Дронова ера конфліктів. Як Сполучені Штати протистоять Китаю у сфері військових безпілотників та хто виявляється на коні?

У липні міністр оборони США Піт Гегсет опублікував меморандум, що має "розкрити домінування США у військових дронах" та сприяти швидкому і масовому впровадженню малих безпілотників у всіх видах Збройних сил Сполучених Штатів.

Для цього планується зменшити бюрократичне навантаження на виробників та розширити повноваження старшим офіцерам, які зможуть самостійно замовляти дрони для власних підрозділів. В чомусь це нагадує досвід України.

Малі дрони будуть класифіковані як "товар для споживачів". Це означає, що не потрібно буде дотримуватися стандартів НАТО STANAG 4856, які вимагають узгодженості інтерфейсів, систем управління та обміну інформацією. Як наслідок, вартість і складність їхнього виробництва можуть бути суттєво знижені.

Таким чином, підрозділи можуть отримувати дрони на рівні звичайних патронів або інших видів боєприпасів. Командири нижчого рівня, в свою чергу, самостійно приймають рішення щодо того, хто має право управляти безпілотниками, а також займаються їх закупівлею та тестуванням.

Сполучені Штати активно вивчають та впроваджують досвід України в використанні ударних безпілотників і, що ще важливіше, прагнуть наздогнати Китай, який займає лідируючу позицію у виробництві дронів у світі.

У 2023 році армія США почала систематично досліджувати тему малих дронів-камікадзе, запровадивши програму під назвою LASSO (мало-висотні системи спостереження та ураження). У рамках цієї ініціативи на озброєння військових надходять дрони-камікадзе, оснащені тепловими камерами та інфрачервоними сенсорами, які можуть бути запущені з пускових труб. Основні вимоги до цих апаратів включають можливість здійснювати польоти на відстань приблизно 20 км, а також наявність бойової частини, здатної знищити броньовану техніку.

Серед перших компаній, які долучилися до цієї програми, була відома українська фірма AeroVironment, яка представила свої дрони Switchblade 300 і 600. Основні відмінності між ними полягають у габаритах, дальності польоту та потужності. Дрон 300 оснащений меншою бойовою частиною, яка не завдає значних ушкоджень важкій техніці, тоді як 600 має ту ж бойову частину, що й протитанковий ракетний комплекс Javelin, здатну знищувати танки.

Українські військові висловлюють позитивні відгуки щодо цих дронів. У період 2022-2023 років було замовлено 1425 одиниць моделей "світчблейд". Наразі ж замовлення на Switchblade 300 не надходять взагалі, тоді як Switchblade 600 армія США все ще має намір продовжувати укладати контракти та розширювати їх використання.

Самих лише Switchblade 600 буде замало для розвитку "дронової" частини американського війська. Це пов'язано з його високою вартістю, яка не відповідає концепції дешевого засобу ураження для дорогої ворожої техніки. Запуск одного Switchblade 600 коштує близько 170 тисяч доларів.

Але це лише початок американської дронової історії. У військовому бюджеті на 2026 рік, з'явилася нова абревіатура - PBAS. Це комплекс систем, який складається з FPV-окулярів, контролеру, дисплею та 6 різних FPV-дронів. Армія США замовила 1057 таких систем, кожна вартістю у $34 826. У березні 2025 року Корпус морської піхоти США створив підрозділ MCADT, який спеціалізується на швидкому інтегруванні FPV-дронів у війська. За їх програмою FPV-дрони повинні працювати на рівні взводів на дальність у 20 км, там мати вартість менше ніж 5 тисяч доларів.

Хоча на перший погляд 5 тисяч доларів за один FPV-дрон виглядає як значна сума, особливо якщо порівнювати з українськими аналогами, які коштують удесятеро менше, у рамках майже трильйонного бюджету США це насправді не така вже й велика витрата.

Військові США прагнуть активізувати як свої ресурси, так і залучити приватний сектор. Американські збройні сили відкривають лабораторії безпосередньо у власних бригадах, де займаються розробкою та виготовленням FPV-дронів. Це дозволяє бригадам оперативно створювати дрони, які відповідають вимогам конкретних бойових завдань. Такий підхід до мобільних майстерень нещодавно був впроваджений також в Україні.

Окрім виробництва дронів, їх ще треба навчитись застосовувати. У травні 2025 року десантники США провели другі навчання із залученням малих дронів.

Для того щоб наздогнати своїх китайських конкурентів, американська армія вже розпочала активний пошук приватних компаній, здатних виробляти FPV-дрони коштом до 2000 доларів. Планується, що ці виробники зможуть поставити 10 тисяч безпілотників протягом року.

Приватні компанії у штатах і справді можуть масштабувати замовлення для армії, адже вони почали готуватися до масового виробництва дронів раніше, відчуваючи тренд.

DRL (комерційна медіа-організація, що займається гонками дронів на міжнародному рівні) виявилася несподіваним учасником нового сегменту ринку військових безпілотників у США. Її лідер Раян Г'юрі став одним із засновників PDW - команди, яка спеціалізується на створенні дронів, здатних функціонувати в екстремальних і змінюваних умовах сучасного бойового середовища. Вироби цієї компанії мають схожість з українськими дронами-камікадзе, які російські війська охрестили "Баба Яга".

Їхні завдання подібні: проведення розвідки, коригування вогню та виконання бомбардувань. Ці технології можуть функціонувати в умовах протидії радіоелектронній боротьбі та застосовують штучний інтелект для виконання поставлених завдань. Компанія отримала контракт від Сил спеціальних операцій США на суму 6,9 мільйона доларів і вже цього року планує старт виробництва малих FPV-дронів, обіцяючи збільшення обсягів виробництва на 1000%.

У цій сфері їхніми суперниками є інша фірма — високо оцінена на біржі Anduril Industries, яка вже залучила мільярди доларів інвестицій. Ця компанія розробляє дрони, що мають аналогічне призначення, під назвою Ghost X. За своєю конструкцією вони більше нагадують компактні гелікоптери, здатні виконувати розвідувальні завдання та здійснювати атаки.

Anduril представила свої компактні FPV-дрони, відомі як BOLT (для розвідувальних місій) та BOLT-M (камікадзе). Ці апарати мають характерний вигляд класичних FPV-дронів і виконують подібні завдання, але оснащені інтегрованим штучним інтелектом, що дозволяє їм діяти автономно.

У 2024 році Anduril отримала замовлення на виробництво дронів BOLT від ВМС США на суму 6.5 млн доларів, однак кількість дронів яку виготовили для цього замовлення не розголошувалася.

У 2024 році компанія Anduril уклала контракт на виготовлення дронів-перехоплювачів Roadrunner на суму 250 мільйонів доларів. Крім того, вона активно співпрацює з різними військовими відомствами в рамках програми протидії безпілотникам.

Малий стартап Neros Technologies має великі плани на майбутнє, прагнучи випускати до мільйона FPV-дронів щорічно, але лише за умови отримання відповідного контракту від Пентагону. Наразі реальний потенціал компанії значно скромніший. Згідно з інформацією від Defense News, Neros може виробляти приблизно 1500 дронів на місяць і має намір збільшити це число до 10 000 одиниць до кінця року. Основною моделлю, що випускається компанією, є Archer — 8-дюймовий FPV-дрон, здатний нести бойову частину вагою до 2 кг на відстань понад 20 км.

До речі, ці дрони вже використовуються Силами оборони України. У лютому 2025 року було підписано контракт на постачання 6000 одиниць. Фінансування цього контракту відбулося завдяки Коаліції дронів. Таким чином західні партнери, допомагаючи Україні, зробили непогану інвестицію в розвиток власної дронової індустрії.

Як зазначає виконавчий директор NEROS Сорен Монро-Андерсон, виготовляти високоякісні FPV-дрони у великій кількості - складно. А виготовляти їх без китайських комплектуючих виглядає майже неможливим.

"На жаль, досі спостерігається значний розрив у цінах та функціональних можливостях між китайськими та західними виробниками компонентів для дронів," - зазначає Монро-Андерсон.

Хоча Сполучені Штати мають розвинену промисловість і технології для виготовлення безпілотників, змагатися з Китаєм у плані вартості - це практично неможливо. Причина криється у відмінностях у стандартах безпеки, процесах сертифікації та суворих вимогах для військових.

Окрім того, витрати на працю, матеріали та контроль якості в США суттєво вищі, ніж у Китаї, де компанії користуються значними субсидіями від уряду та дешевою робочою силою. Саме з цієї причини американські стартапи, спільно з Департаментом оборони США, проявляють великий інтерес до співпраці з українськими виробниками.

Щоправда, українські виробники теж дуже залежать від китайських компонентів. Повністю локалізований в Україні дрон від компанії Vyriy лише нещодавно був представлений публіці та наразі займає дуже малу частку на ринку.

За даними дослідження, проведеного компанією Drone Industry Insights UG, Forbes повідомляє, що Китай займає 90% світового ринку безпілотних літальних апаратів. Джош Стайнман, колишній експерт з безпеки ланцюгів постачання в Раді національної безпеки США, підкреслив: "Ми фактично повністю залежимо від нашого основного супротивника у питаннях постачання компонентів та їх виробництва".

Яскравим прикладом цього є компанія Anzu Robotics, яка у 2024 році анонсувала розробку американських дронів під назвами Raptor та Raptor-T. Однак, з'ясувалося, що основою для цих дронів став китайський "Mavic". Це стосується не лише концептуальних аспектів, але й технічних, оскільки були використані ліцензовані технології від DJI.

Американські чиновники усвідомлюють загрози, що виникають внаслідок впливу Китаю на глобальний ринок безпілотників. Щоб протидіяти цьому, вони готові запроваджувати мита та інші обмеження не лише на китайські дрони, а й на їхні комплектуючі. Такими діями уряд США прагне зробити закупівлю китайської електроніки для дронів економічно невигідною. Це спрямовано на захист американських виробників та створення незалежної екосистеми виробництва безпілотників.

Про домінування Китаю у галузі безпілотників відомо вже давно. Китайська компанія DJI з їх дронами "Mavic" в один момент стала виробником одного з ключових інструментів у російсько-українській війні. Початково дрон використовували для розвідки, а з появою систем скидів він перетворився на бойовий.

З розвитком FPV-дронів помітно зріс вплив китайських виробників електроніки та комплектуючих. Китай став основним постачальником електроніки для FPV-дронів в Україні та Росії. Це не лише приносить китайським компаніям величезні прибутки, але й надає їм доступ до безцінних даних, що дозволяє оптимізувати їх виробничі процеси під специфіку продукції, яка користується попитом у умовах великої війни.

Китай уважно контролює застосування дронів різних моделей та інтегрує здобуту інформацію у свою військову стратегію. На противагу США, Китай демонструє значно більшу активність у розвитку та виробництві безпілотників, адже володіє всіма необхідними економічними ресурсами та статусом "світового виробника".

На початок 2023 року в Китаї було зафіксовано 1,27 мільйона безпілотників, а до кінця 2024 року їх кількість зросла до 2,2 мільйона. Варто зазначити, що ця статистика стосується лише дронів, які перебувають на території Китаю, не враховуючи експорт. Це дозволяє припустити, що Пекін уже давно досяг обсягу виробництва сотень тисяч безпілотників щомісяця.

Згідно з інформацією, оприлюдненою китайськими державними ЗМІ, наприкінці 2022 року в Китаї функціонувало 15 000 підприємств, діяльність яких була пов'язана з виробництвом безпілотників.

Хоча більшість дронів які виробляє Китай використовуються для цивільного напрямку, на прикладі війни Росії проти України ми добре бачимо, як швидко можна перелаштувати звичайні дрони під військові цілі. І цілком цивільні виробничі лінії можуть перейти на воєнні рейки, так само як колись автомобільні концерни перейшли на виробництво бронетехніки.

Це усвідомлюють і в Китаї, тому виробництво безпілотників має ключове значення в рамках їх національної стратегії "військово-цивільного злиття".

Китайська індустрія безпілотників, що є складовою частиною цієї стратегії, об'єднує великі державні компанії, навчальні заклади та приватні підприємства. Державні корпорації, такі як AVIC, CASIC, CASC та CETC, займаються розробкою бойових безпілотників, систем управління, сенсорних технологій та засобів радіоелектронної боротьби.

Внаслідок такої стратегії, Китай розробив різноманітний асортимент безпілотників: від компактних FPV-дронів до потужних ударних систем. Ці безпілотники застосовуються не лише для розвідки, але й для виконання точних ударів, ведення електронної боротьби, передачі даних та проведення атак "роями" в умовах втрати зв'язку.

Цивільні виробники активно беруть участь у створенні дронів для китайської армії. На ряді відео можна спостерігати, як звичайні аграрні дрони модифікують, додаючи їм системи для скидання боєприпасів, що перетворює їх на аналог української "Баби Яги".

Крім виробництва, Китай активно займається підготовкою до застосування дронів, розвиваючи нові тактики використання FPV-дронів, які, зокрема, застосовуються в Україні. Військові експерти Китаю досліджують можливості звичайних дронів, оптоволоконних моделей та апаратів з "машинним зором". У навчаннях беруть участь традиційні "одноразові" камікадзе-дрони, а також системи, що дозволяють скидати боєприпаси, у поєднанні з дронами серії "Мавік" для моніторингу уражених цілей.

Для організації подібних навчань у Китаї були створені спеціалізовані полігони, на яких розташовані смуги з перешкодами, ремонтні майстерні для дронів та навчальні класи. Військові відточують взаємодію між піхотою та безпілотниками, де дрон виконує роль супроводу та захисту піхотинця. Всі ці операції контролюються з повітря за допомогою дронів, оснащених тепловізійними або нічними камерами.

Китай також працює над створенням дрононосців, які можуть запускати дрони в режимі "рою". 19 травня було презентовано перший дрононосець Jiu Tian SS, здатний випускати 100 FPV-дронів, що діятимуть злагоджено як єдине ціле.

Яскраве представлення інтеграції дронів у збройні сили Китаю виглядає більше як засіб пропаганди, спрямований на залякування супротивників комуністичного режиму. Проте, підготовка Китаю до широкомасштабного використання бойових дронів не викликає сумнівів, так само, як і наявність необхідної виробничої інфраструктури для цього. Ефективність їхньої моделі стане зрозумілою лише під час реальних військових конфліктів.

Тривала участь Китаю в ринку дронів надала країні неймовірні стартові можливості. Уміння виробляти сотні тисяч доступних дронів у поєднанні з безперервною їх інтеграцією в збройні сили формує враження про армію, здатну ефективно реагувати на будь-які звичайні загрози. Стратегія поєднання цивільного і військового секторів дозволяє Китаю підтримувати високі темпи виробництва та, що найважливіше, забезпечує гнучкість у адаптації до своїх потреб.

Схоже, що США наразі не встигають за своїм конкурентом. Піт Гегсет вказав, що до 2026 року всі американські підрозділи мають бути обладнані малими дронами. Проте наразі залишається незрозумілим, чи зможе американська система разом із виробниками втілити це бачення в такі стислі терміни.

Попри намагання впровадити масові програми для армії, обсяги виробництва та ціна продукції все ще не дозволяють конкурувати з китайським ринком у масштабах. Водночас США можуть це компенсувати технологічними проривами -- інтеграцією ШІ, автономними системами та широким використанням бойового досвіду союзників, зокрема України.

Еволюція приватних підприємств, зростання серійного виробництва та накопичений досвід бойових дій є критично важливими чинниками для розробки більш адаптивних і технологічно просунутих рішень. Той, хто швидше освоїть ці зміни, зможе не лише забезпечити технологічну перевагу, а й визначити новий баланс сил у світовій безпековій системі.