Том Купер висловлює різку критику на адресу американської стратегії у війні з Іраном, зазначаючи, що Вашингтон постійно недооцінює роль Корпусу вартових ісламської революції та неправильно інтерпретує його дії. Він вважає, що Іран перейшов до агресивнішої доктрини: реагує на атаки по своїй території, націлюється на американські об'єкти та розширює масштаби конфлікту, охоплюючи бази, логістичні ланки, розвідку й енергетичні об'єкти в регіоні. Водночас США витрачають свої дорогі запаси високоточних ракет і систем протиповітряної оборони на цілі, які мають обмежений стратегічний ефект, тоді як Іран використовує значно дешевші засоби для атаки на критично важливу інфраструктуру. Однак у сучасній війні все більше проявляється асиметрія витрат, стійкість систем і розрив між тим, що показують у новинах, та реальними стратегічними наслідками.
Життя сучасного військового історика, а водночас редактора й ілюстратора книжкової серії, нелегке. Справді: нелегке.
Річ у тім, що цьогорічний графік книжок @War був серйозно зірваний ще в лютому-березні-квітні IQ47 та його арміями безмежно мудрих клоунів у Білому домі й Конгресі США. Якщо ви думаєте, що відтоді стало хоч трохи краще - даруйте, але ні. Через їхню, ой, перепрошую, замовлену Ізраїлем, війну з Іраном, яку то вмикають, то вимикають, ситуація погіршується. Не через ситуацію на місцях, а тому, що "святий Грааль" сучасної американської стратегії - її надмірно дорогі й пихаті аналітичні центри досі відмовляються сприймати КВІР серйозно. А отже, адміністрація IQ47 теж не може сприймати КВІР серйозно.
Але нічого, дайте мені можливість хоч трохи відплатити. Хоча б тут, у своєму блозі. Хі-хі-хі...
Почнімо з 26 серпня, коли речник іранських ("регулярних") Збройних сил, бригадний генерал Мохаммад Акрамінія дав інтерв'ю національним ЗМІ. У ньому він пояснив нову військову доктрину Ірану й охарактеризував її як "наступальну", на відміну від попередньої, оборонної за своєю природою. Він також виклав ключові принципи: швидке реагування, відповідь на окремі удари по території Ірану, превентивні удари по американських об'єктах і розширення географії конфлікту так, щоб вона охоплювала інтереси противника в усьому регіоні, включно з енергетичними вузлами.
Ось і завершено. Все абсолютно зрозуміло.
Лише не для всіх західних експертів, які вважають себе знавцями. Як зазвичай, вони охрестили це "пропагандою" і після кожного удару з боку США почали відраховувати хвилини. Якщо Іран не реагував протягом 120 хвилин, це трактувалося як "доказ того, що все це було лише пропагандистським шоу"... У той же час ті ж експерти не зволікали вказувати на проблеми з нестачею нафтопродуктів у країні...
На наступний день Хосейн Таеб, шиїтський священнослужитель та важлива постать у Корпусі вартових ісламської революції, який відіграє значну роль у придушенні протестів "Басідж" з 2009 року, з усмішкою оголосив, що Іран "відреагує на економічний тиск США, змусивши Сполучені Штати та Ізраїль зазнати економічних втрат".
Це охарактеризували як "максималістські вимоги Ірану"... адже, як відомо, ті, хто приймає важливі рішення в Ірані, не послабили свої позиції. Як вони можуть так чинити?!?!?
...а потім важливішим виявився Telegram-акаунт Моджтаби...
Потім, 28 серпня, "США" (в іншому розумінні: IQ47) рішуче відхилили пропозицію п'яти іракських груп, які отримують підтримку від Ірану, щодо призупинення своїх військових дій на два роки. Ні: вони повинні терміново роззброїтися, заявив він.
Саме тоді фазани на моєму подвір'ї почали сміятися: американці просто нездатні слухати Іран. Вони досі не сприймають КВІР серйозно, а отже, для них інтереси КВІР просто не мають значення.
Через два дні CENTCOM мало не плакало через те, що іранці знову замінували Ормузьку протоку, яку лише за три дні до того воно оголосило очищеною від мін. А оскільки CENTCOM було таким люб'язним, КВІР підвищив ставки й виставив напоказ пускову установку ракет Fajr-5, здатних розкидати міни на відстані до 75 км. Замість того, щоб поставитися до цього серйозно, американські експерти назвали систему "субоптимальною".
Що за нісенітниця?
Досить вже: саме у відповідь на агресивні дії США, Ізраїлю та Об'єднаних Арабських Еміратів, КВІР вирішив запустити процес мінування Ормузької протоки. Цей стратегічний маршрут вже сім місяців залишається заблокованим для понад 98% звичайного судноплавства; навіть ВМС США фактично уникають його - або, якщо і заходять, то лише під прикриттям великих танкерів для перевезення сирої нафти, відомих як "супертанкери", що називається "ескортом судноплавства". Але іранські засоби мінування вважаються "субоптимальними"?
Справді, важко знайти яскравіший приклад когнітивного дисонансу, навіть якщо витратити на це все життя. Це подібно до того, як одна з західних компаній, що займається "оцінкою ризиків", висловлює занепокоєння з приводу того, що КВІР "тепер" почала використовувати "швидкі ударні катери" (власне, швидкісні човни) для візуальної ідентифікації торговельних суден, які намагаються пройти оманським маршрутом (через південну центральну частину Ормузької протоки), а потім робить висновок, що "Іран має проблеми". Адже якщо ці експерти не знають, що КВІР застосовує такі методи ідентифікації ще з 1980-х років, то, очевидно, це не має значення. Набагато цікавішими видаються їх "фантастичні новини".
Той знайомий свербіж у мізинці ноги змушує мене задуматися: коли хтось (у даному випадку — "супервсемогутня-єдина-наддержава на цій планеті: та, що невпинно здобуває перемоги, залишаючи за собою вогняний слід") так наполегливо й систематично вчиняє необачні дії, а потім продовжує провокувати Іран — чи дійсно винен саме Іран?
Щонайменше одне є очевидним. Логічним наслідком такої маси абсурду стають заголовки на зразок: "Іран завдав удару по американських та союзницьких базах (у відповідь на атаки США на Іран)". Знаєте, адже "цілком зрозуміло, що це Іран розпочав". А не навпаки.
Добре, якщо вже наполягати на такій версії подій: так, 30 і 31 серпня Іран здійснив атаки на два танкери (зокрема, Senegal Prosperity та ще одне невідоме судно), які намагалися пройти "омансом", уздовж узбережжя Оману, а не "іранським маршрутом", як це було погоджено кілька місяців тому між США та Іраном, після консультацій з КВІР. Спочатку ці події заперечувалися і зменшувалися у значенні (включаючи CENTCOM, яке навіть опублікувало свій власний "фактчек" у соціальних мережах), але згодом це стало приводом для нового етапу ударів по Ірану.
А як тепер бути? Іран вважається позитивним, коли виконує певні дії, і/або Іран стає негативним у разі їх відсутності?
Вечором 30 серпня та вранці наступного дня CENTCOM знову почало здійснювати виведення з ладу цивільних радарів і риболовних суден у Бендер-Аббасі, Кешмі, Конареку та Чабахарі. Причина цього може полягати в тому, що вони або не можуть виявити КВІР, навіть ті "швидкі ударні катери", які призначені для ідентифікації торговельних суден, що перебувають під охороною CENTCOM, або ж не в змозі вразити КВІР, коли той знаходиться у своїх підземних укриттях.
Іран відповів - барабанний дріб і оплески, бо саме це має значення для американських аналітичних центрів - "через чотири години", запустивши звичну хвилю ударних БПЛА Shahed-138, а за ними - балістичні ракети Khayber Shekan по авіабазах Муваффак ас-Салті та Короля Хусейна у Йорданії: фактично одних із останніх місць базування літаків ВПС США та Корпусу морської піхоти США на схід від Ізраїлю. США заявили про 13-14 балістичних ракет, що наближалися, і про те, що всі вони були збиті. Тим часом повідомлення про прямі влучання у два ангари підтверджуються супутниковими знімками.
Крім того, Іран збив ударний БПЛА MQ-9 Reaper і уразив третій танкер, що йшов оманським маршрутом. Останній Іран уразив протикорабельними ракетами C.802 наземного базування. Бо, за логікою CENTCOM, це означає, що Іран "має проблеми", а ВМС США такі судна "ескортують"...
Оскільки ситуація виглядає настільки захопливо, а Сполучені Штати мають в своєму розпорядженні значні стратегічні запаси ракет Tomahawk та систем Patriot (в іншому випадку, винен Байден), в ніч з 1 на 2 вересня та вранці 2 вересня CENTCOM здійснив ще кілька хвиль атак на Іран, використовуючи крилаті ракети Tomahawk, а також винищувачі F-35 і F/A-18.
КВІР відповів ударами по американським базам, розташованим у Кувейті, Бахрейні (Шейх-Іса) та Катарі, а також знову атакував авіабазу Муваффак ас-Салті. Цього разу CENTCOM стверджував, що всі ракети були перехоплені, в той час як йорданські військові повідомили про вісім збитих цілей. Я не впевнений, яким чином йорданці змогли досягти цього результату, але одне можу стверджувати: якщо обидві сторони запевняють, що все було знищено, то, швидше за все, так і є. Особливо зважаючи на те, що на відео видно, як щонайменше одна, а можливо, й дві ракети влучили в Муваффак ас-Салті.
До святкування приєдналася також іранська армія, надіславши ударні безпілотники Arash-2 до авіабази Аль-Мінхад в Об'єднаних Арабських Еміратах.
Еміратські святі? Та нічого не сталося. Ми збили один іранський дрон...
Якщо цього було недостатньо, КВІР також здійснив атаки на американські військові бази в районі Ербіля (північний Ірак), використовуючи поєднання балістичних ракет і безпілотників Shahed-238. Кілька ракетних влучень призвели до пожеж, а також було знищено аеростат для спостереження. Таким чином, спочатку була виведена з ладу система моніторингу, а потім були уражені об'єкти, що забезпечують технічне обслуговування.
...а потім Іран збив іще один MQ-9 Reaper: цього разу той, що спостерігав, як КВІР запускає балістичні ракети з "ракетного міста" поблизу Хомейна... (що, звісно, кілька експертів одразу ж "розпізнали" як "іранську ракетну невдачу"...).
Слухайте, чи не міг би хтось швиденько заглянути в найближчий магазин і придбати для мене три великі упаковки здорового глузду? Так, саме здорового глузду. Прошу, нехай буде зі смаком пармезану та солі. Дякую!
Я вже згадував про це раніше, але мушу повторитися: спроби проаналізувати цю війну схожі на спробу розібратися у цирку бліх. Нічого не має логіки. "Наддержава" виявляється абсолютно безглуздою та допускає численні помилки; в той час як агресор отримує серйозні удари, але все ще залишається на ногах і, що найприкріше, діє вірно.
...або, якщо подивитися з іншого боку: ви атакуєте їхні радіолокаційні системи та риболовецький флот, у відповідь вони завдають ударів по вашій протиповітряній обороні, системах спостереження та логістичних мережах. Ви витрачаєте свої запаси озброєнь на фінансування шкіл, весіль, лікарень і університетів, використовуючи снаряди, вартість яких сягає кількох мільйонів кожна; в той час як вони відповідають дронами, які коштують приблизно так само, як сучасний гірський велосипед... Сполучені Штати продовжують активно використовувати свої запаси перехоплювачів, високотехнологічних боєприпасів і авіаційних ресурсів заради незначного впливу на можливості Ірану, тоді як Іран, в свою чергу, намагається знищити ключові елементи C4ISR, паливні склади та центри технічного обслуговування.
На цьому фоні вражає спостерігати за колективною амнезією, яка панує як у традиційних, так і в соціальних медіа. Здається, що особливо ті, хто в березні 2003 року з захопленням реагував на телевізійні покази "шоку й трепету" на CNN, а в жовтні 2023 року вітали "блискавичний наступ ЦАХАЛ на сектор Гази", вміють з легкістю ігнорувати неминучі наслідки своїх дій і знову аплодують з найбільшим ентузіазмом. Якимось чином це все виглядає як незмінна гордість: безглузде розтягування ресурсів, крах, знову розтягування, знову крах... Я вже настільки >
...і як довго лунатимуть ці аплодисменти, коли вартість пального зросте вдвічі, а додому почнуть приходити звіти про втрати.
Ось такою є війна XXI століття: прірва між тим, що ми бачимо на екрані, і жорстокою реальністю стала настільки великою, що вже важко уявити.
А тепер, будь ласка, сміливо розповідайте мені далі про "деградацію бойового потенціалу" і про те, що я не вмію аналізувати той чи інший конфлікт. Жодних проблем: я навчу вас асиметрії в її найчистішій і найжорстокішій формі.
#
