Нещодавнє дослідження виявило, що темп вашої ходьби — чи то під час медичного тестування, чи в ході звичайних щоденних справ — може слугувати індикатором ризику смерті з будь-якої причини.
У цьому дослідженні було проведено порівняння двох методів оцінки ходьби: швидкісний тест, який виконується в клінічній обстановці, та моніторинг частоти кроків у звичайному житті, здійснений за допомогою носимого пристрою.
Про результати дослідження інформує Healthline.
Обидва показники, такі як швидкість і частота кроків, виявилися пов'язаними із ризиком летальності і продемонстрували схожу прогностичну ефективність.
Дані, представлені 23 жовтня в журналі JAMA Network Open, можуть стати корисними для медиків та науковців у виборі найкращого способу оцінки ризиків для здоров'я в різних ситуаціях.
Клінічна швидкість ходьби проти повсякденної ходьби
У дослідженні взяли участь 4067 осіб -- переважно чоловіки, середній вік яких становив близько 69 років. Близько третини учасників були жінками.
Збирання даних відбувалося з січня 2012 року по грудень 2013 року, після чого учасників спостерігали до серпня 2024 року.
Щоб виміряти клінічну швидкість ходьби, учасники проходили стандартний тест: вони долали відстань у 2,44 метра, дотримуючись звичного для себе темпу. Тест проводили тричі, а для подальшого аналізу враховували середню швидкість (в метрах за секунду). Учасники, які зазвичай використовують тростину, могли користуватися нею під час виконання тесту.
Для оцінки ходьби в природних умовах учасники протягом 9 днів поспіль носили на зап'ясті акселерометр GENEActiv. Пристрій фіксував рухи з високою частотою, а спеціальне програмне забезпечення розпізнавало періоди ходьби та підраховувало кількість кроків.
На основі цих даних було розраховано два ключові показники темпу ходьби: медіанний темп (середнє значення кількості кроків за хвилину під час ходьби) та темп на рівні 95-го перцентиля (вищий показник, що свідчить про швидку ходьбу). Також було розраховано середню кількість кроків, які учасники робили щодня. Дослідники також зібрали інформацію про фактори, які, як відомо, впливають на смертність, зокрема:
* вік
The word "стать" can be transformed into a unique expression such as "превратиться" or "стать частью." Would you like a different approach or context for this term?
* навчання
* расова і етнічна ідентичність
* родинний статус
* паління
вживання спиртних напоїв
* план харчування
* коефіцієнт маси тіла (КМТ)
* артеріальна гіпертензія
* тривалі хвороби.
Для ідентифікації випадків смерті протягом досліджуваного періоду були залучені національні реєстраційні дані про померлих.
Подальше дослідження включало використання статистичних методів для аналізу ризику летального результату, пов'язаного зі швидкістю ходьби та кількістю кроків (темпом), при цьому враховувалися й інші фактори ризику.
Моделі коригувалися поступово: на початку без жодних коректив, згодом з урахуванням соціально-демографічних характеристик, після цього — з факторів способу життя, і, нарешті, з урахуванням стану здоров'я.
Споживши статистичний критерій, було проведено оцінювання здатності показників ходьби передбачати рівень смертності.
У дослідженні також аналізувалися різниці між чоловічою та жіночою статтю.
Також вчені здійснили додаткове дослідження, щоб оцінити стабільність отриманих результатів в кількох сценаріях: при виключенні даних про ранню смертність, під час аналізу підгруп за віком і станом здоров'я, а також при застосуванні різних критеріїв для визначення частоти кроків.
Вища швидкість ходьби пов'язана зі зниженням ризику смерті на 23%
Протягом періоду спостереження (медіана якого становила майже 12 років) померли 739 учасників.
Середня швидкість пересування учасників у клінічних умовах становила 1,2 метра за секунду. Медіанна частота кроків у звичайному житті складала приблизно 75 кроків на хвилину, тоді як 95-й перцентиль частоти кроків досягав близько 112 кроків на хвилину.
Дослідження виявило, що існує лише незначний кореляційний зв'язок між швидкістю ходьби в умовах клініки та частотою кроків у повсякденному житті. Це свідчить про те, що ці два параметри не повністю відображають однакові моделі пішохідної активності. Тим не менш, обидва ці показники, незалежно один від одного, були пов'язані зі зниженням ризику смертності.
Після корекції даних з урахуванням віку, статі, способу життя та здоров'я було виявлено, що кожне стандартне підвищення швидкості ходьби (в умовах клініки) пов'язане зі зменшенням ймовірності смертності на 23%.
Подібним чином, підвищені значення медіанної частоти кроків та частоти кроків на рівні 95-го перцентиля асоціювалися зі зменшенням ризику летального результату на 17% та 18% відповідно.
При оцінці ефективності показників ходьби у прогнозуванні смертності виявилося, що кожен з них сам по собі має лише обмежену прогностичну силу. Інтеграція клінічної швидкості ходьби в модель разом з іншими відомими факторами ризику дещо підвищила точність прогнозу смертності. Також, додавання частоти ходьби в звичайних умовах сприяло поліпшенню прогнозування, проте в аналогічній мірі, як і клінічна швидкість ходьби.
Комбінація клінічної швидкості ходьби з характеристиками ходьби в природних умовах призвела до незначного покращення прогностичних можливостей, проте цей ефект виявився незначним після врахування детальних аспектів здоров'я.
Дослідження виявило, що як швидкість, так і частота ходьби продемонстрували схожу прогностичну ефективність для обох статей, проте загальні моделі прогнозування продемонстрували дещо вищі результати для жінок.
Декілька аналізів чутливості підтвердили ключові висновки. Отримані результати залишалися послідовними, навіть при виключенні ранніх випадків смерті, фокусуванні на більш здорових або старших учасниках, а також при застосуванні різних методів вимірювання частоти ходьби.
У цілому, результати цього дослідження вказують на те, що клінічні тести швидкості ходьби, а також моніторинг частоти ходьби в природних умовах з використанням носимих пристроїв є ефективними методами для оцінки ризику смертності з усіх причин. Хоча ці підходи надають схожу інформацію, вони акцентують увагу на різних аспектах процесу ходьби.
Вибір підходу може бути обумовлений цілями оцінки, доступними ресурсами та обставинами, в яких здійснюються вимірювання.
Особи, які пересуваються швидше, мають можливість прожити довше, оскільки їхній стан здоров'я вищий.
Неха Сабхарвал, фізіотерапевт (PT, DPT) та керівник напрямку реабілітації, яка зосереджується на питаннях рухливості в старшому віці та покращенні функціональних можливостей, підкреслює, що швидкість ходьби може слугувати індикатором тривалості життя, оскільки вона відображає загальний стан здоров'я індивіда.
"Багато з нас пересуваються, навіть не замислюючись над цим, але насправді цей процес потребує злагодженої роботи кількох систем організму," -- зазначила вона. Серце і легені мають функціонувати в правильному ритмі, м'язи повинні забезпечувати необхідну силу, а мозок -- координувати кожен рух, підтримуючи баланс.
Сабхарвал, яка не була залучена до дослідження, зазначає, що у своїй практиці вона помічає випадки, коли пацієнти починають пересуватися повільніше, ніж звичайно.
Проста причина таких змін може здаватися пов'язаною з природним процесом старіння, проте, за її словами, існують і інші можливі фактори. Це можуть бути м'язова слабкість, дискомфорт, зменшена витривалість, проблеми з рівновагою або навіть невиявлені хвороби.
На думку Сабхарвала, дане дослідження має велику цінність, адже воно показує, що дані про фізичну активність людей можуть бути здобуті не лише в рамках клінічних обставин.
Водночас вона попереджає про можливість неправильного розуміння отриманих результатів: не слід вважати, що лише збільшивши швидкість ходьби, можна значно продовжити життя.
Люди, які від природи ходять швидше, ймовірно, вже мають кращий стан здоров'я, пояснює Сабхарвал.
Не слід турбуватися про те, чи йде людина швидше за свого сусіда; важливіше звернути увагу на те, чи не почала вона пересуватися повільніше, ніж півроку тому.
Що робити, якщо швидкість вашої ходьби знизилася
Доктор медицини Теодор Стрендж, який очолює терапевтичне відділення в "Northwell Staten Island University Hospital", надав рекомендації для тих, хто помічає, що їхній крок став повільнішим. Хоча доктор Стрендж не брав участь у проведенні цього дослідження, він підкреслює важливість звернення до лікаря, якщо ви відчуваєте, що ваш темп знижується. Наприклад, якщо раніше ви без труднощів піднімалися сходами, а тепер відчуваєте задишку, це може бути сигналом для обстеження.
Стрейндж зазначив, що якщо ви відчуваєте нові болі чи дискомфорт, важливо звернутися до спеціаліста, адже такі прояви можуть ускладнити виконання фізичних навантажень.
Також важливо тримати під контролем наявні хронічні захворювання -- це дозволить вам займатися фізичною активністю настільки ефективно, наскільки це можливо з урахуванням вашого стану здоров'я, каже він.
Тут панує правило: чим обережніше рухаєшся, тим далі зможеш досягти, зазначає Стрейндж. Він рекомендує контролювати свою фізичну активність за допомогою спеціальних гаджетів, таких як крокомір, і поступово нарощувати кількість пройдених кроків.
"Усі говорять про 10 000 кроків на день. Проте, судячи з останніх досліджень, цілком достатньо 7 000-8 000 кроків", -- каже він. Можна почати з того рівня, на якому ви перебуваєте зараз, і поступово нарощувати навантаження.
Стрейндж також підкреслив, що у певних ситуаціях заняття фізичною терапією можуть виявитися дуже корисними — особливо при наявності проблем з механікою ходьби, координацією або м'язовою силою. Окрім того, вправи, адаптовані спеціально під ваш стан (наприклад, після інсульту), можуть принести значну користь.
На завершення, Стрейндж рекомендував займатися розтяжкою як перед, так і після тренувань, щоб зберігати гнучкість м'язів.
Знову ж таки, не варто забувати про важливість повноцінного харчування та достатнього споживання рідини, підкреслює він. За словами Стрейнджа, важливо забезпечити організму належну підтримку, необхідну для виконання фізичних вправ.
#
