Володимир Хаустов, вчений секретар Державної установи "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України"
У XXI столітті технології, інформаційні ресурси та інтелектуальна власність стали одними з ключових складових світової економіки. Роль держав у глобальному контексті вже не визначається виключно наявністю природних ресурсів, промисловими потужностями чи обсягами зовнішньої торгівлі. Натомість, важливішими факторами стали здатність інновацій та ефективне перетворення наукових досліджень у конкурентоспроможні продукти, виробництва й фінансові надходження.
Ось чому сучасна статистика патентування виходить за межі простого вимірювання рівня винахідництва. Вона дозволяє визначити, в яких сферах зосереджується технологічний потенціал майбутнього глобальної економіки.
Ці дані показують чітку тенденцію: центр світової технологічної активності поступово переміщується в бік Азії.
За даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), у 2024 році у світі було подано близько 3,7 млн заявок на патенти, що на 4,9% більше, ніж роком раніше.
Китай безперечно очолив світовий рейтинг, отримавши 1,828 мільйона заявок, що становить майже половину від глобальної кількості. Для контексту: у США було зареєстровано 603,2 тисячі заявок, в Японії - 306,9 тисячі, у Південній Кореї - 246,2 тисячі, а в Індії - 105,2 тисячі. Для детальної інформації ознайомтеся з таблицями у матеріалі на сайті інформаційно-аналітичного центру Experts Club.
Масштаб розриву вражає: Китай подав у три рази більше заявок на патенти, ніж Сполучені Штати, і майже в 31 раз більше, ніж Німеччина, яка є найбільш активною в патентуванні серед великих економік Європейського Союзу.
Європейська присутність серед світових лідерів загалом виглядає дедалі скромніше. У першій десятці за кількістю заявок серед країн Європейського Союзу присутня лише Німеччина. Франція посідає 14-те місце, Італія - 18-те. Натомість більше половини держав першої двадцятки представляють Азію.
Для України ці цифри мають бути серйозним сигналом.
У 2024 році в Україні було подано 2559 патентних заявок, що відповідало 35-му місцю у світі. Причому показник менше 3 тис. заявок на рік фактично став для України звичним протягом останніх років.
Ще виразніше ситуацію демонструє міжнародна система патентування PCT. Вона особливо важлива, оскільки свідчить не просто про бажання зареєструвати винахід усередині країни, а про намір захищати технологію на міжнародних ринках і потенційно перетворювати її на конкурентоспроможний продукт.
У 2024 році в глобальному масштабі було зареєстровано 273,9 тисяч міжнародних заявок PCT.
Китай подавав 70 160 таких запитів, США - 54 087, Японія - 48 397, Південна Корея - 23 851, а Німеччина - 16 721.
Україна надіслала всього 112 заявок, зайнявши 43-ю позицію.
Одночасно слід відзначити, що позитивним знаком є те, що у минулому році було подано 90 заявок з України. Це означає, що кількість зросла на 22, що становить приблизно 25% приросту. Однак абсолютні цифри залишаються вкрай незначними для держави з потужними науковими традиціями, розвиненою системою вищої освіти та великим людським капіталом.
Особливо вражає не сама позиція Китаю, а те, як оперативно вона була сформована.
У 1994 році Китай подав за процедурою PCT лише 106 міжнародних патентних заявок. США тоді мали майже 15 тис.
Через 30 років ситуація змінилася кардинально: Китай - 70 160 заявок, США - 54 087.
За три десятиліття китайський показник зріс приблизно у 662 рази. У Південній Кореї - у 124 рази, у Японії - приблизно у 21 раз. Для порівняння, у США збільшення становило приблизно 3,6 раза, у Німеччині - 3,9 раза.
Це не можна зрозуміти лише через зростання числа дослідників або фінансові вливання в наукові проекти.
Китай створив модель, де наука, промисловість, державні інституції, університети та бізнес взаємодіють значно більш інтегровано, а інтелектуальна власність інтегрована в економічну стратегію.
Ще один значущий параметр - це те, хто саме є патентувальниками винаходів.
У світі роль бізнесу в міжнародному патентуванні постійно зростає. Якщо у 2010 році на компанії припадало 83,3% заявок PCT, то у 2024 році - вже 89,1%.
В той же час, відсоток індивідуальних заявників зменшився з 8,9% до всього лише 3,5%.
Це ключовий аспект. Сучасні технології стають все більш складними і витратними. Розробка нових матеріалів, медикаментів, електронних пристроїв, систем штучного інтелекту та енергетичних рішень вимагає наявності лабораторій, спеціалізованого обладнання, великих команд фахівців та суттєвих фінансових вкладів.
Отже, технологічний прогрес все частіше стає не справою окремого генія, а наслідком злагодженої діяльності компаній.
У Японії бізнес забезпечує 96,5% міжнародних патентних заявок, у Швеції - 98,6%, Швейцарії - 94,7%, Німеччині - 92,7%, Китаї - 90,7%.
В Україні ситуація зовсім інша.
На бізнес у 2024 році припадало лише 27,7% українських заявок PCT, тоді як 70,2% подавали індивідуальні заявники.
На фоні інших економік з середнім рівнем доходу така структура вважається незвичною. Наприклад, в Індії підприємства подають 63,5% заявок, у Туреччині цей показник становить 61,5%, а в Малайзії — 78,2%.
На мою думку, саме ця відмінність в значній мірі роз'яснює одну з ключових проблем інноваційної моделі України.
В Україні існує наукова спільнота, університети, дослідницькі інститути та талановиті винахідники, проте між науковими розробками та економічною практикою часто відсутній ефективний механізм, що дозволяє трансформувати ідеї в технології, технології в готову продукцію, а продукцію в успішні бізнеси.
Причини можуть бути різноманітними. Протягом тривалого періоду український бізнес в основному зосереджувався на торговельних операціях, сировинних галузях та швидкому поверненні капіталу. Інвестування в базові чи прикладні дослідження вимагає значно більшого терміна планування та супроводжується високими ризиками.
Одночасно, існуюча система оцінки наукової діяльності в Україні часто більше заохочує формальні академічні показники, аніж реальні економічні результати досліджень.
Кількість публікацій у міжнародних наукометричних базах, безсумнівно, має важливе значення для інтеграції української науки у глобальний академічний контекст. Проте сама по собі публікація не є гарантією створення нових підприємств, виробництв чи експортних товарів.
Важливо, щоб разом із науковими статтями важливими показниками успішності стали патенти, угоди про ліцензування, передачі технологій, заснування стартапів та реалізація розробок у виробничий процес.
Фактично йдеться про зміну самої логіки: від "наука заради наукового результату" до "наука як один із двигунів економічного розвитку".
Світовий рейтинг найбільших корпоративних заявників демонструє, хто сьогодні формує технологічне майбутнє.
У 2024 році лідером за кількістю поданих міжнародних патентних заявок PCT стала компанія Huawei з Китаю, яка зареєструвала 6600 заявок. На другій позиції розташувалася Samsung Electronics з 4640 заявками, за нею йде Qualcomm з 3848. На четвертому місці опинилася LG Electronics з 2083, а китайська компанія CATL замкнула п'ятірку лідерів з 1993 заявками.
У топ-10 входять чотири підприємства з Китаю, дві з Південної Кореї, дві з Японії, а також по одній компанії зі Сполучених Штатів і Швеції.
Серед 25 найбільших корпоративних заявників вісім компаній походять з Японії, сім - з Китаю, а чотири - зі Сполучених Штатів Америки.
Європа сьогодні має значно менш виражене представництво в глобальному технологічному секторі, ніж це було кілька десятиліть тому, коли такі компанії, як Siemens, Philips і Bosch, займали провідні позиції серед світових технологічних гігантів. Зокрема, Siemens тривалий час був на вершині рейтингів міжнародних патентів.
Цей процес охоплює не лише технологічні аспекти, але й має значний геоекономічний вплив.
Держава, що володіє технологіями, здобуває можливість управляти великою частиною доданої вартості. Патент забезпечує компанії не лише право на виробництво продукту, а й можливість встановлювати умови його використання іншими виробниками, отримувати ліцензійні доходи та створювати цілі технологічні екосистеми.
Ось чому інтелектуальна власність все більше перетворюється на важливий інструмент у глобальному конкурентному середовищі.
Досвід Китаю ілюструє, як швидко може трансформуватися державна позиція, коли наука, освіта, промисловість та інтелектуальна власність інтегруються в довгострокову економічну стратегію.
Велика кількість патентів, безумовно, не є єдиною запорукою технологічного лідерства. Не всі патенти мають економічну вигоду, і не кожне нововведення стає успішним товаром.
Але десятки тисяч міжнародних заявок щороку означають формування величезного технологічного портфеля, з якого частина розробок майже неминуче ставатиме основою нових виробництв, продуктів і глобальних компаній.
Саме тому інтелектуальну власність можна розглядати як своєрідний індикатор майбутнього економічного розвитку.
Якщо оцінити цей показник на сьогоднішній день, можна стверджувати, що Китай вже накопичив вагомий технологічний потенціал на найближчі роки.
Для України висновок має полягати не в тому, щоб просто збільшувати кількість патентів.
Необхідно створити систему, в якій українському бізнесу буде економічно вигідно фінансувати дослідження, університетам і науковим установам - співпрацювати з підприємствами, а науковцям - бути зацікавленими не лише у публікації результату, а й у його практичному впровадженні.
Особливим пріоритетом повинно стати відновлення галузевої науки, яка в історичному контексті виступала одним з ключових зв'язків між фундаментальними дослідженнями та промисловим сектором.
Важливо також удосконалювати інфраструктуру, що підтримує професійний трансфер технологій. Це включає в себе фахівців та організації, які можуть адекватно оцінити потенціал розробок, правильно оформити права на інтелектуальну власність, залучити інвесторів, здійснити ліцензування та просунути технології на світовий ринок.
Для України, що відновлюється після війни, це питання набуде особливої актуальності.
Відновлення країни не повинно обмежуватися лише ремонтом знищеної інфраструктури та відновленням виробничих потужностей у їхньому первісному вигляді. Це також може стати шансом для формування нової економіки, яка буде більш технологічною, продуктивною і значно краще інтегрованою в глобальні ланцюги створення доданої вартості.
Проте для цього наукові дослідження повинні інтегруватися з економічною сферою.
Позиція України в глобальній технологічній конкуренції врешті-решт буде залежати не лише від кількості науково-дослідних установ, університетів чи публікацій. Головним фактором стане те, скільки українських ідей зможуть пройти повний шлях – від лабораторних розробок та отримання патентів до виробництва, експорту та створення успішних компаній.
Саме цей зв'язок потрібно поновити сьогодні.
#Франція #Університет #Європа #Вища освіта #Україна #Італія #Німеччина #Передача інформації #Туреччина #Інвестиції #Європейський Союз #Бізнес #Швейцарія #Національна академія наук України #Економіка #Швеція #Штучний інтелект #Huawei #Конкуренція (економіка) #Індія #Японія #Китай (регіон) #Південна Корея #Вчений #Винахід #Винахідник #Малайзія #Наука #Інтелектуальна власність #Електроніка #Патент #Samsung Electronics #Всесвітня організація інтелектуальної власності #Qualcomm #Siemens #Справа #Ліки #Капітал (економіка) #Природні ресурси #Держава (політика) #Philips #LG Electronics
