Після студентських протестів у КНУ влада знову об'єдналася навколо ректора Бугрова.
1 квітня Київський національний університет імені Тараса Шевченка став місцем безпрецедентного студентського протесту. Перед Червоним корпусом відбулася одна з найбільших акцій за останній час, під час якої студенти відкрито вимагали відставки ректора Володимира Бугрова та проведення розслідування обставин і звинувачень, які були висунуті проти нього. Масштаб протесту свідчить про те, що це вже не просто локальний конфлікт чи спонтанне обурення, а серйозна криза довіри всередині університетської спільноти.
Цю інформацію повідомляє ресурс Акценти.
Студентський парламент університету направив запит до Міністерства освіти і науки України. У відповідь на суспільний резонанс, МОН вимушене було вжити заходів і сформувати комісію для перевірки діяльності ректора Бугрова. Сам факт утворення цієї комісії свідчить про те, що питання стало надзвичайно актуальним на загальнонаціональному рівні і не може більше розглядатися як приватна справа конкретного навчального закладу.
Однак найбільше шокують не лише самі події скандалу, а й реакція системи після вибуху студентського обурення. Вже наступного дня до Червоного корпусу завітав голова НАЗЯВО Андрій Бутенко, який взяв участь у заході, що його вів Бугров — конференції, присвяченій реалізації Закону України "Про академічну доброчесність". Поряд із ним був і заступник голови НАЗЯВО Іван Назаров, який не тільки є відомим юристом, а також має амбіції стати членом Вищої ради правосуддя. Тому його помітна присутність у президії разом із Бугровим виглядала особливо тривожно. Ситуація виглядала так, ніби нічого не сталося. Ніби не було рішення суду першої інстанції, яке визнало Бугрова винним у корупції. Ніби не з’явилися відео з 105 аудиторії та новини про виявлений студентами фалоімітатор. Ніби не відбувся масовий протест студентів Університету Шевченка, які висловлювали свої гасла, що стали публічним засудженням морального стану керівництва КНУ.
Тому участь Андрія Бутенка та, особливо, Івана Назарова в цьому заході сприймається не як звичайна протокольна присутність, а як відвертий жест інституційної підтримки. Виникає серйозна етична та правова дилема: чи може юрист, який публічно сидить у президії поряд із ректором, навколо якого розгортається масовий студентський протест, перевірка з боку Міністерства освіти та науки, гучний суспільний скандал і рішення суду першої інстанції, мати право бути членом Вищої ради правосуддя? Чи відповідає його поведінка високим стандартам членства у ВРП, якщо вона виглядає як схвалення не лише очевидної репутаційної кризи, а й фактів, які суспільство вважає проявами протиправної та аморальної діяльності ректора?
Не менш показовим є й те, що в цьому заході взяла участь помічниця ректора з правових питань, скандально відома академік Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцова. Саме Наталія Кузнєцова впродовж усього періоду корупційних і аморальних скандалів навколо Володимира Бугрова фактично виконує роль його правового та апаратного прикриття, допомагаючи йому вкотре намагатися вийти "сухим" із цієї історії. Втім, попри всі ці зусилля, зробити це дедалі важче, оскільки масштаб суспільного резонансу, студентського протесту, репутаційних втрат і публічних викриттів уже вийшов далеко за межі звичного для університетської адміністрації кулуарного самозахисту.
За таких умов конференція про доброчесність, у якій поруч із Бугровим сидять Андрій Бутенко, Іван Назаров і Наталія Кузнєцова, виглядає не просто недоречно, а відверто цинічно. Адже доброчесність не може бути декорацією для збереження посадового статусу. Вона не може зводитися до правильних слів на трибуні, якщо сама постать головуючого стала символом публічного скандалу, судового рішення та студентського бунту. У такому контексті розмови про академічну доброчесність перетворюються на фарс.
Після нещодавнього сексуального скандалу та початку розслідування з боку Міністерства освіти і науки, від Бугрова почали дистанціюватися навіть ті, хто хоч трохи усвідомлює неприпустимість аморальної поведінки ректора вищого навчального закладу. Проте саме студенти стали єдиною силою, яка не лише висловила своє невдоволення, а й відкрито порушила питання про моральні межі, за якими університет втрачає статус простору для освіти, науки та гідності.
Студенти чітко висловили ректорату, що навіть спонсори та приватні компанії відмовляються співпрацювати з факультетськими студентськими парламентами, бажаючи уникнути будь-яких асоціацій з університетом під керівництвом Бугрова. Це вже не просто натяк на проблеми з репутацією, а серйозна деградація довіри до освітнього закладу. Скандал загрожує не лише особистій репутації ректора, але й негативно впливає на студентську спільноту, викладацький склад, факультети, інститути, партнерства та на загальний імідж КНУ.
Але Бугров, здається, готовий триматися за свою посаду до останнього, незважаючи на те, якою ціною це обходиться університету. І тут виникає логічне питання: де ще він зможе знайти роботу з найвищою зарплатою серед керівників українських закладів вищої освіти, із додатковим фінансуванням з державного бюджету, незалежно від реальних результатів своєї роботи, та з квартальними преміями в сотні тисяч гривень, які особисто затверджує його товариш — заступник міністра освіти Трофименко?
Навколо Бугрова досі залишаються люди, які намагаються виправдовувати або применшувати неприйнятність інтимних стосунків ректора зі студентками. Вони переводять усе в побутову площину: мовляв, "усі ми люди", "у всіх буває", "а з ким не було". Але саме така логіка і є одним із найгірших симптомів морального розкладу. Бо вона намагається нормалізувати поведінку, яка для керівника національного університету має бути абсолютно несумісною з посадою, статусом і самою ідеєю академічної відповідальності.
Особливо моторошно усвідомлювати, що частина цих людей -- не просто адміністративний персонал, а викладачі, які навчають і "виховують" студентів. Люди, котрі мали б бути носіями етичного стандарту, фактично транслюють готовність миритися з приниженням інституції, девальвацією академічних норм і атмосферою вседозволеності. І це вже питання не лише до однієї особи, а до всієї внутрішньої культури закладу.
Що ж трапилося з кузнею найкращих талантів України? Чому один з провідних університетів країни опинився на межі публічного приниження? Чому скандал навколо ректора став національною ганьбою? Це питання не лише до Бугрова. Воно стосується безпосередньо Міністерства освіти і науки України, яке має не тільки "взяти до уваги" ситуацію, але й надати чітку управлінську, правову та моральну оцінку подіям, що розгортаються.
#Студент #Суспільство #Юрист #Міністерство освіти і науки України #Вищий навчальний заклад #Парламент #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Корупція #Академік #Ціна #Рішення суду #Девальвація #Ректор (академія) #Факультет (відділення) #Судове рішення (право) #Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти #Мораль #Правосуддя #Червоний університетський корпус #Первинна юрисдикція #Національна академія правових наук України #Терпимість
