Навіщо Ердогана залучили як перемовника? "Якщо Ердоган буде успішним, Трамп приєднається до успіху, якщо переговори зірвуться - винуватим буде він, а не Трамп", - пояснив мені американський професор Майкл Гюнтер, автор однієї з небагатьох біографій Ердогана.
Ми також розглянули, яку роль може відігравати турецький лідер як посередник і які його справжні наміри.
Разом з професором Гюнтером ми вирішили обговорити три ключові аспекти. Чому Ердоган так активно намагається виконувати роль посередника чи навіть переговірника? Які його справжні мотиви? І, зрештою, найважливіше — наскільки ефективно він зможе вплинути на ситуацію, якщо навіть Дональд Трамп стикається з труднощами у цьому процесі? Таким чином, чому саме Ердоган?
Бути в епіцентрі глобальних подій, не лише спостерігати, а й самому визначати, як і чим можуть завершитися переговори, війни й конфлікти для Реджепа Таїпа Ердогана - це не просто амбіції. Це давня стратегія. Усі роки, скільки він при владі, хоче бути не просто першою особою Туреччини, а й політиком глобального рівня. І саме тому охоче бере на себе роль посередника.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
На мою думку, Ердоган прагне бути переговірником, бо це підвищує його міжнародний статус. Він бачить себе глобальним лідером, а не просто регіональним.
А ще він завжди добре відчуває момент і вміє його використати. Коли Європа допомагає, підтримує, але формально так і не очолила переговорний процес, а у США, навпаки, щоразу кажуть, що можуть із нього вийти, турецький лідер опиняється у правильному місці й в правильний час.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Він — особа, яка прагне привертати увагу до себе. І саме в ролі посередника він отримує цю можливість, особливо в умовах, коли США та ЄС проявляють обережність або не мають спільної позиції.
Отримуючи шанс максимально ефективно представити себе, він зможе не лише підтримати Трампа, а й підвищити свій авторитет в очах Путіна, а також продемонструвати Зеленському, що саме він є тією особою, з якою варто вести діалог і прислухатися до її думки.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Ердоган вважає себе експертом у веденні переговорів. Він демонструє свої здібності саме в тих ситуаціях, коли інші сумніваються або зупиняються. Його впевненість у тому, що може досягти результатів, які виявляються недоступними для інших, є щирою.
Але що ж спонукає його до дій? Чи справді це лише політичні прагнення? Автор біографії президента стверджує, що, звичайно ж, це не так. Ситуація значно складніша.
Основна сила Ердогана полягає в його здатності бути доступним для всіх. Він є єдиним лідером, який веде діалоги з Києвом, Москвою та Вашингтоном, залишаючись при цьому порівняно нейтральним. Це надає йому значну перевагу як політику, готовому виступати в ролі модератора переговорів або посередника.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
У Туреччини - унікальна позиція. Ердоган спілкується і з путіним, і з Зеленським, і з Заходом. І він використовує це, щоб показати: ніхто інший не здатен на те, що під силу тільки мені.
І якщо, наприклад, участь Сі вітала б росія, але його посередництво навряд чи легко сприйняв би Київ, зважаючи на мовчазну підтримку москви Китаєм, то Ердоган (хоча зазвичай так не буває) влаштовує всіх.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Його не сприймають як абсолютно нейтрального, проте також не вважають цілком упередженим. Ця рівновага або двозначність забезпечує йому місце за будь-яким столом.
Ця довіра не з'явилася без підстав, адже Туреччина відіграє значну роль у процесах обміну полоненими. Саме Анкара виступала посередником у зерновій угоді, поки Росія не зірвала її остаточно...
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Існує ж історія успіху. Ердоган уже проводив різні переговори, зокрема саме в Туреччині домовлялися про перевезення зернових, говорили щодо полонених. Тому коли він каже, що хоче бути посередником - це не просто про імідж. У нього вже є результати. А в дипломатії це має значення.
Також у дипломатії важливу роль відіграє стиль ведення переговорів. Який він у випадку Ердогана?
Автор біографії президента Туреччини зазначає, що Ердоган є кардинальною протилежністю Трампа. Якщо Трамп звик до тиску і публічної уваги, то турецький лідер обиратиме інший підхід.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Він не з тих, хто влаштовує галас чи нав'язує свою думку під час переговорів. Проте й уникати конфліктів не має звички. Коли йому щось потрібно, може проявити велику відкритість. Проте зазвичай він обирає більш м'який підхід: через наполегливість, неформальні розмови "в кулуарах" та зміну настрою в приміщенні.
Професор зауважує, що слід бути підготовленими до того, що інформацію про турецький аспект переговорів подаватимуть дозовано або ж вона може бути відсутня до моменту досягнення результату. У Овальному кабінеті, навіть якщо спільних рішень ще не ухвалено, про них вже ведуть розмови. В Анкарі ж така практика не прийнята.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Ердоган проводить переговори інакше, ніж Трамп. Якщо Трамп відзначається гучністю та публічністю, навіть на етапі, коли угода ще не досягнута, то Ердоган, навпаки, діє більш стримано і методично. Він зазвичай прагне поступово виснажити свого опонента, ведучи переговори в більш тихій манері.
А ще (і це теж - і стиль, і переконання, що "домовленості люблять тишу") справжні рішення знаходитимуть зовсім не під час переговорів, а у розмовах віч-на-віч з Ердоганом, які так і залишаться закритими та непублічними.
Майкл Гюнтер, який написав біографію Реджепа Тайіпа Ердогана, є професором політології в Технологічному університеті Теннесі.
Він часто говорить з людьми наодинці, а не за загальним столом. Так він знаходить слабкі місця, завойовує довіру або навіть ізолює когось. Це тактика.
Біографію Ердогана Майкл Гюнтер назвав "Подорож, що триває". Щойно вона вийшла, колеги-професори написали рецензію: мовляв, "ця книжка задала новий стандарт і для вчених, і для політиків" завдяки глибокому аналізу та об'єктивності.
То ж в автора немає упередженості до свого героя. І коли (попри всю неоднозначність Ердогана як політика) його можливу появу в переговорному процесі професор сприймає радше схвально - хочеться вірити, що це хороший знак.
#Європа #Київ #Володимир Зеленський #Президент (державна посада) #Дональд Трамп #Історія #Туреччина #Північна та Південна Америка #Дипломатія #Європейський Союз #Політика #Росіяни #Політик #Стратегія #Китай (регіон) #Імідж #Політологія #Біографія #Вашингтон, округ Колумбія #Турецька мова #Тактика (метод) #Анкара #Реджеп Таїп Ердоган #Технічний університет Теннессі
