Конфлікт в Україні порушив традиційні норми та стратегії. Безпілотники перетворилися на ключовий елемент воєнних дій, встановлюючи нові принципи ведення бою та наносячи удари по важливих об'єктах в тилу.
Старі правила роботи з військовою технікою і озброєнням вимагають чітких регламентів. Це, зазвичай, формувало короткий перелік виробників та зразків військової техніки, дозволяло чітко готувати фахівців у військових університетах.
Останніми роками Україна стала справжнім "осередком" виробництв дронів. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров зазначив, що в цій екосистемі налічується понад п’ятсот компаній — від невеликих майстерень до великих виробничих підприємств. Це вражаючий прогрес у порівнянні з довоєнним періодом, коли таких підприємств було всього лише кілька.
Держава не просто спостерігає, а купує - і багато. На 2025 рік Міноборони заявило план закупити близько 4,5 млн FPV-дронів, тобто легких і дешевих "робочих конячок" для фронту. Це показує, де сьогодні основний центр ваги попиту.
Для покращення з'єднання військових частин з постачальниками було запущено державний маркетплейс. За кілька перших тижнів його роботи вдалося оформити десятки замовлень, і вже здійснено відвантаження перших тисяч дронів. Це унікальний випадок, коли цифрова платформа дійсно сприяє прискоренню логістики на фронті.
Одночасно держава заснувала новий вид військових формувань - Сили безпілотних систем. Цю ініціативу закріплено указом президента України, а згодом - і спеціальним законом. Важливо зазначити, що безпілотні системи тепер не є просто доповненням, а становлять самостійну силу зі своєю власною структурою та визначеними завданнями.
Долі ринку за класами БпЛА
Тут картина така:
* FPV та інші типи мультикоптерів становлять переважну більшість за обсягом. Вони доступні за ціною, їх легко освоїти, прості в ремонті та користуються високим попитом серед піхоти та штурмових підрозділів. Це підтверджується й планом закупівель, що передбачає закупівлю мільйонів одиниць.
"Крило" (літаки) та VTOL/гібридні апарати складають меншу, але надзвичайно важливу складову для далекої розвідки, коригування вогню та виконання специфічних ударних місій. Це вимагає більше інженерних рішень, триваліших випробувань і підвищених стандартів обслуговування.
Офіційної розбивки в публічному доступі не існує, проте всі ринкові показники - від закупівель до представленості на маркетплейсах - вказують на те, що головна частина ринку зосереджена на FPV та мультикоптерах. Водночас, "крила" та VTOL є менш поширеними, проте їхня вага в контексті виконуваних завдань значно більша.
Численні виробники не лише постачають величезну кількість безпілотників, критично важливих для фронту, але й спричиняють певні труднощі:
Проблема номер один: "зоопарк" різноманітних моделей і величезна купа запчастин.
Коли виробників і моделей багато, номенклатура запчастин зростає лавиною: різні рами, гвинти, двигуни, контролери, акумулятори й роз'єми. Частину деталей Україна виготовляє або швидко опановує, але за ключовими позиціями - особливо мотори, регулятори та окремі сенсори - світова залежність від Китаю поки що реальність. Українські й міжнародні матеріали прямо це визнають і описують спроби від цієї залежності відходити.
Процес стандартизації триває, а часткове вирішення проблеми забезпечується завдяки "портфельним" підрозділам виробників.
Які наслідки це має для фронту? Якщо "правильний" двигун або контролер затримуються в ланцюзі постачання, дрон, який щойно вийшов з коробки, стає "джерелом запчастин". Або ж він просто чекає, поки не з’явиться відповідний аналог.
Проблема №2: різноманітність систем управління та їхня відсутність сумісності.
У дронів існує не тільки різноманітний апаратний склад, але й різні програмні платформи. Є відкриті системи, такі як ArduPilot і PX4, які використовують спільні протоколи для взаємодії.
Існують також закриті екосистеми, які функціонують на основі власних технологій і не взаємодіють з іншими системами. Через це їхнє інтегрування з відкритими пристроями стає складнішою задачею.
Чому потрібна спеціалізована інженерна служба для СБпС?
Оскільки безпілотні системи вже стали окремим видом військових сил, є сенс включити до їх складу не лише операторів безпілотних літальних апаратів, а й спеціалізовану інженерну команду. Її основне завдання - упорядкувати цей "зоопарк":
* єдині "сумісні профілі" (які акумулятори та роз'єми допустимі, які версії прошивок і пультів підтримуються, як організувати частотний план, щоб уникнути перешкод для власних пристроїв тощо);
* Норми обслуговування: які елементи включені до "польового ремнабору", яку кількість запчастин слід передбачити в кожній поставці та інші аспекти;
* оперативне донесення змін "з місць" до виробників та їх повернення у підрозділи.
Подібні справи не можна реалізувати лише на ентузіазмі волонтерів — необхідні відповідальність, організованість і професіонали.
Хто має цих фахівців готувати
Держава активно розвиває навчання операторів безпілотних літальних апаратів: було затверджено професійний стандарт "Оператор БпЛА", а понад 30 навчальних закладів, включаючи приватні, отримали сертифікацію. Проте існує висока потреба в інженерах, які займаються ремонтом, складанням, тестуванням і інтеграцією дронів у системи зв'язку та радіоелектронної боротьби. При цьому важливо, щоб це були саме фахівці з авіаційною освітою.
Тут є нюанс:
Військові навчальні заклади зазвичай спеціалізуються на певних зразках техніки, а також на дотриманні жорстких норм безпеки та обліку. Це підходить для стандартних комплексів, проте адаптуватися до динамічного "цивільного" ринку, де комплектуючі оновлюються кожні три місяці, стає більш складним завданням.
Цивільні університети відзначаються більшою гнучкістю: тут легко впроваджувати практичні заняття з новітніми комплектуючими та відкритим програмним забезпеченням, адаптувати освітні програми та розробляти індивідуальні навчальні траєкторії. Крім того, вони мають можливість готувати військових, використовуючи не лише форми, а й накопичений досвід та напрацювання. Студенти можуть навчитися працювати з різними системами, освоювати 3D-друк, електроніку та виробництво малих серій.
Розумне рішення - подвійна траєкторія: у цивільному ЗВО студент здобуває інженерну базу та сучасні інструменти, а паралельно - військову спеціальність (через окремі модулі та практики разом із СБпС). Так людина і ремонтує, і розуміє бойові правила гри.
Перспектива фахівця
Я отримав освіту давно. Коли в інституті була військова кафедра, і ми по закінченню навчання отримували диплом та військову спеціальність. Мій досвід та кваліфікація дозволяють висловлювати свою експертну думку.
Тому моя пропозиція вирішення питання з великою номенклатурою виробів будується на наступних кроках:
Ринок військових безпілотних літальних апаратів в Україні є великим, динамічним та надзвичайно різноманітним. Це наша перевага — нові рішення з'являються швидко. Однак це також створює проблеми, адже різноманіття техніки ускладнює ситуацію на фронті. Рішенням може стати впровадження стандартизації та розбудова потужної інженерної служби в рамках СБпС, а також залучення кадрів шляхом співпраці між військовими та цивільними університетами. Таким чином, ми зможемо зберегти швидкість інновацій і забезпечити їхню надійність — саме це щоденно рятує життя на передовій.
#Воєнна розвідка #Університет #Заклад вищої освіти #Україна #Інженер #Двигун #Гібрид (біологія) #Держава (політичний устрій) #Безпілотний літальний апарат #Міністерство оборони (Україна) #Китай (регіон) #Логістика #Екосистема #Військові технології #Акумуляторна батарея #Зоопарк #Крило. #Безпілотний бойовий літальний апарат #Піхота #Траєкторія #VTOL #Гребний гвинт #Стандартизація
