Фільм "Стрічка часу", спільного виробництва України, Люксембургу, Нідерландів та Франції, розповідає про навчання в школах України на тлі війни. Це єдиний документальний фільм з 19 фільмів основної конкурсної програми Берлінського міжнародного кінофестивалю. Крім того, на Берлінале "Стрічка часу" претендує ще й на Documentary Award.
Прем'єра відбулася в головному кінотеатрі кінофестивалю Berlinale Palast. В глядацькому залі були присутні команда творців фільму, а також герої стрічки. Попри народження дитини два дні тому змогла доєднатися до прем'єри і режисерка Катерина Горностай.
"Коли чути спів пташок, психологічно люди стають спокійнішими... Коли ми робили цей фільм, ми записували багато пташок в усіх місцях, де ми знімали. Ми хочемо, щоб вони співали в Україні і щоб вона не була небезпечним місцем. Це наша спільна мрія", - сказала Горностай після показу фільму.
Документальна стрічка не має одного основного героя. Фільм має мозаїчну структуру і охоплює різні покоління українських дітей, що навчаються в школах у різних регіонах - чи то далеко від фронту у Бородянці та Черкасах, чи то поруч з білоруським кордоном, чи то за 15 кілометрів від позицій росіян. Деякі відзняті школи не увійшли до фінального монтажу через небезпеку атак.
"Часова стрічка" повільно розкриває перед аудиторією труднощі, з якими зустрічаються учні та вчителі в умовах війни: відсутність можливості проводити заняття вживу, пошкоджену інфраструктуру, безперервні тривоги, що переривають навчальний процес, а також психологічні проблеми та травми, які переживають школярі.
Фільм "Горностай" більше нагадує документальне спостереження, ніж традиційну кінострічку. Разом із глядачами він занурює нас у реалії, де діти здобувають знання під землею в Харкові, отримують візити від ветеранів, переживають прощання з директоркою розбомбленої школи в Ромнах і святкують випускний в Бахмуті в онлайн-форматі.
Глядачі на Берлінале тепло зустріли фільм: переповнений зал довго аплодував після показу. "Який сміливий народ. Мене вразило, як українці намагаються жити звичайним життям попри війну. Це справді зворушливо," - ділиться своїми враженнями німецька пенсіонерка Елізабет Байхт, яка нині викладає німецьку мову мігрантам. "Також мене вразило, що не було жодної ненависті. Це було дуже зворушливо. Якимось чином ненависті не було. Лише смуток, але без ненависті," - додає вона, згадуючи про побачене.
Фільм справив враження на німецьку театральну акторку Інес Венус. Вона відзначила, що було приємно спостерігати за моментами щастя серед українців. Проте, жінка зазначила, що чим ближче до зони конфлікту, тим більше все виглядає вразливим. "У спілкуванні зі старшими дітьми та підлітками відчувається, що вони, можливо, мають уявлення про те, що їх чекає після завершення навчання, - підкреслила Венус. - Хоча точно не можливо передбачити, майбутнє може виявитися дуже важким і сумним для них. Сподіваюся, що цього не трапиться, не дай Боже!"
Пропонуємо також ознайомитися: Стрічка про російську анексію Чорнобильської АЕС справила велике враження на аудиторію Берлінале.
"У фільмі є покоління дітей, які жодного разу не були ще в школі. Тобто починаючи з COVID і потім з початком повномасштабного вторгнення, є учні, які весь цей час навчалися тільки онлайн", - каже продюсерка фільму "Стрічка часу" Ольга Брегман у розмові з DW.
Для деяких учнів, зазначає вона, відвідування бомбосховищ стало невід'ємною складовою їхнього освітнього процесу. "Це надзвичайно важливо, адже вони справді прагнуть отримувати знання. Це є своєрідна червона лінія, що пронизує весь фільм: діти хочуть відвідувати школу. І саме навчання є частиною їхньої боротьби", - стверджує Брегман.
У старших класах, показаних у фільмі, активно проходить підготовка до реалій війни. Школярі частково проходять військовий вишкіл, вчаться стріляти, грають у військово-патріотичну гру "Джура". Сама фраза "стрічка часу" відсилає до моменту у фільмі, де школярів однієї з українських шкіл вчать накладати турнікет і вказувати час, коли це було зроблено.
"Вибір, з яким стикаються молоді люди після завершення школи, став значно складнішим. На мою думку, один із ключових послань цього фільму полягає в тому, що сучасна освітня система, яка адаптувалася до умов війни, готує дітей до викликів, з якими їм доведеться зіткнутися", - зазначає продюсерка.
На прем'єрі в Берліні, під час пресконференції, окрім команди, що працювала над фільмом, були присутні й герої, чиї історії були відтворені на екрані. Серед них – школярка з Черкас, яка в момент зйомок завершувала навчання. "Процес зйомки почався зовсім випадково. Спочатку ми навіть не знали, що за проектом стоїть Катерина Горностай...", - розповідає одна з героїнь, Ольга Бригинець.
"Все це сталося випадково для мене: коли мене знімали під час складання НМТ (національного мультипредметного тесту. - Ред.) та на випускному", - ділиться дівчина. Ольга зазначає, що під час навчання в школі її цікавила кінозйомка, і зараз вона навчається на другому курсі режисерського факультету.
До Берліна приїхав Борис Ховряк, вчитель інформатики з Черкас, відомий завдяки своєму зображенню у фільмі. Після завершення зйомок він вирушив служити у військо. "Неможливо словами передати ті емоції, які ми відчуваємо", - зазначив Ховряк на пресконференції. "Хоча обставини змусили мене взяти до рук зброю, я хочу підкреслити, що, незважаючи на все, ми продовжимо захищати Україну, її дітей та освіту від російської агресії", - додав він.
Дивовижною подією на фестивалі стало те, що напередодні офіційної прем'єри фільму Катерина Горностай стала матір'ю хлопчика в Берліні. Як зазначила Матильда Енро з відбіркового комітету Берлінале, це є першим випадком в історії фестивалю. Батьком дитини є партнер Катерини, Нікон Романченко, який працював як монтажер у фільмі "Стрічка часу".
"Наш маленький диво, якого ми чекали через кілька тижнів після Берлінале, вирішив з'явитися на світ під час фестивалю вчора ввечері, вчасно до завтрашньої прем'єри 'Стрічка часу', - поділилася Катерина Горностай у середу, 19 лютого, зазначивши, що і мама, і малюк почуваються добре."
Монтаж фільму довелося здійснити Катерині та Нікону, коли режисерка отримала новину про свою вагітність. "Під час роботи над фільмом ми обговорювали, що це велика відповідальність, адже ти усвідомлюєш, що незабаром станеш мамою. А враховуючи нашу невизначеність в Україні, ми не знаємо, як довго ще триватиме війна...", - ділиться своїми переживаннями в інтерв'ю DW продюсерка "Стрічки часу" Ольга Брегман.
Знаходити історії вчителів і шкіл, які можна показати в фільмі, допомагала неприбуткова освітня українська організація "Освіторія", яка, за словами голови спілки та виконавчої продюсерки фільму Зої Литвин, спеціалізується на підтримці вчителів і піднятті престижу професії. За підрахунками "Освіторії", українська система освіти втратила за час повномасштабної війни близько 40 тисяч вчителів - це ті, хто пішов з професії, переїхав, або пішов на фронт.
За словами Литвина, однією з найгостріших потреб, про які говорять педагоги в умовах війни, є наявність інструментів для підтримки психічного здоров'я дітей і роботи з їхніми травмами. "По-перше, вчителям потрібно зрозуміти, як підтримувати себе, щоб згодом мати можливість допомагати учням у класі. По-друге, важливо вміти виявляти травми, розуміти, куди можна направити дитину для отримання допомоги, а також, як навчати дітей, які пережили втрату близьких", — зазначає вона. Литвин також підкреслює, що зараз українські вчителі активно проходять навчання, щоб краще підтримувати своїх учнів.
Крім надання організаційної допомоги на початкових етапах, українська асоціація "Освіторія" також внесла свій фінансовий внесок у виробництво фільму, зазначає Литвин. "Ми є головним донором цього проекту, і приблизно одна третина всього бюджету була забезпечена саме нашою асоціацією", – додає він.
"Цей фільм є результатом співпраці між Україною, Люксембургом, Нідерландами та Францією," - повідомляє продюсерка Наталія Лібет у розмові з DW. Вона зазначає, що загальний виробничий бюджет становить 300 тисяч євро. "Ми залучили фінансування з усієї Європи і пишаємося тим, що маємо такий винятковий проект, де поєднані гранти, приватні інвестиції та державні кошти з різних країн Європи," - додає Лібет.
Зокрема, у межах програми MediaFit, що реалізується DW Akademie та Canal France International за підтримки Європейського Союзу, фільм отримав ресурси для постпродакшн. В Україні документальна стрічка "Стрічка часу" буде транслюватися на каналі "Суспільне", який є партнером цієї програми.
#Росія #Франція #Європа #Черкаси #Продюсер #Україна #Українська мова #Військова окупація #Школа #Харків #Директор #Українці #Берлін #Російська мова #Білорусь #Бюджет #Європейський Союз #Росіяни #Боже. #Deutsche Welle #Нідерланди #Неприбуткова організація #Агресія #Німецька мова #Люксембург #Бахмут #Документальний фільм #Спільне виробництво (медіа) #Катерина Горностай #Берлінський міжнародний кінофестиваль #Горностай. #Монтаж фільму #Чорнобильська атомна електростанція #Бородян #Ромни #Постпродакшн
