Навчальні заклади повинні слугувати "сховищами" для дітей в умовах війни.
Безпечні та надійні умови, які забезпечать батькам можливість працювати, не дозволяючи суспільству втрачати їхню трудову активність. Це місце, де дитина отримує освіту, соціалізується та отримує належне харчування.
Бо школа під час війни - це не просто місце, де "надають освітню послугу" з восьмої до першої чи з восьмої до шостої. Це суспільна інфраструктура безпеки, догляду, соціалізації й економічної стійкості.
А діти під час війни - це не клієнти, яких приймають та надають освітні послуги.
Вони є ключовим елементом майбутнього, а освітні заклади, особливо в контексті державних організацій, відіграють важливу роль у забезпеченні балансу інтересів суспільства.
Діти – це не лише особисте щастя або виклик для своїх батьків. Вони є невід’ємною частиною суспільства, і його потреби повинні враховуватися у системі соціальної безпеки. Забезпечення безпеки дитини – це не тільки питання родинного кола, а й обов'язок всього суспільства.
Ні, 30 дітей, які навчаються в умовах ізольованості, - це неефективний підхід. Оптимальний варіант полягає в тому, щоб держава та суспільство визнали їхні рівні права на освіту, безпеку та захист.
#
