Жорстока війна, розв'язана Росією проти України у 2022 році, яскраво підтвердила значення розвідувальної діяльності та шпигунських місій. Сучасні російські спецслужби, такі як ФСБ (Федеральна служба безпеки, що є спадкоємицею радянського КДБ) та ГРУ (Головне розвідувальне управління), продовжують використовувати тактики, успадковані від КДБ, і ведуть підривну діяльність не тільки проти України, але й проти її союзників у Європі та США.
У своєму арсеналі Кремль продовжує активно використовувати перевірені тактики з часів Радянського Союзу, відомі під терміном "активні заходи". Це включає в себе таємне проникнення проросійських агентів у західні політичні, військові, промислові та наукові структури. У нинішній ситуації воєнного стану та глобальної політичної напруги надзвичайно важливо усвідомлювати, звідки беруть початок ці агресивні дії та провокації.
Ця стаття -- спроба такого нагадування. У ній використані документи КДБ радянської України, що зберігаються в архівах СБУ (фонд 16, опис 1), та власні дослідження.
Міністерство закордонних справ та Організація Об'єднаних Націй як укриття для розвідувальних структур: радянська дипломатія з відтінком КДБ.
Коли у 1958-1959 роках між СРСР та Заходом розпочалися перші офіційні культурні й наукові обміни, радянські спецслужби почали використовувати їх для провокацій і шпигунства проти міжнародних організацій, технологічних та наукових центрів.
Згідно з архівними даними Служби безпеки України, у червні 1959 року керівництво КДБ надіслало рекомендації регіональним підрозділам щодо пошуку кандидатів на посади радників з питань науки та техніки в радянських посольствах, що розташовані в США, Великій Британії, Західній Німеччині та Швейцарії. Основні вимоги до кандидатів включали в себе знання іноземних мов, спеціалізацію в одній з технічних або технологічних галузей (таких як хімія, нафтова промисловість, автоматика, радіоелектроніка тощо) та широкий кругозір.
У 1962 році КДБ УРСР провів детальний аналіз 37 міжнародних організацій, в яких СРСР, і зокрема радянська Україна, мав свої представництва. Серед них основними для розвідувальної діяльності були визнані ООН у Нью-Йорку, ЮНЕСКО в Парижі, МАГАТЕ у Відні, а також Європейське відділення та Європейська економічна комісія ООН, а також Міжнародна організація праці в Женеві. Збільшення квот представництва радянської України в цих інституціях дозволило КДБ впроваджувати своїх агентів під виглядом офіційних представників.
Особливий акцент було зроблено на канцелярії Генерального секретаря ООН та відділі кадрів: інформація з особистих справ співробітників могла бути використана для проведення спеціальних операцій.
Куратори КДБ надали своїм агентам докладні вказівки щодо створення особистих зв’язків з представниками державних, бізнесових та профспілкових кіл "головного противника" — США та їх союзників. В інструкції КДБ підкреслювалося, що "у Женеві існує особлива невимушена атмосфера для громадян США та Великої Британії, де немає жорсткого контролю з боку їхніх урядів. Це дозволяє офіційним представникам цих країн бути більш відкритими до спілкування з радянськими громадянами".
Щоб налагодити контакти з впливовими особами та створити "неформальні та довірчі зв'язки", агентам російських спецслужб було запропоновано організовувати вечірки з алкоголем та різні заходи, такі як святкування Різдва і Великодня.
Крадіжка як основа ВПК: 90% "радянських" інновацій -- із Заходу
Промислове й технологічне шпигунство стало основною складовою "активних заходів" КДБ проти американців. Його агенти, серед яких були радянські науковці, активно збирали технічну інформацію на американських виставках.
Один з найдетальніших звітів КДБ про шпіонаж, датований 11 липня 1968 року, містить інформацію про матеріали та зразки, які були викрадені за межами країни в першій половині року.
Особливу увагу приділяли обчислювальній техніці, радіоелектроніці та зв'язку. На запит Військово-промислової комісії Ради міністрів СРСР у США здобули зразки модулів американського комп'ютера IBM System/360 та матеріали Mitsubishi щодо фотоелектричної розмітки в суднобудуванні.
До Інституту кібернетики Академії наук УРСР були передані викрадені у США технічні документи компаній General Electric, Siemens, Olivetti та IBM, а також дані в галузі мікроелектроніки та інтегральних схем. Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищу передали інформацію щодо регулювання орбіт супутників та управління космічними кораблями.
Іншим важливим напрямком промислового шпигунства КДБ у США стали астрономічні дослідження та космічні програми. Російські агенти змогли отримати дані з Гарвардського університету про сонячне випромінювання, яке аналізується за допомогою штучних супутників Землі. Вони також здобули інформацію про американський космічний проект Saturn-Apollo, секретні матеріали Комісії з атомної енергії Великої Британії, що стосуються вивчення Сонця, а також знімки Місяця, отримані американською станцією Surveyor VI.
Тематика науки і технологій також викликала інтерес у КДБ. Радянські спецслужби отримали інформацію про дослідження плазми, тестування моделей танкерів, новітні типи синтетичних каучуків і клеїв, а також інновації в галузі металургії та зварювальних технологій.
Як зазначив голова КДБ України Віталій Нікітченко, впродовж першої половини 1968 року його команда з українського відділу КДБ здобула та впровадила у науково-дослідних установах радянської України більше ніж 200 науково-технічних документів та зразків новітніх технологій, які були викрадені у США.
Навіть перед візитом Річарда Ніксона до Києва в травні 1972 року українські учасники наукових обмінів передавали КДБ викрадені програмні продукти IBM, промислові технології та дослідження, які мали стосунок до американського військово-промислового комплексу. На той час керівництво КДБ хизувалося перед першим секретарем ЦК Компартії України Петром Шелестом успіхами промислового та технологічного шпигунства, яке організовували за участі членів Академії наук України.
У доповіді, датованій 25 квітня 1978 року, було висвітлено 20 ключових документів, отриманих зі США, що стосуються тем бактеріологічної зброї, ракетних технологій, виробництва військової сталі, гіроскопів та інших інновацій. Викрадені технології впроваджувалися на виробничих потужностях Антонова, Запорізького абразивного заводу та "Південмашу".
Як розповідали співробітники КДБ, які керували цими операціями в Києві, у 1965-1987 роках майже 90% технологічних новацій у НДІ та на заводах ВПК радянської України ґрунтувалися на викраденій інформації. Щонайменше 80% "секретних зразків" надходили зі США переважно завдяки радянським інженерам і вченим -- учасникам наукових обмінів, що діяли як радянські шпигуни на американській території.
Актуальні загрози: пострадянська "п’ята колона"
Після розпаду СРСР і Захід, і насамперед наукові та освітні установи США і Канади стали свідками масового напливу колишніх радянських науковців. За результатами мого дослідження, демографічна модель цього виїзду повністю повторювала структуру академічних обмінів радянських часів.
Більше ніж 70% радянських відвідувачів у 1970-1980-х роках, а також пострадянських мігрантів після 1991 року, належали до політичної еліти СРСР, причому понад 80% з них походили з Москви. У проміжку між 1991 і 2005 роками росіяни становили близько 85% всіх пострадянських академічних мігрантів, які переїхали до Сполучених Штатів. Якщо врахувати також радянських науковців, які прибули в США до 1991 року, можна спостерігати зростання російської академічної діаспори на Заході, зокрема в США та Канаді. Більше 80% цієї діаспори складають мешканці Москви.
Один із моїх співробітників, якого я раніше критикував за його зв'язки з КДБ під час поїздок до США до 1991 року, відверто розповів мені, що змушений був діяти таким чином, щоб отримати дозвіл на виїзд. Він зазначив, що всі його московські колеги, які згодом емігрували до США і Канади, були або агентами, або офіцерами КДБ. Тепер ці люди працюють у західних університетах і формально дистанціюються від режиму Путіна, але при цьому не висловлюють жодної критики на адресу політики Росії.
"Як вони можуть виступати проти російської політики, коли пов'язані з російськими панівними елітами своїм походженням, родинами, освітою! -- розповідав мій знайомий. -- І не забувайте про сильний промосковський вплив тих російських жінок, які вдало вийшли заміж за американських фахівців зі славістики й заохочують своїх чоловіків підтримувати проросійську політику, а не лише проросійські підходи в дослідженнях. Відверто кажучи, ці москвичі в західному академічному середовищі, особливо у славістиці, відіграють роль "п'ятої колони" путінського режиму на Заході".
Події останніх років яскраво ілюструють ці спостереження. Багато російських вчених, які працюють на Заході, свідомо уникають відкритої критики російського імперіалізму та агресії проти України, натомість зосереджуються на критиці "української націоналістичної ідеології". У 2020 році один із таких "російських вчених, що працює в США", професор Каліфорнійського університету Юрій Сльозкін, був нагороджений премією від відомого російського "Валдайського клубу", який був заснований ФСБ.
Як зазначали в бесідах зі мною колишні офіцери КДБ, підтримуваний російськими спецслужбами "Валдайський клуб" регулярно фінансує своїх партнерів на Заході, зокрема американських політологів Джона Міршаймера та Марлен Лярюель, які звинувачують Захід у конфлікті в Україні. Ці зв'язки дозволяють російським науковим установам залишатися інтегрованими в глобальну наукову спільноту, що забезпечує Росію технологіями, необхідними для продовження військових дій.
Зверніть увагу: Розширена версія цього дослідження була презентована під час конференції "Внесок України у фізику елементарних частинок: минуле та майбутнє".
#
