економіст, міністр розвитку економіки та торгівлі України у 2014 році
Сингапур організував вражаючий і барвистий парад, що відзначає 60 років незалежності, яка спочатку не викликала великого ентузіазму, проте сьогодні є яскравим прикладом успіху.
Багато українських аналітиків вважають, що основним чинником цього досягнення є рішуча політика Лі Куан Ю, який став батьком-засновником Сінгапуру, особливо в питаннях боротьби з корупцією. Цей аспект, безумовно, відіграє важливу роль у контексті визнаної у всьому світі економічної свободи. Проте, хоча подолання корупції є необхідним для економічного розвитку, цього недостатньо для досягнення успіху.
Пам'ятаймо, що 85% економічного розвитку визначається збільшенням загальної факторної продуктивності. За оцінками Світового банку, для її підвищення спочатку необхідні інвестиції, потім впровадження сучасних методів, а в кінцевому рахунку — інновації.
Сконцентруємося на другому аспекті - інфузії, адже це питання викликає найбільше запитань у суспільстві.
"Інтерес Сингапуру до продуктивності сягає корінням у перші дні незалежності", - йдеться у розділі Productivity Movement in Singapore. Першим кроком було створення відділу продуктивності в межах урядової Ради економічного розвитку (РЕР) у 1964 році. У 1967 році при РЕР було створено Національний центр продуктивності.
Незважаючи на понад 15 років зусиль, спрямованих на підвищення продуктивності праці, уряд Сингапуру вважав, що країна все ще значно відстає від інших націй. У 1979 році прем'єр-міністр Лі Куан Ю висловив своє занепокоєння, зазначивши: "Наші працівники не відчувають такої гордості за свою роботу і не володіють такими ж високими навичками, як їхні колеги з Японії чи Німеччини".
На початку 1981 року Лі Куан Ю зустрівся з ключовими японськими роботодавцями в Сингапурі, щоб обговорити практики, ставлення до роботи та продуктивність праці в Японії. У Сингапурі негайно було створено Комітет з продуктивності праці для вивчення руху за продуктивність праці в Японії та вивчення підвищення продуктивності, ставлення до роботи та відносин між працівниками.
У червні 1981 року Лі Куан Ю провів зустріч з керівником Японського центру продуктивності (JPC) і дійшов висновку про важливість ініціативи, спрямованої на підвищення продуктивності праці. Сингапурський Комітет з продуктивності підготував звіт, у якому акцентував увагу на значущості "людського виміру" або зміни в підходах до роботи. Також було рекомендовано створення ради високого рівня, яка б координувала зусилля щодо підвищення продуктивності та формувала майбутню стратегію в цій сфері.
В результаті цієї ініціативи у вересні 1981 року була заснована Національна рада з продуктивності (NPC), яка виконувала функцію наглядового та координаційного органу для Руху за продуктивність. На чолі NPC стояв державний міністр праці, а з 1986 року – державний міністр торгівлі та промисловості. До складу ради входили високопрофесійні представники урядових структур, бізнес-асоціацій, профспілок і наукової спільноти.
Почався масштабний Рух за підвищення продуктивності, який пройшов через три ключові етапи: усвідомлення (1981-1985); активні дії (1986-1988) та формування почуття власності (1989-1990-ті роки).
Метою даного етапу підвищення обізнаності стало формування глибокого усвідомлення значення продуктивності як серед підприємств, так і серед працівників. Основний акцент було зроблено на розвитку позитивного мислення, заохоченні командної взаємодії, а також на визнанні і нагородженні досягнень як окремих осіб, так і цілого колективу.
На всіх етапах підвищення усвідомленості та реалізації ініціатив ключовим чинником стала непохитна відданість справі та лідерство прем'єра Лі Куан Ю. Великий обсяг кампаній, спрямованих на підвищення продуктивності, було запроваджено як на національному, так і на корпоративному рівнях. Листопад був проголошений "місяцем продуктивності", і з 1981 року протягом семи років поспіль Лі Куан Ю виступав із щорічними промовами, присвяченими цій темі.
Більш того, NPC вклала багато зусиль у популяризацію культури продуктивності серед населення. Вони створили унікальний символ – талісман на ім'я Teamy, який являв собою маленьку милу бджілку. Ця Teamy Bee стала уособленням старанної праці, колективної взаємодії та результативності.
Слоган та плакати кампанії з підвищення продуктивності були створені у 1982 році навколо ключового послання "Разом ми працюємо краще". Це послання було політичним. Гасло мало на меті створити доброчинний цикл, таким чином що: підвищення продуктивності сприятиме зростанню бізнесу та економіки, що має генерувати більший споживчий попит на продукцію; це має принести задоволення людям і більше роботи працівникам; в результаті відбудеться підвищення добробуту людей, зокрема працівників.
Ситуаційний кейс Гарвардської бізнес-школи про Singapore Inc описує ініціативу з запуску мотиваційної пісні "Добре, краще, найкраще" на радіо, а також випуск слоганів на кшталт "Нумо, Сингапуре - давайте зробимо більше". Це стало підґрунтям для створення коледжу з контролю якості. NPC активно підкреслювала значення продуктивності для нації та її робочої сили. Лідери профспілок пройшли обов'язковий курс з "сукупної факторної продуктивності", згідно з інформацією Harvard Business School, і це вразило мене. Мрію дожити до моменту, коли українські профспілкові лідери також матимуть можливість пройти подібний курс.
У 2000-х роках уряд посилив свої зусилля, встановивши амбітну мету підвищення сукупної факторної продуктивності на 4% щорічно з метою досягнення цільового рівня зростання валового внутрішнього продукту на 7%.
У квітні 2002 року, з метою підтримки перетворення країни на економіку, що базується на знаннях, SPRING (Рада зі стандартів, продуктивності та інновацій, правонаступниця NPC) змінила свій курс, щоб стимулювати інновації як ключовий фактор майбутнього зростання продуктивності. Генеральний директор організації підкреслив: "Ми повинні перейти від концепції ефективності до стратегії інноваційної нації".
Згідно з даними, опублікованими Міжнародною організацією праці, у 2024 році Люксембург мав найвищу продуктивність праці, досягнувши $166 за годину. Сингапур посів друге місце з показником $97, за ним слідувала Західна Європа з $84, США з $82, Німеччина з $81, а Японія, яка колись навчала Сингапур, мала всього $53.
В Україні за тими самими дослідженнями продуктивність праці складала у 2021 році $15 на годину.
Тепер виникає запитання: усвідомлюючи, що тема продуктивності досі не знаходить обговорення ані серед урядовців, ані серед аналітиків в Україні, ми відстаємо від Сингапуру на 60 років чи все ж тільки на 45?
#Західна Європа #Прем'єр-міністр #Суспільство #Німеччина #Постер #Технічний стандарт #Інвестиції #Інновації #Економіка #Німці #Корупція #Стратегія #Нація #Японія #Робоча сила #Профспілка #Сінгапур #Економіст #Люксембург #Економічне зростання #Світовий банк #Гарвардська бізнес-школа #Японський народ #Неігровий персонаж #Лі Куан Ю #Продуктивність робочої сили
