Поразка республіканців на проміжних виборах завдала значного удару по президенту США. Призначення Стівена Міллера, ухилення Венса від конфлікту з Іраном та кадрові інтриги можуть вказувати на старт нової фази політичного курсу Трампа.
Новий "шепотун" Міллер
Поразка Республіканської партії на проміжних виборах до Конгресу США, що відбулися 3 листопада 2026 року, привела до значних змін у колі Дональда Трампа. Демократи здобули більшість у обох палатах Конгресу - Сенаті та Палаті представників.
Це свідчить про те, що останні два роки президентства Трампа можуть стати значно більш складними: опозиційні сили матимуть змогу заважати законодавчим ініціативам Білого дому, ініціювати розслідування щодо діяльності адміністрації та посилювати тиск на президента з політичної точки зору.
Проте, здається, Трамп планує активно чинити опір цим змінам, про що свідчить не лише кепка з написом "вето", що лежить на його столі, а й ряд нових кадрових призначень.
Отже, одним із перших наслідків виборчої поразки республіканців стала відставка Сьюзі Вайлз з посади керівниці адміністрації Білого дому. 6 листопада Трамп оголосив, що її місце займе Стівен Міллер - один з найбільш впливових і радикальних членів його команди (той самий, чиї діти прийшли на Гелловін до Трампів у костюмах з кокошниками та російськими військовими формами, отримавши за це цукерки від Меланії).
Це призначення важко розглядати як звичайну кадрову ротацію: Вайлз вважали прагматичною політичною менеджеркою, яка намагалася стримувати найбільш імпульсивні рішення президента. Міллер, навпаки, є ідеологом жорсткого курсу MAGA.
"Однією з основних ролей керівника апарату є виконання функцій нейтрального посередника, що забезпечує президенту доступ до всіх думок та пропозицій. Проте, часто саме цей керівник стає останньою особою, яка спілкується з президентом перед прийняттям важливих рішень", - зазначив Девід Коен, професор політології в Університеті Акрона та експерт з питань діяльності керівника апарату Білого дому, у коментарі для NPR 6 листопада.
Тепер стає більш зрозуміло, хто саме буде останнім, хто прошепоче щось на вухо Трампу. Підвищення Міллера може свідчити про те, що замість спроби пом'якшити політичні наслідки поразки, Трамп обирає зовсім інший підхід — ще більшу централізацію влади у руках своїх найближчих і найвірніших соратників, які, м'яко кажучи, не виявляють особливої прихильності до України.
Зрадник, розвідник і популяризатор
Проте особливо виразними в контексті змін у складі команди стали коментарі віцепрезидента Джей Ді Венса. 4 листопада він, по суті, поклав провину за невдачу республіканців (зокрема Трампа) на конфлікт із Іраном.
У своєму дописі Венс заявив, що саме війна стала причиною виборчої поразки й поставив під сумнів доцільність її продовження. Він також нагадав, що раніше рекомендував завершити військову кампанію і вважає ту рекомендацію правильною.
"Це виглядало як навмисне дистанціювання від президента", - констатував колишній керівник апарату віцепрезидента Майка Пенса Марк Шорт у коментарі Associated Press 4 листопада.
Це особливо цікаво у контексті політичних прагнень Венса, оскільки його почали все частіше вважати одним із провідних кандидатів на висунення від республіканців у 2028 році. Таким чином, дистанціювання від малопопулярних рішень Трампа може свідчити не лише про незгоду, а й про старт самостійної політичної стратегії, адже наступні президентські вибори вже близько.
Таким чином, в адміністрації виникає помітна суперечка між тими, хто підтримує продовження жорсткого курсу, і тими, хто вважає, що зовнішньополітичні експерименти занадто витратні для американського суспільства.
У цій же ситуації не менш заплутаною є ситуація з державним секретарем Марко Рубіо та міністром оборони Пітом Гегсетом.
Після проведення виборів американські медіа повідомили про можливість виходу Рубіо з адміністрації. Серед причин цього кроку зазначалося його прагнення відмежуватися від Трампа у контексті майбутньої президентської кампанії 2028 року.
Проте Державний департамент категорично спростував інформацію про намір держсекретаря піти у відставку. Сам же Рубіо заявив, що планує працювати з Трампом до завершення його президентського терміну.
Проте в американських ЗМІ 4-5 листопада 2026 року дійсно з'явилися повідомлення про можливу заміну Марко Рубіо на Серджіо Гора. Серджіо, який народився в Ташкенті, що тоді було столицею Узбецької РСР у складі Радянського Союзу, має справжнє прізвище Гороховський.
До речі, глухі чутки в американських вітальнях пов'язують Гора зі спецслужбами РФ. Тож наступний кадровий кульбіт Трампа вже не так дивує: він нібито зібрався зробити своїм прессекретрем Дану Вайта - президента UFC, американського промоутера змішаних єдиноборств і свого особистого давнього союзника.
Ситуація з Гегсетом виглядає менш чітко: як повідомляє CBS News, після того як Трамп зазнав виборчої поразки, він обговорював з близьким оточенням подальшу долю міністра оборони, враховуючи його негативний вплив у війні з Іраном і з управлінням Пентагоном.
Проте все це свідчить про початок боротьби за майбутнє Республіканської партії. Трамп і надалі контролює виконавчу владу, але його політична монополія всередині партії вже не виглядає такою беззаперечною. Венс, Рубіо та інші потенційні претенденти на президентську номінацію змушені думати про власне політичне майбутнє.
Для України ключовим аспектом є те, чи ця боротьба вплине на зміну американської політики стосовно російсько-українського конфлікту. Перемога демократів у Конгресі може відкрити нові горизонти для військової підтримки з боку США.
Існує серйозне питання: навіть якщо Конгрес прийме необхідні рішення, остаточне впровадження військової допомоги все ще буде залежати від рішення президента. Трамп може піти на компроміс, але також може використати ситуацію в Україні як важіль у переговорах із Росією та європейськими партнерами.
Отже, найбільш ймовірний варіант розвитку подій у найближчому майбутньому для нас полягає не в відновленні значних обсягів американської допомоги, як це було за Джо Байдена, а в продовженні цільових поставок, які фінансуються з європейських джерел.
#
