Вплив масового переселення населення: досвід Європи для України

Фото: Facebook/Algériens à Paris На площі Республіки в Парижі розпускається алжирський прапор.

З другої половини XX століття країни Західної Європи пішли шляхом заохочення трудової міграції з-за меж континенту. Вважали, що іноземні працівники повертатимуться додому, коли завершать свою роботу. Однак мігранти лишалися у Європі й намагалися перевезти свої сім'ї. Кількість новоприбулих постійно росла. Спроби окремих політиків розпочати дискусії на цю тему могли вартувати їм кар'єри та звинувачень у расизмі. Наприкінці ХХ століття у Європі запанувала парадигма мультикультурності, яка стала ідейною основою для ще більшої лібералізації міграційної політики. Не надто цікавлячись думкою власних громадян і відкидаючи застереження опонентів, політичні еліти відкрили кордони своїх держав для вихідців з інших цивілізацій і культур.

Протягом останніх п'ятидесяти років демографічний склад країн Західної Європи, який до того часу залишався здебільшого однорідним за етнічним походженням, зазнав значних змін. Згідно з даними Євростату, 44,7 мільйона (9,9 %) з 449,3 мільйона жителів ЄС на 1 січня 2024 року народилися поза межами Союзу. У абсолютних показниках найбільша кількість іммігрантів зареєстрована в Німеччині (16,9 млн), Франції (9,3 млн), Іспанії (8,8 млн) та Італії (6,7 млн). В цих чотирьох країнах особи, що народилися за кордоном, складають 66,6 % від загальної кількості іноземців, які мешкають у ЄС.

Найвищий відсоток осіб, які народилися за межами країни, спостерігається в Люксембурзі, де вони складають 51,0 % від загальної чисельності постійного населення. Наступними за цим показником є Мальта (30,8 %), Кіпр (26,9 %), Ірландія (22,6 %), Австрія (22,1 %), Швеція (20,6 %) та Німеччина (20,2 %). У той же час, частка іноземців у Польщі залишається низькою, становлячи менше 5 % (2,6 % постійного населення станом на 1 січня 2024 року), а також у Румунії (3,1 %), Болгарії (3,3 %) та Словаччині (3,9 %).

Фото: EPA/UPG Мігранти з валізами поблизу Grand City Hotel Berlin, 11 листопада 2024 року. Біженці, в числі яких є переселенці з України, з центру розміщення в Тегелі переїхали в Берлін.

Прихильники мультикультуралізму намагалися обґрунтувати свою політику. Вони здебільшого наголошували на економічних вигодах, які, на їхню думку, приносить масова імміграція. Вони стверджували, що без мігрантів та доступної робочої сили європейська економіка не змогла б функціонувати належним чином. Ще одним аргументом на користь відкритих кордонів є проблема зниження народжуваності та старіння населення в Європі. Крім того, вони підкреслюють культурне різноманіття та взаємне збагачення, яке виникає внаслідок переселення людей з різних куточків світу до Старого світу. Однак реальність виявляється далеко не такою райдужною.

Аґнешка Голланд зазначила: "Тендітність Європи стала стимулом для багатьох диктаторів поза межами ЄС використовувати біженців в якості зброї".

У лютому 2025 року YouGov розпитала мешканців країн Західної Європи, як вони ставляться до міграційної політики. Вердикт більшості європейців: уряди не впоралися з проблемою міграції. Левова частка респондентів з Німеччини (81 %), Іспанії (80 %), Швеції (73 %), Великої Британії (71 %), Італії (71 %), Франції (69 %) та Данії (55 %) вважає, що рівень імміграції був надто високим. Крім того, чимало європейців переконані: міграція принесла їхнім країнам більше проблем, ніж користі. Такої думки 56 % італійців, 55 % німців, близько 50 % французів і шведів, 42 % британців. Очевидно, європейці мають вагомі підстави бути незадоволеними.

За останні десятиліття Європа демонструвала надзвичайну відкритість до прийому легальних і нелегальних мігрантів. Якби масова міграція була запорукою економічного розквіту, це мало б спричинити економічний бум і вивести держави Західної Європи у світові лідери за темпами росту ВВП. Та реальна картина трохи інакша. Європа вже багато років поспіль демонструє найнижчі показники економічного зростання і плентається позаду інших регіонів світу. Прийом мільйонів мігрантів не допоміг їй перезапустити двигун власної економіки.

Зображення: EPA/UPG Мігранти, які отримали допомогу від екстрених служб, на пляжі Лас-Гальєтас, що знаходиться на півдні Тенеріфе, Канарські острови, Іспанія, 1 січня 2025 року.

Глобальне зниження конкурентоспроможності стало підставою для підготовки спеціального звіту Маріо Драгі. Водночас, Південна Корея, Японія, Тайвань, Сінгапур та багато інших країн змогли досягти значних успіхів в економіці без значного імміграційного потоку з інших держав.

Останнім часом в Європі почали активно вивчати економічний вплив міграції. Дослідження німецького Інституту економіки праці (IZA) щодо тривалих фінансових наслідків іммігрантів у Нідерландах підтвердило раніше отримані висновки вчених з Амстердамського університету. Не всі мігранти мають позитивний економічний ефект; деякі дійсно вносять користь в економіку, тоді як інші можуть стати тягарем для держави. Важливо також, що багато чого залежить від країни, з якої вони походять.

Дослідження IZA підкреслює: трудові мігранти є фінансово найвигіднішою групою, вносячи понад 100 000 євро в економіку Нідерландів, коли прибувають у віці від 20 до 50 років. Багато цих мігрантів приїжджають з таких країн, як Великобританія, США та Японія. Причому мігранти з Північної Америки очолюють список, вносячи в середньому 210 000 євро за своє життя. Їхня висока кваліфікація, швидка інтеграція в ринок праці та значний потенціал заробітку значно збільшують державні надходження через податки та внески на соціальне страхування. А ось шукачі притулку та сімейні мігранти лягають найбільшим фінансовим тягарем на нідерландських платників податків. Шукачі притулку обходяться державі приблизно в 400 000 євро через слабку інтеграцію і залежність від соціальних виплат.

Дослідження аналізує фіскальний вплив іммігрантів з 42 різних регіонів, демонструючи суттєві відмінності в отриманих результатах. Мігранти з західних країн, зокрема Північної Америки та Скандинавії, а також з Японії, вносять позитивний внесок у економіку. Натомість, іммігранти з країн, які зазнали впливу конфліктів, таких як Судан, Сирія, Афганістан та Ірак, викликають серйозні фінансові труднощі. Витрати бюджету через їхню присутність можуть перевищити 300 000 євро протягом їхнього життя.

Зображення: EPA/UPG Антимігрантська демонстрація біля готелю Potters International, де мешкають мігранти, в Олдершоті, Великобританія, 4 серпня 2024 року. Протести почалися по всій країні після трагічного інциденту в Саутпорті, в результаті якого загинули діти, а дорослі отримали травми.

Думки, що рекордна імміграція не змогла зробити британців багатшими та маскує кризу продуктивності, дотримується і британський аналітичний центр Resolution Foundation. З одного боку, аналітики заявили: найшвидше зростання населення за століття підтримало британську економіку з 2010 року. А проте, демографічний міграційний приріст фактично не допоміг збільшити ВВП на людину. Аналіз Resolution Foundation показав: ВВП на душу населення за останні 16 років зріс на 4,3 %, тоді як за попередні 16 років спостерігалося зростання на 46 %.

Одним з наслідків масової міграції є підвищення цін на житло. У квітні 2024 року була опублікована робота дослідників з Марбурзького та Редінзького університетів під назвою "Вплив імміграції на ринок нерухомості: аналіз даних з 382 округів Німеччини". Це дослідження підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між міграційними процесами та цінами на нерухомість. Відповідно до висновків вчених, зростання міжнародної міграції на 1% від початкового населення території призводить до підвищення цін на житло до 3%, а також збільшує орендну плату приблизно на 1%.

Також європейський досвід показує: поява значної кількості мігрантів посилює соціальну напругу в суспільстві та провокує приріст злочинності. Яскравий приклад такої сумної трансформації -- Швеція, яка стала європейським лідером за кількістю вбивств від вогнепальної зброї. У Німеччині з 2014-го по 2023 рік кількість жінок, які стали жертвами зґвалтування або сексуального насильства, зросла на 89 %.

Переселення мільйонів людей з різних цивілізацій та культур завжди є серйозним викликом для держав, урядів і суспільств. Україні варто уважно і критично оцінювати ініціативи, які пов’язують можливість економічного відновлення з масовою міграцією. Як показує європейський досвід, економічні вигоди від масштабних мультикультурних експериментів не завжди є переконливими. Одночасно, негативні наслідки від переселення великої кількості людей з чужими ментальними установками можуть виявитися в Україні більш суттєвими, ніж в Європі. Додатково, наявність поруч агресивного сусіда, який прагне дестабілізувати ситуацію в Україні, робить великі міграційні експерименти сумнівними та ризикованими.

Зображення: EPA/UPG Около 60 мігрантів переправляються через Ла-Манш на надувному човні, прагнучи отримати притулок у Великобританії, 6 березня 2024 року.