Можливо, що зустріч Чумацького Шляху з Андромедою не відбудеться.

Нове дослідження показало, що ймовірність прямого зіткнення нашої галактики з Андромедою через п'ять мільярдів років становить лише два відсотки

Протягом багатьох років навчальні посібники в школах описували вражаючу перспективу нашої галактики — неминуче зіткнення Чумацького Шляху з величезною Андромедою, яке, за прогнозами, відбудеться приблизно через п’ять мільярдів років. Проте нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, суттєво змінює це уявлення, малюючи набагато спокійнішу картину майбутнього.

Астрономи з університетів Гельсінкі, Дарема та Тулузи провели велике дослідження, здійснивши сто тисяч комп'ютерних симуляцій. Вони скористалися найточнішими даними, отриманими з космічного телескопа Хаббл, що належить НАСА, та місії Гайя Європейського космічного агентства. Результати виявилися несподіваними: ймовірність прямого зіткнення в зазначений період оцінюється всього в два відсотки, а не в стовідсоткову неминучість, як вважалося раніше.

Головний автор дослідження Тілл Савала з Університету Гельсінкі акцентує, що результати їхньої роботи не суперечать попереднім обчисленням, а навпаки, розвивають уявлення про можливі сценарії. Коли дослідники застосовували ті ж припущення, що й їхні попередники, вони отримували подібні результати. Водночас новий підхід надав змогу вивчити значно ширший спектр варіантів, використовуючи новітні дані.

Головна відмінність цього нового дослідження полягає в його підході до методології. Раніші прогнози базувалися на окремих найкращих значеннях руху та маси галактики Андромеда. У свою чергу, нова робота аналізує ці показники як діапазони, що дозволяє комп'ютерним алгоритмам дослідити всі можливі комбінації. Вперше в розрахунках враховано гравітаційний вплив Великої Магелланової Хмари — супутника, маса якого становить лише одну сьому маси Чумацького Шляху, але його близькість робить його вплив значущим.

Саме цей бічний гравітаційний вплив змінює траєкторію нашої галактики настільки, що в більшості сценаріїв Андромеда проходить повз під час першого наближення. Дві спіральні галактики все ще відчувають взаємну гравітацію та втрачають орбітальну енергію, але зазвичай їм потрібно від восьми до десяти мільярдів років -- удвічі більше попередньої оцінки -- перед будь-яким можливим злиттям. До того часу Сонце вже розшириться до розмірів червоного гіганта та знищить умови, придатні для життя в Сонячній системі.

Савала зазначає, що раніше дослідження зосереджувалися на взаєминах між Чумацьким Шляхом, Андромедою та галактикою Трикутника, але їхня робота також включає вплив Великої Магелланової Хмари. Додатково, замість того, щоб використовувати лише найбільш ймовірні значення для кожної змінної, вони провели тисячі симуляцій, що дало змогу врахувати всі спостережувані невизначеності.

У рамках ста тисяч експериментів більше половини все ще закінчуються злиттям галактик у далекому майбутньому. Проте чимало інших демонструють, що галактики можуть стабільно утримуватися на окремих орбітах, які тривають значно довше за сучасний вік Всесвіту. Навіть у ситуаціях, які в кінцевому підсумку призводять до злиття, перший контакт може відбутися на відстані сотень тисяч світлових років — це достатньо далеко, щоб зірки, планети та гало темної матерії залишалися в основному недоторканими протягом мільярдів років.

Ця нова невизначеність стосовно майбутнього Чумацького Шляху та Андромеди може бути недовготривалою. Команда вже готує плани для дослідження нових сценаріїв, як тільки з'являться додаткові дані. Наступний випуск інформації від космічного телескопа Гайя дозволить точніше визначити бічну швидкість Андромеди — одну з найскладніших для вимірювання характеристик — і зменшить межі похибки в наступній серії симуляцій.

Карлос Френк з Університету Дарема висловлює захоплення результатами дослідження. До цього часу вчені вважали зіткнення неминучою долею Чумацького Шляху. Тепер відомо, що існує дуже хороша можливість уникнути цієї лякаючої долі. Френк зазначає, що результати розрахунків вражають тим, наскільки точно можна моделювати еволюцію гігантських скупчень зірок протягом мільярдів років та визначати їхню остаточну долю.

Свіже дослідження ілюструє значущість врахування всіх аспектів та невизначеностей під час прогнозування космічних явищ. Воно також акцентує увагу на тому, як новітні дані та удосконалені моделювальні методи можуть суттєво змінити наше сприйняття майбутнього Всесвіту. Незважаючи на те, що остаточна доля нашої галактики залишається під питанням, це дослідження відкриває можливості для більш оптимістичного сприйняття космічної перспективи.