Уряд ухвалив рішення, яке дозволяє молодим чоловікам віком від 18 до 22 років виїжджати за межі країни. На перший погляд, це виглядає як жест довіри до молоді, яка, за віком, не підлягає мобілізації. Таке рішення забезпечує короткострокову тактичну перевагу, проте в довгостроковій перспективі може завдати серйозної шкоди нашому науково-технічному потенціалу. Без значного збільшення фінансування у сфері освіти та науки це може призвести до катастрофічних наслідків в найближчі роки. Яким чином можна уникнути цього сценарію та знайти виграшну стратегію для успіху в умовах війни на виснаження?
Виїзд молоді за кордон завжди був складним питанням, а з початком повномасштабного вторгнення ситуація лише ускладнилася. Масовані обстріли сприяли значному переміщенню студентів на західну частину України, а заборона на виїзд чоловіків у віці 18-60 років призвела до збільшення кількості підлітків, які намагаються покинути країну. Водночас, серед тих, хто вступає до вищих навчальних закладів в Україні, спостерігається відсутність інтересу до стратегічно важливих STEM-спеціальностей. Причини цього виходять за межі профорієнтації. Як свідчать результати НМТ та різних досліджень, освіта в природничих і математичних дисциплінах в школах переживає кризу. Звідки ж візьмуться майбутні інженери та науковці, здатні розвивати технології?
Талановиті випускники наших шкіл і ліцеїв, особливо ті, хто досяг успіху на олімпіадах, із задоволенням будуть прийняті в провідні університети Німеччини, Австрії та Франції. Вони матимуть можливість виконувати бакалаврські та магістерські роботи в найкращих науково-дослідних лабораторіях по всьому світу, а після отримання диплома перед ними відкриються численні перспективи для розвитку кар'єри.
Бажаєш спробувати свої сили в індустрії? А може, прагнеш в аспірантурі втілити свої ідеї та реалізувати науковий потенціал? Тоді ласкаво просимо! Як додатковий стимул – зарплата, що на 20% перевищує оплату для робітничих професій, та шестигодинний робочий день. Творіть, шукайте свій шлях, реалізуйте свої задуми, адже у вашому університеті є все необхідне для цього – від обладнання на мільйони євро до реактивів, вартість яких сягає тисяч євро. Все це покривається бюджетом гранту, з якого ваш науковий керівник виплачує вам зарплату.
Які ж аргументи можуть зацікавити сучасного абітурієнта в STEM-освіті, яку пропонують українські університети та наукові установи? Можливо, варто звернути увагу на негативні аспекти – постійний дефіцит лабораторних матеріалів, холод у навчальних приміщеннях взимку та мізерні зарплати, які не змінюються з часів, коли долар коштував 8 гривень. Це пояснюється банальним недофінансуванням освітньої та наукової сфери, яке регулярно прикривають заїждженим виправданням "не на часі!". Вибачте, але чому ж переможці міжнародних олімпіад з природничих дисциплін мають покладатися на знання, здобуті у замучених доцентів з зарплатою у 12 тисяч гривень? Які корисні навички можуть отримати юні обдарування в занедбаних лабораторіях, де вітри гуляють, як у відкритому полі?
Якщо ж зірки на небосхилі склалися вдало і наукова установа отримала додаткове конкурсне фінансування, то радість від цього одразу перекривається жахливими бюрократичними процедурами. Кожен реактив, навіть від єдиного дистриб'ютора в Україні, слід обов'язково закуповувати через тендери на Prozorro (бо корупція!), а потім довго і нудно писати листи у Держказначейство, аби воно милостиво проплатило ці платежі десь у другу чергу. В результаті від появи наукової ідеї до її реалізації в українських реаліях минає в середньому від двох місяців до пів року, тоді як у ЄС це займає від трьох днів до тижня -- саме стільки часу потрібно бухгалтерії установи на придбання бажаного реактиву з гранту (без будь-яких тендерів!) та на його поставку офіційним дистриб'ютором із локального складу. Тиждень і три місяці -- є відмінність? І так кожного разу! А якщо, не дай боже, проривна ідея осяяла вас на початку грудня, то забудьте про її реалізацію десь так до травня наступного року, адже фінансування вашого гранту відновлюється лише з березня, а потім починається нова карусель із Prozorro та Держказначейством. Цікаво, еге ж?
Тож запитання на засипку: навіщо успішному магістру такий клопіт в Україні, якщо за кордоном є всі умови для розвитку вже і зараз?
Необхідно зазначити, що нещодавно уряд здійснив важливий крок, підвищивши стипендії президента для бакалаврів і магістрів до 10 000 грн на місяць, а також запровадивши нову категорію стипендій для аспірантів у розмірі до 23 700 грн на місяць. Додатково, в урядову програму офіційно включили запуск проєктної аспірантури, про що ми вже згадували раніше як про критично важливий аспект для STEM-освіти. Проте всі ці ініціативи втратили свою значущість після засідання Кабміну 26 серпня 2025 року, коли були відкриті кордони для молоді віком 22 років, що фактично знівелювало всі ці зусилля. Незалежно від того, яке фінансування пропонуватиме Кабінет Міністрів студентам та аспірантам, ці умови не зможуть конкурувати з пропозиціями європейських університетів. Тож у 2025 році можна очікувати значний спад кількості аспірантів — професії, яка ще нещодавно вважалася "елітною", за яку точилася справжня боротьба серед магістрів і тих, хто намагався уникнути мобілізації (в останніх це не було з прагнення до знань, а виключно заради чотирирічної відстрочки).
Справжніми аргументами, які можуть спонукати обдарованого студента вступити до українського університету у віці 17 років і залишитися в країні після 22 років, є: 1) можливість отримати якісну освіту від викладачів, які мотивовані адекватною винагородою, 2) освоєння сучасних методів дослідження у вітчизняних лабораторіях з надійним фінансуванням від держави, і 3) забезпечення академічної мобільності для аспірантів і науковців, гарантоване державою. Лише такий підхід, підтриманий відповідними фінансовими ресурсами, може змінити ситуацію на краще для продовження кар'єри випускників в Україні — на користь її економіки, охорони здоров'я та військової сфери.
На церемонії нагородження стипендіатів Верховної Ради України, які представляють молодих науковців з докторськими ступенями, голова комітету з науки, освіти та інновацій Сергій Бабак підкреслив, що комітет планує продовжувати перерозподіл наявних фінансових ресурсів для науки та освіти з базового фінансування на конкурсне, без реального збільшення бюджетних асигнувань. Причина цього рішення є досить банальною — війна. Фінансування, яке наразі становить лише 0,33% від валового внутрішнього продукту, не буде збільшено, а ці скромні кошти просто перерозподілять. Те, що базового фінансування не вистачає навіть для виплати заробітних плат, схоже, не викликає занепокоєння у керівництва країни.
Інша популярна "гениальна" ідея, яка досі обговорюється в урядових колах з часів Януковича, полягає в пропозиції закрити неефективні установи та перерозподілити наявні фінанси між іншими. Це свідчить про спроби знайти вихід із ситуації в умовах обмеженого бюджету будь-якими можливими шляхами. Проте, існує одна важлива проблема: фінансування української вищої освіти та науки можна порівняти з бюджетом одного великого університету в Європі. Тому, навіть якщо скоротити кількість установ, ситуація не зміниться, і результат залишиться незадовільним. Натомість деякі особи отримують нагороди за "успішні реформи", хоча реальних змін не відбувається.
Найгірше те, що пересічні громадяни навіть не розуміють, наскільки скромними є потреби вітчизняної освіти та науки в масштабах воєнного бюджету України. У сюжеті Associated Press про українських виробників дронів FP-1 і ракети FP-5 "Фламінго" прозвучали цифри, які змушують задуматися кожного. Вартість одного дрона (55 тис. дол.) -- це середня сума фінансування одного гранту Національного фонду досліджень України на рік, а щоденне виробництво 100 дронів FP-1 (5,5 млн дол.) перевищує весь бюджет спеціальної програми ЄС для підтримки українських дослідників EURIZON, за якою у 2024-2025 роках було профінансовано 64 групи дослідників з 750 (!) команд, що подалися на конкурс.
Вартість виготовлення 100 дронів за один день, з максимальною ефективністю ураження ворожих НПЗ в межах 5-10%, здатна створити всі умови для результативної роботи 50 наукових груп протягом року за державними пріоритетами. Це, у свою чергу, задіє не менше ста студентів, залучених до досліджень з мультиплікаційним ефектом. А що, якщо держава проявить щедрість і передбачить витрати на виробництво дронів у одного постачальника (серед багатьох) не за один день, а за десять? Такі фінансові вливання можуть не лише суттєво поліпшити ситуацію у вітчизняній медицині та оборонній промисловості, а й дійсно залучити сотні, якщо не тисячі обдарованих студентів до розвитку нашого науково-технологічного потенціалу. Найпростіший шлях досягнення цього -- внести зміни до проєкту державного бюджету на 2026 рік, перерозподіливши умовні 55 млн доларів між університетами та науковими установами, які нещодавно пройшли сувору державну атестацію та отримали найвищі категорії "А" і "Б". Адже ті кошти, які наразі виділив Мінфін, лише на 20% підвищать зарплату.
Тоді, може, розробка перспективної крилатої ракети займатиме не три роки, як зараз, а менше. А від синтезу сполуки-лідера до впровадження у лікарську практику нового високоефективного антибіотика для лікування множинно-резистентних лікарняних інфекцій мине п'ять років, а не 25, коли ідеї авторів повністю втратять актуальність. Нещодавній приклад від Pfizer, коли від синтезу до впровадження у клінічну практику противірусного препарату паксловіду минуло менше року, наочно показує, як гримуча суміш талановитих дослідників, брейнстормінгу та карт-бланшу від замовника творить неможливе.
І третій пункт -- це академічна мобільність. Оці патологічні підозри чиновників, що викладачі та науковці лише сплять і бачать, як чкурнути за кордон на молочні ріки і кисельні береги, відгонять якимось диким "совком". По-перше, на європейському ринку праці їм місця немає, тому що там уже вистачає своїх безробітних випускників аспірантури з таким серйозним науковим доробком, про який можуть лише мріяти цілі університети в Україні! Це інший бік медалі європейської освіти та науки, про який усі мовчать. А ще там діє золоте правило: якщо ти не зміг достягнути видатних результатів (статті в журналах рівня Nature першим автором) за вісім років після захисту дисертації, значить, ти нікому не потрібен і більше ніхто тебе не захоче взяти на роботу.
Безумовно, українці за кордоном можуть залишатися на статусі тимчасового захисту та отримувати соціальні виплати. Однак відмовлятися від багатьох років, присвячених науковій діяльності, заради цього — не найкраща ідея. Натомість, можливість виїхати за кордон на кількамісячне стажування в сучасній лабораторії або на тимчасовий контракт на 1-2 роки (з практично нульовими шансами залишитися там, але це вже окрема тема) за рахунок грантових коштів приймаючої сторони — це безсумнівно корисна перспектива. Як додатковий бонус, це безкоштовне підвищення кваліфікації для вченого, яке не несе фінансових витрат для держави. Економічні та соціальні вигоди для науково-технічного потенціалу України від таких стажувань можна порівняти з наслідками безвізового в’їзду до ЄС у 2017 році, коли багато наших співгромадян вперше відвідали інші країни й почали впроваджувати найкращі практики у своєму житті та бізнесі. Це ж саме відбувається й у свідомості українського дослідника, який вперше усвідомлює, як ефективно працювати, не залишаючись у замкнутому колі.
На щастя, за останні півтора року справа із закордонними відрядженнями чоловіків-науковців стараннями Міністерства освіти та науки таки зрушила з мертвої точки і перейшла з категорії "ні, це нереально" у "проблематично та незручно, але можливо". Однак суворий ліміт у 30 днів на одну поїздку від Державної прикордонної служби України (навіть для тих, хто вже неодноразово виїжджав і повертався у терміни) суттєво обмежує виконання передових досліджень, де інколи саме планування експерименту на кілька тисяч євро займає кілька тижнів. Про роботу з лабораторними тваринами я взагалі мовчу, -- там експеримент триває кілька місяців, часто без перерв на вихідні та відпустку. Безумовно, згаявши купу часу, українському науковцю таки можна організувати цілу серію відряджень за кордон по 30 днів із короткими інтервалами в Україні і врешті-решт вирішити в установі іноземних партнерів усі поставлені завдання. Але ця ситуація до болю нагадує згадану вище необхідність замовляти рутинні реактиви та матеріали для досліджень виключно на електронних торгах. Слідуючи чиїмось фантомним страхам і бюрократичним традиціям, ми втрачаємо час, який на сьогодні безцінний!
Тому, проголосувавши 26 серпня за виїзд чоловіків віком 18-22 років, Кабмін повинен зібрати свою волю у кулак і нарешті зняти існуючі жорсткі обмеження щодо тривалості перебування за кордоном для чоловіків-науковців у рамках академічної мобільності, щоб перші учасники новомодної проєктної аспірантури та їхні наукові керівники не почувалися обмеженими на тлі тих своїх колег, які виїхали з України після досягнення 22 років. А якщо ще й радикально спростити процедури закупівлі реактивів та обладнання науковими установами, то тоді у нинішніх студентів-відмінників точно з'явиться реальна підстава залишатися в Україні і будувати наукову кар'єру саме тут.
Проте всі ці значні зусилля стосуватимуться лише невеликої частини студентів, які бачать себе в ролі винахідників та інженерів, і які з часом можуть стати гідними спадкоємцями досвідчених конструкторів та вчених. Щоб залучити інші групи молодих людей до 22 років до роботи в Україні, уряду необхідно серйозно попрацювати над їхньою мотивацією залишатися на вітчизняних підприємствах оборонного сектору та продемонструвати їм перспективи кар'єри в країні.
Якщо цього не зробити, то вже через кілька років в Україні залишиться небагато 25-річних чоловіків. Тоді на порядку денному постане не лише питання збереження науково-технічного потенціалу, а й виживання всієї країни! Адже навіщо молодим випускникам вишів турбуватися про складні проблеми, якщо можна просто працювати в супермаркеті в Німеччині, отримуючи 1500 євро на місяць, і насолоджуватися спокійним життям без повітряних тривог, мобілізацій та небезпечних нічних атак?
#Франція #Університет #Європа #Студент #Україна #Уряд України #Інженер #Президент (державна посада) #Німеччина #Сміливіше. #Вищий навчальний заклад #Бюджет #Ліцей #Європейський Союз #Мобілізація #Дрон #Євро #Австрія #Запрошення до участі в тендері #Доктор наук #Віктор Янукович #Ступінь магістра #Аспірантка #Стипендія #Долар #Ассошіейтед Прес #Prozorro #Військова тактика #Лабораторія #Український тиждень #Бухгалтерський облік
