман Оксенюк: Наші тиражі досить скромні. Це література, орієнтована на певну аудиторію: середній обсяг тиражу наших видань складає 1500 примірників. Продажі книг стабільні: були періоди, коли найбільше купували книги Бейкона, потім настала черга Малаби та Меясу. Я не можу виокремити жодного конкретного бестселера. Крім того, ми лише починаємо налагоджувати співпрацю з книгарнями.

Існує уявлення -- хибне, як на мене, -- що аудиторія таких серйозних книжок в Україні вкрай обмежена, кількісно і якісно. Що, на вашу думку, у цьому випадку первинне -- попит чи пропозиція? І хто є аудиторією вашого видавництва?

Юлія Куліш: Я була здивована, наскільки українські читачі цікавляться просто новим. Досі вони могли про це тільки чути, але якщо написати на цей текст рецензію чи анотацію, виникне інтерес не лише у філософських колах. Анонс виходу книжки Меясу "Після скінченності" перепостила бібліотека села Степанці Черкаської області. Я зайшла на Вікіпедію почитати про це село -- там живе близько двох тисяч людей. Часто ми можемо навіть не підозрювати, хто наша аудиторія. Український читач, мені здається, спраглий до нового -- і до сучасної філософії.

Зображення: Ілля Левченко Кантен Меясу

Володимир Євтушенко: Я вважаю, що багато аспектів, зокрема в контексті Меясу, мають своє походження в випадковостях. Не варто забувати й про тих, хто купує книги, але не знаходить часу їх прочитати. Я, наприклад, належу до таких читачів: у мене зараз обмаль вільного часу, але я все ж таки продовжую купувати книги.

Анастасія Холявка: Слід також враховувати аудиторію, яка виникає вже після виходу книги чи тексту. Часто люди, які можуть бути зацікавлені, просто не знають про це. При створенні назв серій ми прагнули врахувати інтереси людей, за якими спостерігали, щоб уникнути безглуздого жесту.

Роман Оксенюк: Я виділяв до 11 сегментів потенційних читачів "Контуру". У нас це дуже різні аудиторії: наприклад, гомо академікус, недільний філософ, працюючий професіонал, блукаючий розум, шукаючий розум... Це різні люди, які читають книги з різною метою. "Контур" -- це тільки десь 20 % реалізованого із запланованого. До кожної аудиторії ми прописували різні способи комунікації з нею. На ринку є достатня кількість людей, які готові читати складні філософські тексти. І видавець може впливати на те, що буде читатись, що буде популярним. А конкуренції між видавцями інтелектуальної літератури поки що немає. Зараз ми всі розширюємо категорії наших читачів.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help you with that.

Оксенюк Роман є куратором видавництва "Контур" та одним із засновників Cafe philosophique у Львові.

Анастасія Холявка -- кураторка видавництва "Контур", співробітниця Центру міської історії.

Юлія Куліш є головною редакторкою медіа-платформи "Контур".

Володимир Євтушенко -- куратор видавництва "Контур".