Злочини Епштейна були спричинені повсякденним сексизмом.

В Україні реакції на матеріали Епштейна можна умовно розділити на три групи:

Ми бачимо, що мережа Епштейна дотягнулася до України. І ті люди, які в ній працювали, які рекрутували підліток для розваг багатіїв -- це не поодинокі виродки. Це ціла індустрія, в якій ходили "на роботу" десятиліттями. Епштейн -- це верхівка айсберга, є багато інших каналів збуту порнографічної продукції, які досі працюють.

Якщо ви ознайомитеся з пірамідою насильства, ви зможете помітити цілу систему — щось на зразок "жартів", де, наприклад, власник компанії з виробництва харчових добавок намагається привернути увагу, що стає основою для виникнення злочинних дій.

І не лише з'являються — ця побутова легітимація насильства робить суспільство неспроможним адекватно протистояти йому.

Добре це показано в свіжому українському серіалі "Тиха нава", де йдеться про містечко, в якому кілька років тривають зґвалтування, а місцева поліція приховує правду.

Якщо жартувати про зґвалтування - це вважається веселим, то чи можна тоді стверджувати, що саме зґвалтування не є таким серйозним злочином?

У 2016 році, у рамках флешмобу #яНеБоюсьСказати, українські жінки відкрито розповідали про свої досвіди насильства (цікаво, що це сталося за рік до сплеску руху #me_too). Тоді деякі публічні особи висловлювалися вкрай негативно. Наприклад, Юрій Винничук:

"Новий флешмоб мене зворушив. Згадав, як був немовлям, і навіть те, що тоді думав. З'явилося нестримне бажання знову припасти до цілющого джерела. Як писав московський поет 18 ст. "О женщина, о мать! Позволь себя лобзать!".

За десятиліття тон спілкування кардинально змінився. Відкриття імперії насильства викликає осуд, хоча елементи світської хроніки, що стосуються життя закордонних аристократів, залишаються актуальними.

Я прагну залучити українську аудиторію до обговорення актуальних проблем і разом розглянути основи піраміди насильства — побутовий сексизм. Яка ситуація спостерігається у 2026 році? Чи сприяємо ми виникненню нових Епштейнів у нашому суспільстві?

Експертний проект "Гендер в деталях" започаткував #сексизм_патруль у 2021 році, а Антипремію Сексист року ми вручаємо починаючи з 2023. Для боротьби з корінням насильства – інститут репутації суттєво покращує стан усіх соціальних інститутів.

Цього року колекція сексистів вражає своїм масштабом і кольоровістю. Ось декілька "представників".

Вибрати лауреата Антипремії "Сексист року - 2025" можна за цим посиланням.

Ключовою тенденцією 2025 року стала інституційна відсталість. Я не зовсім впевнений, чи це викликано разницею в поколіннях, чи ж організаційною інерцією, однак приклади того, як інституції не змогли адекватно відповісти на суспільні настрої цього року, дійсно вражають.

Яскравим прикладом є вручення кінопремії "Золота Дзиґа" актору Костянтину Темляку, попри те, що проти нього висунуті обвинувачення у насильстві та розпочато кримінальне провадження. Кіноакадемія пояснила, що рішення було ухвалене до виникнення цих звинувачень, а в їхніх статутах і процедурах не передбачено можливості скасування. Наче процедура голосування в громадській асоціації дорівнює Конституції України, і для внесення змін потрібно 300 голосів депутатів, референдум та скасування воєнного стану.

Врешті-решт, сам актор, якого звинуватили, відреагував найбільш зріло, вирішивши відмовитися від премії. Тим часом, Кіноакадемія внесла корективи у свої правила лише через кілька місяців, після втручання юридичної фірми Miller Law Firm.

Такого було ще багато.

Юрій Винничук написав статтю під назвою "Була колись розпусна епоха", яка могла б стати досить цікавою, якби редактори медіа Збруч належним чином виконали свої обов'язки. Вони могли б виправити деякі недоречності автора та відредагувати текст так, щоб не склалося враження, що Юрій з ностальгією згадує про часи, коли насильство над жінками, чи неприйнятні дії вчителя щодо учениці в класі, були визнані звичним явищем.

Але редактори не спрацювали, колонка вийшла сексистською і огидною. Спрацювала Виконавча рада Українського ПЕН, виключивши Винничука з організації. Чим спровокувала феєричну внутрішню дискусію, де звісно без "хунвейбінів і комсомольців" не обійшлося. Чомусь всі, хто відстоює етичність публічних висловлювань, здаються старшому поколінню "комсомольцями".

Зрештою Загальні збори, які мають вищу силу над рішенням Виконавчої ради, провели таємне голосування, де з 116 зареєстрованих 42 проголосували "за" виключення, 74 -- "проти". Тож Юрій Винничук залишився членом Українського ПЕН. Бо хоча ключовим принципом цієї письменницької організації є те, що свобода слова не є абсолютною і поєднується з етичною відповідальністю за публічні висловлювання, а серед базових цінностей -- неприйняття мови ненависті і дискримінації, для 74 анонімних українських письменників/иць це не аргумент.

Університети також не залишилися осторонь цієї проблеми. ЛНУ імені Івана Франка протягом багатьох років не звертав уваги на скарги студенток щодо домагань з боку професора Йосипа Лося. Лише на початку 2025 року, коли ці випадки набули розголосу, сивочолого викладача було звільнено.

Андрія Білоуса удостоїли звання доцента, незважаючи на те, що кілька місяців тому студенти КНУТКіТ імені Карпенка-Карого та актори влаштовували акції протесту під Молодим Театром у Києві та біля КМДА, вимагаючи його звільнення з посад. Вимоги протестувальників базувалися на тих же аргументах, що й у кіноакадемії: нібито все відбулося відповідно до процедури, звання вже було присвоєно, і це не пов'язано з ситуацією. Спочатку його відсторонили з посади, але через місяць він знову зайняв позицію художнього керівника. КМДА пояснила це тим, що його контракт не містив пункту про відповідальність за "аморальні вчинки".

Після чергових акцій протесту Білоус покинув театр "за взаємною згодою".

Хоча я не підтримую ідею відсторонення від посади відразу після висунення звинувачень, вважаю важливим провести розслідування та забезпечити наявність відповідних процедур на випадок таких ситуацій. На момент ухвалення рішень вже тривала тривала боротьба між акторами та акторками і Білоусом, тому всі рішення, прийняті комісіями та посадовими особами, повинні були враховувати цю обставину.

Через шість місяців після зазначених подій Міністерство освіти і науки опублікувало рекомендації щодо заходів проти домагань у вищих навчальних закладах, проте, на жаль, вони не мають обов'язкового характеру.

Отже, на початку 2026 року можна констатувати, що інституції, які привернули суспільну увагу минулого року, демонструють певні зрушення. Проте, за великим рахунком, вони все ще не в змозі запобігати насильству та ефективно усувати його корені, діючи проактивно.

Замість цього, відзначилася така державна організація, як Держпродспоживслужба. Під час підготовки номінантів для Антипремії Сексист року, багато випадків сексистської реклами стали відомі саме завдяки звітам цієї служби, що містять інформацію про накладені штрафи та покарання.

І це результат саме інституційного вдосконалення: прийняття закону про рекламу, процедури подання скарг і просвітницька робота з суспільством та виконавцями на місцях. Внаслідок якої сексистська реклама більше не сприймається за норму. І отримує заслужене покарання.

Варте, проте наразі непропорційне завданій шкоді.

"Ковальська бетон" цілком здатна витратити 6700 грн на штраф і навіть посміятися над цим, вважаючи, що це була найдешевша реклама в їхній історії, чим і скористалися.

Якщо б за сексистські реклами та образливі висловлювання від власників або команди забороняли участь у державних тендерах, недобросовісним виробникам бетону, автопокришок та кінопродукції стало б зовсім не весело.

На консультаціях і гендерних аудитах для ГО і бізнесу я завжди кажу керівництву: дійте на випередження. Показуйте що сексизм вам не ОК. Робіть зауваження колегам, слідкуйте за атмосферою в колективі, слідкуйте за своїм власним мовленням, чи часом щось там не проскакує.

І головне -- не відмовчуйтеся. Беріть участь в публічних дискусіях і прямо кажіть, що ви засуджуєте сексизм конкретних персон. Формування інституту репутації це робота не лише жінок і не лише феміністок.

Подивіться ще раз на піраміду насилля на початку цієї статті. Усунути його базу -- наше спільне завдання.