"Румунія на роздоріжжі: або скотитись в ультраправий експеримент, що насправді бажає 40,9% виборців, які підтримали на виборах президента лідера AUR Джордже Сіміона або дати шанс європейському прогресистському порядку, уособленням якого є Нікушор Дан - мер Бухареста з доволі скромним результатом у 20,9%", - про це у Фейсбуці пише політтехнолог Олег Постернак, інформує UAINFO.org.
Різниця між кандидатами після першого туру складає 20%, і історія виборів рідко фіксує ситуації, коли в другому турі можливо подолати таку значну дистанцію між лідерами.
Це може негативно вплинути на сприйняття Дана як особи, що не здатна досягти цієї мети. Проте, варто згадати, що в 2004 році під час президентських виборів у Румунії Траяну Басеску вдалося в другому турі збільшити свою підтримку на 18%, перевершивши Андріана Нестасе, який отримав 40,9% у першому турі.
Нині ж інша політична ситуація: Сіміон та Дан обидва сприймаються як несистемні кандидати, що тримаються поодаль від традиційної політичної системи. Хоча, проти Сіміона перспективніше розкрутити компрометуючі історії, враховуючи його суперечливу діяльність як опозиціонера.
Читайте також: Прозахідний кандидат у президенти Румунії вірить у перемогу над ультраправими у другому турі
На президентських виборах у Перу 2016 року Педро Кучинскі, який програвав Кейко Фухіморі на 18% після першого туру, зумів здобути перемогу у другому турі з невеликою перевагою в 0,24%, що становило приблизно 41 тисячу голосів.
Щоб ви усвідомили, це справжнє надзавдання, яке нагадує чудо. Саме тому багато румунських аналітиків вже висловлюють прогнози щодо перемоги Сіміона, оскільки він впевнено лідирує в більшості виборчих округах. Цікаво, що його показники перевищують сукупний результат Сіміона та Джорджеску на анульованих виборах грудня минулого року.
Сіміон здобув вражаючий результат після першого туру. Варто зазначити, що опитування знову виявилися ненадійними, прогнозуючи йому близько 30%, але він перевершив очікування, отримавши на цілих 10% більше.
Чому румунське суспільство так активно підтримує Джорджеску та його наступників? Які причини поразки кандидата від урядової коаліції Крін Антоненску? Чому Румунія вже півроку перебуває в політичній кризі?
Відповідь проста і зрозуміла - це антиістеблішментський прояв, що немов вірус проникає в західні демократії, які під маскою виборних процесів перетворюються на корупційні осередки та слабкі інституції.
Нікушор Дан є академічним математиком, типовим "золотим медалістом" і муніципальним активістом, тому й сприймається як політик за межами політичного істеблішменту.
Подібно до Джорджеску та Ласконі, які були визнані переможцями анульованого першого туру, що відбувся в грудні минулого року, Дан здобув свій політичний капітал завдяки кампаніям проти забудов. Він позиціонував себе як сучасний мер університетського міста для IT-спеціалістів та креативної індустрії, що допомогло йому перемогти на виборах мера Бухареста у 2020 році.
Читайте також: Проросійський кандидат у президенти Румунії проти постачання зброї Україні
Проблема, з якою стикається Нікушор Дан, полягає в тому, чи зможе він заручитися підтримкою консервативних виборців з румунських глибинок та периферії. Результати травневих виборів вказують на зростання активності виборців у міських районах, у той час як у сільській місцевості явка під час першого туру навіть знизилася. Проте ці виборці можуть з'явитися на другому турі, і навряд чи віддадуть свої голоси на користь "міського мажора" Дана.
Розрахунок на те, що стрімке електоральне розширення у Дана відбудеться за рахунок голосів, відданих за Кріна Антонеску (20%), Віктора Понту (13%) чи Елену Ласконі (2,7%) - дуже гіпотетичний. Дан точно може розраховувати на підтримку колись рідної для нього USR, коаліційних партій націонал-лібералів та угорської UDMR. Натомість інша коаліційна партія PSD ухвалила рішення не підтримувати ні Дана, ні Сіміона.
Друга проблема Дана - явка та мобілізація. На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки за рахунок "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов'язково прийде за нього голосувати у другому турі.
Цей процес міг би сприяти активній мобілізації виборців в дусі європейського "народного фронту" проти "фашистських" сил. Іншими словами, це означає повторення стратегії Макрона, яка дозволила йому здолати ультраправу кандидатуру Ле Пен у 2017 та 2022 роках.
Але Дану буде значно важче сформувати широку коаліцію виборців через маловідомість, мінімум часу та ресурсну обмеженість. Натомість інші учасники президентських перегонів вже "поплили". Третій номер, ставленик урядової коаліції Крін Антонеску ухиляється від чіткої відповіді на питання підтримки у другому турі будь-кого з фіналістів.
Що стосується головного претендента на перемогу - Сіміона, то він - продукт правого повороту та сувереністської хвилі, що захоплює електоральні маси по всьому західному світу. Особливо в середовищі румун, які проживають за межами Румунії. Не дивно, чому Сіміону вдалось залучити голоси румунської діаспори (61% цих виборців).
Сіміон гарно розіграв і американську карту, намагаючись предстати в уяві виборця "румунським Трампом". Перед виборами США скасували безвіз для румунів. Сіміон миттю розгорнув меседж про те, що його перемога призведе до поновлення безвізу та порозуміння із США.
Дивіться також: Вибори президента Румунії: ультраправий кандидат Сіміон здобуває перемогу в першому турі.
На користь Сіміона зіграло безліч вражаючих технологій. Перш за все, варто згадати тактику уподібнення до Джорджеску, яка активізувала базового виборця останнього, котрий відчував себе зрадженим старою політичною елітою та прагнув помсти через свій голос. Сіміон пообіцяв Джорджеску високу посаду у разі своєї перемоги, наприклад, пост прем'єр-міністра. Що ще могло бути потрібно для обурених прихильників? У день виборів вони вирушили разом на виборчу дільницю (зазвичай політики з'являються із дружинами).
Суть проблеми полягає в тому, що стара еліта, тісно пов'язана з націонал-лібералами та соціал-демократами, сама себе дискредитувала, що негативно вплинуло на результати виборів у грудні. Зосередивши свою увагу на Джорджеску як на головному супернику, вона фактично вказала широкій аудиторії антиелекторату на особу ультраправого маргінала.
Недопущення Джорджеску предстало у свідомості виборця як питання принципу та сатисфакції.
Так-от, допусти в грудні другий тур - з великою ймовірністю Елена Ласконі виграла б його, а Джорджеску залишився б при стелі у 30%. Натомість був обраний найтупіший шлях - створити з Джорджеску образ мученика, жертви змови старої еліти та безкомпромісного антисистемника.
Замість того, щоб бути відправленим у нокаут Джорджеску руками влади став електоральною іконою. Але комусь дуже не хотілось бачити на посаді Президента Ласконі. Тепер прем'єр Чолаку подав у відставку, а Румунія може скотитись до поясу антибрюссельської фронди, приєднавшись до Угорщини та Словаччини", - констатував політтехнолог.
#Університет #Європа #Фашизм #Прем'єр-міністр #Президент (державна посада) #Дональд Трамп #Історія #Facebook #Мер #Північна та Південна Америка #Демократія #Коаліція #Мобілізація #Капітал (економіка) #Угорщина #Румунія #Політик #Словаччина #Бухарест #Соціал-демократія #Консерватизм #Перу #Математик #2014 Президентські вибори в Україні #Демократичний альянс угорців Румунії #Соціал-демократична партія (Румунія) #Президентські вибори в Україні 2019 #Еліта #Ультраправа політика #Діаспора #Електорат #Крін Антонеску #Кейко Фудзіморі #Іон Антонеску
