Румунія на перехресті шляхів.

Румунія на роздоріжжі: або скотитись в ультраправий експеримент, що насправді бажає 40,9% виборців, які підтримали на виборах Президента лідера AUR Джордже Сіміона або дати шанс європейському прогресистському порядку, уособленням якого є Нікушор Дан - мер Бухареста з доволі скромним результатом у 20,9%.

Різниця в 20% між кандидатами після першого туру є значною, і електоральна практика рідко фіксує випадки, коли в другому турі вдається подолати таку величезну відстань.

Це може негативно вплинути на сприйняття Дана як людини, що не здатна досягти цієї висоти. Проте, у 2004 році на президентських виборах у Румунії Траяну Басеску вдалося у другому турі збільшити свою підтримку на 18%, перевершивши Андріана Нестасе, який у першому турі отримав 40,9% голосів.

Сьогодні політична обстановка змінилася: Сіміон і Дан вважаються нестандартними кандидатами, які дистанціюються від класичних політичних структур. Однак, щодо Сіміона є більше можливостей для розкриття компрометуючих фактів, зважаючи на його суперечливу діяльність в якості опозиціонера.

У 2016 році, під час президентських виборів в Перу, Педро Кучинскі, який у першому турі програв Кейко Фухіморі з відставанням у 18%, зміг здобути перемогу у другому турі з мінімальною перевагою в 0,24%, що становило приблизно 41 тисячу голосів.

Щоб ви усвідомили, це справжнє виклик на рівні дива. Тому багато румунських експертів вже прогнозують перемогу Сіміона, оскільки він успішно лідирує у більшості виборчих округах. Варто зазначити, що його результати перевищують загальний показник Сіміона та Джорджеску на скасованих виборах грудня минулого року.

Сіміон отримав доволі крутий результат після першого туру. Опитування, до речі, знову підвели, адже давали йому в районі 30%, а він отримав на цілих 10% більше.

Які причини такої прихильності румунів до Джорджеску та його замінників? Чому кандидат від урядового альянсу Крін Антоненску зазнав невдачі? Які фактори стали причиною політичної нестабільності в Румунії протягом останніх шести місяців?

Відповідь проста і очевидна: антиістеблішментський попит, який, мов інфекція, проникає в західні демократії. Під маскою виборчих процесів вони перетворюються на корупційні оази та слабкі інституції.

Нікушор Дан – це видатний академічний математик, справжній "золотий медаліст" та активний учасник громадського життя, що робить його фігурою, яка може вийти за межі традиційного політичного істеблішменту.

Власне, як і Джорджеску і Ласконі, що були оголошені переможцями скасованого першого туру в грудні минулого року. Політичний капітал Дан зробив за рахунок кампаній боротьби із забудовами, позиціонування як сучасного мера університетського міста IT-професій та креативної індустрії, перемігши на виборах мера Бухареста у 2020 р.

Проблема, з якою стикається Нікушор Дан, полягає в наступному: чи зможе він здобути довіру консервативного населення румунських провінцій та околиць? Результати травневих виборів виявили тенденцію до збільшення явки виборців у містах, тоді як в сільських районах під час першого туру спостерігалося зниження активності. Проте, у другому турі ці виборці можуть активізуватися, і навряд чи віддадуть свої голоси за "міського мажора" Дана.

Сподівання на те, що стрімке зростання електорату Дана відбудеться завдяки голосам, відданим за Кріна Антонеску (20%), Віктора Понту (13%) або Елену Ласконі (2,7%), є досить спекулятивними. Проте Дан має реальні шанси на підтримку таких партій, як колись рідна для нього USR, а також націонал-ліберальної коаліції та угорської UDMR. Водночас інша коаліційна сила, PSD, вирішила не підтримувати ані Дана, ані Сіміона.

Друга проблема Дана - явка та мобілізація. На перший тур прийшло лише 53,2% виборців. Тому розширення підтримки за рахунок "тихого електорату" може стати ключем до переваги у другому турі над Сіміоном, який має доволі зцементований ядерний електорат, що обов'язково прийде за нього голосувати у другому турі.

Ця ситуація могла б виграти від активної мобілізації виборців у дусі європейського "народного фронту" проти "фашистських" сил. Іншими словами, слід було б застосувати стратегію, яка допомогла Макрону здолати ультраправу Ле Пен у 2017 та 2022 роках.

Однак, Дані буде суттєво складніше створити широку коаліцію виборців через її низьку впізнаваність, обмежений час та недостатні ресурси. В той же час, інші кандидати у президентських перегонах вже активно просуваються вперед. Третій кандидат, представник урядової коаліції Крін Антонеску, уникне чіткої відповіді щодо підтримки будь-кого з фіналістів на другому турі.

Говорячи про основного кандидата на перемогу - Сіміона, варто зазначити, що він є результатом правих змін та сувереністських настроїв, які охоплюють виборців по всьому західному світу. Це особливо помітно серед румунських громадян, які живуть поза межами своєї країни. Тому не дивно, що Сіміону вдалося отримати підтримку 61% голосів від румунської діаспори.

Сіміон вміло використав американську тематику, прагнучи уявити себе в образі "румунського Трампа" в свідомості виборців. На фоні скасування безвізового режиму для румун перед виборами в США, він швидко адаптував свою кампанію, заявивши, що його перемога відкриє шлях до відновлення безвізового режиму та покращить стосунки з Америкою.

На користь Сіміона зіграло безліч вражаючих технологій. Спочатку варто відзначити метод уподібнення до Джорджеску, який активізував базового виборця останнього, котрий відчував себе обдуреним старою політичною елітою та прагнув помсти через свій голос. Сіміон пообіцяв надати Джорджеску високу посаду у випадку своєї перемоги, наприклад, прем'єр-міністра. Що ще могло бути потрібно для тих, хто відчував образу? У день голосування вони зібралися разом та вирушили на виборчу дільницю (зазвичай політики приходять із своїми дружинами).

Суть проблеми полягає в тому, що стара еліта, що асоціюється з націонал-лібералами та соціал-демократами, сама себе знівелювала, що негативно вплинуло на результати виборів у грудні. Фокусуючи свою увагу на Джорджеску як на основному супернику, вона фактично вказала великій частині антиелекторату на постать ультраправого маргінала.

Недопущення Джорджеску виникло в свідомості виборця як питання принциповості та задоволення.

Отже, якщо в грудні відбувся б другий тур виборів, є велика ймовірність, що Елена Ласконі здобула б перемогу, тоді як Джорджеску залишився б на рівні 30%. Проте було обрано найменш розумний шлях - сформувати з Джорджеску постать мученика, жертви змови старої еліти та принципового антисистемника.

Замість того, щоб бути відправленим у нокаут Джорджеску руками влади став електоральною іконою. Але комусь дуже не хотілось бачити на посаді Президента Ласконі. Тепер прем'єр Чолаку подав у відставку, а Румунія може скотитись до поясу антибрюссельської фронди, приєднавшись до Угорщини та Словаччини.