Це історія добровільної пожежної дружини на Обсерваторній
У другій половині XIX століття Київ переживав активний розвиток, але пожежі залишалися серйозною загрозою для міста. Професійні пожежні служби почали з'являтися лише в середині століття, проте їх було недостатньо, а обладнання — дуже примітивним. Особливо це стало очевидним у 1896 році, коли згорів дощенту міський театр — справжня культурна перлина столиці. Ця трагедія спонукала до створення нової пожежної служби.
Приблизно в той же період на території сучасної недобудови на вулиці Обсерваторній у Києві виникла будівля, в якій розміщувалася вільна пожежна дружина — унікальна структура, що мала велике значення для забезпечення безпеки міста. Яке це було формування і чому його історія варта уваги? "Телеграф" пропонує цікаві факти та маловідомі деталі.
У 1897 році з ініціативи небайдужих киян виникло Київське вільне пожежне товариство. Це було добровільне об'єднання, до якого могли вступити всі охочі -- від студентів університетів до впливових депутатів міської думи. Вільними вони називалися тому, що не отримували зарплатні, а діяли виключно з почуття обов'язку і патріотизму.
Членство у товаристві вважалося престижним. Пожежники-добровольці носили спеціальну форму і брали участь у численних навчаннях, де відпрацьовували навички швидкого реагування, підйому на каланчу, роботи з пожежними рукавами та навіть рятування людей із палаючих будівель.
На перехресті XIX та XX століть для пожежників збудували унікальне депо на розі Бульварно-Кудрявської та Обсерваторної вулиць (на той час Обсерваторна була лише провулком). У цьому депо була велика конюшня, оскільки пожежні автомобілі ще не набули популярності, і кінна тяга залишалася основним засобом транспорту.
Особливою гордістю була дерев'яна каланча заввишки 25 метрів -- своєрідна вежа спостереження, з якої добровольці могли помітити дим здалеку і швидко виїхати на виклик. Каланча була не просто функціональною спорудою, а й архітектурною домінантою району.
Вільні пожежники часто прибували на місце пожежі раніше за офіційні служби. Їхня оперативність і відвага неодноразово рятували життя та майно киян. До речі, у товариства була своя внутрішня ієрархія, а найактивніші члени отримували відзнаки та грамоти від міської влади. Водночас добровольці зазнавали значних ризиків -- пожежі того часу часто призводили до травм і навіть загибелі.
До кінця 1920-х років депо на Бульварно-Кудрявській слугувало важливим осередком для добровільної пожежної служби. Проте, з появою професійних пожежних підрозділів і прогресом у техніці, потреба в добровольцях значно знизилася. Каланчу демонтували, а саму будівлю перетворили: спочатку вона стала гаражем, а згодом - магазином меблів. У 1989 році рештки давнього депо були знесені, і на його місці розпочали будівництво корпусу лікарні, яке, на жаль, залишилось незавершеним.
Раніше "Телеграф" ділився історією виникнення Річкового вокзалу в Києві та розповідав, що розташовувалося на цьому місці до його появи. Це не лише транспортний хаб, а й жива пам'ять про те, як річка впливала на розвиток та історію української столиці.
#Університет #Київ #Вежа #Студент #Історія #Пожежа #Телеграф #Патріотизм #Роздрібний магазин #Театр #Меблі #Трагедія. #Вільнюс #Науковий прогрес #Гараж (житловий) #Транспортний вузол #Дим. #Бульварно-Кудрявська вулиця #Дума (епос) #Річковий вокзал (Московський метрополітен) #Стабільно. #Річка
