Оксфордський археолог використав 3D-технології, щоб спростувати загальноприйняте уявлення про яскраве освітлення Парфенону, виявивши, що храм насправді був здебільшого затемненим простором.
Світ побачив нове дослідження, опубліковане в журналі The Annual of the British School at Athens, яке радикально змінює наше сприйняття інтер'єру легендарного Парфенону в період його найбільшого розквіту. Археолог Хуан де Лара з Оксфордського університету здійснив детальний аналіз умов освітлення в храмі, спростовуючи традиційні уявлення про яскраво освітлені мармурові простори.
Парфенон, збудований у середині V століття до нашої ери на пагорбі Акрополя, був присвячений Афіні -- давньогрецькій богині мудрості та покровительці Афін. Головною окрасою храму була вражаюча 12-метрова хрисоелефантинна статуя Афіни, виготовлена із золота та слонової кістки.
Протягом чотирьох років де Лара зосереджувався на детальному відтворенні та дослідженні різноманітних сценаріїв освітлення в храмі. Для досягнення максимальної точності він об'єднав археологічні знання з сучасними технологіями тривимірного моделювання. Особливу увагу було приділено фізично коректному рендерингу (PBR), що дало можливість не лише точно відтворити поведінку світла в просторі, але й урахувати характеристики різних матеріалів, такі як їхня здатність відбивати світло та кольорові особливості.
Раніше існуючі теорії про освітлення Парфенону грунтувалися в основному на припущеннях і неповних відомостях, що унеможливило формування точного кількісного розуміння світлових явищ в межах храму. Нова наукова робота вперше представила обґрунтований метод дослідження цього аспекту.
Дослідження показали, що проектування архітектури Парфенону було виконано з особливою увагою до освітлювальних аспектів. Храм мав унікальну орієнтацію щодо сходу сонця, з обдуманим розташуванням вікон, напівпрозорими мармуровими стелями та навіть спеціально створеними водними басейнами, які, як вважали раніше, повинні були виконувати роль світловідбивачів.
Проте, всупереч поширеній думці про яскраво освітлений простір, дослідження показало, що інтер'єр храму здебільшого перебував у напівтемряві. Пряме сонячне світло освітлювало нижню частину статуї Афіни лише на світанку протягом короткого періоду в певні дні, але майже ніколи не освітлювало її повністю. Басейни з рідинами, які раніше вважалися відбивачами світла, насправді мали мінімальний вплив на освітлення і, ймовірно, використовувалися для контролю вологості або проведення ритуалів.
Де Лара зазначає, що така організація освітлення не була випадковою. Темрява та вибіркове освітлення посилювали відчуття благоговіння та релігійного досвіду відвідувачів храму. Коли людина входила до затемненого простору і бачила величну золоту статую, частково освітлену променями вранішнього сонця, це створювало надзвичайно сильне враження.
Це дослідження не лише змінює наше розуміння того, як виглядав Парфенон у часи свого розквіту, але й демонструє, наскільки складними та продуманими були архітектурні рішення древніх греків. Вони враховували не лише структурні та естетичні аспекти, але й психологічний вплив архітектури на відвідувачів храму.
#Архітектура #Басейн #Дослідження #Знання #Психологія #Золото #Афіни #Дизайн інтер'єру #Оксфордський університет #Археологія #Ритуал #Вологість #Мудрість #Храм #Стародавня Греція #Парфенон #Мармур. #Давньогрецька #Афінський Акрополь #Слонова кістка. #5 століття до н.е. #Афіно! #Статуя #Денне освітлення (архітектура) #Естетика
