Зображення: EPA/UPG Відновлені танки Т-34-85, розміщені на залізничних платформах на території бронетанкового заводу концерну "Уралвагонзавод" у Стрєльні, неподалік Санкт-Петербурга. Діяльність корпорації "Ростех" на анексованих українських територіях.
У 2024 році Російська Федерація посилила інтеграцію промислових підприємств, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, до складу державної корпорації "Ростех". Зокрема, планується передача управління маріупольським заводам "Азовмаш" та "Азовелектросталь". Ці підприємства, що зазнали суттєвих пошкоджень під час бойових дій у 2022 році, є ключовими для відновлення виробництв і ремонту військової техніки в безпосередній близькості до зони конфлікту. "Азовмаш", заснований у 1958 році, спеціалізувався на виготовленні залізничного транспорту, гірничорудного та металургійного обладнання, а також автозаправників і автомобільних перевізників. "Азовелектросталь", який був утворений у 2000 році на основі сталеплавильного комплексу "Азовмаша", займався виробництвом ковальських злитків, труб та фасонного лиття для важкого, енергетичного й транспортного машинобудування.
Перехід цих підприємств під управління "Ростеху" спрямований на формування потужної промислової інфраструктури для ремонту та виготовлення військової техніки, а також на посилення логістичних зв'язків. Це надає Росії можливість виконувати технічне обслуговування та ремонт військової техніки прямо на окупованих територіях, що знижує залежність від транспортування на основну частину країни.
Протягом 2023-2024 років державна корпорація "Ростех" розпочала поступове приєднання стратегічних підприємств Донбасу до своєї структури. Ця ініціатива є складовою частиною великої програми мілітаризації регіону, яка передбачає не лише відновлення існуючих виробничих потужностей, а й формування нових оборонних кластерів. Серед підприємств, які планується передати під управління "Ростеху", вказано:
Стахановський вагонобудівний завод займається виготовленням вантажних залізничних вагонів та ремонтом залізничного обладнання. Луганський авіаційний ремонтний завод спеціалізується на технічному обслуговуванні як військових, так і цивільних літаків. Сніжнянський машинобудівний завод є постачальником компонентів для авіаційної промисловості, зокрема, турбін.
Передача цих підприємств пояснюється необхідністю створити на окупованих територіях повноцінну тилову інфраструктуру для ремонту та обслуговування військової техніки, яка застосовується в зоні бойових дій. Згідно із задумом Генерального штабу РФ, така система дозволить уникати тривалих логістичних операцій із транспортування техніки вглиб території Росії. Таким чином, Донбас перетворюється на оперативну ремонтно-ресурсну зону, інтегровану в російську модель ведення затяжної війни. Інтеграція підприємств Донбасу до складу державної корпорації "Ростех" не обмежується лише номінальною передачею управлінських повноважень. Цей процес є частиною системного підпорядкування промислового потенціалу регіону військовим потребам Російської Федерації. Після переходу підприємств під контроль "Ростеху" здійснюється реструктуризація виробничих ліній, кадрова переорієнтація та запуск процесів відновлення обладнання, зруйнованого під час активних бойових дій або зупиненого внаслідок окупації. На основі наявних виробничих потужностей корпорація планує створити єдиний технічний центр, здатний виконувати кілька функцій:
технічне обслуговування та ремонт бронетехніки, артилерії та спецтранспорту (у тому числі в рамках оперативної логістики фронту); виготовлення запасних частин і корпусних елементів для військової техніки; реанімація застарілих радянських платформ із модернізацією під нові типи озброєння; навчання технічного персоналу, необхідного для виконання робіт в умовах ізоляції від міжнародних каналів постачання.
Однією з ключових сфер діяльності "Ростеху" є інтеграція логістичних процесів підприємств, розташованих на окупованих територіях, в загальну систему тилового забезпечення російської армії. Це включає в себе створення нових транзитних центрів на основі заводських потужностей, безпосереднє постачання матеріалів та комплектуючих з Росії через окупований Донбас, а також використання місцевих складів і депо як розподільчих пунктів для військових підрозділів на фронті.
У той же час, Росія створює Ростовський радіоелектронний кластер, до якого входять підприємства з Ростовської області, а також з Ставропольського й Краснодарського країв, включаючи підприємства з окупованих регіонів Луганської та Донецької областей. Основна мета цього кластера полягає в швидкій розробці та впровадженні систем радіоелектронної боротьби, а також у діяльності конструкторських бюро, які займаються зборкою та модернізацією безпілотних літальних апаратів.
Одним із ключових аспектів мілітаризації стало створення виробничої платформи центру спеціального призначення безпілотних систем "Барс-Сармат", яке розпочнеться в 2025 році на захоплених територіях Запорізької області. Цей центр зосереджується на розробці та інтеграції безпілотних літальних апаратів, наземних роботизованих комплексів, а також систем комунікації та управління для ефективних бойових дій. Під час візиту першого заступника голови уряду Росії Дениса Мантурова були продемонстровані зразки озброєння та техніки, що створюються або модернізуються безпосередньо на фронті. Центр отримав для тестування різноманітні робототехнічні системи, безекіпажні катери, дронів, засоби радіоелектронної боротьби та багатоцільові роботизовані технології. Обговорювалися питання щодо забезпечення центру та виконання ним бойових завдань у складі окупаційного угруповання військ "Дніпро", яким керує генерал-полковник Михайло Теплінський. На початку квітня 2025 року "Барс-Сармат" розпочав серійне виробництво комплексів радіоелектронної боротьби для автомобілів "Сармат-Мгла" та переносних систем "Сармат-Кентавр". Перша партія вже була відправлена штурмовим групам і підрозділам безпілотних літальних апаратів. До складу центру входять інженерно-конструкторський батальйон і два батальйони бойової апробації, які перевіряють нові та вдосконалені зразки озброєння безпосередньо на передовій. Виробнича діяльність "Барс-Сармат" є важливою частиною російської військово-промислової системи на окупованих територіях і доповнює загальну інфраструктуру "Ростех" та інших військових підприємств.
Військова активізація портової інфраструктури та акваторії Азовського моря.
Після захоплення узбережжя Азовського моря Російська Федерація почала активно перетворювати цю акваторію на закриту військову зону. Офіційно оголошуючи про так звану "інтеграцію" портів та прибережної інфраструктури в цивільну економіку, насправді РФ реалізує військові стратегії, використовуючи Азовське море як тилову базу для своїх збройних сил. Важливим кроком у цій політиці стало створення окремої військово-морської структури, яка формально не підпорядкована Чорноморському флоту. У 2023 році Росія оголосила про заснування Азовського військово-морського району. Головною метою цієї структури є виконання специфічних військових завдань в акваторії Азовського моря, з виведенням її з-під прямого контролю Чорноморського флоту РФ. Основні завдання Азовського військово-морського району включають оперативне управління акваторією, розміщення військових підрозділів флоту, контроль над прибережними територіями, а також забезпечення безпеки судноплавства та портової інфраструктури під контролем Росії.
Одночасно з цим, Росія активно розвиває військову інфраструктуру в портах на узбережжі Азовського моря, зокрема в Маріуполі та Бердянську. У порту Маріуполя тривають значні роботи з поглиблення дна для забезпечення доступу великих суден, здатних перевозити військові вантажі. У цей же час проводяться роботи з модернізації та відновлення берегової інфраструктури, зокрема, впровадження автономного енергозабезпечення, цифрових систем управління портом, ремонту пірсів, складів та інших об’єктів, а також встановлення сучасного навігаційного обладнання для координації судноплавства. Будівельні та інженерні роботи в порту виконуються підрозділами Збройних сил Росії, що вказує на їх військовий характер і підпорядкування інтересам оборонної промисловості країни.
У порту Бердянська роботи тривають, хоча й не такими швидкими темпами, але мають схожі цілі. Тут проводяться заходи з поглиблення дна водного простору, ремонту інфраструктури узбережжя та планування будівництва нових пірсів для збільшення можливостей вантажоперевезень. Незважаючи на те, що темпи виконання робіт у Бердянську дещо нижчі, їх характер вказує на підготовку порту для інтеграції в військово-логістичну мережу, яку створює Росія на узбережжі Азовського моря.
Формування та діяльність Дніпровської флотилії
У відповідь на зростаючу мілітаризацію портів Азовського моря та формування Азовського військово-морського району, Росія створила Дніпровську флотилію — спеціалізоване угруповання, яке призначене для контролю над водами Дніпра. Це рішення було ухвалено в контексті активних дій Сил оборони України, які з осені 2022 року використовують західну техніку, швидкохідні катери та десантні підрозділи для здійснення операцій на лівому березі Дніпра в зоні Херсонщини та дельти.
Перед формуванням флотилії російські підрозділи змушені були покладатися на цивільні моторні човни та саморобні плавзасоби, що негативно впливало на їхню ефективність і призводило до втрати контролю над певними районами. Запуск Дніпровської флотилії дав змогу централізувати управлінські процеси, підвищити бойову готовність та забезпечити стабільний контроль над водними кордонами.
На сьогоднішній день відомо, що флот розташований у двох місцях:
На Тарханкутському півострові в Криму розташовані катери, які здійснюють патрулювання центральної та південної частин Дніпра. У селищі Лазурне, що в Херсонській області, базуються катери, відповідальні за охорону дельти Дніпра та захист Кінбурнської коси.
Флотилія оснащена сучасними катерами та засобами ведення бойових дій на воді, зокрема:
Проект передбачає придбання 10-12 катерів типу 03160 "Раптор" для виконання завдань патрулювання, десантування та вогневої підтримки. Крім того, планується закупівля 8-10 катерів проекту 02510 БК-16, призначених для десантних операцій. Для боротьби з диверсійними групами та безпілотниками заплановано отримання 3-5 катерів проекту 21980 "Грачонок". Також в рамках програми передбачено 4-6 артилерійських катерів проекту 1204 "Шмель" для ураження цілей на суші та воді. Додатково, розробляються безпілотні катери та підводні дрони, які наразі проходять етапи тестування та обмеженого використання.
Окрім бойових катерів, флотилія також має у своєму складі гідрографічний підрозділ. Цей загін відповідає за дослідження морського дна, забезпечення безпеки судноплавства, а також за встановлення мінних загороджень у фарватері. Це дозволяє флотилії ефективно контролювати пересування українських катерів та знижувати ризики проведення диверсій.
Підтримка флоту з берегової лінії здійснюється за рахунок підрозділів морської піхоти та сил берегової оборони.
61-ша Киркенеська бригада морської піхоти, що розташована в районі Голої Пристані, активно захищає лівий берег Дніпра. 126-та бригада берегової оборони виконує завдання з охорони Кримського напрямку та підтримує операції на південної частини Дніпра. 42-га мотострілецька дивізія проводить бойові дії на лівобережжі, забезпечуючи захист позицій флотилії від наземних атак.
Приблизна чисельність флотилії оцінюється в межах 1000-1500 осіб, включаючи команди катерів, морських піхотинців, підрозділи берегової охорони та артилерії, а також оперативний штаб і допоміжні сили. Флотилія виконує свої завдання на ключових ділянках річки Дніпро та в навколишніх водах, зокрема в області дельти Дніпра та лиману Дніпро-Бузький. До її основних завдань належать:
патрулювання акваторії та виявлення українських диверсійних груп; знищення українських десантних сил за допомогою артилерії і дронів; забезпечення форсування Дніпра і створення умов для висадки російських військ на правий берег; швидке перекидання сил вздовж Дніпра для реагування на загрози та проведення розвідки.
Хоча флотилія була створена, вона стикається з серйозними викликами. Контроль Збройних сил України над правобережною частиною забезпечує українським військам перевагу в області вогневої підтримки та повітряної розвідки. Використання FPV-дронів та безпілотних катерів з боку України створює постійну загрозу для російських суден, особливо в обмежених водних шляхах. Крім того, наявність мінних загороджень і протикорабельних систем ЗСУ в районі Очакова суттєво ускладнює маневрування флотилії.
Залучення молоді та підлітків до військової служби в Російській Федерації.
Однією з основних стратегій російської мілітаризації тимчасово окупованих українських територій є активна робота з дітьми та підлітками. На сьогодні в 90% навчальних закладів у захоплених районах Луганської та Донецької областей функціонують кадетські класи, де учні зобов'язані носити військову форму. З 2025 року до шкільної програми буде введено обов'язковий курс військової підготовки, який почнуть викладати вже з другого класу. Додатково, в кожному цивільному вищому навчальному закладі на цих територіях створюються "Військові навчальні центри", що забезпечують паралельне навчання студентів за військовими спеціальностями. Ці центри керуються офіцерами та ветеранами війни проти України, які особисто брали участь у бойових діях.
Окрему групу для залучення до служби в армії складають діти російських військовослужбовців, які загинули під час війни в Україні. Для цих молодих людей введено спеціальні умови для вступу до військових навчальних закладів РФ – без необхідності проходити іспити. Крім того, в Луганській та Донецькій областях були створені конструкторські бюро та тренінгові центри, де підлітки мають можливість займатися складанням і тестуванням безпілотників, а також отримують навички їхнього управління.
Генеральний штаб Російської Федерації має намір до кінця 2026 року створити мережу з семи військових навчальних полігонів, призначених для підготовки як професійних військових, так і підлітків та студентів, які братимуть участь у військових іграх та тренуваннях. Особливе значення в цій мережі має величезний центр військово-спортивної підготовки "Воин", що будується в окупованому Маріуполі. За словами директора регіонального підрозділу центру Олександра Камишова, площа цього об'єкта складе близько 11 гектарів. У центрі передбачено житлові приміщення для розміщення 300 дітей та персоналу, а також спеціалізовані тактичні майданчики для навчання з вогневої, медичної, інженерної підготовки та управління безпілотними літальними апаратами. Цей центр стане ключовою базою для мілітаризації молоді не лише на окупованих територіях, а й у рамках загальної системи військово-патріотичного виховання в Росії. Одночасно на окупованих територіях проводяться масштабні пропагандистські кампанії для залучення молоді до служби в російській армії. Наприклад, у Білокуракінському районі Луганської області відбулося показове патріотичне свято "Призван Родину защищать", під час якого представники військкомату агітували учнів і новобранців приєднуватися до Збройних сил РФ. Начальник відділу призову, старший лейтенант Олексій Чернишов, закликав юнаків вступати до армії, підкреслюючи, що це шлях до справжньої мужності. Відповідно до російських планів, у період з квітня по липень 2025 року запланована нова хвиля призову для громадян, народжених у 1995-2007 роках. Міністерству внутрішніх справ РФ доручено здійснювати розшук і примусову доставку тих, хто уникає служби. Вже в листопаді 2024 року перші 300 призовників з окупованих територій були відправлені на строкову службу до лав Збройних сил Росії.
До 2026 року заплановано створення ще чотирьох військових навчальних центрів при університетах, які будуть займатися підготовкою офіцерів та солдат для різних родів військ Російської Федерації. Перший з цих центрів вже розпочав свою роботу в Луганському державному університеті імені Даля у лютому 2024 року, де готують артилеристів. До кінця 2026 року намічено відкриття другого центру в Донецькому національному технічному університеті. Ці військові навчальні центри є продовженням традицій радянських військових кафедр і надають освіту офіцерам та сержантам для армії РФ.
Особливу роль у мілітаризації шкільної освіти відіграють 208 учасників так званої "спеціальної воєнної операції", які працюють у школах окупованих територій Луганської, Донецької та Запорізької областей. Вони викладають обов'язковий предмет "Основи безпеки і захисту Вітчизни", введений у шкільну програму з 2024 року. На цих уроках дітям розповідають про "роль Росії в забезпеченні глобальної безпеки" і "захист жителів від зовнішніх і внутрішніх загроз". Під час занять школярі проходять практичні тренування з тактичної, вогневої, інженерної, медичної та технічної підготовки, в тому числі навчаються використанню БПЛА. Викладання цього предмету доручено спеціально підготовленим інструкторам -- ветеранам війни проти України, які пройшли підготовку у центрах "Воин". Програма включає як теоретичні, так і практичні модулі, спрямовані на те, щоб діти з раннього віку засвоювали військові навички, а також формували в собі ідеологічні наративи Кремля.
Висновки. На основі зібраних даних та проведеного аналізу можна стверджувати, що Російська Федерація продовжує цілеспрямовано трансформувати тимчасово окуповані українські території на багатофункціональний військовий плацдарм. Цей процес охоплює різні сфери діяльності — від промисловості і логістики до роботи з людськими ресурсами, включаючи дітей і підлітків. На інституційній основі РФ інтегрує підприємства Донбасу та Приазов'я в структуру державної корпорації "Ростех", створюючи виробничі платформи для розробки і серійного виготовлення безпілотних технологій та засобів радіоелектронної боротьби, а також залучаючи ці регіони до загальнонаціональних оборонних кластерів. На рівні інфраструктури відбувається мілітаризація портів Маріуполя та Бердянська, що супроводжується формуванням окремого Азовського військово-морського району. На водних рубежах півдня формується Дніпровська флотилія, яка забезпечує оперативний контроль над акваторією Дніпра та прибережними зонами. Незважаючи на численні обмеження і ризики, пов’язані з українськими оборонними зусиллями, флотилія залишається інструментом підтримки і тиску. Особливу увагу Росія приділяє ідеологічній підготовці молоді, залучаючи дітей і підлітків до систематичної підготовки до служби в армії РФ через освітні програми, військово-спортивні центри та призовні кампанії. Це також включає створення військових навчальних центрів у вищих навчальних закладах і організацію військово-патріотичних заходів. Отже, можна стверджувати, що Російська Федерація розглядає тимчасово окуповані території України не лише як зону тимчасового контролю, а й як ключовий елемент своєї довгострокової військової стратегії. Комплекс заходів, спрямованих на відновлення промислового потенціалу, розвиток військової інфраструктури, мілітаризацію суспільного життя та підготовку людських ресурсів, свідчить про цілеспрямовану політику перетворення цих регіонів на повноцінну військову базу, яка може бути використана як для продовження агресії проти України, так і для проекції сили в більш широкому геополітичному контексті.
Враховуючи розмах і організованість цих процесів, а також їхній явно агресивний і військовий характер, дії Російської Федерації зовсім не вказують на бажання досягти миру або знайти політичне рішення конфлікту.
Російські окупанти повезли з Маріуполя до Санкт-Петербургу "на перевиховання" більше 100 школярів
#Росія #Дніпро #Санкт-Петербург #Бойові дії #Збройні сили України #Херсонська область #Крим #Інфраструктура #Артилерія #Озброєння #Безпілотний літальний апарат #Різак. #Луганська область #Донецька область #Маріуполь #Збройні сили Росії #Логістика #Московський Кремль #Донецький вугільний басейн #Донецький національний технічний університет #Електронна війна #Мілітаризація #Луганськ #Військові технології #Бердянськ #Порт #Уряд Росії #Морська піхота #Річкова дельта #Азовмаш #Корабельний канал #Берегова оборона та фортифікація #Флотилія #Азовське море #Ростех #Ростов-на-Дону #Ростовська область #Ставропольський край #Гола Пристань #Очаків
