Уже у п'ятницю, 9 травня, стартує перший Гран тур велосезону - Джиро д'Італія. Перші три етапи гонки пройдуть за межами Апеннінського півострову - в Албанії, до якої "Корса роза" завітає вперше в історії. Старт в Албанії значно ускладнює логістику стартових етапів Джиро, і організатори вирішили цю проблему традиційним чином: гонка розпочнеться на день раніше ніж зазвичай, а після трьох етапів гонщики отримають додатковий день відпочинку для комфортного переїзду в Італію.
Як і кожен із трьох Гран турів, Джиро - гонка особлива. За багато років за італійською супербагатоденкою закріпилося реноме найважчої в плані маршруту. Джиро - найбільш олдскульний із трьох Гран турів. У сучасну епоху в велоспорті чітко прослідковується тенденція відходу від довгих і виснажливих етапів на виживання до більш коротких та інтенсивних форматів.
І Тур де Франс, і Вуельта виступають передовими у цих тенденціях, тоді як Джиро залишається вірним ідеї велоспорту як дисципліни, що вимагає надзвичайної витривалості. "Тур де Франс - це гонка на швидкість, а Джиро - гонка на виживання" - популярний вислів у велоспільноті, який чітко і точно підкреслює різницю в концепціях цих двох провідних змагань світового велоспорту.
Джиро традиційно вважається більш гірським етапом у порівнянні з Туром, з меншою увагою до гонок із роздільним стартом. Проте за останні 10-15 років ситуація суттєво змінилася, і тепер Джиро часто має більш збалансоване співвідношення гірських етапів та етапів із роздільним стартом, ніж Тур.
Гори на Джиро вражають своєю унікальністю та складністю. Якщо Тур де Франс славиться плавними, тривалими та помірними підйомами зі зручними градієнтами, то в Італії ви зустрінете безліч надзвичайно крутих підйомів, таких як Дзонколан і Мортіроло, де середній ухил перевищує 10%. Такі маршрути не мають аналогів у Франції. Крім того, організатори Джиро часто включають у трасу вражаюче високі перевали, такі як Стельвіо, Гавія та Аньєлло, які підносяться на висоту понад 2700 метрів над рівнем моря.
Італія у більшості людей асоціюється з морем, сонцем і спекою. Проте у травні Апеннінський півострів далеко не завжди відповідає цьому стереотипу. Джиро часто буває прохолодною та дощовою, проте найбільше проблем погода створює на тих самих захмарно високих перевалах, про які йшлося вище.
Навіть у кінці травня у цьому регіоні нерідко ще залишаються багатометрові снігові покриви, які потребують розчищення перед стартом гонки. Проте ситуація не завжди знаходиться під контролем організаторів: у травні в італійських Альпах може випадати свіжий сніг, а температура часто опускається нижче нуля. Відповідно до сучасних погодних норм, проведення змагань у таких умовах заборонено, тому організатори часто змушені в останній момент змінювати маршрут основних гірських етапів, виключаючи з нього високі перевали.
Складні погодні умови під час гірських етапів часто призводять до проблем з телевізійною трансляцією: зображення може зависати або навіть повністю зникати. Через це організатори Джиро часто піддаються суворій критиці. Проте варто зазначити, що організатори Туру та Вуельти рідко стикаються з подібними погодними викликами.
Ще одна традиційна риса Джиро - концентрація найважчих і найважливіших етапів на заключному, третьому тижні. Це легко пояснити з географічної точки зору: організатори хочуть охопити всі частини Італії, в той час як Альпи розташовані на крайній півночі країни. Компенсувати це намагаються з допомогою підступних етапів на першому та другому тижнях - наприклад, включаючи до маршруту ділянки гравійних доріг, які зустрінуться на шляху гонщиків і цього року. Детальніше із маршрутом Джиро д'Італія-2025 Чемпіон уже знайомив своїх читачів у січні, одразу після його презентації.
- Ідея проведення Джиро д'Італія належить головному спортивному виданню Італії, La Gazzetta dello Sport. Воно також стало засновником двох головних одноденних гонок Італії - Мілан - Сан Ремо та Ломбардії, які входять до п'ятірки Монументів.
Протягом більш ніж століття тісні відносини між Джиро та La Gazzetta dello Sport залишаються незмінними. Організацією Джиро займається холдинг RCS Sport, до складу якого, серед інших престижних італійських велогонок, також входить La Gazzetta dello Sport. Холдинг RCS Sport належить італійському бізнесмену Урбано Кайро, який є власником футбольного клубу Торіно. Останніми роками інвестиційний фонд Саудівської Аравії (PIF) виявляє все більший інтерес до цього холдингу, розглядаючи гонки RCS Sport як основу свого проекту Суперліги у світовому велоспорті.
Рожевий колір, який став символом лідерської майки Джиро, не був обраний випадково: на сторінках La Gazzetta dello Sport, що виходить протягом всієї історії змагання, також домінує цей відтінок. Завдяки цьому Джиро отримала своє прізвисько "Корса роза", що в італійському перекладі означає "рожева гонка".
- Переможцеві Джиро вручається знаменитий Trofeo senza fine (у перекладі з італійської - безкінечний трофей): золота спіраль, на якій вигравірувані імена всіх чемпіонів гонки.
Джиро відбулася вперше у 1909 році. Відтоді гонка призупинялася лише під час Першої та Другої світових війн. У 2025 році вона відзначить свій 108-й ювілей. Першим, хто здобув перемогу на Джиро, став Луїджі Ганна. Проте, у сучасної велозірки Філіппо Ганни не виявлено ніяких родинних зв'язків з переможцем першої гонки.
Протягом перших п'яти років існування "Корса роза" переможець визначався не за загальним часом, витраченим на проходження всіх етапів, а за особливою системою нарахування балів. У 1912 році на Джиро взагалі не проводився особистий залік — змагання проходило лише в командному форматі, де перемогу здобула команда Atala.
З 1914 року Джиро перейшла на стандартний формат, згідно з яким переможцем стає гонщик, котрий витратив найменше часу на проходження всіх етапів змагання. Джиро-1914, безумовно, стала однією з найскладніших і найвибірковіших у своїй історії. Альфонсо Кальцонарі, який здобув перше місце, обійшов свого найближчого суперника, П'єріно Альбіні, на 1 годину, 57 хвилин і 26 секунд — це найбільша різниця між першим і другим місцями в історії Джиро.
Факт, що "Корса Роза" 1914 року стала найскладнішою гонкою в історії, підтверджується безліччю інших даних. Це видання Джиро відзначилося найнижчою середньою швидкістю, яка склала всього 23,437 км/год. До фінішу змогли дістатися лише 8 учасників, що стало антирекордом для італійської супербагатоденки.
- Рекорд за кількістю перемог у загальному заліку Джиро ділять три гонщики, які вигравали "Корса роза" по 5 разів. Це Альфредо Бінда (перемагав у 1925, 1927, 1928, 1929 і 1933 роках), Фаусто Коппі (1940, 1947, 1949, 1952, 1953) та Едді Меркс (1968, 1970, 1972, 1973, 1974).
У 1927 році Бінда встановив неймовірний рекорд, вигравши 12 з 15 етапів Джиро. Протягом тривалого часу Альфредо утримував рекорди за найбільшою кількістю етапних перемог – 41 – та за кількістю днів, проведених у рожевій майці лідера, – 65 днів. Проте, останній з цих рекордів був побитий Мерксом, який провів в лідерському вбранні 77 днів, досягнення, яке залишається неперевершеним і досі.
Рекорд Бінди за кількістю виграних етапів протримався ще довше - до 2003 року, коли його досягнення перевершив легендарний спринтер Маріо Чіполліні. Зі своїми 42 перемогами "Король лев" і досі залишається рекордсменом Джиро.
Фаусто Коппі здобув перемогу в Джиро п’ять разів, але цілком міг стати єдиним рекордсменом цього змагання. Легендарний "Il Campionissimo" не мав удачі: його кар'єра сяяла в часи Другої світової війни, коли не проводилися ні Джиро, ні багато інших престижних велогонок. Проте Коппі все ще тримає рекорд за найдовшою часовою дистанцією між першою та останньою перемогою в Джиро - 13 років. Крім того, він залишається наймолодшим переможцем в історії Джиро: на момент своєї першої перемоги в 1940 році йому було всього 20 років і 158 днів.
Найстаршим тріумфатором Джиро залишається Фьоренцо Маньї, який здобув перемогу у 1955 році в 34 роки та 180 днів. Крім того, Маньї встановив ще один рекорд Джиро: у 1948 році він виграв гонку з мінімальною перевагою в загальному заліку — всього 11 секунд над Еціо Чеккі.
- Найчастіше Джиро д'Італія вигравали господарі, італійці - 69 раз. Проте остання перемога Італії в загальному заліку Джиро вже досить давня - її у 2016 році здобув великий Вінченцо Нібалі. 7 перемог на рахунку представників Бельгії, 6 - у французів.
Феліче Джимонді є рекордсменом за кількістю подіумів у загальному заліку Джиро, з дев'ятьма такими досягненнями. З цих дев'яти разів "Фенікс" тричі (у 1967, 1969 та 1979 роках) піднімався на найвищу сходинку п'єдесталу. Джимонді, без сумніву, міг би завоювати Джиро більше ніж тричі, однак на його шляху стояв неперевершений Едді Меркс, з яким йому не пощастило змагатися в один час.
- Рекордсменом за кількістю перемог у гірському заліку є легендарний Джино Барталі - 7 разів.
- Рекорд за кількістю перемог у очковому (який також прийнято називати спринтерським) заліку Джиро ділять два гонщики - Франческо Мозер і Джузеппе Саронні, які вигравали цю класифікацію по чотири рази. Що цікаво, вони були сучасниками та принциповими суперниками: їхні дуелі були справжньою прикрасою Джиро на рубежі 1970-х і 1980-х років.
Джиро д'Італія - найуспішніший Гран тур для українських велогонщиків. На початку 2000-х років на "Корса роза" виблискували Сергій Гончар і Ярослав Попович. Гончар за кар'єру сумарно здобув 5 перемог на етапах Джиро (усі - в гонках із роздільним стартом) та 8 разів фінішував у топ-10 загального заліку, зокрема - на другому місці в 2004 році, коли піднявся на подіум разом із двома зірковими гонщиками Saeco - Дам'яно Кунего та Джильберто Сімоні. У 1998 і 2006 роках Гончар сумарно провів чотири дні у рожевій майці загального заліку.
Ярослав Попович вперше з'явився на подіумі Джиро в 2003 році, здобувши третє місце після Сімоні та чемпіона 2000 року Стефано Гардзеллі. Хоча Попович не вигравав етапи на Джиро, у 2004 році він завершив загальний залік у п'ятірці найкращих і провів три дні в рожевій майці лідера.
Загалом, українські спортсмени досягли 9 перемог на етапах Джиро, що дозволяє нашій країні займати 17-те місце в історії "Корса роза". Сергій Ушаков здобув дві перемоги в 1995 і 1996 роках, а також по одній перемозі вибороли Олександр Гонченков і Володимир Пульніков.
Протягом своєї кар'єри Пульніков здобув три етапні перемоги на Джиро, але його перші дві були ще в далекому 1990 і 1991 роках, коли він виступав під прапором СРСР. У 1989 та 1990 роках, представляючи Радянський Союз, він двічі отримував білу майку найкращого молодого гонщика на Джиро, а в 1990 році фінішував четвертим у загальному заліку, всього за крок до подіуму. Після здобуття українського громадянства, він у 1994 році виграв етап Джиро, а також посів сьоме місце в загальному заліку в 1993 році.
На цьогорічній Джиро експерти прогнозують захоплюючу битву між Пріможем Роглічем та Хуаном Аюсо. Словенець повертається на "Корса роза" після свого тріумфу в 2023 році, прагнучи відтворити успіх, якого він досяг два роки тому, тепер вже у команді Red Bull Bora. Шанси Рогліча на перемогу виглядають досить обнадійливими: у березні він вже здобув перемогу в їхній першій дуелі на Турі Каталонії.
У розпорядженні у Рогліча буде дуже сильна команда. Тут вам і віцечемпіон минулорічної Джиро Дані Мартінес, і переможець "Корса роза" 2022 року Джей Хіндлі, і місцевий талант Джуліо Пелліццаррі. При цьому, Хіндлі у недавньому інтерв'ю вже повідомив про те, що їде на Джиро виключно як помічник Рогліча, без будь-яких особистих амбіцій.
Хоча й не варто сліпо вірити цим словам, проте немає жодних сумнівів, що Red Bull Bora робить основний акцент на Рогліча. Це можна пояснити тим, що він є одним із небагатьох гонщиків австро-німецької команди, який не підводить у цьому сезоні, на відміну від Хіндлі та Мартінеса. Можливо, вони спеціально готувалися до своєї найкращої форми для Джиро. Безумовно, така цілеспрямована підготовка зазвичай характерна для лідерів команд, але всі ми добре розуміємо, що Хіндлі та Мартінес - це не просто звичайні грегарі.
Щодо маршруту Джиро, він надасть Роглічу шанс швидко зайняти лідируючу позицію у загальному заліку завдяки індивідуальним гонкам та бонусним секундам на гірських етапах протягом перших двох тижнів. 35-річний словенець зможе змагатися у своєму звичному стилі — з позиції захисту. Однак, концентрація основних гірських етапів на третьому тижні може стати викликом для Рогліча, адже він завжди стикався з труднощами під час відновлення. На щастя, в кінці третього тижня немає розділок — попри його перемогу в боротьбі з Герейнтом Томасом на Монте Луссарі у 2023 році, стосунки Рогліча з індивідуальними гонками в останні дні Гран-турів залишаються не найкращими.
Зручне розташування обох індивідуальних гонок у календарі, а також величезний клас і досвід Рогліча як учасника багатоденних змагань роблять його головним кандидатом на перемогу. Однак шляхи до тріумфу над Пріможем на Гран турах вже давно відомі, і залишається лише питання, чи зможе Аюсо чи інший гонщик скористатися слабкостями словенця. Можливо, цьому й не знадобиться - Прімож неодноразово втрачає всі шанси на успіх на Гран турах через падіння або сходи.
Для Аюсо Джиро-2025 стане першим важливим стартом у його спортивній кар'єрі. З огляду на те, що в команді UAE Emirates на Тур де Франс та Вуельту виступає Тадей Погачар, вибір виставити іспанця на Джиро виглядає цілком виправданим. Однак, зважаючи на те, що Хуан не зовсім комфортно почувається в прохолодну погоду, ця ініціатива може обернутися не зовсім успішно.
Іспанський велосипедист вражаюче стартував цей сезон, здобувши перемогу на Тіррено - Адріатико та зайнявши друге місце на Турі Каталонії. Однак навіть ці успіхи на престижних тижневих гонках не завжди забезпечують успіх на Гран турах — прихильники Аюсо мали змогу це побачити на власні очі минулого року.
Для Аюсо цьогорічна Джиро стане вирішальним моментом у його спортивній кар'єрі. Коли іспанець вперше з'явився у професійному велоспорті, його талант вважали не меншим, ніж у Погачара в часи його дебюту. Сам Хуан бачить себе як лідера з амбіціями стати гонщиком №1 у світі. Конфлікти з його словенським напарником по команді, а також відкритий саботаж змагань, де від нього вимагають допомагати Погачару, сформували навколо Аюсо репутацію одного з найскандальніших велогонщиків у сучасному пелотоні.
Хуан має амбіції на найвищому рівні, але настав час почати демонструвати їхню доцільність на практиці. Наступна Джиро може стати ключовим моментом у кар'єрі іспанця, після якого стане очевидно, в якому напрямку просуватиметься його спортивна кар'єра. Безперечно, навіть якщо він зазнає поразки, ніхто не відмовиться від Аюсо, проте його імідж як гонщика може зазнати певних втрат.
Невдалим результатом можна вважати все, що нижче третього місця в загальному заліку. З огляду на амбіції Аюсо, просто вихід на подіум його навряд чи влаштує: його мета – завоювати рожеву майку. Для цього йому потрібно мінімізувати програші Роглічу на горбистих етапах протягом перших двох тижнів, а також бажано перемагати його в індивідуальних гонках, після чого слід проявити свої сили в горах на третьому тижні.
З цим аспектом можуть виникнути труднощі. Проте, з моменту свого дебюту у професійному велоспорті Аюсо значно покращив свої показники, тоді як у гірських етапах залишається на одному рівні, чергуючи вражаючі виступи із середніми результатами. Для здобуття перемоги на Джиро цього буде недостатньо.
Альтернативою Аюсо в складі UAE Emirates буде Адам Єйтс, який уже доводив, що здатен заїжджати на подіум Гран турів навіть у статусі другого номера команди. Якщо ж у Аюсо щось піде не так, то можна помріяти і про рожеву майку: після переходу в UAE Emirates британець довів, що потенціал вигравати Гран тури у нього є.
Серед провідних гірських грегарів команди UAE Emirates, які мають свої амбіції, варто звернути увагу на Брендона МакНалті, Джея Вайна та мексиканського таланту Ісаака Дель Торо. Для останнього його другий сезон у професіональному спорті поки що виявляється значно менш успішним у порівнянні з дебютним.
Хто ж зможе протистояти двом дуелянтам та їхнім суперкомандам? Перш за все, це команда Bahrain Victorious, очолювана головною надією Італії, Антоніо Тібері. В минулому сезоні він зайняв п’яте місце в загальному заліку, і тепер прагне піднятися на подіум. Чи зможе Антоніо досягти цієї мети? Важко сказати, адже під час генеральної репетиції Джиро, Туру Альп, він змушений був зійти через отруєння. Проте, дві розділки та відносна простота більшості гірських етапів можуть стати на користь Тібері. Окрім нього, на високі позиції у загальному заліку також можуть претендувати два досвідчені гонщики — баск Пельо Більбао та віцечемпіон Джиро 2021 року Дам'яно Карузо.
Продовжуючи обговорення італійських надій, варто згадати про Джуліо Чікконе, який підходить до Джиро у відмінній формі: він здобув перемогу на одному з етапів та зайняв четверте місце в загальному заліку Туру Альп, а також став віцечемпіоном Льєж - Бастонь - Льєж. Хоча за своєю натурою Чікконе є імпульсивним гонщиком і не зовсім підходить для ролі генерального лідера, він докладає всіх зусиль, щоб стати ним. Якщо не зараз, коли його форма на такому високому рівні, то коли ще? Наявність багатьох гірських етапів, безсумнівно, буде йому на користь, проте дві часові гонки можуть суттєво ускладнити його шанси на потрапляння до топ-5 загального заліку.
Не варто забувати й про Лоренцо Фортунато. Гонщик команди XDS Astana є одним із небагатьох, хто претендує на загальний залік Джиро і вже брав участь у Турі Романдії, причому його виступ там був вдалим. Однак дві розділові гонки можуть суттєво ускладнити його шанси в загальному заліку, адже у Лоренцо виникають значні труднощі під час індивідуальних заїздів.
Проте, цілком ймовірно, що Фортунато не буде змагатися за загальне місце на Джиро, обравши стратегію зосередитися на боротьбі за окремі етапи та майку гірського короля. Команда XDS Astana наразі веде напружену боротьбу за виживання в Світовому турі. Кожен бал має величезну цінність, а в гонитві за окремими етапами можна здобути значно більше очок, ніж за можливе місце в кінці топ-10 загального заліку.
Також італійці будуть сподіватися на прогрес молодого таланта Давіде Піганцолі з проконтинентальної Polti Kometa та Філіппо Дзани, який минулого року на Джиро зупинився за крок від потрапляння у топ-10 загального заліку. Альтернативою Дзані в складі Jayco AlUla буде Люк Плапп, хоча є великі побоювання стосовно того, що найкраща форма 24-річного австралійця знову залишилася на ранній стадії сезону.
Visma Lease a Bike на Джиро розраховуватиме на брата-близнюка Адама, Саймона Єйтса. Хоча йому перехід у нідерландський колектив поки що не допоміг вийти на якісно новий рівень у кар'єрі. Двома ключовими помічниками британця з претензіями на особисті амбіції в загальному заліку будуть два нідерландці - Стівен Круйсвейк і третій призер Джиро-2020 Вілко Келдерман.
Капітаном команди Ineos Grenadiers призначено Таймена Аренсмана, який у квітні здобув друге місце на генеральній репетиції Джиро — Турі Альп. На випадок непередбачених обставин в команді також є чемпіон Джиро 2021 року Еган Берналь, котрий знову намагається відновити свою кар'єру після серії серйозних травм.
Випередити Аренсмана на Турі Альп доволі несподівано зумів Майкл Сторер, який видав просто феноменальну гонку. Австралійський гонщик Tudor Cycling знаходиться у найкращій формі свого життя, і якщо він не вийшов на пік занадто рано - то може стати дуже небезпечною темною конячкою на Джиро.
Явним кандидатом на місце на подіумі є Мікель Ланда. Його виступ на минулорічному Тур де Франс, коли він допомагав Ремко Евенепулу, свідчить про високий рівень майстерності, який дає підстави сподіватися на боротьбу за рожеву майку. Однак варто враховувати, що дві розділки можуть стати суттєвим викликом.
Після трирічної перерви на Джиро знову з'явиться сенсаційний переможець 2019 року Річард Карапас. Втім, його навички як генерального претендента викликають певні запитання після переходу в EF Education EasyPost. У складі цієї команди можуть приємно здивувати експерти Вуельти Х'ю Карті та німецький гонщик Георг Штайнхаузер, який минулого року здобув перемогу на одному з важливих гірських етапів Джиро до Пассо Брокон. Проте варто зазначити, що ні британський, ні німецький гонщик поки що не демонструють вражаючих результатів у цьому сезоні.
Яскравим претендентом на потрапляння до топ-6 виглядає відкриття минулого сезону – Дерек Джі. У цьому році гонщик команди Israel Premier Tech не лише підтвердив, що його минулорічні успіхи не були випадковими, але й досягнув нових висот у своїх результатах. Перед стартом Джиро 27-річний канадець має за плечима три успішні багатоденки: він здобув перемогу на Гран Каміньо, фінішував четвертим на Тіррено - Адріатико та третім на Турі Альп. Ключовою фігурою для Джі у гірських етапах стане Ян Хірт, який перебуває в чудовій формі і також може розраховувати на місце в топ-10 загального заліку та перемоги на гірських етапах.
Для Ромена Барде Джиро-2025 стане прощальним Гран туром: 34-річний француз завершить кар'єру в червні на Критеріумі Дофіне. Барде точно захоче пошуміти на прощання, хоча не виключено, що це виллється у полювання за окремими етапами та майкою гірського короля, а не в боротьбу за високі місця в загальному заліку. Його співвітчизник Давід Годю в 2025 році дебютує на Джиро д'Італія, і 28-річному французу під силу поборотися за топ-5 загального заліку. Капітан Groupama FDJ перед Джиро вирішив проїхати Тур Романдії, і виглядав там відверто слабко. Хоча, цілком імовірно, Годю свідомо беріг сили, просто скочуючись у змагальний ритм перед "Корса роза".
Том Підкок знову спробує свої сили на генеральному заліку Гран Туру на Джиро, але, на жаль, можу спрогнозувати, що його участь завершиться так само, як і в попередніх випадках: швидким провалом у загальному заліку та переходом до боротьби за перемоги на окремих етапах. Капітаном команди Movistar стане Ейнер Рубіо, який минулого року фінішував на сьомій позиції в Джиро. Також у складі команди Еусебіо Унсуе виступить колишній чемпіон Джиро-2014 Найро Кінтана, хоча мало хто вірить у його шанси на успіх у загальному заліку.
Цього року спринтерський склад на Джиро суттєво слабкіший, ніж торік. Головним фаворитом спринтерських етапів буде Олав Коой. Окрім нього, у складі Visma Lease a Bike присутній і зірковий Воут Ван Арт, який у 30-річному віці дебютує на Джиро. Праймовий Ван Арт також претендував би на перемоги на спринтерських етапах, проте низка важких травм помітно вдарила по бельгійцеві, при чому, перш за все, саме по його спринтерській різкості.
Таким чином, Воут, скоріш за все, зосередиться на етапах із складними рельєфами. Найбільші шанси на успіх для Ван Арта можуть бути на 9-му етапі, де гонщиків зустрінуть ділянки білих гравійних шляхів Тоскани. Важливо відзначити, що за тиждень до початку Джиро Воут переніс хворобу, тому на початкових етапах він, ймовірно, не буде в найкращій формі. Додатковий день відпочинку стане перевагою для бельгійця.
Одним із головних суперників Коойя в спринтах буде Кейден Гроувз, який у попередні два роки сумарно виграв 7 етапів на Вуельті. На більш конкурентному спринтерському полі Джиро австралієць також уже вигравав - на його рахунку одна перемога на етапі в 2023 році. Цієї весни Гроувз несподівано розкрився і як сильний одноденник, замкнувши топ-5 на Мілан - Сан Ремо.
Небезпечним суперником для Коойя може стати і Мадс Педерсен. Хоча ексчемпіон світу цього сезону помітно додав у вмінні терпіти рельєф, що негативним чином позначилося на його спринтерських характеристиках. Тому головні шанси гонщика Lidl Trek будуть не на столоподібних етапах.
Сем Беннетт свого часу був одним із найкращих спринтерів світу, проте зараз його кар'єра знаходиться на спаді. В останні роки 34-річний ірландець із Decathlon Ag2r перемагає регулярно, проте робить це на гонках другого-третього ешелонів. На рівні Світового туру Беннетт не перемагав з часів Вуельти-2022. Перервати цю невдалу серію на нинішній Джиро ірландцеві буде непросто.
Дуже цікаво буде поспостерігати за дебютантом Гран Турів Полем Маньє. 21-річний француз із Soudal Quick Step став одним із відкриттів стартового відрізку нинішнього сезону, і тепер повинен доводити невипадковість своїх успіхів зразка лютого-березня.
Список претендентів на перемоги в окремих етапах не вичерпується цими іменами. Проте серед них далеко не всі є спринтерами. Наприклад, Андреа Вендраме з команди Decathlon Ag2r демонструє вражаючі результати на етапах з складним рельєфом, про що свідчить його перемога на етапі Тіррено - Адріатико в березні. На поточному Джиро у Вендраме буде чимало етапів, які можуть сприяти повторенню такого успіху.
Одразу декількох мисливців за окремим етапами привезла XDS Astana, яка продовжує всіма можливими способами збирати необхідні рейтингові очки для збереження прописки у Світовому турі на наступний трирічний цикл. Головними надіями команди Олександра Вінокурова на Джиро, окрім генеральщика Лоренцо Фортунато, будуть 8-разовий переможець етапів Джиро Дієго Уліссі та зірковий ветеран Воут Пулс, який наприкінці квітня виграв гірський етап на Турі Туреччини. Також не варто списувати з рахунків віцечемпіона Ломбардії-2021 Фаусто Маснаду.
Tudor Cycling, яка отримала вайлдкард на Джиро, представила одну зі своїх двох ключових зірок - Марка Хірші. Незважаючи на те, що швейцарський гонщик останнім часом не демонструє форми, яка б дозволила йому змагатися за перемоги на етапах Джиро. Серед основних претендентів на успіх у обох розділках можна відзначити британця Джошуа Тарлінга з команди Ineos Grenadiers.
#Франція #Тоскана #Радянський Союз #Італія #Дощ #Туреччина #Друга світова війна #Саудівська Аравія #Іспанія #Золото #Британський народ #Бельгія #Капітан (збройні сили) #Сніг #Полювання #Французький народ #Альпи #Албанія #Ван, Туреччина #Об'єднані Арабські Емірати #Мілан #Aurochs #Ломбардія #Лідл. #Більбао #Астана #Велосипедний спорт #Джиро д'Італія #Баски #Каталонія #Тур по Іспанії #Тур де Франс #Дофіне #Джино Барталі #Едді Меркс #Red Bull Racing #Романдія #Фаусто Коппі #Італійський півострів #Ярослав Попович #Погода #Спортивна газета #ФК "Торіно #Велосипедні перегони #Атала (велосипедна команда) #Saeco #Фенікс (міфологія)
