Фінансування нових ініціатив, а не просто територій. Чому під час війни ми переглядаємо наш підхід до наукових досліджень.

заступник керівника Міністерства освіти та науки

Українська наука переходить до нової моделі фінансування - тепер держава спрямовутиме ресурси не для утримання площ і ставок, а для конкретних результатів. Про те, чому ця реформа стала неминучою під час війни, як відбулася найбільша атестація установ і ЗВО, що зміниться для університетів та науковців - у колонці Дениса Курбатова для РБК-Україна.

Протягом майже чотирьох років повномасштабної агресії українська наука зазнала значних втрат, перевищуючи втрати тридцятирічного періоду до цього. Близько 1500 будівель університетів та наукових установ було знищено або пошкоджено, а приблизні збитки у цій сфері склали понад 1,3 млрд доларів.

Частина дослідників і дослідниць виїхала, частина була змушена змінити сферу діяльності. Попри це, майже 80% вчених продовжують працювати в українській освіті і науці, виконувати міжнародні проєкти, публікувати результати, навчати студентів, відновлювати установи після обстрілів.

У цій реальності постало ключове питання: якою має бути українська наука у післявоєнний період - і на які інституції, з урахуванням об'єктивної обмеженості можливостей держбюджету, держава повинна спиратися?

Тому ми вирішили зробити крок, який давно планували: здійснили наймасштабнішу в історії нашої країни державну атестацію наукових закладів та вищих навчальних закладів. І вперше змінюємо підходи до фінансування наукових установ: переходимо від фінансування за територією та кількістю посад до фінансування на основі досягнень.

Україна успадкувала одну з найбільших у Європі наукових мереж: 318 закладів вищої освіти та 395 наукових установ. За кількістю - це рівень провідних і великих європейських країн. За фінансуванням - це один з найнижчих показників в ЄС: 0,33-0,37% ВВП.

Результати виявляють досить нерівномірну ситуацію: поряд із сильними університетами та науковими інститутами, які мають тривалу історію, функціонують установи, діяльність яких не справляє жодного впливу ані на розвиток країни та її економіки, ані на міжнародну наукову арену, ані на нові відкриття чи досягнення.

Отже, Україні довелося впровадити цю реформу в найважчий період — проте саме війна стала каталізатором її необхідності. Лише система, яка здатна демонструвати ефективність у зміцненні оборони, розвитку економіки та забезпеченні стабільності суспільства, зможе витримати ці виклики.

316 наукових організацій та 341 напрямок наукової діяльності вищих навчальних закладів пройшли процес оцінювання.

Цей проект охопив шість ключових напрямків: агрономія та ветеринарія, соціальні науки, інженерія та технології, природничі науки та математика, біомедицина, а також гуманітарні та мистецькі дисципліни. Розробка Методики атестації тривала майже два роки, починаючи з етапу її створення і закінчуючи підбиттям підсумків. Вперше в історії методика враховувала кращі світові практики, зокрема з Великобританії, Польщі та Німеччини.

Атестація відбулася вперше за єдиною методологією для закладів вищої освіти та науково-дослідних інститутів. Подання документів і їх перевірка здійснювались через електронну платформу "URIS", до процесу було залучено близько 2000 українських та 200 міжнародних експертів.

Оцінювання проводилося за чотирьома категоріями: А (75-100%), Б (50-74%), В (25-47%) та "неатестовані" (нижче 25%). Згідно з попередньою методологією, у подібних процесах частка установ, що отримали найвищі категорії (світовий рівень), перевищувала 85%. Цей результат викликав сумніви і ставив під сумнів можливість його застосування в державних політиках.

Оцінювання пройшли 316 наукових установ і 341 науковий напрям ЗВО

Нова процедура враховувала оцінку 37 критеріїв від якості оприлюднення до співпраці з бізнесом, міжнародним партнерами, а також окремо експертне оцінювання впливів (impact) наукових результатів установ та університетів на розвиток передової науки, технологій, на економіку та суспільство, навіть був оцінений окремий вплив установ на популяризацію науки як такої.

Крім того, держава тепер володіє великим обсягом інформації щодо результатів та потенціалу не лише окремих установ, а й їхніх підрозділів, зокрема лабораторій, відділів та кафедр. Це дало змогу створити найбільш об'єктивну оцінку наукової діяльності в країні на даному етапі.

Вперше за довгий час держава передбачила в бюджеті на 2026 рік безпрецедентні 19,9 млрд грн для науки, що є на 5,4 млрд грн або більш ніж на 40% більше в порівнянні з поточним фінансуванням. З цієї суми більше 3 млрд грн призначено як додаткове базове фінансування для наукових установ, які отримали категорії А і Б, а саме: 158 наукових організацій та 110 закладів вищої освіти. Це значно збільшить їхні бюджети в середньому на 30%.

Оновлена формула розподілу фінансових ресурсів враховує кілька важливих чинників, серед яких: кваліфікаційна категорія (коефіцієнт 1 для категорії А і 0,7 для категорії Б); ресурсомісткість експериментальних досліджень (коефіцієнт для інфраструктурних потреб зі збільшенням на 20%); а також коефіцієнт регіональної підтримки, що застосовується до установ, розташованих у прифронтових зонах та до переміщених закладів.

Крім цього, враховуються обсяг залучення коштів бізнесу та міжнародних грантів на дослідження, загальна кількість дослідників та питома вага молодих вчених, а також кількість найбільш впливових наукових публікацій (квартиль Q1).

На внутрішньому рівні ресурси фінансування розподіляються між підрозділами за трьома основними напрямками: підвищення заробітних плат для найуспішніших підрозділів (57,5-70%), вдосконалення інфраструктури (17,5-40%) та розвиток самої установи (до 12,5%). Ця модель є прозорою та максимально наближеною до європейських систем фінансування на основі результативності.

У результаті атестації у групу категорії А серед університетів увійшли, зокрема: Донецький національний університет імені Василя Стуса, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Національний університет "Києво-Могилянська академія", Національний університет "Львівська політехніка", Національний університет біоресурсів і природокористування України, Сумський державний університет, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харківський національний університет міського господарства імені О.М.Бекетова.

Серед наукових установ групи, найбільш значущі результати в атестації показали такі академічні інститути: Інститут археології Національної академії наук України, Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського НАН України, Інститут водних проблем і меліорації НАН України, а також Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України.

Також до переліку входять: Інститут історії України, що належить до Національної академії наук України, Інститут молекулярної біології та генетики, Інститут монокристалів, а також Інститут надтвердих матеріалів, що носить ім'я В. М. Бакуля. Крім того, є Інститут радіофізики та електроніки, названий на честь О. Я. Усикова, і Інститут фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського, усі вони є частиною НАН України. Також варто відзначити Інститут економіки промисловості та Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України. Не можна не згадати про ДП КБ ім. Янгеля, яке щорічно залучає в середньому понад 1 мільярд гривень позабюджетних коштів для своїх науково-дослідних розробок.

Україна насправді отримала свою першу картографію наукових центрів.

Ключовим аспектом є трансформація системи з акцентом на досягнення конкретних результатів. Йдеться про впровадження нових технологій, матеріалів та розробок, які є необхідними для країни, а також про передові теорії та методи, які мають значення у міжнародній науці. Мережа наукових установ зазнає змін. Неатестовані організації можуть бути реорганізовані та інтегровані в сильніші структури, зберігаючи при цьому кадри, майно та лабораторії. Це також відповідає європейським практикам.

Інститут історії України при Національній академії наук України (джерело: wikipedia.org)

У більшості країн існує два основних типи наслідків оцінювання наукових установ. Перший тип — це фінансові наслідки, коли результати оцінювання безпосередньо впливають на розподіл державного фінансування. Це спостерігається, наприклад, у Великій Британії, Польщі, Данії та Італії. Другий тип — стратегічно-управлінські наслідки, де оцінювання використовується переважно для вдосконалення управлінських процесів, планування та забезпечення прозорості, не маючи чіткого зв'язку з фінансовими аспектами. Це характерно для Нідерландів, Франції та Німеччини. У країнах з комбінованими моделями, як-от Австралія, Швеція та Чехія, оцінювання впливає на формування репутації, привертає увагу до результатів досліджень і також позначається на доступних ресурсах.

У нашій мережі кращі установи та університети отримають значно більше можливостей. Вища категорія надає пріоритет у базовому фінансуванні, розподілі місць в аспірантуру та докторантуру (адже більш якісно готувати дослідників можуть лише спроможні установи), можливість участі в проєктах міжнародних донорів та доступі до ресурсів на модернізацію інфраструктури.

Фінансування набуває нової передбачуваності. Вперше вводиться концепція "базового фінансування" наукових досліджень, яка визначається за підсумками атестації на п'ятирічний термін. Це дозволяє навчальним закладам ефективно планувати свою діяльність, що сприяє сталому розвитку університетів та інших установ.

Атестація відіграє ключову роль у масштабній системі комплексної трансформації української науки, яку реалізує команда міністерства. Плоди цієї трансформації стають основою для нових пріоритетів у науковій діяльності, інноваційному розвитку, удосконаленні інфраструктури, механізмах державного замовлення, створенні проєктної аспірантури, формуванні Національної системи дослідників, а також розвитку державно-приватного партнерства у сфері досліджень та розробок, і багатьох інших аспектів.

Водночас Україна активно співпрацює з міжнародними партнерами. У рамках програми Horizon Europe втілюються проекти, які фокусуються на аналізі та оновленні дослідницької інфраструктури. На сьогодні вже вдалося залучити понад 63 мільйони євро фінансування від ЄС у рамках цього конкурсу.

У 2025 році створено Коаліцію з підтримки науки, досліджень та інновацій, до якої увійшли 14 країн, Європейська Комісія та провідні міжнародні організації. Світовий банк працює з Україною над реформами у сфері вищої освіти, інфраструктури та управління. Ці процеси співвідносяться з тими змінами, які МОН впроваджує у науковій системі - зокрема, з оновленням підходів до управління, фінансування та оцінювання.

Наука стає частиною національної стійкості. Від оборонних технологій до медичної реабілітації, від енергетики до агросектора - наукові розробки вже впливають на здатність країни вистояти та відновитися. Україна за останні роки фактично здійснює реформу, яка у більшості європейських країн тривала 10-15 років.

Ми робимо це у значно більш стислі строки й у час війни. З 1 січня 2026 року в Україні офіційно запускається нова модель базового фінансування - за результатами. Ми не намагаємося "оптимізувати систему заради економії коштів", ми показуємо, що трансформація і посилення системи дає змогу збільшувати ресурс. Наша мета -- зробити українську науку конкурентною та здатною впливати на розвиток держави.