1 квітня Київський національний університет імені Тараса Шевченка став епіцентром незвичайного студентського протесту. Перед Червоним корпусом пройшла одна з найзначніших акцій останніх років, під час якої студенти відкрито вимагали відставки ректора Володимира Бугрова та розслідування звинувачень, які були висунуті проти нього. Масштаб протесту свідчить про те, що це вже не просто випадковий конфлікт або спонтанне невдоволення, а про серйозну кризу довіри всередині університетської спільноти.
Цю інформацію повідомляє портал Акценти.
Студентський парламент університету направив звернення до Міністерства освіти і науки України. У відповідь на суспільний резонанс, МОН було змушене частково втрутитися у ситуацію, заснувавши комісію для перевірки діяльності ректора Бугрова. Факт створення цієї комісії свідчить про те, що питання набуло загальнонаціонального значення і не може більше розглядатися як внутрішня проблема конкретного вищого навчального закладу.
Проте найбільше враження справляє не стільки сам скандал, скільки реакція системи одразу після вибуху студентського протесту. Наступного дня до Червоного корпусу завітав Андрій Бутенко, голова НАЗЯВО, який взяв участь у заході, що його вів Бугров—конференції, присвяченій впровадженню Закону України "Про академічну доброчесність". Поряд із ним був і заступник голови НАЗЯВО Іван Назаров, який не тільки є публічним юристом, але й має амбіції стати членом Вищої ради правосуддя. Тому його помітна присутність у президії поруч із Бугровим викликає особливу тривогу.
Це виглядало так, ніби не сталося взагалі нічого. Ніби не було рішення суду першої інстанції, яким Бугрова визнано винним у вчиненні корупційного правопорушення. Ніби не було оприлюдненого інтимного відео з 105 аудиторії та повідомлень про знайдений там студентами фалоімітатор (https://t.me/spu_knu/3696?single). Ніби не було масового протесту студентів Університету Шевченка з гаслами, що стали публічним вироком моральному стану управління в КНУ.
Саме тому участь у такому заході Андрія Бутенка та особливо Івана Назарова виглядає не як нейтральна протокольна присутність, а як демонстративний жест інституційної толерантності до скандалу. І тут постає вже не лише моральне, а й публічно-правове питання: чи може претендувати на членство у Вищій раді правосуддя юрист, який публічно сидить у президії поруч із ректором, довкола якого одночасно існують масовий студентський протест, перевірка МОН, гучний суспільний скандал і рішення суду першої інстанції? Чи відповідає високому статусу члена ВРП така поведінка, яка виглядає як толерування не лише очевидної репутаційної кризи, а й оприлюднених фактів, що суспільство сприймає як прояви протиправної та аморальної діяльності ректора?
Не менш важливим є те, що в цьому заході брала участь помічниця ректора з правових питань, відома своєю суперечливою репутацією академік Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцова. Протягом усіх скандалів, пов'язаних із корупцією та аморальністю Володимира Бугрова, саме вона фактично виступає його правовим та адміністративним захистом, намагаючись допомогти йому уникнути наслідків цієї ситуації. Однак, незважаючи на всі ці зусилля, йому дедалі важче це зробити, адже масштаб суспільного обурення, студентських протестів, втрат репутації та публічних викриттів вже значно перевищив звичні для університетської адміністрації методи самозахисту.
За таких умов конференція про доброчесність, у якій поруч із Бугровим сидять Андрій Бутенко, Іван Назаров і Наталія Кузнєцова, виглядає не просто недоречно, а відверто цинічно. Адже доброчесність не може бути декорацією для збереження посадового статусу. Вона не може зводитися до правильних слів на трибуні, якщо сама постать головуючого стала символом публічного скандалу, судового рішення та студентського бунту. У такому контексті розмови про академічну доброчесність перетворюються на фарс.
Після нещодавнього сексуального скандалу та початку розслідування з боку Міністерства освіти і науки, від Бугрова почали дистанціюватися навіть ті, хто хоча б частково усвідомлює неприйнятність його аморальних вчинків на посаді ректора вищого навчального закладу. Однак справжньою силою, що не лише висловила своє невдоволення, стали студенти, які відкрито підняли питання про моральні межі, за якими університет втрачає статус простору для освіти, наукових досліджень і гідності.
Студенти прямо заявили ректору, що зі студентськими парламентами факультетів уже відмовляються співпрацювати навіть спонсори та приватні організації, аби їхні назви не асоціювалися з Університетом, який очолює Бугров. І це вже не репутаційний натяк, а реальна практична деградація довіри до інституції. Скандал починає бити не лише по персональній репутації ректора, а по студентах, викладачах, факультетах, інститутах, партнерствах і по самому бренду КНУ.
Але Бугров, здається, готовий триматися за свою посаду до останнього, не зважаючи на те, якою ціною це обійдеться університету. І тут виникає важливе питання: де ще він зможе знайти роботу з найвищою зарплатою серед керівників українських вишів, з окремим фінансуванням з державного бюджету, незалежно від фактичних результатів своєї роботи, та з квартальними преміями в сотні тисяч гривень, які особисто узгоджує його знайомий – заступник міністра освіти Трофименко?
Навколо Бугрова досі залишаються люди, які намагаються виправдовувати або применшувати неприйнятність інтимних стосунків ректора зі студентками. Вони переводять усе в побутову площину: мовляв, "усі ми люди", "у всіх буває", "а з ким не було". Але саме така логіка і є одним із найгірших симптомів морального розкладу. Бо вона намагається нормалізувати поведінку, яка для керівника національного університету має бути абсолютно несумісною з посадою, статусом і самою ідеєю академічної відповідальності.
Особливо моторошно усвідомлювати, що частина цих людей -- не просто адміністративний персонал, а викладачі, які навчають і "виховують" студентів. Люди, котрі мали б бути носіями етичного стандарту, фактично транслюють готовність миритися з приниженням інституції, девальвацією академічних норм і атмосферою вседозволеності. І це вже питання не лише до однієї особи, а до всієї внутрішньої культури закладу.
Що ж сталося з кузнею найкращих талантів України? Чому один з провідних університетів країни зазнав такого публічного приниження? І чому скандал навколо ректора перетворився на справжню національну ганьбу? Це питання стосується не лише Бугрова, а й Міністерства освіти і науки України. Воно має не просто врахувати ситуацію, а надати чітку управлінську, правову та моральну оцінку тим подіям, які відбуваються.
Студенти вийшли з гаслом "КНУ не бордель". І в цій фразі -- не просто емоція вулиці, а страшно точний діагноз стану речей. Такого неможливо уявити в будь-якому європейському університеті, з якими Бугров так любить підписувати меморандуми. У європейській академічній традиції ректор, який опинився б у центрі такого скандалу, уже в перший день пішов би з посади, щоб не тягнути університет у прірву. Але це -- не про Бугрова.
Здавалося, що Бугров, який вважає себе представником Галичини, повинен дотримуватися європейських ідеалів, виявляти повагу до честі, репутації, меж пристойності та дотримуватися інституційної відповідальності.
Проте на ділі його поведінка виявляється зовсім іншою – вона є архаїчною, цинічною та відверто антиакадемічною.
І найгірше в цій ситуації полягає не лише в цьому. Найбільша загроза полягає в тому, що система, замість того щоб дистанціюватися, продовжує залишатися поруч із ним на трибуні. Тепер питання вже не лише в особі Бугрова. Справжній виклик полягає в тому, чому Андрій Бутенко, як голова НАЗЯВО, Іван Назаров, його заступник і кандидат на членство у ВРП, а також Наталія Кузнєцова, правова помічниця ректора, не помітили очевидного конфлікту репутації, етики та публічності, що виникає з такої поведінки.
Якщо юрист, який має намір стати членом Вищої ради правосуддя, не виявляє чіткого розуміння меж між правом, етикою та публічною відповідальністю в критичних ситуаціях, це викликає обґрунтовані сумніви. Чи має право особа, яка закриває очі на протиправні та аморальні дії ректора, чия діяльність стала предметом великого скандалу, займати таку посаду? Якщо Наталія Кузнєцова вже багато років намагається допомогти Бугрову "виплутатися" з цієї ситуації, але поки що без успіху, це лише підкреслює той глибокий рівень моральної та інституційної деградації, в яку потрапив університет.
Студентське гасло "КНУ не бордель" тепер сприймається не лише як емоційний виклик, а й як вирок, що стосується не тільки Бугрова, а й усієї системи кругової поруки. У цій ситуації скандал, судові рішення, публічні викриття, падіння репутації та відкритий протест студентів виявляються недостатніми, щоб хоч на мить відсторонити освітню і правничу еліту від одіозного ректора Володимира Бугрова.
#Студент #Юрист #Міністерство освіти і науки України #Вищий навчальний заклад #Парламент #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Корупція #Етика #Академік #Сексуальна активність людини #Цинізм (сучасний) #Рішення суду #Ректор (академія) #Факультет (відділення) #Судове рішення (право) #Національне агентство з забезпечення якості вищої освіти #Мораль #Первинна юрисдикція #Національна академія правових наук України #Терпимість #Вища Рада юстиції (Україна)
