По всьому світу — від Бангладеш до Німеччини — молодь, яка не перевищує 25 років, активно виходить на вулиці, включаючи й деяких неповнолітніх школярів. Ці масові протестні акції отримали назву "бунт зумерів" або "покоління Z" — покоління, що виросло в умовах цифрової ери.
Вимоги можуть варіюватися, проте часто мають спільні риси: незадоволення станом освітніх установ, відчуття недостатності економічних перспектив, значні витрати на життя та житло, а також загальне переконання, що думки громадян ігноруються.
В Індії молодіжний рух "Тарганів" бореться не тільки за вирішення проблеми високого безробіття серед молоді, але й протестує проти, на їхню думку, обмеження та маніпуляцій з їхніми виборчими правами. Цей рух був заснований у травні 2026 року у відповідь на коментар голови Верховного суду Індії, який порівняв безробітну молодь із тарганами.
У Франції протестувальники, серед інших вимог, закликали покращити вентиляцію в шкільних закладах та висловлювали занепокоєння з приводу нестачі вчителів.
В Албанії існують оптимальні умови для навчання у вищих навчальних закладах, а також сприятливі можливості для працевлаштування після закінчення навчання.
Студентський рух у Сербії досяг того, на що протестувальники в інших містах Європи лише сподіваються — він добився усунення з посади багаторічного президента країни, Олександра Вучича. Проте, після успішного завершення виборів для "Студентського списку" настає важкий і часто невдячний етап управлінської діяльності, в якому ані студенти, ані їхні представники не мають необхідного досвіду.
В Іспанії молодь, включаючи студентів та молодих професіоналів, влаштувала акції протесту на вулицях, вимагаючи зниження цін на житло та припинення примусових виселень через зростання вартості життя.
У Португалії правоохоронці розігнали табір протестувальників, який з'явився після того, як тисячі громадян вийшли на марш проти нової ініціативи щодо оренди житла. Протягом останніх десяти років вартість житла в країні зросла більш ніж удвічі.
У містах Італії проходили акції протесту, під час яких демонстранти вийшли на вулиці. У Римі та Турині мали місце сутички з правоохоронцями.
У Німеччині молодь не лише вимагає покращень в системі освіти, але й відмови від вищих видатків на безпеку та оборону, а також відмову від призову до армії.
Насправді обов'язковий призов до армії в країні скасували ще у 2011 році, але на тлі війни Росії проти України ці норми змінили. Тепер усі чоловіки, старші 18 років, мають заповнювати спеціальні анкети про стан здоров'я, навички та бажання служити в армії, хоча сама військова служба залишається добровільною.
"Ми підтримуємо мир і свободу, а не конфлікти та примус", – підкреслила Ліна Фрідріх, представниця руху "Gen Z regelt" – "Покоління Z на чолі".
"Наша головна мета — покращення підтримки систем охорони здоров'я та освіти. Ми не підтримуємо обов'язкову військову службу і виступаємо за більш справедливий розподіл зобов'язань," — зазначила вона.
Проте в реальності протести виявилися зовсім не мирними.
Жорстокість та грабіжництво.
В останній день жовтня, у суботу, у різних містах Німеччини сталися сутички між поліцією та протестувальниками. У самому серці Франкфурта-на-Майні активісти вчинили розбій у кількох торгових точках.
Окрім Франкфурта, який є фінансовим серцем Німеччини, подібні події відбулися також у Берліні, Кельні та Гамбурзі. Поліція застосувала водомети для розгону протестувальників, що кидали у правоохоронців феєрверки, каміння та пляшки.
У цей же день у французьких містах на вулиці вийшли близько 300 тисяч протестувальників.
У середині жовтня у Франції відбулися протести проти високих цін на життя та неналежного стану освітніх закладів, які переросли у сутички з правоохоронцями, численні грабежі та підпали державних установ.
Кореспондентка BBC у Парижі Катя Адлер намагалася з'ясувати, чому насильство під час протестів виглядало, ніби було заздалегідь організованим, у той час як багато випадків мародерства виглядали як спонтанні дії, і чому це все сталося саме в цей момент.
У доповіді французьких розвідувальних агентств, опублікованій у виданні Le Figaro, надається вичерпний аналіз "втручання" в студентські протести з боку профспілок та політичних угруповань, пов'язаних із радикальними лівими течіями.
У документі стверджується, що ультралівий політичний рух "Нескорена Франція" (La France Insoumise -- LFI) використовував насильство як частину своєї передвиборчої стратегії напередодні президентських виборів 2027 року. У самій LFI це заперечують.
Як повідомляють французькі джерела, масові крадіжки, що сталися в суботу, 17 жовтня -- за деякими даними, постраждало понад 3000 магазинів і підприємств -- були здебільшого актом ситуативного мародерства.
Численні молоді люди миттєво почали пропонувати на продаж викрадені предмети, зокрема стильні кросівки, в онлайн-просторі. Деякі навіть не приховували своїх облич. Чи справді вони відчували себе безкарними?
Еммануель Макрон, чий термін перебування на посаді президента наближається до завершення, часто називається "кульгавою качкою" серед французів. Багато хто вважає, що він та його команда не змогли впоратися зі своїми обов'язками і забезпечити необхідний рівень безпеки в державі.
Інтернет-торговельні платформи оголосили про свою готовність співпрацювати з урядом Франції для виявлення максимального числа мародерів. Поліцейські органи повідомляють про активне вивчення записів з відеокамер та матеріалів, поширених у соціальних мережах. Президент Макрон підкреслює, що всі, хто має відношення до насильства або крадіжок, понесуть відповідальність згідно з законом.
Припущення, що деяких людей до участі в насильницьких акціях спонукали пости в соціальних мережах, змусили колишнього прем'єр-міністра Габріеля Атталя (якого вважають можливим кандидатом на наступні президентські вибори у Франції) закликати до часткового блокування соціальних платформ з метою запобігання подальшому насильству.
"Тіктокізація насильства" і радикалізм
"Мая Гурдель, 19-річна студентка з Брюсселя, сидить за столом і пише гасла проти тих, хто керує її країною: "Якщо ми горітимемо -- ви горітимете разом із нами!"
Цей лозунг, запозичений з фільму "Голодні ігри" 2012 року, став символом для багатьох молодіжних рухів по всьому світу. Він відображає гнів, розчарування та бажання змін — ті рушійні сили протестів, які в Європі веде покоління Z. Про це намагається висловити агентство Reuters, пояснюючи, що відбувається серед молоді.
Бернар Кентен, міністр внутрішніх справ Бельгії, який спостерігав за масштабними протестами в жовтні, висловив занепокоєння щодо явища, яке він охарактеризував як "тіктокізація" насильства. Він зазначив, що відео з заворушеннями активно розповсюджуються в соціальних мережах, впливаючи на вразливу молодь. Крім того, Кентен вказав на те, що за насильство на вулицях Брюсселя та Льєжа несуть відповідальність "відомі ультраліві групи".
У Франції прем'єр-міністр Себастьян Лекорню разом із міністром внутрішніх справ Лораном Нуньєсом відкрито зазначили про участь радикальних сил у протестах, підкресливши залученість "невеликих ультралівих і крайніх лівих груп". Раніше Лекорню висловлювався про те, що "ультраліві" використовують студентські акції як засіб для провокування конфліктів.
Проте самі молоді учасники протестів, із якими говорила кореспондента ВВС, кажуть, що студенти організовувалися для участі в демонстраціях через повідомлення в соціальних мережах або за допомогою студентських організацій.
За словами співрозмовниці, думка про те, що політики маніпулюють ними або вказують, як діяти, є "принизливою".
Кому це вигідно?
Згідно з аналізом, проведеним кореспонденткою ВВС у Парижі Катериною Адлер, серед усіх кандидатів на президентський пост у Франції найбільшу політичну вигоду від нещодавніх шокуючих подій, що стосуються протестів молоді, ймовірно, отримує Марін Ле Пен, голова партії "Національне об'єднання".
Вона вже впевнено лідує в опитуваннях громадської думки. Після погромів вона оприлюднила в соціальних мережах відеозвернення до нації, витримане в стилі президентського виступу. Одягнена в офіційний костюм, за масивним столом на тлі французького прапора, вона заявила, що уряд Макрона "видихся", додавши, що Франція опинилася "заручницею між насильством і безсиллям". На завершення відео вона нагадала французьким виборцям, що за шість місяців вони матимуть нагоду "обрати інший шлях".
Партія Ле Пен підтримує ідеї жорсткішого контролю за правопорядком і закриття державних кордонів. Її лідери, на кшталт президента США Дональда Трампа та віце-президента Джей Ді Венса, звинувачують мігрантів у кризі, що охопила вулиці французьких міст.
Сучасна французька влада не асоціює мігрантів з подібними вчинками населення.
Проте, учасники акцій протесту, зокрема вчителька на ім'я Мар, в бесіді з ВВС зазначила, що жорстокість, яка мала місце в середині жовтня на вулицях французьких міст, може бути вигідна політичним діячам. Вона вважає, що це відволікає суспільство від тривалих законних протестів, мета яких – поліпшення державних послуг.
Політики ігнорують потреби студентів та викладачів, а також прагнення французького суспільства. В їхніх передвиборчих кампаніях застосовується насильство, щоб отримати президентську владу, водночас намагаючись дискредитувати своїх суперників.
Що їх насправді турбує?
Як пише Reuters, згідно з опитуванням Європейського Союзу, опублікованим у 2025 році, зростання цін і вартість життя викликають занепокоєння у 40% людей віком 16-30 років.
У 2025 році, серед близько 93 мільйонів громадян Європейського Союзу, які піддавалися загрозі бідності або соціальної ізоляції, найвищий рівень спостерігався у молодіжній групі віком від 18 до 24 років, що становило 26,3%. У той же час, найнижчий показник зафіксовано у людей старше 65 років — 18,8%.
Молодь також висловлює занепокоєння щодо фінансового навантаження, яке пов'язане з підтримкою старшого покоління, яке, до всього, активно бере участь у виборах. Згідно з даними аналітичного центру OFCE, у Франції особи старші 60 років складають близько 25% населення, але при цьому володіють 60% національних активів.
Витрати на пенсійне забезпечення є найбільшою складовою державного бюджету у Франції, і, за прогнозами, вони можуть досягти 14% від валового внутрішнього продукту. Це відбувається на фоні старіння населення, в той час як виборці виступають проти збільшення пенсійного віку або зменшення розміру виплат. Хоча цей показник є нижчим, ніж у Греції та Італії, які, згідно з даними ОЕСР на 2025 рік, витрачають найбільшу частку національного доходу на державні пенсії (приблизно 16% ВВП). Водночас, у порівнянні з Австралією, Чилі, Ісландією, Ірландією та Південною Кореєю, де видатки на державні пенсії становлять менше 4% ВВП, цей показник у Франції є значно вищим.
Як пояснив ВВС Маркус Ціннер, старший науковий співробітник Фонду Маршалла у Берліні, у випадку з Німеччиною, наприклад, йдеться і про майбутнє масштабної пенсійної системи країни, побудованої так, що платежі наступних поколінь дозволяють платити пенсії тим, хто вже не працює. Попри підвищення пенсійного віку, кількість пенсіонерів росте разом із тривалістю життя, а народжуваність та кількості тих, хто працює, зменшується. Відтак, утримувати колись міцний соціальний договір у суспільстві стає дедалі важче.
"Попри різні рушійні чинники, усі ці рухи діють як "чорна діра", вбираючи в себе будь-яке невдоволення, перш ніж вибухнути всеохопним сплеском розчарування цілого покоління молодих людей, які побоюються, що не матимуть тих самих можливостей, що й їхні батьки", - намагається в одному реченні підсумувати суть молодіжних протестів за океанами для американської аудиторії CNN.
Яким чином це пов'язано з Україною?
З української перспективи будь-яка хвиля насильства у Європі провокує те, що уряди європейських країн, які підтримують українську боротьбу за незалежність і безпеку для всього регіону, будуть більше сфокусовані на внутрішній політиці, розповіла ВВС News Україна Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі Опора.
Вона також підкреслює, що для України, яка вже тричі стикалася з "революціями, масовими протестами або початком війни" (у 2004, 2014 та 2022 роках - ред.), помітні "деякі ознаки скоординованих дій".
"Кожен громадянин демократичного суспільства має право на мирний протест. Однак у багатьох протестах, які відбуваються в різних європейських країнах, спостерігається насильство, погроми та крадіжки з магазинів, що не сприяє позитивному іміджу ініціаторів цих акцій, які виступають за реформи або нову соціально-економічну політику. Це підкреслює Айвазовська, додаючи, що важливо розрізняти самі протести та їх учасників."
"Суспільні групи, що беруть участь у погромах, не висувають політичних вимог – їх турбують матеріальні інтереси. Натомість ті, хто виступає з соціально-економічними закликами, повинні бути почуті своїми урядами."
Громадська діячка підкреслює: "У країнах Європи радикальні угруповання завжди отримували активну підтримку з боку росіян".
У випадку з Німеччиною, що виступила провідним рушієм підтримки України в Європі, а також канцлером Мерцем, який має на меті "дві ключові пріоритети: соціально-економічний розвиток країни та міжнародну підтримку України", стає зрозумілим, що "російська сторона сприймає як особисто канцлера, так і його уряд як групу інтересів, яку необхідно вивести з політичного балансу".
#
