Битва за студентів: як зберегти випускників в Україні?

Як подолати синдром меншовартості учнів регіональних навчальних закладів та вибороти для нашої молоді можливість навчання в провідних університетах Європи.

За кордоном зараз перебуває понад 2,1 мільйона українських школярів. За даними соціологічних досліджень (зокрема, звітів аналітичних центрів та за оцінками Міносвіти), лише 13% із них твердо планують повертатися додому. Серед головних причин еміграції підлітки називають пошук кращих перспектив для роботи та життя.

Європейські університети спрощують умови вступу для наших школярів, відкривають безкоштовні програми та пропонують щедрі стипендії. В цей час представники вищої освіти в Україні знаходяться на роздоріжжі.

Освітнє середовище відчуває безпрецедентний відтік мізків і талантів. Ми можемо або прийняти це і починати думати про кінець закладів вищої освіти в Україні, або реагувати на нові умови. Потрібно адаптуватися і шукати шляхи втримати школярів в Україні - поки ще не пізно. Щоб утримати випускників, стандартних днів відкритих дверей уже недостатньо. Сучасний підліток обирає не стільки спеціальність, скільки середовище, безпеку та майбутнє. Тому українським вишам доводиться виходити на зовсім інше поле -- поле емоцій та цінностей.

Відчуття "самотності": Чому молодь вирушає у подорож?

Рішення залишитися в Україні або виїхати пов'язане з безліччю причин. Проте одним із найгостріших аспектів для молоді, особливо в регіонах, є відчуття безнадії та ізоляції. Підлітки, що живуть у маленьких містах і селах, часто відчувають себе покинутими на самоті, поза культурним життям, зі слабкою соціалізацією та дистанційною освітою.

Життя молодої людини справді розпочинається лише з університетських часів, коли вона стає частиною нової спільноти і починає "пускати коріння". Це період, коли вона знаходить друзів, орендує квартиру, розвиває хобі та формує своє оточення. Переконати її залишитися в Україні в останній момент стає неможливо — навіть якщо батьки вже придбали квитки на потяг на наступний день після випуску.

Українські університети досі діяли за принципом "спіймати тих, хто залишився", уникаючи глибшого аналізу та залучення. Ми прагнемо змінити цю ситуацію. Наприклад, ми ініціювали проєкт "Останній дзвоник від КАІ". Це важливий крок у напрямку залучення підлітків з регіональних шкіл, щоб поглибити їхнє занурення в українську культуру та створити емоційний зв'язок: "Це моя спільнота, тут мене чекають і помічають".

Важливо дати випускникам відчути, що їхнє рідне місто чи село не існують окремо від країни. Що до них можуть і будуть приїжджати топ-лідери думок країни, і їхні школи можуть ставати культурними осередками у фокусі всіх ЗМІ регіону.

У рамках нашого проєкту вдалося залучити 1 070 навчальних закладів та 4 171 учня 10-11 класів, що ми оцінюємо як успішний результат. Це становить приблизно 10% від загальної кількості шкіл, розташованих на території, контрольованій Україною. Для одного проєкту це вражаюча досягнення. Сподіваємося, що наші колеги з освітньої сфери також активізують свої ініціативи в регіонах.

Збільшити ризики у змаганні з європейськими університетами.

Якщо запросити відомих зірок у звичайну регіональну школу, конкуренція за українських абітурієнтів значно зростає. Коли випускники дізнаються, що найкращі артисти, провідні медіа та престижний київський університет приїжджають до їхнього маленького містечка, у них зникає відчуття меншовартості.

Сучасний університет повинен виходити за межі традиційних стін приймальної комісії та академічного elitism. Якщо ми прагнемо, щоб молодь залишалася в Україні, нам потрібно спілкуватися з нею на зрозумілій їй мові та створювати простір, де молоді люди відчуватимуть свою значимість. Конкуренція за майбутніх студентів не виграється тим закладом, який запропонує більше бюджетних місць, а тим, який зможе відновити у молоді віру в свою країну та перспективи, які вона може запропонувати.