Посол України в Словаччині: Ми докладаємо всіх зусиль, а іноді навіть робимо те, що здається неможливим - novyny.sme.sk

На фото Посол України в Словаччині Мирослав Кастран виступає з промовою під час пам'ятного заходу з нагоди 1000 днів від початку російського вторгнення в Україну на площі Свободи в Братиславі у вівторок, 19 листопада 2024 року. Організаторами заходу виступили громадське об'єднання "Mier Ukrajine" та Рада української молоді у Словаччині. (джерело: TASR/Dano Veselský)

Запропонувати нову тему, написати блог або зв'язатися з редакцією: ukraine(собака)spectator.sk.

Слідкуйте за нами в соцмережах: Facebook|Instagram| Telegram

Посол України в Словацькій Республіці Мирослав Кастран очолює українську дипломатичну місію вже два роки. Його призначення на цю важливу посаду відбулося в жовтні 2022 року, в часи, коли ситуація потребувала особливого акценту на зміцнення двосторонніх відносин між сусідніми державами.

У бесіді з "Новинами зі Словаччини" Посол поділився думками щодо труднощів, з якими зіштовхується дипломатична місія в умовах війни в Україні, а також окреслив свої оцінки двосторонніх зв'язків і питаннями інтеграції українців у словацьке суспільство.

Ви очолили посольство в Словаччині в момент, коли Росія здійснила масштабне вторгнення в Україну. Чи передбачали ви таке призначення, і як, з вашої точки зору, змінилися пріоритети роботи посольства в умовах нової реальності?

Не можу сказати, що я очікував цього призначення. На той момент я обіймав посаду директора департаменту Державного протоколу і певним чином для мене самого це була несподівана пропозиція. До цього вже був певний досвід роботи у Чехії, цей регіон та мова близькі до Словаччини. Але знову ж таки, я розумів, у якій період це призначення відбувається. Для мене ця посада була і є великою відповідальністю, оскільки й тоді й зараз я розумію, з якими викликами та рівнем задач стикається посольство у час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Війна, яку Росія веде проти України, змушує нас, співробітників Посольства, працювати в абсолютно нових умовах, порівняно з періодом до конфлікту. Це, безсумнівно, зрозуміло, особливо коли усвідомлюєш, що йдеться не про якусь вигадану денацифікацію чи демілітаризацію, не про боротьбу за Крим чи Донбас, а про справжнє прагнення знищити Україну та її народ. У таких обставинах твоє сприйняття роботи змінюється. Ми розуміємо, що єдине, що ми можемо і повинні зробити, – це добитися перемоги та зберегти нашу країну. Кожен з нас, дипломатів, має в Україні рідних і близьких, і ми прагнемо повернутися додому, жити в нашій державі та розвивати її так, як ми, українці, це уявляємо. Тому з такими думками ми працюємо щодня, усвідомлюючи величезну відповідальність. Ми намагаємось робити все можливе, а іноді й неможливе, щоб бути корисними своїй країні.

Якщо згадати лютий 2022 року, чи могли ви уявити, що конфлікт затягнеться на такий тривалий період?

Війна мене застала вдома, у Києві. Тоді я, як вже згадував, працював у Міністерстві закордонних справ, і 24 лютого не було навіть сумніву у тому, щоб йти до роботи. Звісно, можу сказати, що це був шок для багатьох. Не знаю як у колег, але буду відвертим, що можливо через відсутність певної інформації у мене було відчуття що це не надовго. Місяць, два чи три, і все закінчиться, але війна, на жаль, досі триває.

Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо висловив підтримку українській Формулі миру під час спільної заяви з українським прем'єром у січні цього року. Які конкретно аспекти цієї формули має намір реалізувати Словаччина?

Цей рік відзначився активною політичною взаємодією між нашими державами. Ми, як країна, що приймає, підготували текст цієї заяви, включивши в нього формулу миру, щоб словацька сторона також підтримала цю ініціативу. Формула миру складається з десяти пунктів, з яких Словаччина безпосередньо бере участь у реалізації двох. Перший із них стосується ядерної радіаційної безпеки, що є особливо актуальним, оскільки в Словаччині функціонують дві атомні електростанції, які, якщо я не помиляюся, забезпечують близько 70% електричної енергії для країни. Другий пункт стосується екологічної безпеки, де Словаччина долучається до ініціативи гуманітарного розмінування в Україні. Наразі понад 140 тисяч квадратних метрів українських територій залишаються потенційно забрудненими, що еквівалентно майже трьом територіям Словаччини.

Проте, нас турбує той факт, що Словаччина висловила бажання приєднатися до мирної ініціативи, запропонованої Китаєм і Бразилією. Україна має свою позицію з цього питання: ми не заперечуємо проти реалізації подібних ініціатив, якщо вони сприятимуть миру для нашої країни. Проте важливо дотримуватися двох основних принципів. Перший — це правило "нічого про Україну без України". Всі рішення, що стосуються нас, повинні бути узгоджені з українською стороною. Як країна, що зазнала агресії, ми перш за все прагнемо до миру, але він не може бути досягнутий за будь-яку ціну. Тому, якщо ініціативи не відповідають нашому розумінню справедливого миру, ми їх відкидаємо. Другий принцип полягає в тому, що будь-яка мирна пропозиція повинна базуватися на принципах статуту ООН, включаючи повагу до територіальної цілісності та суверенітету. На жаль, китайсько-бразильська ініціатива не містить цих важливих аспектів і більше нагадує спробу заморозити конфлікт. Ми продовжимо наголошувати на тому, що наша Формула миру повинна бути основою для будь-яких переговорів та ініціатив.

У жовтні Президент України Володимир Зеленський представив План перемоги, першим пунктом якого є запрошення України в НАТО. Чому це важливо для України саме зараз?

Перш за все я кілька слів скажу про цей план перемоги, оскільки в мене складається враження, що навіть серед словацьких урядовців не до кінця є розуміння, що це таке. Дехто вважає це альтернативою згаданої Формули миру. Це зовсім не так, це ніяка не альтернатива, а це фактично інструмент, покликаний якомога швидше реалізувати Формулу миру та наблизити її до імплементації. Він складається з п'яти пунктів і саме один із цих пунктів є запрошення України до НАТО. Чому це для нас важливо? 30 років тому, 5 грудня 1994 року, США, Велика Британія, Україна та Росія уклали Будапештський меморандум. Україна тоді відмовилася від ядерної зброї взамін на гарантування своєї безпеки в рамках міжнародно визнаних кордонів України. Як показав гіркий досвід, цей меморандум не спрацював так, як хотілося б, і виявився звичайним папірцем. Потім були Мінські угоди чи інші пропозиції щодо забезпечення безпеки України. Ми розуміємо одну просту річ, що якщо навіть за тиждень чи місяць настане мир, про який всі говорять, то це зовсім не означає, що за пів року чи за рік Росія не здійснить чергову спробу, щоб фактично стерти Україну з політичної мапи світу. Це і є основною метою цієї збройної агресії. Для нас абсолютно безальтернативним є виключно членство у НАТО, це саме той механізм, який може надати безпеку не тільки Україні на нашій території, а й цілому регіону, до якого належить Україна.

Процес вступу до НАТО не є швидким і потребує значного часу. Ми активно працюємо над отриманням запрошення, але це не гарантує, що зобов'язання країн щодо нашого захисту з'являться миттєво. Реальні зобов'язання почнуть діяти лише після того, як остання з 32 країн-учасниць ратифікує наше членство на національному рівні, фактично погодившись на приєднання України до Північноатлантичного альянсу. Отримане запрошення стало б підтвердженням неминучості нашого членства, вказуючи на те, що Україна стане членом НАТО. Це послало б чіткий сигнал Росії та слугувало б додатковою мотивацією як для військових, так і для цивільних громадян України.

Яким чином ви окреслили б позицію Словаччини щодо вступу України до НАТО?

Коли мова йде про Словаччину, на жаль, ми змушені визнати, що в уряді країни існує недостатня підтримка, а також певне гальмування питання на національному рівні. Словацький уряд вважає, що такі дії не забезпечать ні безпеку для України, ні стабільність у регіоні. Більш того, існує думка, що це може призвести до подальшої ескалації конфлікту і навіть стати передвісником третьої світової війни. Проте ми не зупиняємося на досягнутому; продовжуємо вести діалог зі словацькою владою та міністерством, намагаючись переконати їх у важливості цього питання.

Чи вважаєте ви, що уряд Словаччини погодиться на компроміс у цьому питанні?

Важко зробити прогнози. Це рішення має два ключові аспекти: перший — консенсус, що полягає у запрошенні України на міжнародній арені, а другий — ведення переговорів з кожною окремою країною. Проте тут важко спрогнозувати, який склад уряду буде в словацькому парламенті на момент, коли це питання буде розглянуто, яка політична конфігурація сформується, та які погляди вони матимуть щодо членства України в НАТО і загалом зовнішньої політики. Якби голосування відбувалося вже завтра, я міг би з високою ймовірністю сказати, який був би результат.

Які консульські послуги найчастіше запитують українці?

Я хотів би акцентувати на цьому питанні, адже нашу розмову читатиме українська аудиторія. Консульська складова роботи нашого посольства, мабуть, є найбільш затребуваною серед наших громадян. Як колишній консул, який двічі працював на консульських посадах у Чехії та США, розумію, наскільки важливою є консульська допомога для людей. Найбільш поширеним питання було, є і, мабуть, буде -- це заміна закордонних паспортів. Нотаріальні дії, тобто засвідчення підписів на різних заявах, наприклад про відмову від спадщини чи підтвердження сімейного стану. Також реєстрація громадянства для наших новонароджених українців.

Як ви загалом оцінюєте роботу дипломатичної установи у питанні допомоги українцям?

З початку цього року вже виконано близько 11,5 тисяч консульських дій. Значну частину нашої діяльності складають консультаційні послуги для громадян, до яких належать різноманітні запити та питання, з якими люди звертаються перед реєстрацією на певні послуги. Ця робота не входить до офіційної статистики, але за кожним таким зверненням стоїть великий обсяг підготовки, обробки та передачі інформації. Ситуація ускладнилася після початку агресії Росії. У Словаччині тимчасовий притулок отримали приблизно 160 тисяч українців, з яких 30% — це неповнолітні діти. Додатково, тут проживає ще 50 тисяч українців з дозволами на проживання. При цьому у нас працює лише троє консульських співробітників, як і до війни.

Пересічні громадяни, які до нас звертаються, мабуть, цього всього не бачать. Часто доводиться чути скарги на кшталт "дуже повільно", "тут недопрацьовуєте" або "неможливо записатися чи додзвонитися". Але сьогодні у нас гарна команда консульських посадових осіб, за яку мені особисто не соромно. І я знаю що кажу, оскільки знаю консульську роботу зсередини.

Крім того, Міністерство закордонних справ України активно займається цифровою трансформацією численних консульських процедур. Нещодавно була введена нова система електронної реєстрації. Мати з кількома дітьми, особи з серйозними захворюваннями та люди з інвалідністю мають можливість отримати послуги без черги. Ми також працюємо над тим, щоб у найближчому майбутньому деякі консульські послуги можна було отримати без необхідності особистого візиту до установи.

Які при цьому консульські послуги можливо отримати зараз громадянам України чоловічої статі віком 18-60 років без дійсних військово-облікових документів?

Практично всі консульські процедури для чоловіків громадян України у віці від 18 до 60 років вимагають наявності електронного військово-облікового документа, отриманого через застосунок "Резерв +". Консулю достатньо пред’явити цей електронний документ, який підтверджує статус заявника. Існують деякі незначні виключення, що стосуються отримання посвідчення особи для повернення до України або випадків, коли консульська дія потрібна особі, яка відбуває покарання. У таких ситуаціях військово-обліковий документ не є обов'язковим.

Ви згадали про значне навантаження на консульський відділ. Чи є в планах збільшення кількості співробітників?

У серпні під час щорічної наради послів в Україні озвучувалося питання розширення консульської присутності України за кордоном, про збільшення кількості консульських установ. Словаччина якраз потрапила в список цих країн. І було озвучено про те, що у Пряшеві має з'явитися нова консульська установа. Швидше за все, це буде Генеральне консульство, яке в нас там і було до 2014 року, коли його закрили через певні фінансові складнощі. Коли це відбудеться, ми розвантажимо й наше посольство таким чином та допоможемо людям, які живуть на сході Словаччини, легше та швидше отримати консульські послуги.

До того моменту, поки це не стане реальністю, ми організовуємо виїзні консульські прийоми щоквартально кожної суботи в Пряшеві. Тут ми пропонуємо широкий спектр консульських послуг у приміщенні Центру української культури Союзу русинів-українців Словаччини.

Які запитання не входять до сфери відповідальності консульських відділів Посольства або окремих консульських установ?

Існує безліч подібних запитів. Зрозуміло, що громадяни не завжди мають чітке уявлення про функції консульства, тому звертаються до нас з різними повсякденними питаннями. Це може бути, наприклад, допомога з оплатою комунальних послуг в Україні або поповненням мобільного рахунку українського оператора. Або ж ситуації, коли когось затримують, і родичі звертаються до консула, просячи його виступити в ролі адвоката чи перекладача.

Ми не надаємо всіх цих послуг, але можемо надати консультації щодо правильних дій у різних ситуаціях або порекомендувати контакти відповідних посадових осіб. Тому ми завжди радимо людям, перш ніж звертатися до посольства, ознайомитися з інформацією на нашому вебсайті, де викладені чіткі інструкції про наші можливості. Іноді буває, що люди приходять на прийом без необхідних копій або документів, і їм доводиться записуватися на інший термін, що призводить до втрати часу як для консула, так і для самого заявника.

На скільки посольство України співпрацює з українськими підприємцями у Словаччині, чи допомагає український бізнес розвитку Словаччини?

На мою думку, не лише підприємства, а й звичайні люди, які приїхали сюди і знайшли роботу, завдяки своїм знанням та професійним навичкам, відіграють важливу роль в економічному розвитку Словаччини. Підприємства, зокрема, мають особливе значення, адже багато українських компаній, особливо з регіонів сходу, перенесли свою діяльність до інших міст, зокрема до Словаччини.

У 2021 році в Україні була створена цифрова платформа під назвою "Назовні", яка допомагає українським підприємствам виходити на міжнародні ринки, зокрема й у Словаччину. Нещодавно платформа була вдосконалена, що дозволяє словацьким компаніям, які бажають увійти на український ринок або інвестувати в різні проєкти, скористатися її можливостями.

Наразі є великий інтерес словацьких компаній долучитися до участі у проєктах з відновлення та відбудови України. В Україні створили єдиний перелік проєктів з відновлення у різних сферах, їх близько 400. Словацький уряд виділив 27 проєктів, які їм потенційно цікаві.

Ще одним суттєвим форматом для сприяння зближенню є організація бізнес-форумів. Нещодавно ми провели один з них у Кошицях, в якому взяли участь приблизно 80 словацьких підприємств та близько 30 українських компаній.

В ході міжурядових переговорів також піднімалося питання про спільне виробництво інженерного обладнання між Україною та словацькими компаніями, зокрема, йдеться про розробку розмінувальних машин Bozena. Чи могли б ви надати більше інформації з цього приводу?

У Словаччині функціонує потужне виробництво обладнання для розмінування, представлене компанією Way Industries, яка спеціалізується на виготовленні машин Божена. Мені випала нагода відвідати їхній завод у Крупіні під час підписання інспекційного акту. На початку цього року словацький уряд, через міністерство закордонних справ та Slovak aid, виділив 750 тисяч євро для придбання двох машин Божена 4+. Ці кошти були зараховані на спеціальний рахунок посольства. Ми уклали угоду на виробництво та подальшу передачу техніки до Державної служби надзвичайних ситуацій України. Машини вже готові, і я сподіваюся, що їх передача відбудеться до кінця року. Крім того, ми маємо намір налагодити спільне виробництво машин в Україні. Вже є певні домовленості з Way Industries, оскільки вони зацікавлені у співпраці. Я сподіваюся, що на початку наступного року ми проведемо спільну онлайн-зустріч за участю представників уряду України та словацького виробника. Можливо, українська сторона займатиметься виготовленням певних компонентів, з подальшою перспективою збільшення її участі в проекті до ста відсотків.

Також нас цікавить й виробництво інженерної техніки, мова йде про компанію CSM Industry, яка виробляє UDS екскаватори. Їх можна використати для риття окопів чи для розчищення територій. Ми зацікавлені у спільному виробництві цієї техніки і сподіваємося у наступному році це реалізувати.

Тема формування плану дій для співпраці в освітній сфері на основі Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерствами освіти України та Словаччини. Чи могли б ви поділитися, які вигоди надає цей Меморандум та які можливі стратегії співробітництва можуть бути реалізовані? Мене також цікавить інформація про відкриття першої офіційної української школи у Братиславі.

Співпраця між Україною та Словаччиною в галузі освіти завжди була на високому рівні. У 2005 році було започатковано освітню програму, яка передбачала автоматичне продовження. Однак сьогодні ми усвідомлюємо, що обставини змінилися, і ця програма вже не відповідає актуальним потребам українських громадян. Тому підписаний Меморандум слугує основою для нашого подальшого співробітництва.

Для нас надзвичайно важливо, щоб українські діти зберігали свою національну ідентичність і пам'ятали свої корені. Після нашої спільної перемоги Україна прагне, щоб українці поверталися додому. Тому ми вважаємо критично важливим, щоб інтеграція українців у словацьке суспільство не призводила до асиміляції, яка може знищити невидимі, але важливі зв'язки, відновити які буде складно. Ми розуміємо потреби батьків, які хочуть, щоб їхні діти навчалися в школах, де викладається українська мова, або в україномовних навчальних закладах. Тому ми плануємо створити в ключових містах Словаччини, зокрема в Банській Бистриці, Кошице, Тренчині та інших, суботні або недільні українські школи. У цих школах буде викладатися українська мова та література, а також проводитимуться заходи, пов'язані з українською культурою. Це допоможе зберегти зв'язок з рідною землею.

Нещодавно у Братиславі відкрилася фактично перша українська школа, де навчання відбувається за повністю українською програмою, яка отримала офіційний статус закордонної школи відповідно до законодавства Словаччини. Школа створена ініціативною групою українців, які враховують попит, особливо серед батьків щодо навчання їх дітей виключно українською мовою для подальшого повернення до України. Староста району Нове Место нам допоміг знайти приміщення школи, де діти з України навчаються у другій половині дня. По завершенню освіти діти отримують український атестат про освіту, адже школа має партнерську угоду з Київською школою Liko-School. З'явилися ще дві ініціативні групи, які прийшли до Посольства з аналогічною ініціативою, які ми звісно підтримаємо.

Як ви вважаєте, наскільки українці змогли інтегруватися в словацьке суспільство? Чи існують області, які потребують вдосконалення?

Я думаю, що інтеграція відбулася і відбувається досить швидко і досить комфортно. Ми насправді близькі народи зі спільною історією та діяльністю, ментальністю чи мовою. Тобто географічна та історична близькість сприяла тому, що ця інтеграція відбулася відносно безболісно. Уряд Словаччини пішов назустріч, надавши дозволи щодо працевлаштування для українців, відвідування шкіл, а також медичне страхування на рівні зі словаками. Бачимо великий прояв солідарності від звичайних людей. Тому це показало українцям, що цей народ до нас не байдужий. Всі ці фактори й сприяли тому, що українцям у Словаччині комфортно. Принаймні я не чув якихось явних конфліктів на етнічному ґрунті. Так, звісно, є якісь закиди, можливо не поодинокі, але словацьке суспільство воно так само не є монолітним, як і будь-яке інше. Є люди, які називають біле чорним і навпаки. Тому до цього потрібно філософськи відноситися, я десь так і підходжу до цього питання. Не бачу особливих проблем у словацькому суспільстві щодо перебування українців. Навіть з економічного погляду: податки, які платять українці, вже давно перекрили відповідні видатки бюджету, що були спрямовані на відповідну допомогу їм.

Як українці та словаки спільно розвиваються у культурному плані для Вас? Чи є у вас гордість за конкретні спільні проєкти чи діяльність, які стали прикладом для інших та показали дійсно міцні дружні стосунки за ці роки? Можливо гордість, наприклад, за проєкти у сфері освіти або інших сферах.

У нас є безліч прикладів, які виходять за межі лише культурної сфери. Якщо говорити про цю тему, то одним із найбільш яскравих моментів став перший український фестиваль у Братиславі, що відбувся 7 вересня на території Братиславського замку. Ідея цього фестивалю виникла в посольстві минулого року. Я обговорив цю ініціативу з директоркою Українського інституту Людмилою Вербицькою, яка підтримала її. Ми також залучили до реалізації проекту інших зацікавлених осіб. Я впевнений, що нам вдалося організувати захід на високому рівні, презентуючи українську культуру. Однак значення фестивалю виходить за рамки лише культурної демонстрації. Адже ми також святкували День незалежності. Спочатку планували провести його 24 серпня, проте з'ясували, що багато словаків та представників дипломатичного корпусу ще будуть у відпустках, тому вирішили перенести захід на два тижні пізніше. Цим фестивалем ми прагнули об'єднати українську громаду та продемонструвати іноземцям нашу багатогранну українську культуру, традиції, звичаї та кухню – усе те, за що ми зараз боремося. Словацька сторона надала нам значну підтримку в цьому процесі.

Якщо звернути увагу на інші сфери, то яскравим прикладом є збір коштів на автомобіль для розмінування Божена 5, який минулого року організували "Mier Ukrajine" та "Darek pre Putina". Цей проєкт, до речі, розпочався в стінах нашого посольства. Словакам і чехам вдалося зібрати більше 700 тисяч євро на купівлю цього автомобіля. Або, наприклад, чеська ініціатива, що мала на меті закупівлю 800 тисяч снарядів, до якої також приєдналися словацькі громадські організації, зібравши рекордні понад 4,7 мільйона євро. Це свідчить про те, що наші сусіди підтримують нас.